Рішення

від 21.02.2024 по справі 300/7322/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2024 р. справа № 300/7322/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ТОВ «ІВВО» до Івано-Франківської митниці про визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІВВО», в інтересах якого діє адвокат Кіт Роман Степанович, звернулося в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Івано-Франківської митниці про коригування митної вартості № UA206000/2023/000133/2 від 25.09.2023;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2023/000112 від 25.09.2023.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що оскаржувані рішення митного органу прийнято з порушенням вимог законодавства, а саме, відповідач безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю, визначеною за ціною договору (контракту), не врахував подані позивачем документи та незаконно прийняв оскаржені рішення. На думку позивача, ним було надано всі необхідні документи відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, у поданій митній декларації митна вартість товару позивачем визначена за ціною договору (контракту), який імпортується та обрано основний метод визначення митної вартості товару.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 139, 140).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. У відзиві представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечила та в обґрунтування своїх заперечень зазначає, що Івано-Франківська митниця не погодилася із заявленою декларантом митною вартістю товару та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206000/2023/000133/2 від 25.09.2023, яким визначено митну вартість товарів за резервним методом та оформивши картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206080/2023/000112 від 25.09.2023 (а.с. 154-158).

Представником позивача надіслано суду відповідь на відзив (а.с. 206-208).

Представник відповідача на електронну адресу суду надіслала письмові заперечення (а.с. 210, 211).

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

16.05.2023 між ТОВ «ІВВО» та компанією Gemar S.r.l Республіка Італія, укладено договір поставки повітряних кульок, аксесуарів до повітряних кульок та інші вироби №16/905/2023 від 16.05.2023 (а.с. 55, 56).

Відповідно до пункту 4.2 Договору право власності на продукцію переходить після оплати рахунку-фактури.

Поставка товарів здійснюється на умовах FCA IT Casalvieri відповідно до правил Інкотермс (пункт 4.1).

Згідно пункту 5.1 договору оплата за товар по даному контракту здійснюється по передоплаті або на протязі 14 днів після виставлення рахунку на користь Продавця на його банківський рахунок.

Позивачем, за допомогою митного брокера, для здійснення митного оформлення товару подано до Івано-Франківської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію №23UA206080005224U7 від 21.09.2023, на товар «кульки повітряні, латексні в асортименті» згідно якої було визначено митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (а.с.11-14).

Разом із митною декларацією, митним брокером надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару, зокрема:

- рахунок-фактура (інвойс) №707 від 18.09.2023;

- міжнародна автотранспортна накладна А №978328 від 07.09.2023;

- сертифікат з перевезення (походження) товару №Т398281 від 19.09.2023;

- банківський платіжний документ, що стосується товару №4JBKLN9 від 05.09.2023;

- платіжний документ, що підтверджує вартість товару №4 від 06.09.2023;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №11 від 20.09.2023;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 22.09.2023;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу, стороною якого є виробник товару, що декларується, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ними посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №16/05/2023 від 16.05.2023;

- договір (контракт) про перевезення №1 від 09.06.2023;

- сертифікат №TSG152640 від 23.07.2023;

- копію митної декларації країни відправлення №23ITQ3J010045670E7 від 19.09.2023

Подання вищенаведених документів відповідач не заперечує.

Митним органом повідомлено про необхідність надання відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Згідно пояснень представника відповідача у відзиві на позов, на вимогу митниці декларант повідомив про те, що подати банківські платіжні та бухгалтерські документи крім надісланих, що підтверджують вартість товару надати можливості не має.

За наслідком процедури консультацій посадовими особами Івано-Франківської митниці Державної митної служби України відмовлено в митному оформленні (випуску) товарів з причин коригування митної вартості. Вказану відмову оформлено карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2023/000112 від 25.09.2023 (а.с. 88).

Згідно мотивувальної частини оскаржуваної Картки митним органом серед іншого зазначено наступне: «Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів, митне оформлення яких здійснено. Митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за вартістю визначеною декларантом, у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом або уповноваженою особою методу визначення митної вартості товару. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до вимог частини 2 статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів… Надана довідка про транспортно-експедиційні послуги від 20.09.2023 №11 не має посилання на інвойс чи інший комерційний документ за допомогою якого можливо віднести зазначену довідку до цієї конкретної зовнішньоекономічної операції та містить фразу «страхування не проводилось», хоча страхування на території ЄС є обов`язковим для транспортних засобів, що пересуваються своїм ходом по шляхах загального користування.

Відповідно до вимог частини 6 статті 54 Митного кодексу України, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно зі статтею 57 Митного кодексу України. Враховуючи вищезазначене, неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 Митного кодексу України) та методу 2б (статті 60 Митного кодексу України) з причин відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в (статті 62 Митного кодексу України) та методу 2г (статті 63 Митного кодексу України) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Відповідно до п.1 ст. 64 МКУ у разі, якщо митна вартість не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість буде визначена за резервним методом згідно статті ст. 64 МКУ. Джерелом числового значення митної вартості є митна декларація МД UA100180/2022/510258 від 07.07.2023. Визначена митна вартість 9,14 євро/кг».

У зв`язку із вищенаведеним, здійснено коригування митної вартості товарів та прийнято оскаржуване рішення № UA206000/2023/000133/2 від 25.09.2023, яким визначено митну вартість товарів за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України).

В мотивувальній частині рішенні (графа 33) визначено обставини прийняття оскаржуваного рішення та джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості зазначені ті ж самі що й в Картці відмови (а.с. 84-88).

Не погоджуючись з відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 (надалі по тексту також МК України).

Митне оформлення за правилами регулювання положень частини 1 статті 248 коментованого Кодексу розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 МК України).

Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2 статті 51 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 статті 52 МК України, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Кодексу слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

У частині 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як визначено частиною 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.

Так, згідно зі статтею 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Із наведених положень слідує, що митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості, у тому числі якщо декларант самостійно визначає митну вартість за резервним методом. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині 3 статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товарів у разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб`єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару.

При цьому суд зазначає, що приписи митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте, судом встановлено, що митний орган ні під час проведення процедури консультацій, ні під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів не зазначив, яка саме інформація щодо складових митної вартості була відсутня в документах наданих позивачем під час митного оформлення, чи які саме розбіжності, неточності містять подані до митного оформлення документи, та які конкретно документи можуть усунути сумніви митного органу.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Як встановлено судом, декларантом в інтересах позивача, подано до відповідача декларацію №23UA206080005224U7 від 21.09.2023, згідно якої було визначено митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості - за ціною контракту та надано документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, а саме: рахунок-фактура (інвойс) №707 від 18.09.2023, міжнародна автотранспортна накладна А №978328 від 07.09.2023, сертифікат з перевезення (походження) товару №Т398281 від 19.09.2023, банківський платіжний документ, що стосується товару №4JBKLN9 від 05.09.2023, платіжний документ, що підтверджує вартість товару №4 від 06.09.2023, документ, що підтверджує вартість перевезення товару №11 від 20.09.2023, прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 22.09.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу, стороною якого є виробник товару, що декларується, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ними посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №16/05/2023 від 16.05.2023, договір (контракт) про перевезення №1 від 09.06.2023, сертифікат №TSG152640 від 23.07.2023, копію митної декларації країни відправлення №23ITQ3J010045670E7 від 19.09.2023 (а.с. 15-81).

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини 2 статті 53 МК України документи підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом, містять усі необхідні реквізити сторін: продавця компанії Gemar S.r.l та покупця ТОВ «ІВВО», особисті підписи, а також відтиск печатки фірми (нерезидента) продавця. Окрім цього, такі документи містять детальний опис товару, який дає можливість ідентифікувати його, а також кількість та ціну товару.

Суд зазначає, що рахунок-фактура (інвойс) №707 від 18.09.2023, банківський платіжний документ, що стосується товару №4JBKLN9 від 05.09.2023, платіжний документ, що підтверджує вартість товару №4 від 06.09.2023, митна декларація країни відправлення №23ITQ3J010045670E7 від 19.09.2023, сертифікат №TSG152640 від 23.07.2023, прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 22.09.2023, які стосуються товару, підтверджують факт виконання покупцем зобов`язання щодо оплати за товар, що відповідає правовій природі договору-купівлі продажу та реальному характеру його виконання.

Відтак, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару становить 92101,00 EUR, оплата за який підтверджується банківським платежем за товар, що проведено 06.09.2023 на суму 92101,80 EUR, а декларантом правомірно здійснено коригування з врахуванням вартості транспортування зазначеного в розмірі 68350,00 грн. згідно договору на транспортно-експедиційне обслуговуванні №1 від 09/06/23 та довідки про транспортні витрати №11 від 20.09.2023 (а.с. 172, 173, 175-177).

Відтак, аналіз змісту вищевказаних документів, свідчить про те, що вони містять всі реквізити, необхідні для ідентифікації придбаних ТОВ «ІВВО» товарів, та підтверджує заявлену митну вартість ввізного товару.

Крім того, відповідач не довів наявності розбіжностей у документах, поданих позивачем, також не довів ознак підробки в них або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Таким чином, суд зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 Митного кодексу України.

Стосовно тверджень, представника відповідача, що подані декларантом документи містять розбіжності у відомостях, що підтверджують митну вартість товару, а саме: відсутність відомостей про страхування вантажу, а також хто оплачував за навантаження , суд зазначає, що вказані обставини не були підставою для прийняття оскаржуваних рішень і будь-яких документів на усунення вказаних розбіжностей митним органом не витребовувалось (а.с. 201).

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас митниця не довела наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товару та протиправність оскаржуваного рішення про таке коригування.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2023/000133/2 від 25.09.2023 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2023/000112 від 25.09.2023, є протиправними та такими, що підлягають до скасування.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.

В зв`язку із вищенаведеним, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За визначенням частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно платіжної інструкції №31 від 19.10.2023 позивачем сплачено судовий збір у сумі 7982,11 грн. за подання до суду даного адміністративного позову, які за наслідками розгляду справи підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Інших доказів, які б підтверджували понесені витрати станом на момент прийняття рішення суду учасниками справи не надано.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA206000/2023/000133/2 від 25.09.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2023/000112 від 25.09.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971364, вул.. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська обл. 76005) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІВВО» (код ЄДРПОУ 45112383, вул. Шевченка, буд. 13М, кімната 3, с. Іспас, Вижнівський район, Чернівецька область, 59222) сплачений судовий збір в розмірі 7982 (сім тисяч дев`ятсот вісімдесят два) гривень 11 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.