Постанова

від 21.02.2024 по справі 440/143/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 р. Справа № 440/143/22

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2022, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 21.04.22 по справі № 440/143/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД МІКС ПОЛЮС"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БУД МІКС ПЛЮС» (далі позивач, ТОВ «БУД МІКС ПЛЮС») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області(далі відповідач, ГУ ДПС у Полтавській обл.) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській обл. від 21.12.2021 №00101130705 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 10000 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській обл. від 21.12.2021 №00101130705 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 5100 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2022 позов ТОВ "БУД МІКС ПЛЮС"до ГУ ДПС у Полтавській обл. про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській обл. від 21.12.2021 № 00101130705 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 10000 грн. та від 21.12.2021 № 00101130705 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 5100 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській обл. на користь ТОВ "БУД МІКС ПЛЮС" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та винести нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що фактична перевірка позивача проведена на підставі, визначеній пп.80.2.5 п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України (далі ПК України), у зв`язку з отриманням контролюючим органом інформації щодо фактів продажу алкогольних напоїв за цінами нижче встановлених КМУ мінімальних роздрібних цін на такі напої (доповідна записка від 03.08.2021 № 6077/16-31-07-05-09). Отже, здійснюючи функції, визначені законодавством у сфері обігу алкогольних напоїв, з метою здійснення контролю за дотриманням вимогЗакону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі Закон №481/95-ВР) податковим органом, ураховуючи наявну інформацію, призначено фактичну перевірку позивача у зв`язку із реалізацією контролюючим органом покладених на нього функцій у сфері обігу алкогольних напоїв. Просить врахувати постанови Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, від 12.08.2021 у справі № 140/14625/20 у подібних правовідносинах.

Стосовно ж виявлених порушень відповідач зауважив, що податковим законодавством не обмежено податковий орган застосовувати штрафні (фінансові) санкції лише за правопорушення, які відбулись у день фактичної перевірки. Окрім того, в ході проведення перевірки будь-яких заперечень стосовно допуску до перевірки та підстав проведення перевірки зі сторони представника позивача не надходило, а перед початком фактичної перевірки, Барабаш Валерії директору ТОВ «БУД МІКС ПЛЮС», вручено під розпис належним чином завірену копію наказу від 02.12.2021 №3024-П «Про проведення фактичної перевірки», та пред`явлено направлення на проведення фактичної перевірки від 02.12.2021 №4518, №4519 (у підтвердження чого підписалася у направленнях на перевірку).

Позивач правом на подання відзиву не скористався.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.

06.12.2021 відповідно наказу №3024-П від 02.12.2021 на підставі підпункту20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту75.1 статті 75, підпункту80.2.5 пункту 80.2 статті 80, пункту82.3 статті 82 Податкового кодексу України(далі - ПК України) проведено фактичну перевірку діяльності кафетерію ТОВ «БУД МІКС ПЛЮС» за адресою: м. Гадяч, вул. Вокзальна, 16А, Гадяцький район за період з 01.04.2020 по дату закінчення перевірки у порядку, встановленомуПК України.

06.12.2021 за результатами перевірки складено акт №10572/16/31/РРО/40543693, яким зафіксовано порушення:

- п. 11ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі Закон №265/95-ВР), а саме перевіркою встановлено проведення розрахункової операції через РРО без забезпечення ведення режиму попереднього програмування найменування товарів;

- ч. 12 ст. 18 Закону №481/95-ВР, а саме: реалізація алкогольних напоїв за цінами, нижчими від мінімальних роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.12.2021 №00101110705 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5100 грн. та від 21.12.2021 №00101130705 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 10000 грн.

Не погодившись з правомірністю винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, товариство звернулося до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності податкових повідомлень-рішень та наявності підстав для їх скасування, з огляду навідсутність правових підстав для здійснення перевірки (податкового контролю) позивача на підставі наказу, у якому відсутні посилання на конкретні фактичні підстави призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення такої, а також недоведеність податковим органом факту порушення позивачем п. 11ст. 3 Закону №265/95-ВР, ч. 12ст. 18 Закону №481/95-ВР.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає.

Частиною 2ст. 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, відповідальність за порушення податкового законодавства, функції та правові основи діяльності контролюючих органів та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику врегульованіПКУкраїни.

Відповідно до ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК Україниконтролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом75.1 ст.75 ПК Українипередбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп.75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК Українифактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Стаття 81 ПК Українивизначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Абзацами першим-четвертим пп.81.1 ст. 81 ПК Українивстановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимогПК Українинаправлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 640/21536/19, фактична перевірка не може бути проведена податковим органом довільно. Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень визначенихПодатковим Кодексом.

Порядок проведення фактичної перевірки визначенийст. 80 ПК України, на виконання п. 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, зокрема: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (пп.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України).

Відтак, пп.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК Українипередбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 11.05.2023 у справі 500/5559/21.

Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У цьому випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Разом з тим, при здійсненні призначення фактичної перевірки контролюючий орган повинен зазначити одну із підстав, визначених пп.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, й у разі, якщо такою підставою є наявність та/або отримання інформації про порушення платником податків вимог законодавства, конкретизувати останню.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом упостанові від 20.07.2023 у справі №160/9720/22.

Як вбачається зматеріалів справи, нормативною підставою для призначення та проведення фактичної перевірки у наказі ГУ ДПС у Полтавській обл. №3024-П від 02.12.2021 визначено контроль за обігом спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, наявності ліценціїта на підставі пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.75.1 ст. 75, пп.80.2.5 п. 80.2 ст.80, п.82.3 ст. 82 ПК України.

Підставою для проведення фактичної перевірки ТОВ «БУД МІКС ПЛЮС» у наказі ГУ ДПС у Полтавській обл. від 02.12.2021 №3024-П зазначено пп.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, у відповідності до якого фактична перевірка може бути призначенау разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами - лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Суд звертає увагу на те, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу 3 п. 81.1 ст. 81 ПК Українищодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.07.2022 у справі № 120/5728/20-а.

За таких обставин, оскільки положення пп.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК Українивизначають декілька самостійних підставдля проведення перевірки,кожна з них має бути чітко визначена і відповідати правовій нормі. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.

Враховуючи вище викладене, з огляду на невідображення в наказі №3024-П від 02.12.2021 "Про проведення фактичної перевірки" змісту конкретноїмети, якав дійсностістала безпосередньою підставоюдля призначення перевірки,колегія суддів дійшла висновку про те, що недотримання вимог щодо конкретизації та викладення в оскаржуваному наказі фактичних та правових підстав його прийняття призводить до протиправності останнього.

Посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, від 12.08.2021 у справі № 140/14625/20 колегія суддів відхиляє, оскільки згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.01.2019 по справі 755/10947/17, суди при вирішенні спорів мають враховувати останню правову позицію Верховного Суду.

З урахуванням вище зазначеного, колегія суддівприйшла до висновку, щовідповідачем порушенопроцедуру проведення перевірки, з огляду нарезультати перевірки та застосованого відповідачем виду перевірки у формі фактичної перевірки.

Так, за вимогами пункту75.1 статті 75 ПК Україниконтролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У відповідності допп.75.1.3. п. 75.1 ст. 75 ПК Українивизначено, щофактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Отже, виходячи з буквального аналізу змісту норми пп.75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК Українипроведення фактичної перевірки вимагає чіткого з`ясування місця безпосереднього провадження платником податків конкретного виду діяльності та фактичного проведення цієї перевірки у такому місці або ж за місцем розташування тих чи інших об`єктів, які використовуються господарюючим суб`єктом у його діяльності, яка охоплюється предметом фактичної перевірки. Особливість фактичних перевірок та їх відмінність від усіх інших перевірок, які проводяться податковими органами, полягає у тому, що при їх проведенні перевіряються не бухгалтерські документи, а правильність фактичних дій (фактичного стану речей) суб`єкта підприємницької діяльності. Тому, така перевірка проводиться не за місцем розташування платника податку (місцем розташування органу управління), а саме за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Судувід 02.03.2023 у справі №380/13375/21.

Відтак,різновид перевірки визначений як фактична, обумовлює її проведення за місцем фактичного провадження платником податків своєї діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що акт перевірки було складено06.12.2021, тоді якпорушення, встановленіза результатами вказаної перевірки, мали місце 27.01.2021, 16.08.2020. Отже, вказані обставини свідчать про те, щопорушення були вчинені до початку проведення перевірки.

Щодо посилання апелянта, що вчиненіпозивачем порушення буливстановленні контролюючим органом за допомогою системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - СОД РРО) за місцем знаходження контролюючого органу, колегія суддів зазначає.

Відповіднодо визначення, приведеногоу пп.75.1.1. п. 75.1 ст. 75 ПК Україникамеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Зі змісту пп.14.1.278. п. 14.1 ст.14 ПК Українисистема обліку даних реєстраторів розрахункових операцій - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій та програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.Слід зауважити, що п.14.1 ст. 14 ПК Українидоповнено пп. 14.1.278 згідно ізЗаконом №129-IX від 20.09.2019.

Аналізнаведених норм дає підстави дійти висновку, що проведення фактичноїперевірки у приміщенні контролюючого органуна підставі даних СОД РРО, згідно із визначеннямиПК Українивважаєтьсякамеральною перевіркою.

Колегія суддів зазначає, щоконтролюючий орган встановивпорушення, досліджуючи інформацію, що надходила до моменту призначення та проведення перевірки до органів ДПС по дротових та/або бездротових каналах зв`язку, а саме, за допомогою СОД РРО.

Порушення, наведені відповідачем в акті перевірки, фактично були встановлені не за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, що не узгоджуєтьсяз положеннями пп.75.1.3. п. 75.1 ст. 75 ПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідач, здійснюючи перевірку данихСОД РРО не за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, діяв з порушенням вимогст. 75 ПК України.

Посилання апелянта на те, що податковий орган не обмежений чинним законодавством застосовувати штрафні (фінансові) санкції лише за правопорушення, які відбулися у день фактичної перевірки колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки з аналізу положень ст. 75, 80 ПК України вбачається, що змістом (особливістю) фактичної перевірки є перевірка дотримання суб`єктом господарювання вимог закону саме на поточний момент, а перевірка даних за минулий період часу носить характер документальної перевірки. тому такі дії не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкції.

Стосовно посиланняапелянта насуть порушень у оскаржуваних податкових повідомленнях рішеннях, колегія суддівзазначає наступне.

Доводи про неправомірність дій контролюючого органу (невиконання вимог нормПК Українищодо процедури проведення перевірки), можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками.

Суд зобов`язаний в першу чергу надати оцінку підставам (доводам) щодо порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо призначення та проведення перевірки, у разі їх наявності, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень (податкових повідомленьрішень), прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.07.2022 у справі № 120/5728/20-а та від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а.

Враховуючи вище зазначене, встановивши наявність підстав для порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо призначення та проведення перевірки та визнавши їх такими, що тягнуть протиправність рішень (податкових повідомленьрішень), колегія суддів не переходить до дослідженняпитаннящодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства, за результатами відповідної перевірки.

Відтак, судом встановленонедотримання відповідачемвимог діючого законодавствапри призначення та проведенняфактичної перевірки,що тягне за собою незаконність проведеної перевірки та її наслідківу вигляді прийнятих податкових повідомлень-рішень, а відтак обставини щодонаявності чи відсутностіпорушень за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, не досліджується.Тому доводи апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів вважає безпідставними.

В силу ч.2ст. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідач правомірності своїх рішень ні суду першої, ні апеляційної інстанції належним чином не довів.

Враховуючи вищевикладене та положення вищезазначених правових норм колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв не на підставі та не у спосіб, що передбаченіПК України та без дотримання вимог ч.2ст.2 КАС України, в тому наявні підстави для їх скасування.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керуєтьсяст. 322 КАС України,ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язанийз належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно дост. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом ч. 1ст. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.242,243,311,315,316,325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року по справі № 440/143/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін