Рішення

від 19.11.2007 по справі 20-7/229

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-7/229

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"19" листопада 2007 р. справа № 20-7/229

За позовом:          Відкритого акціонерного товариства „Парафіївський цукровий завод”

          (16730,Чернігівська обл.,Ічнянський р-н,смт.Парафіївка,вул.Т.Шевченка,123)

до відповідача:          Товариства з обмеженою відповідальністю „Арістей-Юг”

          (99029, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 11-98)

про          стягнення заборгованості за договором консигнації від 01.11.2003 в сумі 236057,88 грн.,

Суддя Ілюхіна Г.П.

Представники сторін:

від позивача          - Сенчик О.О., старший юрисконсульт, доручення № 1187 від 13.08.2007;

від відповідача          - Сторожилов С.Ф., директор, наказ № 1 від 25.02.2003;

Суть спору:

30.07.2006 (вх.№1926) Відкрите акціонерне товариство „Парафіївський цукровий завод” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Арістей-Юг” про стягнення заборгованості за договором консигнації від 01.11.2003 в сумі 236057,88 грн., з посиланням на Договір консигнації на продаж продукції від 01.11.2003, статті 526, 530 Цивільного кодексу України (арк.с.3-4).

Ухвалою суду від 03.08.2007 порушено провадження по справі (арк.с.1-2).

Відповідач у відзиві на позов та доповненні до нього (вх.№№25587, 50886) позовні вимоги визнав частково в сумі 122010,88 грн. по мотивам, викладеним в них, основні з яких полягають в тому, що товар на суму 114047,00 грн. ним не був отриманий, так як був вкрадений 30.11.2003 зі складу № 4 залізничної станції Севастополь –Вантажний, де були розвантажені два вагони з цукром-піском по накладним №№ 43444629, 43444630 та здійснювалось спільне зберігання цього товару по Договору на перевезення № ПР/4ТХ-03-536/НЮ, про факту крадіжки Лінійним відділенням Придніпровської залізниці Управління МВС України 09.01.2004 порушено кримінальну справу № 24502; вважає, що власником товару до його передачі покупцю є позивач, з посиланням на пункт 7.1 Договору, статтю 12 Закону України „Про залізничний транспорт”, пункт 5.8 Положення про залізничні станції, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 555-Ц від 05.12.2000, пункт 3.2 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, надавши відповідні докази; просить в частині стягнення заборгованості в сумі 114047,00 грн. відмовити (арк.с.27-34, 41).

Від позивача надійшла заява (вх. № 50885) про припинення провадження по справі в частині стягнення суми боргу в сумі 47000,00 грн. в порядку пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору, так як відповідачем здійснена часткова оплата заборгованості в сумі 47000,00 грн. платіжними дорученнями № 1 від 12.11.2007 на суму 4000,00 грн., № 2 від 14.11.2007 на суму 3000,00 грн. та № 67 від 19.11.2007 на суму 40000,00 грн., заяву (вх.№50887) про зменшення позовних вимог до 229057,88 грн. просить не приймати, що є підставою для припинення провадження у справі в цій частині по пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору, про що винесено ухвалу (арк.с.46).

Строк вирішення спору по справі продовжувався, розгляд справи відкладався в порядку статей 69, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

З`ясовані наступні обставини:

01.11.2003 між Відкритим акціонерним товариством „Парафіївський цукровий завод” (Консигнант)та Товариством з обмеженою відповідальністю „Арістей-Юг” (Консигнатор) укладено Договір консигнації на продаж продукції б/н, згідно якого Консигнант поставляє цукор-пісок в мішках в загальній кількості 2000 тонн за ціною 2370,00 грн. за тонну з урахуванням доставки, ПДВ та мешкотари, на склад Консигнатора, що оформлюється накладними, для їх реалізації останнім на своєму ринку від свого імені згідно Специфікації (пункти 1.1-1.5 Договору).

Згідно з пунктом 5.1 Договору, строк починає спливати з моменту поставки на склад Консигнатора товарів та закінчується моментом передачі його Покупцю, строк консигнації –термін, протягом якого поставлений на консигнацію товар має бути проданий Покупцю.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 Договору, його укладено строком з 01.11.2003 до 01.07.2004; по закінченню вищезазначеного строку умови договору продовжують діяти щодо всіх партій товару, які до цього моменту знаходяться на консигнації та розрахунок за якими не завершено.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що товари, які передані Консигнатору, є власністю Консигнанта до моменту їх передачі Покупцеві.

Пунктом 10 Договору встановлено, що Консигнатор зобов'язується перерахувати грошові кошти Консигнанту в п'ятиденний строк після отримання грошових коштів від Покупця (арк.с.14, 16).

18.05.2004, 01.07.2004 Додатковими угодами №№ 2, 3 Сторони узгодили ціну прийнятого на консигнацію товару з 18.05.2004 –2490,00 грн. за тонну, з 01.07.2004 –2450,00 грн. за тонну (арк.с.17, 18).

02.08.2004 між Відкритим акціонерним товариством „Парафіївський цукровий завод” (Консигнант)та Товариством з обмеженою відповідальністю „Арістей-Юг” (Консигнатор) укладено Доповнення до  Договору консигнації на продаж продукції від 01.11.2003, яким внесені зміни до пунктів 1.1, 5.1, 6.1, 7.1 Договору від 01.11.2003, а саме:

1.1. Консигнант поставляє цукор-пісок в мішках на склад Консигнатора для їх реалізації останнім на своєму ринку від свого імені за встановлену цим Договором винагороду;

5.1. Строк починає спливати з моменту поставки на склад Консигнатора товарів та закінчується моментом передачі його Покупцю, строк консигнації –термін, протягом якого поставлений на консигнацію товар має бути проданий Покупцю, але не пізніше 01.11.2004;

6.1. Цей Договір укладено строком з 01.11.2003 до 01.11.2004;

7.1. Товари, які передані Консигнатору, є власністю Консигнанта до моменту їх передачі Покупцеві, до якого переходить право власності. Право власності у Консигнатора на цей товар не виникає ніколи  (арк.с.15).

04.12.2003 на виконання умов Договору Позивач передав Перевізнику для відправки Відповідачу для реалізації цукор-пісок в кількості 96,35 тонн на загальну суму 236057,88 грн., що підтверджується квитанціями про приймання вантажу (арк.с.12-13).

31.08.2004 відповідачем видана довіреність ЯЗУ № 911526 на отримання від позивача цукру-піску в кількості 7,35 тонн та 96,35 тонн (арк.с.11).

09.01.2004 органом дізнання Лінійного відділення на станції Севастополь Лінійного управління на Придніпровській залізниці Управління МВС України на транспорті порушено кримінальну справ № 24502 по факту крадіжки 46550 кг цукру в ніч з 30.08.2003 на 31.08.2003 зі складу № 4 станції Севастополь-Вантажний по ознакам злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 185 Кримінального кодексу України; 04.10.2004 досудове слідство по зазначеній справі зупинено в порядку пункту 3 частини першої статті 206 Кримінально-процесуального кодексу України у зв'язку  з не встановленням особи, що скоїла цей злочин, про що відповідачу надіслано лист вих.№ 46/1232 від 08.08.2005 та видано довідку вих.№ 46/1462 від 20.08.2004 (арк.с.32, 33).

10.03.2005 вих.№ 201 позивачем на адресу відповідача направлено Претензію з вимогою терміново перерахувати на рахунок позивача  суму заборгованості за поставлений цукор-пісок в кількості 96,35 тонн в розмірі 236057,88 грн. (арк.с.9).

21.03.2005 відповідач відповів на претензію позивача, повідомив, що частину товару він не отримав, у зв'язку з викраденням зі складу товару в кількості 46,55 тонн, про що порушено кримінальну справу; зобов'язався сплатити вартість отриманих 49,8 тонн цукру-піску до листопада 2005 року у зв'язку з тяжким фінансовим станом підприємства  (арк.с.10).

Платіжними дорученнями № 1 від 12.11.2007 на суму 4000,00 грн., № 2 від 14.11.2007 на суму 3000,00 грн. та № 67 від 19.11.2007 на суму 40000,00 грн. відповідачем здійснена часткова оплата заборгованості в загальній сумі 47000,00 грн. (арк.с.47-49).

Згідно Акту звірки взаєморозрахунків станом на 12.11.2007, оформленому та підписаному сторонами у встановленому законом порядку, за даними Позивача заборгованість відповідача складала 236057,88 грн., за даними відповідача –122010,00 грн. (арк.с.44).

Таким чином, на дату прийняття рішення залишок товару, переданого Консигнантом Консигнатору складає 49,80 тонн, вартістю 75010,00 грн., тобто заборгованість відповідача перед позивачем складає 75010,00 грн., які підлягають стягненню.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, не виконав вимоги Договору в частині оплати товару, отриманого для реалізації.

Рішення приймається в порядку статей 22, 78 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими відповідач має право визнати позов повністю або частково; господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси; у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Суд приймає визнання відповідачем позову, так як дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Крім того, заборгованість в сумі 75020,00 грн. підтверджується матеріалами справи та не заперечуються відповідачем.

Правовідносини сторін регулюються статтею 193 Господарського кодексу України, статтям 525, 526, 610, 631 Цивільного кодексу України, статтею 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться в статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно зі статтею 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, зокрема, у зв'язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріали справи і надані докази не дають підстави вважати, що нереалізований товар став власністю Відповідача, тому відсутні підстави для його оплати ним.

Все вище перелічене дає суду право для висновку про обґрунтованість позовних вимог в сумі 75010,00 грн.

Вимоги оплатити вартість викраденого цукру задоволенню не підлягають, так як позивач вправі його вимагати від перевізників в порядку, встановленому законом, або бути цивільним позивачем в кримінальній справі.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на оплату державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтям 525, 526, 610, 631 Цивільного кодексу України, статтею 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, статтями 33, 34, 44, 49, 69, 77, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  суд, –

Вирішив:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Арістей-Юг”  (99029, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 11-98, ідентифікаційний код 32398414; п/р 26004733144001 в СФ КБ „Приватбанк”, м. Севастополь, МФО 324935) на користь Відкритого акціонерного товариства „Парафіївський цукровий завод” (16730, Чернігівська обл., Ічнянський р-н, смт. Парафіївка, вул. Т. Шевченка, 123, ідентифікаційний код 00372612, п/р 26002006113 в ЗАТ „Полікомбанк”, м. Чернігів, МФО 353100; п/р № 26002451 в ЧОД АППБ „Аваль”, м. Чернігів, МФО 353348) заборгованість в сумі 75010,00 грн., державне мито в сумі 1220,10 грн., витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 60,97 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.          В задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 114047,88 грн. відмовити.

Суддя                                                                                                                    Г.П. Ілюхіна

Рішення оформлено і підписано,

в порядку ст. 84 ГПК України

26.11.2007