Рішення

від 21.02.2024 по справі 300/8722/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2024 р. справа № 300/8722/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Івано-Франківського обласного центру зайнятості до Головного управління Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківський обласний центр зайнятості звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльність щодо повернення наказу Господарського суду Івано-Франківської області по справі №909/24/23; зобов`язання прийняти до виконання вказаний наказ про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь Івано-Франківського обласного центру зайнятості коштів на загальну суму 2979,57 грн та 2481 грн судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч вимог статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" відповідач повернув наказ Господарського суду Івано-Франківської області по справі №909/24/23 без виконання, з тих підстав, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не обслуговується у Головному управлінні казначейства. Однак, на думку позивача такі дії відповідача є протиправними, оскільки даний виконавчий документ підлягає виконанню органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

02.01.2024 на адресу суду від третьої особи надійшли пояснення в яких звертає увагу суду на те, що в спірних правовідносинах визначальним є статус боржника (а.с.25-27).

02.01.2024 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.31-37). Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що відповідно до підпункту 3 пункту 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачу у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Боржник Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не обслуговується (не має відкритих рахунків) у Головному управлінні Казначейства, тому відповідач повернув виконавчий документ без виконання.

Позивач скористався своїм правом на подання відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду 05.01.2024 (а.с.39-43). Згідно даної відповіді позивач позов підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Відповідач своїм правом на подання заперечення не скористався.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши і оцінивши докази, судом встановлено таке.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/24/23 від 01.03.2023 стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь Івано-Франківського обласного центру зайнятості заборгованості в розмірі 2979,57 грн. та 2481,00 грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення Господарським судом Івано-Франківської області видано Івано-Франківському обласному центру зайнятості наказ від 12.06.2023 № 909/24/23 про примусове виконання рішення, строк пред`явлення до виконання з 20.05.2023 по 19.05.2026 (а.с. 7).

Вказаний наказ позивачем 19.06.2023 направлено до Головного управління державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, який повернуто листом від 22.06.2023 з тих підстав, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській не обслуговується у Головному управлінні казначейства (а.с.7).

Як наслідок наказ Господарського суду Івано-Франківської області 27.09.2023 направлено позивачем до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 6).

Повідомленням головного державного виконавця наказ Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/24/23 повернуто позивачу без прийняття до виконання, на підставі пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" - стягнення коштів з державних органів належить до повноважень державної служби казначейського обслуговування (а.с. 8).

Вважаючи протиправними зазначені дії відповідача щодо повернення наказу без виконання, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Статтею 327 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусовому виконанню за правилами вимог частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Згідно частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Відповідно до частин 1-3 статті 6 Закону №1404-VIII у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами.

Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.

Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання (ч. 4 ст. 6 Закону України №1404-VIII).

Положеннями статті 15 Закону №1404-VIII встановлено, що сторонами виконавчого провадження згідно з положеннями є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем в порушення вимог Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не вчинено дій щодо виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області по справі №909/24/23.

Суд зазначає, що гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та особливості їх виконання встановлено Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 № 4901-VI (далі Закон № 4901-VI).

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Частиною 2 статті 2 Закон №4901-VI передбачено, що дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Відповідно до статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що дія Закону № 4901-VI на спірні правовідносини не поширюється.

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25 листопада 2019 року у справі № 200/4120/19-а.

Суд зазначає, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за організаційно правовою формою Івано-Франківського обласного центру зайнятості є державною організацією, тоді як відповідно до наведеної норми особливості надання державою гарантій щодо виконання рішень суду не включають державні організації до кола стягувачів, за яким держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна.

Таким чином, суд погоджується із доводами відповідача, щодо непоширення дії Закону № 4901-VI на спірні правовідносини, якщо стягувачем в справі є державний орган.

В той же час, пунктом 12 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетними установами є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Згідно частини 1 статті 25 Бюджетного кодексу України також встановлено, що казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Підпункт 1 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України передбачає, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету: рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що державні виконавці не мають законних підстав проводити будь-яке списання коштів за виконавчими документами в справах, де боржниками є державні органи, а такі повноваження належать виключно органам Казначейства.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845.

У відповідності з пунктом 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Таким чином, саме вказаним порядком передбачені окремі функції органів Казначейства для виконання рішень про стягнення коштів.

Відтак, у спірних правовідносинах орган казначейства є встановленою Законом № 1404-VIIІ та Порядком №845, особою, що, зокрема, здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів.

Згідно із приписами підпункту 3 пункту 9 Порядку № 845, орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Як зазначалось судом вище, відповідачем згідно листа від 22.06.2023 повернуто наказ Господарського суду Івано-Франківської області по справі №909/24/23 без виконання. Підставою для повернення зазначено те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не обслуговується у Головному управлінні казначейства.

При цьому, відповідач не заперечує, що боржник Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області є органом державної влади, однак не надав доказів відсутності відкритих рахунків боржника в органах Казначейства Івано-Франківської області.

Так, відповідно до пунктів 1, 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 за № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пенсійний фонд України є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках.

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області є територіальним органом Пенсійного фонду України. Тобто, боржник є державним органом.

З урахуванням викладеного, відповідач безпідставно застосував підпункт 3 пункту 9 Порядку №845, повертаючи позивачу наказ без виконання, оскільки даний підпункт пункту 9 Порядку не надає органу Казначейства можливості повернути виконавчий документ стягувачу з підстав відсутності відкритих рахунків в органі Казначейства у випадку виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4, підпунктів 2 і 7 пункту 5 Порядку №845 органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку, і під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз`яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання, вживати інших заходів до виконання виконавчих документів.

Вказані обставини свідчать, що відповідач безпідставно повернув позивачу без виконання наказ Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/24/23 про примусове виконання рішення.

Будь-яких доказів на спростування вищевказаних фактів представник відповідача суду не надав.

З урахування наведеного суд дійшов висновку, про протиправність дій Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області щодо повернення наказу Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/24/23 про примусове виконання рішень, без виконання. Як наслідок, слід зобов`язати відповідача прийняти до виконання наказ Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/24/23.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, то слід стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 2684,00 грн., згідно платіжної інструкції за №7113 від 15.12.2023 (а.с.5).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Івано-Франківського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491062, вул. Деповська, 89-А, м. Івано-Франківськ,76002) до Головного управління Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ 37951998, вул. Дністровська, 14, м. Івано-Франківськ, 76018), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області щодо повернення Івано-Франківському обласному центру зайнятості наказу Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/24/23.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 37951998, вул. Дністровська, 14, м. Івано-Франківськ, 76018) прийняти до виконання наказ Господарського суду Івано-Франківської області у справах № 909/24/23 про примусове виконання рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 37951998, вул. Дністровська, 14, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь Івано-Франківського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491062, вул. Деповська, 89-а, м. Івано-Франківськ, 76002) сплачений судовий збір в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.