Постанова

від 14.02.2024 по справі 520/24833/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 р.Справа № 520/24833/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

представника позивача - Макаренко О.А.,

представника відповідача - Власова С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2023, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 07.12.23 по справі № 520/24833/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКСТРАНС"

до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Вікстранс", звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просило:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00231960701 від 01.08.2023р. (форма В4).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.08.2023 №00231960701, прийняте ГУ ДПС у Харківській області.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКСТРАНС" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України витрати по сплаті судового збору в розмірі 10 404,75 (десять тисяч чотириста чотири гривні 75 копійок).

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме, Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Вікстранс" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 43613993.

Зареєстрованими видами діяльності ТОВ "Вікстранс" є: 46.39 неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві;10.41 виробництво олії та тваринних жирів; 46.11 діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 52.10 складське господарство; 77.11 надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 надання в оренду вантажних автомобілів; торгівля іншими проміжними продуктами.

На підставі направлень від 14.06.2023 № 4839, № 4840, № 4841, № 4842, № 4843 виданих Головним управлінням ДПС у Харківській, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 41.1 статті 41, підпункту 61.1, 61.2 статті 61, підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62,пункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 етапі 82 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 12.06.2023 № 2346-п проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКСТРАНС» з питань правомірності визначення сум від`ємного значення з податку на додану вартість, відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2021 року, за січень 2022 року, за лютий 2022 року, за березень 2022 року, за квітень 2022 року, за травень 2022року, за червень 2022 року, за липень 2022 року, за серпень 2022 року, за вересень 2022 року, за жовтень 2022 року, за листопад 2022року, за грудень 2022 року, за січень 2023 року, за лютий 2023 року, за березень 2023 року, за квітень 2023 року.

За результатами перевірки працівниками ГУ ДПС у Харківській області складено акт від 30.06.2023 № 20419/20-40-07-01-03/43613993 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікстранс» (код за ЄДРПОУ 43613993)». Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість (визначення суми податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню) за період з 01.12.2021 по 30.04.2023 встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, р.21Б у зв`язку з завищенням податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 867 062 грн, в тому числі за грудень 2021 року в сумі 867 062 грн.

ТОВ "Вікстранс" отримало податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00231960701 від 01.08.2023р., в якому зазначено, що на підставі Акту перевірки встановлено порушення вимог п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України від 02.12.2010 N 2755-VI зі змінами та доповненнями, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в декларації № 9103825192 від 08.05.2023р. за квітень 2023р. у сумі 867062 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Харківській області №00231960701 від 01.08.2023р позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не було доведено належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятого ним оскаржуваного рішення та дійшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення винесене з порушенням норм чинного законодавства України, що стало підставою для його скасування.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.

Спірні правовідносини врегульовано положеннями Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (далі по тексту - ПК України), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі по тексту - Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») та нормативними актами, прийнятими на їх виконання.

У свою чергу, питання, пов`язані з обчисленням податку на додану вартість, обчисленням об`єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів та надання послуг унормовано статтями 14, 44, 198, 201 Податкового кодексу України.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Згідно з п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. п. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6. ст. 198 ПК України).

З наведеного вище вбачається, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Так, згідно зі ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як встановлено судовим розглядом, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті перевірки висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій, укладених позивачем із контрагентом ФГ "ФАВОРИТ" (податковий номер 31683732) за договорами поставки від 12.11.2021 № 1211-0121 ПВ та від 14.11.2021 № 1411-0121ПВ.

Судом встановлено, що 12.11.2021 між ТОВ "Вікстранс" (Покупець) та ФГ "ФАВОРИТ" (Продавець) укладено договір поставки № 1211-0121ПВ.

Відповідно до розділу 1 договору Постачальник зобов`язується продати (поставити), а Покупець - прийняти та оплатити товар (соняшник який має відповідати ДСТУ 7011:2009 та відповідати наступним якісним показникам: Базові показники товару, що поставляється: вологість - 8%; смітна домішка - 3%,) українського походження, врожаю 2021 року на умовах, зазначених у цьому договорі (пункт 1.1, 1.2, 1.3).

Відповідно до розділу 2 договору товар поставляється на умовах DAP (поставка у пункті), що розташований: Харківська область, Нововодолазький район, смт. Нова Водолага, вул. Чехова, 14 або Харківська область, Нововодолазький район, с. Ватутіне, вул. Станційна, 88, у відповідно до Інкотермс. Датою поставки товару вважається дата підписання Постачальником та Покупцем видаткової накладної на прийнятий обсяг товару (пункт 2.3). Розвантаження товару з транспорту, наданого Постачальником у Mісці поставки, здійснюється за рахунок та силами Покупця (пункт 2.4.). Попередньо визначена кількість товару, що поставляється зазначається у товарно-транспортних накладних. Остаточна вага партії товару, що поставляється, визначається як залікова вага товару при базових показниках якості, зазначених у п. 1.3 Договору. При поставці товару з якісними показниками нижче базових, залікова вага визначається як при базових показниках. У випадку поставки постачальником товару з показниками, що перевищують базові, залікова вага товару розраховується за формулою Дюваля виходячи з фізичної ваги, визначеної на вагах ТОВ "Агроком Нова Водолага", що знаходиться за адресою Харківська область, Нововодолазький район, смт Нова Водолага, вул. Чехова 14 або Харківська область, Нововодолазький район, с. Ватутіне, вул. Станційна 88. Остаточна кількість товару є залікова вага товару при базових показниках якості, що вказується в прийомних актах (п. 2.5 Договору).

При поставці товару Постачальник зобов`язаний надати Покупцю наступні документи: оригінал даного договору, оригінал товарної накладної, податкову накладу у електронному вигляді, копію свідоцтва платника ПДВ, документ, що підтверджує наявність землі у Постачальника(копія довідки з земельного кадастру про наявність земель або копія декларації з Єдиного податку 4 групи з квитанцією або звіт о землі або витяг з держреєстру), копія форми звітності ф.4-сг з квитанцією про здачу звіту, копія форми звітності № 29-сг з квитанцією про здачу звіту, копія форми звітності № 37-сг з квитанцією про здачу звіту.(пункт 2.7).

Судом встановлено, що факт постачання товару підтверджується видатковими накладними: №ЧЕР00000743 вiд 15 листопада 2021р., №ЧЕР00000742 вiд 14 листопада 2021р., №ЧЕР00000741 вiд 13 листопада 2021р., а також актами-розрахунками прийому-передачі насіння соняшника за якісними показниками від 13-15 листопада 2021р.

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 11-15 листопада 2021 року, від 08.07.2022, які містяться в матеріалах справи. Розрахунки проведені у безготівковій формі.

Зазначені операції підтверджуються даними бухгалтерського обліку Оборотно-сальдова відомість по рахунку 63 за листопад 2021 р. - картка рахунку 631 за період за листопад 2021 р.

Реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних №163 від 13.11.2021р., №164 від 14.11.2021р., №165 від 15.11.2021р. відповідачем не заперечується.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання пункту 2.7 договору поставки від 12.11.2021 № 1211-0121 ПВ ФГ "ФАВОРИТ" надано ТОВ "Вікстранс" Звіт ФГ "ФАВОРИТ" про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду за 2020 рік, форма № 29-сг, Звіт ФГ "ФАВОРИТ" про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2021 року, за формою № 4- сг; Звіт ФГ "ФАВОРИТ" про збір врожаю сільськогосподарських культур на 01 жовтня 2021 року, форма № 37- сг; витяг з реєстру платників ПДВ.

Крім того, між ТОВ "Вікстранс" (Покупець) та ФГ "ФАВОРИТ" (Продавець) у укладено договір поставки від 14.11.2021 № 1411-0121 ПВ.

Так, відповідно до розділу 1 договору Постачальник зобов`язується продати (поставити), а Покупець - прийняти та оплатити товар (соняшник який має відповідати ДСТУ 7011:2009 та відповідати наступним якісним показникам: Базові показники товару, що поставляється: вологість - 8%; смітна домішка - 3%,) українського походження, врожаю 2021 року на умовах, зазначених у цьому Договорі (пункт 1.1, 1.2, 1.3).

Відповідно до розділу 2 договору товар поставляється на умовах DAP (поставка у пункті), що розташований: Харківська область, Нововодолазький район, смт. Нова Водолага, вул. Чехова, 14 або Харківська область, Нововодолазький район, с. Ватутіне, вул. Станційна, 88, у відповідно до Інкотермс. Датою поставки товару вважається дата підписання Постачальником та Покупцем видаткової накладної на прийнятий обсяг товару (пункт 2.3). Розвантаження товару з транспорту, наданого Постачальником у місці поставки, здійснюється за рахунок та силами Покупця (пункт 2.4.). Попередньо визначена кількість товару, що поставляється зазначається у товарно-транспортних накладних. Остаточна вага партії товару, що поставляється, визначається як залікова вага товару при базових показниках якості, зазначених у п. 1.3 Договору. При поставці товару з якісними показниками нижче базових, залікова вага визначається як при базових показниках. У випадку поставки постачальником товару з показниками, що перевищують базові, залікова вага товару розраховується за формулою Дюваля виходячи з фізичної ваги, визначеної на вагах ТОВ "Агроком Нова Водолага", що знаходиться за адресою Харківська область, Нововодолазький район, смт Нова Водолага, вул. Чехова 14 або Харківська область, Нововодолазький район, с. Ватутіне, вул. Станційна 88. Остаточна кількість товару є залікова вага товару при базових показниках якості, що вказується в прийомних актах (п. 2.5 Договору).

При поставці товару Постачальник зобов`язаний надати Покупцю наступні документи: оригінал даного договору, оригінал товарної накладної, податкову накладу у електронному вигляді, копію свідоцтва платника ПДВ, документ, що підтверджує наявність землі у Постачальника(копія довідки з земельного кадастру про наявність земель або копія декларації з Єдиного податку 4 групи з квитанцією або звіт о землі або витяг з держреєстру), копія форми звітності ф.4-сг з квитанцією про здачу звіту, копія форми звітності № 29-сг з квитанцією про здачу звіту, копія форми звітності № 37-сг з квитанцією про здачу звіту.(пункт 2.7).

Факт постачання товару підтверджується видатковими накладними: №ЧЕР00000744 вiд 18 листопада 2021р., №ЧЕР00000740 вiд l7 листопада 2021р., №ЧЕР00000739 вiд 16 листопада 2021р., № ЧЕР00000738 вiд 14 листопада 2021р., а також актами-розрахунками прийому-передачі насіння соняшника за якісними показниками від 14-18 листопада 2021р.

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 14-18 листопада 2021 року, які містяться в матеріалах справи. Розрахунки проведені у безготівковій формі.

Зазначені операції підтверджуються даними бухгалтерського обліку Оборотно-сальдова відомість по рахунку 63 за листопад 2021 р. - картка рахунку 631 за період за листопад 2021 р.

Реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних №159 від 14.11.2021р., №161 від 16.11.2021р., №162 від 17.11.2021р., №166 від 18.11.2021 р. відповідачем не заперечується.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання пункту 2.7 договору поставки від 12.11.2021 № 1211-0121 ПВ ФГ "ФАВОРИТ" надано ТОВ "Вікстранс" Звіт ФГ "ФАВОРИТ" про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду за 2020 рік, форма № 29-сг, Звіт ФГ "ФАВОРИТ" про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2021 року, за формою № 4- сг; Звіт ФГ "ФАВОРИТ" про збір врожаю сільськогосподарських культур на 01 жовтня 2021 року, форма № 37- сг; витяг з реєстру платників ПДВ.

Колегія суддів зазначає, що в якості доказу реальності здійснення перевезення та передання товару покупцю, а також використання придбаного товару у власній господарській діяльності, позивач надав наступні документи: копію договору переробки №0809-01 від 08.09.2021р., укладеного між ТОВ "ВІКСТРАНС" та ТОВ "АГРОКОМ НОВА ВОДОЛАГА", відповідно до умов якого ТОВ "ВІКСТРАНС" передавало, а ТОВ «Агроком Нова Водолага» зобов`язувалось в обумовлені строки прийняти соняшник у встановлених обсягах для переробки в соняшникову олію та макуху, провести розміщення сировини на переробку, передати виготовлену продукцію, надати послуги по відвантаженню продукції. Факт надходження насіння соняшника на склад ТОВ «Агроком Нова Водолага», проведення лабораторних аналізів позивачем надано копії наступних документів: Книги вагаря ТОВ "АГРОКОМ НОВА ВОДОЛАГА" за листопад 2021; Забірні карти ТОВ "АГРОКОМ НОВА ВОДОЛАГА" за листопад 2021; Накладні ТОВ "АГРОКОМ НОВА ВОДОЛАГА" на відпуск у переробку; Звіт ТОВ "АГРОКОМ НОВА ВОДОЛАГА" про рух хлібопродуктів і тари на елеваторах і складах; Перелік реєстрів ТТН ТОВ "АГРОКОМ НОВА ВОДОЛАГА" (типова форма 3ХС-5); Реєстр накладних на прийняте зерно з визначенням якості ТОВ "АГРОКОМ НОВА ВОДОЛАГА" (типова форма 3ХС-3); Розпорядження на переробку ТОВ "АГРОКОМ НОВА ВОДОЛАГА"; картки лабораторного дослідження зерна ТОВ "АГРОКОМ НОВА ВОДОЛАГА"; журнал реєстрації лабораторних аналізів ТОВ "АГРОКОМ НОВА ВОДОЛАГА"; акти приймання-передачі сировини від 18.11.2021 на 234800 кг., від 17.11.2021р. на 118740кг., від 16.11.2021 на 139860 кг., від 15.11.2021 на 114410кг., від 14.11.2021 рна 41780 кг., від 13.11.2021 на 335760 кг. На виконання вказаного договору ТОВ "АГРОКОМ НОВА ВОДОЛАГА" для позивача було перероблено насіння соняшника, придбаного у ФГ "ФАВОРИТ", що підтверджується актами приймання-передачі сировини за вересень-листопад 2021р., Актами прийому-передачі олії соняшникової за листопад 2021р., Посвідченнями про якість, Актами надання послуг переробки № 3011-07 від 30.11.2021р., платіжними дорученнями про оплату послуг з переробки.

Колегія суддів звертає увагу, що надані позивачем документи підтверджують встановлення постачання та транспортування товару при постачанні товару між ТОВ "Вікстранс" та ФГ "ФАВОРИТ".

Судовим розглядом встановлено, що в подальшому, після переробки сировини, ТОВ "Вікстранс" реалізував готовий товар в межах здійснення власної господарської діяльності іншим контрагентам, зокрема, за Контрактом №310522/1 від 31.05.2022р. з ОСВ Agroliga group PLC, що підтверджується інвойсом №10.06.2022 від 10.06.2022р., накладною, відомістю вагонів, податковою накладною, банківською випискою; за Контрактом № SM-20212909 від 29.09.2021р. з LLC ADAMS GLOBAL TRADB, що підтверджується інвойсом № 29.09.2021 від 29.09.2021р., накладною, відомістю вагонів, податковою накладною, банківською випискою, посвідченнями якості; за Договором поставки №28102021-01Ш від 28.10.2021р. з ПП «Фенікс агро» по Специфікації №1, що підтверджується сертифікатами якості, видатковими, податковими накладними, ТТН, розрахунковими документами.

Коелгія суддів зауважує, що реальність здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ "Вікстранс" та ФГ "ФАВОРИТ", а також подальший продаж продукції покупцям в тому числі і за зовнішньоекономічними контрактами (договорами) підтверджується також первинними документами бухгалтерського обліку, копії яких містяться в матеріалах справи.

Стосовно посилання відповідача на дані інформаційних систем ITC "Податковий блок", колегія суддів зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 04.09.2018 по справі N 818/1249/17, суд зазначив: Суд визнає, що сумніви або припущення у будь-якому випадку не можуть бути доказами податкового правопорушення, прийнятним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що припущення відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідних кадрів та основних фондів, а також розсуд можливості виконання ними певних видів діяльності не є доказами в межах податкових правовідносин. Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати ними (контрагентами) податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування податкового зобов`язання поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Отже, предметом дослідження контролюючим органом під час перевірки мають бути первинні документи.

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом не проведена зустрічна перевірка контрагентів позивача. Втім, посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Крім того, суд не бере до уваги доводи відповідача щодо недостатності у контрагента позивача площі земельних ділянок для вирощування великого обсягу соняшника, які ґрунтуються на даних податкової декларації з плати за землю за 2021 р. в якій ФГ "Фаворит" задекларовано земельні ділянки загальною площею 185,6643 га, звіті про посівні площі сільськогосподарських культур на 2021 рік, згідно якого загальна площа земельних ділянок, які задіяні для вирощування соняшника складали 761,0 га, а також Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №353834133.

Згідно тверджень податкового органу за перевіряємий період ФГ "Фаворит" на адресу ТОВ "Вікстранс" було реалізовано соняшник у кількості 1 454,38 тон., враховуючи середню урожайність сільськогосподарських культур по Херсонській області у 2021 році - соняшник - 20,0 ц/га (дані інтерактивної карти "Врожай онлайн 2021"), та задекларовану площу земельних ділянок (185,6643 га), у ФГ "Фаворит" відсутня достатня площа земельних ресурсів для отримання даного урожаю, а саме на даних земельних ділянках підприємство мало можливість виростити лише 371,3286 тон соняшника.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що висновки податкового органу про неможливість вирощування проданої кількості соняшника зроблені на підставі співставлення задекларованої кількості земель та середньої урожайності сільгоспкультур по Херсонській області за даними інтерактивної карти "Врожай онлайн 2021", проте такі обрахунки (без документального підтвердження) є лише припущенням податкового органу, в той час, як за приписами п. 5.2 р. І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 N 984, зареєстрованого в Мін`юсті України 12.01.2011 за N 34/18772, в акті перевірки відображаються лише факти порушень, а не припущення щодо їх наявності.

Однак, зазначені вище висновки податкового органу зроблені без аналізу первинних документів, перевірок контрагентів.

Так, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що податкова інформація, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону (постанови від 08.12.2021 у справі N 810/3514/17, від 05.08.2021 у справі N 813/5824/15, від 16.09.2020 у справі N 520/4150/19).

З приводу окремих недоліків у товарно-транспортних накладних суд зазначає, що згідно з позицією, викладеною у Постанові Верховного Суду від 21.01.2021 р. у справі № 813/2204/17 не тільки недоліки в самій ТТН, а й повна її відсутність не може свідчити про нереальність господарської операції. Це відіграє в кожній справі свою роль - ТТН може як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій, але вона не буде самостійною підставою для висновку про нереальність господарських операцій. При цьому наявність інших первинних документів свідчить про факт постачання продукції у спірних правовідносинах.

Стосовно доводів відповідача на те, що ФГ «Фаворит» є фігурантом кримінального провадження, судова колегія зазначає, що в матеріалах справи відсутні вироки судів, такі що набрали законної сили та якими встановлено факти фіктивності господарських операцій між позивачем та ФГ «Фаворит».

Колегія суддів звертає увагу, що наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вирок суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними. Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21 січня 2020 року у справі №826/9569/18.

Тому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що подію вчинення позивачем податкового правопорушення (завищення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в декларації) слід визнати недоведеною контролюючим органом за правилом ч. 2 ст. 2, ч. 2 ст. 77 КАС України.

Колегія суддів, оцінюючи надані позивачем первинні документи за правовідносинами з контрагентами, зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, будь-які документи мають силу первинних лише в разі здійснення господарської операції та можуть братися для підтвердження даних податкового обліку.

Відповідно до ч. ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до вимог п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 N 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за N 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Колегія суддів зазначає, що стан виконання податкових обов`язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв`язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов`язують формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податкового кредиту з фактом придбання товарів з метою використання в господарській діяльності.

З наведеного вище вбачається, що вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту має значення не те, які зобов`язання сторони обумовили договором, а те, що вчинив платник податків. З позицій оподаткування не має значення чи має в господарській операції дефект волевиявлення сторін правочину, а має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 статті 198 ПК України).

Колегія суддів зауважує, що у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

Отже, право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами.

Окрім того, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів виключно у разі фактичного здійснення платником податків господарської операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, а тому не можуть бути підставою для врахування фінансових показників господарської операції в податковому обліку платника. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

У разі фактичного здійснення господарської операції певні недоліки, допущені в первинних документах, не є безумовною підставою для їх оцінки такими, що вони не є підставою для ведення платником податків податкового обліку, за умови, що в своїй сукупності ці документи складають цілісну картину господарської операції, факт здійснення якої не викликає сумнів.

Колегія суддів зауважує, що вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту/витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Так, підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року по справі N 804/12339/13-а.

Колегія суддів зазначає, що дослідивши надані позивачем первинні документи, які були надані контролюючому органу під час перевірки, враховуючи вищевикладені норми матеріального права та висновки Верхового Суду щодо застосування вказаних норм матеріального права, суд першої інстанціх дійшов вірного висновку, що позивачем до матеріалів справи надано сукупність первинних та інших документів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення платником податків господарських операцій, зокрема: договори, платіжні доручення, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, звіти з виробництва продукції, прибуткові ордери, експортні митні декларації, з яких підтверджується подальша реалізація товару, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення підприємством господарських операцій чи їх невідповідності з господарською діяльністю позивача та не свідчать про відсутність у позивача підстав для формування задекларованих позивачем податкових вигод у вказаному періоді.

Судовим розглядом встановлено, що складені між позивачем та його контрагентом первинні документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу позивача.

Крім того, на час укладання договорів, контрагент позивача був платником ПДВ згідно з чинного законодавства та належним чином зареєстрованим у Єдиному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців.

Колегія суддів наголошує, що відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об`єктивної неможливості здійснення господарської діяльності та спростування вищенаведених доводів позивача.

Крім того, чинним законодавством не передбачено відповідальність платника податків за невиконання чи не належне виконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань.

Колегія суддів зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість належить з`ясовувати рух активів платника податку в процесі здійснення спірних господарських операцій. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, їх подальшу реалізацію тощо.

Відповідно до п. п. 200.1, 200.2 і 200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з пунктом 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Колегія суддів зазначає, що з аналізу наведених вище норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Крім того, податкові накладні за вказаними господарськими операціями були зареєстровані в ЄРПН, що не спростовується відповідачем.

Крім того, судом встановлено, що правовідносини між позивачем та ФГ "ФАВОРИТ" за договорами поставки від 12.11.2021 № 1211-0121 ПВ та від 14.11.2021 № 1411-0121ПВ вже були предметом розгляду Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/7355/22, рішенням від 22.12.2022 р. встановлено, що господарські операції позивача з ФГ "ФАВОРИТ" мають реальний характер та підтверджується обставина фактичного придбання товарно-матеріальних цінностей позивачем у його контрагентів з метою використання у власній господарській діяльності, а відтак суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкових наслідків таких операцій.

Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, суд відхиляє посилання контролюючого органу на аналіз даних інформаційних систем ITC "Податковий блок", яким встановлено відсутність реального ланцюга постачання реалізованих товарно-матеріальних цінностей, з огляду на те, що правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача його безпосередніми контрагентами.

Наведена правова позиція узгоджується з викладеною у постанові Верховного Суду від 21.05.2018 у справі N 2а/0470/4526/12, постанові Верховного Суду від 19.03.2021 по справі N 460/143/19.

Колегія суддів зауважує, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судом встановлено, контролюючим органом не доведено недобросовісність платника податку ТОВ "Вікстранс" у взаємовідносинах з контрагентом, у встановленому законом порядку.

Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари та послуги, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Такий висновок узгоджується із позицією колегії суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 27.03.2018 по справі N 816/809/17.

Також, як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного рішення, податковим органом взагалі не досліджувались господарські операції між позивачем та зазначеними контрагентами, за наслідками яких позивачем формувався податковий кредит. Висновки про завищення позивачем податкового кредиту зроблені не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагента позивача, яка, на думку податкової служби, свідчить про відсутність реального характеру здійснення господарської діяльності.

Так, невиконання контрагентом своїх обов`язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб`єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Як встановлено судовим розглядом, акт перевірки фактично не містить посилань на відсутність документів бухгалтерського обліку та порушення саме позивачем будь-яких норм чинного податкового законодавства України.

Посилання на припущення, аналітичні узагальнюючі висновки щодо діяльності контрагента, є неприйнятними у якості доказів конкретних податкових правопорушень щодо підстав та порядку формування податкового кредиту, оскільки в основі формування податкового кредиту лежить факт здійснення конкретної господарської операції, який потребує доведення або спростування обставин саме здійснення цієї господарської операції. Будь-які припущення, аналітичні викладки, узагальнюючі висновки можуть мати місце виключно на підставі встановлення, дослідження та підтвердження обставин здійснення господарської операції (позиція Верховного Суду, викладена у Постанові від 12.04.2018 р. справа N 804/698/26).

Із врахуванням вищевикладених обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції те, що позивачем надано належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій, суд вважає, що відповідачем неправомірно зроблено висновок про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, а тому податкове повідомлення-рішення від 01.08.2023р. №00231960701 є протиправним, а позовні вимоги позивача в свою чергу підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 по справі № 520/24833/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. СпаскінСудді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 21.02.2024 року