Рішення

від 19.02.2024 по справі 380/15002/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2024 рокусправа № 380/15002/23Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АРМАЛІТАС» до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «АРМАЛІТАС» (далі ТзОВ «АРМАЛІТАС», позивач) до Львівської митниці Державної митної служби України (далі Львівська митниця, відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці №UA209230/2023/001529;

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості №UA209000/2023/100287/2 від 02.06.2023 року.

При обґрунтуванні позовних вимог зазначив, що 25.11.2022 між компанією MB GUOLIS MARKET (постачальник) та ТзОВ «АРМАЛІТАС» (покупець) було укладено Контракт на продаж товару № 2511001 від 25.11.2022. Додатковою угодою №1 від 27.03.2023 до контакту №2511001 від 25.11.2022 текст контракту викладено у новій редакції. Відповідно до п. 1 контракту передбачено, що постачальник зобов`язується поставити товар, а покупець зобов`язується своєчасно сплатити товар за умов цього контракту. Згідно п. 1.2. контракту найменування, кількість, ціна товару зазначені у інвойсах, що є невід`ємною частиною цього Контракту. У розділі 2 Контакту «Умови платежу», пунктом 2.2. контракту передбачено, що загальна вартість товару у межах цього контракту на умовах EXW Lithuania, становить 400000 USD і складається із суми інвойсів, які є невід`ємною частиною цього контракту. Відповідно до п. 2.3 контракту розрахунки за цим контрактом здійснюються згідно умов вказаних в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту. У розділі 3 контракту «Терміни постачання товару», пунктом 3.1 контракту передбачено умови постачання EXW Lithuania, або згідно умов вказаних в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту, згідно з умовами Інкотермс 2000. З метою митного оформлення поставленого товару декларантом складено та подано до Львівської митниці митну декларацію № 23UA209230058240U3 від 02.06.2023, у якій визначено митну вартість товару за пряжу волокон - склоровінг у сумі 13032,28 євро та у графі 45 митної декларації визначено митну вартість товару на суму 523756,23 грн. Митна вартість товару визначена за основним методом - ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). У подальшому від відповідача надійшло повідомлення з пропозицією надати додаткові документи, що підтверджують числові значення митної вартості товару, у відповідь на яке позивач надав всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за основним методом документи, які підтверджують числові значення митної вартості товару. Однак, відповідач склав картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/001529 та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100287/2 у сторону збільшення за резервним методом, з чим позивач не погоджується, оскільки ним було належним чином підтверджено митну вартість товару за основним методом. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду.

Ухвалою від 05.07.2023 суддя відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.

Відповідач позову не визнав. 25.07.2023 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 56427), в якому зазначив, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган має право впевнюватися у достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. В рамках реалізації положень ст. ст. 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з тих причин, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, оскільки надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. За результатами проведеного опрацювання встановлено, що відповідно до відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, продавець ОСОБА_1 та покупець ОСОБА_2 є пов`язаними особами, відповідно до вимог ст. 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ. У зв`язку з цим Львівська митниця має обґрунтовані підстави вважати, що така взаємозалежність вплинула на ціну оцінюваних товарів. У Львівської митниці наявна інформація, що продаж подібних товарів між непов`язаними суб`єктами здійснюється за вищою митною вартістю. У зв`язку з цим митний орган має підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на ціну оцінюваних товарів. Крім того, відповідач наголосив, що у зовнішньоекономічному контракті 2511001 від 25.11.22 відсутні печатки; згідно п. 2.2 контракту №2511001 умови поставки EXW Lithuania, а у фактурі №2905001 від 29.05.23 вказано ОСОБА_3 . Інформація про зміну таких умов відсутня; згідно п. 2.3 контракту №2511001 оплата за товар у формі 100% передоплати, у фактурі вказано, що оплата проводиться через 30 днів після отримання товару; після проведення детального аналізу посередницької фактури встановлено, що маржа не покриває операційні та постійні витрати продавця і не забезпечує отримання прибутку, що робить цю операцію економічно недоцільною; відповідно до вимог Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 №57-V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19.05.1956) у гр. 16 та гр. 23 CMR зазначається ім`я, адреса та штамп перевізника, однак, штамп та печатка у гр. 16 відсутні, у гр. 23 з відтиску штампа не можливо встановити перевізника; відсутній договір перевезення. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. На вимогу Львівської митниці подати додаткові документи декларантом такі не були надані. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 Митного кодексу України, Львівська митниця не визнала заявлену митну вартість. Провела консультації з декларантом згідно з ст. 57 Митного кодексу України та встановила, що неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме метод 2а (ст. 59 Митного кодексу України) та метод 2б (ст. 60 Митного кодексу України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, метод 2в (ст. 62 Митного кодексу України) та метод 2г (ст. 63 Митного кодексу України) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосувала метод 2ґ (ст. 64 Митного кодексу України). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД 23UA209230044603U5 від 30.04.2023, де вартість такого товару становить 1,81 дол. за кг. Відтак, сума донарахованих митних платежів становить 263019,42 грн. за таких обставин відповідач у задоволенні просив відмовити повністю.

28.07.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 57691), в якій зазначив, що відзив Львівської митниці не містить заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову із посиланням на відповідні докази та норми права стосовно: відсутності в запитах відповідача інформації про те, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які конкретні документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Окремо відзначив ту обставину, що відзив Львівської митниці не містить спростування правових позицій, викладених постановах Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 804/15600/15, від 22.04.2021 у справі №810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17. Відповідачем жодним чином не заперечується факт відсутності будь-якого впливу взаємовідносин позивача та продавця на вартість товару. Окремо відзначає й ту обставину, що відзив на позовну заяву Львівської митниці не містить спростування правових позицій викладених постановах Верховного Суду у справі №826/2314/16 від 26.08.2018, у справі №826/27058/15 від 04.04.2018, від 31.01.2018 у справі № 813/7272/13-а, від 05.12.19 у справі №826/3102/16, від 06.02.2020 у справі №826/24776/15, від 11.06.2020 у справі №826/4829/16. Відповідачем жодним чином не заперечується та обставина, що наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків, а також та обставина, що норми діючого законодавства не встановлюють обов`язку використання суб`єктом господарювання печаток на договорі. Львівською митницею не спростовується того факту, що оскаржуване рішення митного органу не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. Крім того, відповідачем жодним чином не заперечується обґрунтування позивача економічної доцільності господарської операції між MB GUOLIS MARKET на ТзОВ «АРМАЛІТАС», оскільки з долучених до позовної заяви документів вбачається отримання MB GUOLIS MARKET прибутку (операційні та постійні витрати останнього покриваються повністю). У відзиві відповідачем жодним чином не заперечується обставини надання митному органу рахунка-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 36 від 30.05.2023 та довідки про транспортно-експедиційні витрати № 2 від 29.05.2023 та ту обставину, що відсутність договору перевезення та печаток на CMR не стосуються числових значень складових митної вартості товарів та не впливають на можливість перевірки правильності визначення митної вартості. Звертає увагу суду, що п. 2.3 контракту №2511001 від 25.11.2022 передбачено, що розрахунки за цим контрактом здійснюються згідно умов вказаних в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту. А згідно рахунку-фактури (інвойсу) №2905001 від 29.05.2023 вказано, що оплата проводиться через 30 днів після отримання товару (тобто післяплата).

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановив, що 25.11.2022 між MB GUOLIS MARKET в особі Нікітіної Оксани Геннадіївни (надалі - постачальник) та ТзОВ «АРМАЛІТАС» в особі Нікітіна Сергія Валерійовича (надалі - покупець) укладено контракт на продаж товару № 2511001.

Додатковою угодою № 1 від 27.03.2023 до контракту № 2511001 текст контракту викладено у новій редакції.

Зокрема, відповідно до п. 1.1 контракту постачальник зобов`язується поставити товар, а покупець зобов`язується своєчасно сплатити товар за умовами цього контракту.

Згідно з п. 1.2 контракту найменування, кількість, ціна товару, зазначені у інвойсах, є невід`ємною частиною цього контракту.

Згідно з п.2.2 контракту загальна вартість товару у межах цього контракту на умовах EXW Lithuania становить 400000 USD і складається з суми інвойсів, які є невід`ємною частиною цього контракту.

Згідно з п. 3.1 контракту умови постачання EXW Lithuania, або згідно умов вказаних в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту згідно з умовами Інкотермс 2000.

У зв`язку з виконанням договірних зобов`язань за контрактом від 25.11.2022 № 2511001, з метою оформлення товару уповноважена особа позивача ТзОВ «МІД-БРОК СХІД» подала до Львівської митниці митну декларацію №23UA209230058240U3, у розділі 31 якої вказала опис товару: пряжа із скловолокна: - Пряжа з волокон Склоровінг 4800texECR24-4800D-601 - 8258 кг; - Пряжа з волокон Склоровінг 24 00 texECR24- 2400 D-601-10029; пряжа з волокон склоровінг 1200 texECR17-120 -0D-608 - 2044 кг. Не є товаром подвійного використання або військового призначення. Торговельна марка: Shandong Fiberglass. Країна виробництва: CN, Виробник: Shando ng Fiberglass Group Corp.

Задекларована вартість товару становить 13032,28 дол. США, що згідно з офіційним курсом валюти 36,57 грн. за 1 дол. США, становить 523756,23 грн.

Як слідує зі змісту картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/001529 на підтвердження заявленої митної вартості ТзОВ «АРМАЛІТАС» разом з вищевказаною митною декларацією подало митному органу, зокрема такі документи, як:

- пакувальний лист від 29.05.2023;

- рахунок-фактура (інвойс) № 2905001 від 29.05.2023;

- автотранспортна накладна (CMR) від 30.05.2023;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 36 від 30.05.2023;

- довідка про транспортно-експедиційні витрати №2 від 29.05.2023;

- зовнішньоекономічний контракт на продаж товару № 2511001 від 25.11.2022;

- договір доручення на надання брокерських послуг та декларування товарів №0105/001 від 01.05.2023;

- транспортна накладна B/L CN №SZX230377788 від 08.04.2023;

- декларація на експорт товарів CN №422720230000281141 від 04.04.2023;

- інвойс CN № SDFE8230327 від 01.04.2023;

- контракт CN № SDFE8230327 від 27.03.2023;

пакувальний лист CN №МВ02-2023 від 01.04.2023;

- свіфт CN № 121, свіфт CN № 174;

- митна декларація країни відправлення № 23LTLU90000008DFE6 від 30.05.2023.

Митна вартість товару імпортером визначена за основним методом - ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Львівська митниця, дослідивши документи, додані позивачем до митної декларації № UA209230/2023/001529, надіслала позивачу вимогу, якою відповідно до ст. 53 Митного кодексу України просила надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару

У відповідь на цю вимогу позивач 02.06.2023 № 02/06 повідомив відповідача, що усі додаткові документи, які підтверджують числові значення складових заявленої митної вартості, подані до митного оформлення. Інші додаткові документи подаватися не будуть.

02.06.2023 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA20900/2023/100287/2.

Як зазначено у графі 33 оскаржуваного рішення, відповідно до п.1 ч.4 ст. 54 Митного кодексу України, здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень ст.ст. 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:- подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Крім того, митним органом встановлено таке. Відповідно до відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, продавець ОСОБА_1 та покупець ОСОБА_2 є пов`язаними особами в розумінні ст. 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ. У зв`язку з цим Львівська митниця має обґрунтовані підстави вважати, що така взаємозалежність вплинула на ціну оцінюваних товарів. Крім того, Львівська митниця має інформацію, що продаж подібних товарів між непов`язаними суб`єктами здійснюється за вищою митною вартістю. У зв`язку з цим існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на ціну оцінюваних товарів. також митний орган наголосив, що у зовнішньоекономічному контракті №2511001 від 25.11.22 відсутні печатки. Згідно п. 2.2 контракту №2511001 умови поставки EXW Lithuania, а у фактурі №2905001 від 29.05.23 - FCA Klaipeda. Інформація про зміну таких умов відсутня. Згідно п. 2.3 контракту №2511001 оплата за товар у формі 100% передоплати, однак, у фактурі вказано, що оплата проводиться через 30 днів після отримання товару.Після проведення детального аналізу посередницької фактури встановлено, що маржа не покриває операційні та постійні витрати продавця і не забезпечує отримання прибутку, що робить цю операцію економічно недоцільною. Відповідно до вимог Закону Украни «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 №57-V та ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19.05.1956) у гр.16 та гр. 23 CMR - зазначається ім`я, адреса та штамп перевізника. Однак, штамп та печатка у гр. 16 відсутні, а у гр.23 з відтиску штампа не можливо проаналізувати дані перевізника. також митний орган зазначив про відсутність договору перевезення. Таким чином Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. На вимогу Львівської митниці декларантом не надано жодних додаткових документів. Відтак, зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 Митного кодексу України, Львівська митниця не визнає митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 Митного кодексу України та встановлено неможливість застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме: метод 2а (ст. 59 Митного кодексу України) та метод 2б (ст. 60 Митного кодексу України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, метод 2в (ст. 62 Митного кодексу України) та метод 2г (ст. 63 Митного кодексу України) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 Митного кодексу України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД 23UA209230044603U5 від 30.04.2023, де вартість такого товару становить 1,81 дол. за кг.

Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI, з наступними мінами та доповненнями, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - МК України).

Згідно ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до положень ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно положень ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

За змістом ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно положень ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Витребування документів, визначених ч. 3 ст. 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Поряд з цим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Наведені висновки узгоджуються з правовим висновками, викладеними у подібних правовідносинах як Верховним Судом України у судових рішеннях від 31.03.2015 у справі №21-127а15, від 02.06.2015 у справі №21-498а15, так і Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №809/1884/16 та від 14.08.2018 у справі №826/5868/16.

При цьому, згідно правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 27.03.2021 у справі №540/2605/18, від 07.02.2023 у справі №804/5961/16, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість товарів за ціною договору.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів декларант надав митному органу разом з митною декларацією документи, визначені ч. 2 ст. 53 МК України:

- пакувальний лист від 29.05.2023;

- рахунок-фактура (інвойс) № 2905001 від 29.05.2023;

- автотранспортна накладна (CMR) від 30.05.2023;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 36 від 30.05.2023;

- довідка про транспортно-експедиційні витрати №2 від 29.05.2023;

- зовнішньоекономічний контракт на продаж товару № 2511001 від 25.11.2022;

- договір доручення на надання брокерських послуг та декларування товарів №0105/001 від 01.05.2023;

- транспортна накладна B/L CN №SZX230377788 від 08.04.2023;

- декларація на експорт товарів CN №422720230000281141 від 04.04.2023;

- інвойс CN № SDFE8230327 від 01.04.2023;

- контракт CN № SDFE8230327 від 27.03.2023;

пакувальний лист CN №МВ02-2023 від 01.04.2023;

- свіфт CN № 121, свіфт CN № 174;

- митна декларація країни відправлення № 23LTLU90000008DFE6 від 30.05.2023.

При цьому, митна вартість товару імпортером визначена за основним методом - ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Щодо мотивів, на які відповідач зіслався у п. 33 рішення про коригування митної вартості товарів, а саме щодо того, що відповідно до відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, продавець ОСОБА_1 та покупець ОСОБА_2 є пов`язаними особами, то суд вказує таке.

Відповідно до ч. 12 ст. 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Законом України «Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі» від 10.04.2008 № 250-VI визначено, що Україна приєдналась до Світової організації торгівлі в рамках якої діє Генеральна угода з тарифів і торгівлі (далі - ГАТТ).

За змістом положень ч. ч. 4, 5 ст. 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року для цілей цієї Угоди особи вважаються пов`язаними між собою, тільки якщо: a) вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу; c) вони є роботодавцем і працівником; d) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; e) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; f) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; g) разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; h) вони є членами однієї й тієї самої сім`ї.

Особи, які пов`язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов`язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під критерії пункту 4.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що директором ТзОВ «АРМАЛІТАС» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яка в договірних відносинах виступає від імені MB GUOLIS MARKET, засновано третю особу - ТзОВ «ПК Індустрія». Відтак, на думку, Львівської митниці існували достатні підстави вважати, що існує взаємопов`язаність названих осіб, що прямо вплинула на ціну імпортованого товару.

Суд зазначає, що для цілей ГАТТ одна особа вважатиметься такою, що контролює іншу, якщо перша юридично або практично може застосовувати обмеження до останньої або керувати нею (примітка до підп. "e" п. 4 ст. 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ).

Позивач у позовній заяві жодним чином не висловив заперечень щодо пов`язаності продавця та покупця з огляду на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є засновниками ТзОВ «ПК Індустрія».

Проте, суд враховує висновок, викладений у постанові Верховного Суду у постанові від 25.08.2023 № 826/3098/16, що сам по собі факт пов`язаності продавця і покупця не може бути підставою для розгляду задекларованої вартості товару як неприйнятної, для висновку про вплив такої обставини на ціну товару митний орган повинен надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

З положень ст. 58 МК України випливає, що за наявності у митного органу сумнівів щодо впливу взаємозв`язку на ціну товарів, митний орган повинен витребувати додаткові документи, що передбачені ч. 4 ст. 53 МК України, розглянути обставини продажу, відповідно до вимог ч. 12 ст. 58 МК України, та надати декларанту письмові обґрунтування щодо такого впливу (ч. 13 ст. 58 МК України), а декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку (ч. 15 ст. 58 МК України).

Судом встановлено, що такої вимоги митним органом не ставилось.

Отже, оскільки митницею не було надано належного письмового обґрунтування впливу взаємозв`язку між позивачем та продавцем на вартість товару (ч. 13 ст. 58 МК України), слід вважати, що такі відносини не вплинули на вартість товару.

Крім того, доведення впливу пов`язаності на ціну товару має відбуватись з врахуванням положень міжнародного договору - Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Зміст цієї Угоди вказує на те, що саме митним органом мають бути здійснені дії для перевірки відсутності впливу та надано декларанту право відповіді, в іншому випадку, митна вартість має бути прийнята за заявленим методом.

При цьому, доводи про те, що директором ТзОВ «АРМАЛІТАС» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яка в договірних відносинах виступає від імені MB GUOLIS MARKET, засновано третю особу - ТзОВ «ПК Індустрія», наведені відповідачем лише у відзиві. Однак, фактів щодо пов`язаності продавця та покупця відповідач у оскаржуваному рішенні не наводить.

Щодо твердження відповідача про відсутність у зовнішньоекономічному контракті №2511001 від 25.11.22 печаток, то слід зазначити, що відповідно до абз. 13 ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

Також відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов`язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність суб`єктів господарювання забороняється.

У даному ж випадку питання щодо оформлення контракту не пов`язане ні з ціною товару, ні з іншими складовими його митної вартості, в зв`язку з чим доводи відповідача є безпідставними.

Щодо твердження відповідача про те, що згідно п. 2.2 контракту №2511001 умови поставки EXW Lithuania, а у фактурі №2905001 від 29.05.23 - FCA Klaipeda, й інформація про зміну таких умов відсутня, то суд зазначає, що, по перше, Клайпеда це портове місто Литовської Республіки.

По друге, у розділі 2 контракту № 2511001 визначено «Умови платежу».

Так, п. 2.2. контракту передбачено, що загальна вартість товару у межах цього контракту на умовах EXW Lithuania, становить 400000 USD складається із суми інвойсів, які є невід`ємною частиною цього контракту.

У розділі 3 контракту «Терміни постачання товару» п. 3.1 контракту передбачено умови постачання EXW Lithuania, або згідно умов вказаних в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту, згідно з умовами Інкотермс 2000.

Отже, сторонами умовами контракту визначено дві умови постачання товару: або ЕХМ Lithuania або згідно умов вказаних в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту.

Як свідчать матеріали справи, остаточні умови поставки товару сторони визначили в рахунку-фактурі (інвойсі) № 2905001 від 29.05.2023, а саме FCA Klaipeda, Lithuania.

Відповідне зазначення щодо умови поставки у вигляді FCA наявне й у митній декларації, що була надана позивачем.

Як зазначив позивач і з ним погодився суд, стандартизовані умови FCA та EXW згідно правил Інкотермс-2020 є схожими: в обох випадках ціна товару не включає вартість перевезення (фрахту), яке здійснюється за рахунок покупця.

Таким чином, доводи митного органу про розбіжності з приводу умов поставки є безпідставними, оскільки, умова FCA чи EXW не впливають на правильність визначення митної вартості товарів. Крім цього, оскаржуване рішення не містить посилання на невключення позивачем до митної вартості витрат на перевезення, навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів.

Щодо тверджень відповідача, що згідно п. 2.3 контракту №2511001 оплата за товар у формі 100% передоплати, а у фактурі вказано, що оплата проводиться через 30 днів після отримання товару, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 2.3 контракту № 2511001 від 25.11.2022 (новий текст якого викладено у редакції додаткової угоди від 27.03.2023 № 1), який поданий позивачем для митного оформлення товару, передбачено, що розрахунки за цим контрактом здійснюються згідно умов вказаних в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту.

В рахунку-фактурі (інвойсі) № 2905001 від 29.05.2023 вказано, що оплата проводиться через 30 днів після отримання товару.

Отже, із врахування умов контракту №2511001 від 25.11.2022 та рахунку-фактури (інвойсу) №2905001 від 29.05.2023, вищевказане твердження відповідача є безпідставним.

Щодо тверджень відповідача, що після проведення детального аналізу посередницької фактури встановлено, що маржа не покриває операційні та постійні витрати продавця і не забезпечує отримання прибутку, що робить цю операцію економічно недоцільною, суд вказує, що митний орган, здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості, жодним чином не наділений повноваженнями надавати оцінку господарській діяльності (економічній ефективності та доцільності) інших суб`єктів господарювання.

Щодо тверджень відповідача про те, що відповідно до вимог Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 №57-V та ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19.05.1956) у гр. 16 та гр. 23 CMR зазначається ім`я, адреса та штамп перевізника, водночас, відсутні штамп та печатка у гр. 16, у гр. 23 з відтиску штампа не можливо встановити дані перевізника, а також відсутній договір перевезення.

Суд зазначає, що факт проставлення або не проставлення підпису та/або штампу перевізника товару жодним чином не впливає на визначення митної вартості такого товару.

Між тим суд встановив, що у графі 23 CMR наявний підпис перевізника, що спростовує твердження митного органу про неможливість ідентифікації перевізника.

Також суд встановив, що позивач до митного оформлення подавав рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 36 від 30.05.2023 та довідку про транспортно-експедиційні витрати № 2 від 29.05.2023, що в повній мірі підтверджують вартість витрат на транспортування товару.

Таким чином, відповідач не довів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у недостовірності наданої інформації.

Відповідач не повідомив декларанта про те, які саме обставини та/або числові показники потребують додаткового підтвердження.

Суд також не може оминути увагою й те, що у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відповідач зазначив, що за основу для обрахунку митної вартості товарів взято інформацію щодо раніше визнаної митним органом митної вартості згідно митного оформлення за МД 23UA209230044603U5 від 30.04.2023, де вартість такого товару становить 1,81 дол. за кг.

За правилами ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 МК України). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (ч. 2 ст. 64 МК України).

Отже, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.

До таких факторів законодавцем віднесені і параметри, згадані у положеннях ст. 60 МК України, де, зокрема, указано, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ч. 2 ст. 60); для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч. 3 ст. 60); ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч. 4 ст. 60); у разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч. 5 ст. 60).

Суд зазначає, що ані текст рішень митниці про коригування митної вартості товару, ані текст відзиву на позов не містять жодних відомостей про подібність товарів за поданою позивачем митною декларацією та про схожість умов поставок з товарами по МД від 23UA209230044603U5 від 30.04.2023, де вартість такого товару становить - 1,81 дол. за кг.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості Львівська митниця зазначає лише про те, що джерелом інформації для прийнятих рішень стали вказані митні декларації.

Між тим, відсутність доведеного поза розумним сумнівом факту подібності товару та умов імпорту не дозволяє використовувати рівні показники митної вартості товару.

Наведене підтверджується змістом Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 (далі - Правила №598), позаяк у графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у ст. 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Відповідно до ст. 64 МК України у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Проте, текст оскаржуваного рішення про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо.

Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.

Проте, у спірних правовідносинах, як з`ясовано судом, митницею такого порівняння зроблено не було. Таких доказів матеріали справи не містять.

При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.12.2018 у справі №815/228/176, про наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що якщо у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, це жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

У постанові Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №804/1755/17 міститься висновок, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Однак, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Крім того, жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність ввезених товарів в оскаржуваному рішенні також не зазначено та не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалось на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.

Верховний Суд неодноразово вказував на необхідність врахування такого комплексу відомостей в рішеннях про коригування митної вартості товару, зокрема в постанові від 26.05.2022 у справі № 560/355/19.

Відтак, це є ще однією з підстав для висновку про порушення відповідачем норм МК України при митному оформленні товару, що декларувався позивачем.

Суд враховує, що відповідно до норм чинного законодавства з питань митної справи митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

На думку суду, подані декларантом документи підтверджують походження імпортованого товару, його якісні та вартісні характеристики, а також витрати на його доставку в Україну. При цьому для визначення задекларованої митної вартості товару позивач надав митному органу необхідні й достатні документи, які не містять таких істотних неточностей або розбіжностей, які б могли обґрунтовано поставити під сумнів визнання заявленої митної вартості.

Суд вважає, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Натомість під час розгляду справи судом з`ясовано, що зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

При цьому суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відтак, зазначені митним органом у повідомленні та в рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття картки відмови і коригування митної вартості товару не можуть бути визнані судом об`єктивними, обґрунтованими і такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що при здійсненні імпортування товару на митну територію України, позивач для підтвердження заявленої ним митної вартості товару надав повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого ч. 2 ст. 53 МК України, а тому використання відповідачем другорядних методів визначення митної вартості товару в розрізі обставин цієї справи є неправомірним.

Як вже було вказано вище, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідні положення ч. 2 ст. 2 КАС України Львівською митницею при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів дотримані не були.

Враховуючи все наведене вище, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100287/2 від 02.06.2023 є необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню як протиправне.

Суд також встановив, що підставою для оформлення відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209230/2023/001529 стало коригування Львівською митницею митної вартості товару, заявленої декларантом у митній декларації № 23UА209230058240U3 від 02.06.2023.

Зважаючи на те, що у процесі розгляду справи суд встановив, що прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100287/2 від 02.06.2023 є протиправним та підлягає скасуванню, то й сформована на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209230/2023/001529 теж є незаконною, а тому позовну вимогу про визнання її протиправною та скасування також належить задовольнити.

Щодо судового збору, то відповідно до правил ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 19-20, 22, 25-26, 72-77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100287/2 від 02.06.2023.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209230/2023/001529 Львівської митниці Державної митної служби України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АРМАЛІТАС» (код ЄДРПОУ 44839733; місцезнаходження: 61052, м. Харків, пров. Сімферопольський, буд. 6, літ. «Д-1», офіс 1) судовий збір у сумі 6629 (шість тисяч шістсот двадцять дев`ять) гривень 29 копійок.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 19.02.2024.

СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна