Ухвала

від 21.02.2024 по справі 120/1204/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

м. Вінниця

21 лютого 2024 р.Справа № 120/1204/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника позивача про розгляд у порядку загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцький нафтоналив" до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцький нафтоналив" до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, рішення комісії Головного управління ДПС у Вінницькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 10160472/31758032 від 14.12.2023 року про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкову накладну № 4 від 12.09.2023 року, та рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області про відповідність / невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 01.12.2023 р. № 7665 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «Прилуцький нафтоналив» критеріям ризиковості.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.02.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення її недоліків. У встановлений судом строк позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі від 05.02.2024 року.

Ухвалою суду від 12.02.2024 року відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

20.02.2024 року на адресу суду від представника Головного управління ДПС у Вінницькій області надійшло клопотання, у якому відповідач просить здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Клопотання обґрунтовується тим, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року № 1165. На переконання представника відповідача, дана категорія справ має вагомий вплив на встановлення відповідної судової практики щодо застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року № 1165 та відповідно має фундаментальне значення для податкового органу та держави в цілому. Окрім цього, зауважує, що спрощений розгляд даної справи позбавляє податковий орган як учасника справи реалізувати у повному обсязі свої права та використати усі можливі способи захисту та доведення своєї правової позиції.

Визначаючись щодо вказаного клопотання, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Частиною четвертою, п`ятою статті 12 КАС України встановлено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ незначної складності для цілей цього Кодексу.

Водночас, суд зауважує, що такий перелік не є вичерпним та, у силу вимог пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України, справами незначної складності є також справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

При цьому, згідно з частиною другою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Перелік цих справ відповідає справам, визначеним у пунктах 1-4 частини 4 статті 12 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Отже, змістовний аналіз вказаних вище норм процесуального закону вказує на те, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка адміністративна справа, окрім тих справ, які обов`язково повинні розглядатися судом у загальному позовному провадженні та перелік яких чітко передбачений у ч. 4 ст. 12 та ч. 4 ст. 257 КАС України.

У даному випадку, при вирішенні питання про відкриття спрощеного провадження, суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Доводи, наведені представником відповідача у клопотанні про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, вказаних висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для прийняття рішення про зміну обраної судом форми адміністративного судочинства на території держави.

Водночас, питання забезпечення єдності судової практики, як одна з фундаментних засад здійснення судочинства, є повноваженнями процесуального характеру, що досягається однаковим застосуванням закону всіма судами на території держави. Так, забезпечення єдності судової практики це тривалий процес, результативність якого досягається застосуванням певних механізмів у кожному конкретному випадку та не може залежати від зміни обраної судом форми адміністративного судочинства.

Таким чином, доводи представника Головного управління ДПС у Вінницькій області щодо необхідності розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження у зв`язку з необхідністю формування відповідної судової практики щодо застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року № 1165, є безпідставними.

Крім того, відповідно до статті 1 КАС України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Згідно з частиною 1, 3 статті 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Отже, спрощене позовне провадження є однією із форм адміністративного судочинства, встановленою законом. Відтак розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного не порушуватиме права сторін на справедливий судовий розгляд.

Крім того, частиною першою статті 262 КАС України передбачено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до частини 8 статті 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Таким чином, розгляд судом адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін дає можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права, визначені, зокрема, у статтях 44, 47 КАС України.

При цьому, сторони перебувають в однаковому процесуальному становищі щодо можливості реалізації таких прав.

У цьому контексті, суд вважає за необхідне зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 року № 475/97-ВР свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983 року у справі "Ахеn v. Germany", заява № 8273/78, рішення від 25.04.2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Таким чином, виходячи зі змісту заявленого клопотання та доводів, наведених представником відповідача на його обґрунтування, суд доходить висновку про його необґрунтованість, а тому не вбачає підстав для його задоволення.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 260 КАС України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Вінницькій області про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

СуддяЧернюк Алла Юріївна