Рішення

від 20.02.2024 по справі 320/43185/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2024 року справа №320/43185/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування ОСОБА_1 передбаченої Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, нарахованої за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та виплаченої 30.08.2023;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, за періоди з 01.01.2016 по 28.02.2018 по день її фактичної виплати (20.06.2023) - відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Позов мотивовано тим, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 27.08.2020 №20 був виключений зі списків частини та звільнений з військової служби. На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2022 у справі №320/4408/21 відповідач провів фактичний розрахунок по індексації грошового забезпечення лише 20.06.2023, тобто, не провівши повного розрахунку по грошовому забезпеченню в день виключення зі списків частини. Таким чином, відповідач порушив положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», якою встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Ухвалою від 27.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмовий відзив в якому зазначив, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2022 у справі №320/4408/21 відповідач 20.06.2023 провів фактичний розрахунок по індексації грошового забезпечення в сумі 82370,83 грн. Вказує, що індексація не входить до складу грошового забезпечення та не є доходом у розумінні Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», тому її нарахування у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення зазначеним законом не передбачено. Також відповідачем зазначено, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2022 у справі №320/4408/21 набрало законної сили 17.05.2023, тому обов`язок щодо нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення виник лише 17.05.2023.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої вважає, що доводи відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими, а позов таким, що підлягає до повного задоволення.

Відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої вважає, що доводи позивача, які викладені у відповіді відзиві на позовну заяву є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення

Розгляд справи по суті відповідно до ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розпочато через тридцять днів з дня прийняття справи до свого провадження.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 27.08.2020 №20 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Станом на день виключення із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з позивачем не було проведено усіх розрахунків щодо нараховування та виплати індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 28.02.2018, тому він із заявою до командування Військової частини НОМЕР_1 за вх. №5349 від 09.09.2020 щодо нараховування та виплати йому індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 28.02.2018, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення «місяць підвищення тарифних ставок (окладів)» - січень 2008 року.

Листом від 09.09.2020 за вих.№728 позивача повідомлено про те, що підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року у командування Військової частини НОМЕР_1 немає, у зв`язку з тим, що не була передбачена в бюджеті Міністерства оборони України на відповідні роки, а фінансування частини здійснювалося виключно на види грошового забезпечення, які передбачені наказом Міністра оборони України від 11.06.2018 року №260 «Про затвердження інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцями Збройних Сил України та деякими іншими особами», та у зв`язку із відсутністю механізму нарахування індексації за попередні періоди.

Не погоджуючись з відмовою відповідача виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, позивач звернувся з позовом до суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2022 у справі №320/4408/21, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2023, позов ОСОБА_1 задоволено повністю та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за спірний період з 01 січня 2016 по 28 лютого 2018 року включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін, в якому відбулося останнє підвищення посадових окладів військовослужбовцям - січень 2008 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2022 у справі №320/4408/21 відповідач 20.06.2023 провів фактичний розрахунок по індексації грошового забезпечення в сумі 82370,83 грн.

Позивач вважаючи, що має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Стаття 2 Закону №2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Суд зазначає, що використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин, у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону № 2050-ІІІ, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 803/1423/17, від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 27 квітня 2020 року у справі №803/1314/17.

Суд встановив, що Військова частина НОМЕР_1 на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2022 у справі №320/4408/21 нарахувала та фактично виплатила ОСОБА_1 суму індексації грошового забезпечення лише 20.06.2023, тобто з порушенням строків їх виплати.

Таким чином, вищезазначеним судовим рішенням від 26.06.2022 у справі №320/4408/21 встановлено несвоєчасність виплати відповідачем частини грошового забезпечення позивача, а вищевказані суми грошового забезпечення не нараховувались позивачу у період його служби, та були спірними, право на їх виплату підтверджено цим рішенням суду.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що до 15.05.2023 (дати набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2022 у справі №320/4408/21), у відповідача не виникло обов`язку із нарахування та виплати позивачу спірної компенсації, тому періодом за який належить нарахувати та виплатити позивачу спірну компенсацію є період з 17.05.2023 (дати набрання законної сили рішенням суду) по 20.06.2023 (дата остаточного розрахунку), тому позов у цій частині позовних вимог підлягає до часткового задоволення.

Стосовно позовних вимог про виплату позивач компенсації втрати частини доходів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (у редакції чинній станом на момент спірних правовідносин) виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.

Пункти 4 та 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З огляду на викладене, позовні вимога позивача щодо проведення нарахування та виплати коштів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 15.01.2004 №44, підлягають задоволенню.

Згідно частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги суд вважає частково обґрунтованими, в зв`язку із чим адміністративний позов належить задовольнити частково.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та не надав доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування ОСОБА_1 передбаченої Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, нарахованої за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за період з 17.05.2023 по 20.06.2023 у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, за періоди з 01.01.2016 по 28.02.2018 відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Білоноженко М.А.