Ухвала

від 20.02.2024 по справі 120/10917/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

20 лютого 2024 р.Справа № 120/10917/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в м. Вінниця в порядку письмового провадження заяву Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про відстрочення виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.02.2022 у справі за позовом ОСОБА_1 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №120/10917/21-а за позовом ОСОБА_1 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням суду від 17.02.2022 вказаний позов задоволено. Зокрема, зобов`язано Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства (01.03), яка розташована за межами м. Липовець Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області.

24.01.2024 до суду через систему "Електронний суд", а 29.01.2024 - засобами поштового зв`язку від Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області надійшла заява про відстрочення виконання даного судового рішення в його зобов`язальній частині строком на один місяць після завершення воєнного стану в Україні.

Заява обґрунтовується тим, що Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесено зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України. Вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: 5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Заявник зазначає, що норми Закону від 24 березня 2022 року № 2145-XI унеможливлюють надання позивачам дозволу на розроблення документації із землеустрою під час дії воєнного стану, а тому просить відстрочити виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.02.2022 строком на один місяць після завершення воєнного стану в Україні.

Ухвалою від 29.01.2024 подану відповідачем заяву про відстрочення виконання судового рішення призначено до розгляду у судовому засіданні на 05.02.2024.

Однак, у зв`язку з неявкою в судове засідання сторони позивача та відсутністю доказів його належного повідомлення про час та місце розгляду даного процесуального питання, розгляд заяви про відстрочення виконання судового рішення був відкладений на 20.02.2024.

У судове засідання 20.02.2024 сторони не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви, що підтверджується документально. Крім того, від представника відповідача надійшла письмова заява про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 379 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду відповідного процесуального питання.

Крім того, згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладене та враховуючи достатність наявних у справі доказів, суд вважає можливим провести розгляд заяви про відстрочення виконання судового рішення в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подану заяву про відстрочення виконання судового рішення, суд виходить із такого.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно із положеннями статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до положень статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.

Отже, з аналізу вищенаведеної норми вбачається, що вона не містить конкретного переліку обставин для відстрочення та/або розстрочення виконання судового акта, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відтак, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати не лише майнові чи інші інтереси сторін, їхню ступінь вини у виникненні спору, а й наявність інших надзвичайних непереборних подій, які існують у державі та можуть впливати на виконання судового рішення та належне відновлення порушених прав позивача.

При цьому вказані положення Кодексу адміністративного судочинства України не містять застережень щодо можливості визначення у інших правових актах відповідних обставин для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення та необхідності їх врахування судом при вирішенні цього питання.

Так, в контексті обставин цієї справи суд враховує те, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє дотепер.

Таким чином, починаючи з 24.02.2022 і по даний час на території України діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12.05.2015 № 389-VIII.

Судом також встановлено, що Законом України від 24.03.2022 № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07.04.2022, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.

Так, вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:

5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Також суд враховує те, що Законом України від 19.10.2022 №2698-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель, внесено зміни до підпункту 5 пункту 27 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України який станом на теперішній час передбачає, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації окрім передбачених п.п. 5 п. 27 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України випадків. В той же час доказів того, що положення цього підпункту не поширюються на позивача матеріали справи не містять.

Таким чином, незважаючи на те, що суд рішенням від 17.02.2022 зобов`язав Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства (01.03), яка розташована за межами м. Липовець Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області, виконання цього рішення відповідачем у бажаний для позивача спосіб є неможливим через встановлену законодавчу заборону.

Суд вкотре звертає увагу, що Закон від 24 березня 2022 року № 2145-XI встановлює абсолютно визначене імперативне правило, зміст якого полягає у забороні органам місцевого самоврядування під час дії воєнного стану приймати рішення про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою.

Така заборона узгоджується із частиною 2 статті 64 Конституції України у якій передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції.

Водночас, право власності на землю гарантується частиною 2 статті 14 Конституції України, а тому не належить до переліку прав, що не можуть бути обмежені в умовах воєнного стану.

При цьому необхідно зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах Брумареску проти Румунії (заява №28342/95), Стіл та інші проти Сполученого Королівства та ін.). Так, у рішенні від 10.12.2009 по справі Михайлюк та Петров проти України (заява №11932/02) зазначено: Суд нагадує, що вираз згідно із законом насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права.

Поняття якість закону означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на права осіб (рішення у справах Олександр Волков проти України (заява № 21722/11), C.G. та інші проти Болгарії (заява № 1365/07).

Відповідно до пункту 46 Доповіді Венеційської Комісії Верховенство права (Страсбург, 04.04.2011 Доповідь № 512/2009, CDL-AD (2011)003rev), схваленої на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними.

У підпункті 2.3 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.06.2020 № 7-р/2020 вказано, що вимогою верховенства права є дотримання принципу юридичної визначеності, що обумовлює однакове застосування норми права, недопущення можливостей для її довільного трактування.

Юридична визначеність норми права є ключовою умовою забезпечення кожному ефективного судового захисту незалежним судом.

Конституційний Суд України у рішенні від 20.06.2019 № 6-р/2019 акцентував на тому, що юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; законодавець повинен прагнути до чіткості та зрозумілості у викладенні норм права. Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права (абзаци п`ятий, шостий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини).

Отже, з урахуванням наведеного, оскільки запроваджений в Україні воєнний стан та заборона встановлена Законом від 24 березня 2022 року №2145-XI є обставинами, що об`єктивно роблять неможливим виконання зазначеного судового рішення і таке втручання у право позивача має чітко передбачену підставу в національному законодавстві, суд доходить висновку, що доводи відповідача щодо наявності обставин, які унеможливлюють виконання ним рішення суду в зобов`язальній частині є обґрунтованими та прийнятними.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі № 120/18520/21, від 12 грудня 2023 року у справі № 120/12261/21.

Відтак заява Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про відстрочення виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.02.2022 підлягає задоволенню, а тому виконання такого судового рішення в його зобов`язальній частині слід відстрочити на один місяць після припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 378 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про відстрочення виконання судового рішення задовольнити.

Відстрочити виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року по справі № 120/10917/21-а у його зобов`язальній частині строком на один місяць після припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяСлободонюк Михайло Васильович