Постанова

від 20.02.2024 по справі 640/11547/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/11547/19 Суддя (судді) першої інстанції: Брагіна О.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Оксененка О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРГЕОКОМ" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРГЕОКОМ" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про скасування постанови,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якому просив скасувати постанову Департаменту ДАБІ у Київській області №3-1006/6/1010-922/02 від 10.06.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі п.3 ч.4 ст.169 КАС України.

Не погодившись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позовна заява підписана керівником позивача - директором ТОВ "ІНТЕРГЕОКОМ" Сингаївським А.Ю., який не мав жодних обмежень у повноваженнях, на підтвердження чого матеріали справи містили відповідні докази.

Відзив на апеляційну скаргу відповідач не подавав. Будь-які його письмові пояснення щодо повноважень особи, яка підписала апеляційну скаргу матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч.2 ст.312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5 - 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Беручи до уваги, що позивачем в апеляційному порядку оскаржується ухвала про повернення позовної заяви, яка зазначена в п.3 ч.1 ст.294 КАС України, введення в Україні воєнного стану враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.ст.311-312 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, дійшов висновку, що позовна заява підписана Сингаївським А.Ю., однак не підтверджено його право керівника законом, статутом або положенням діяти без додаткового уповноваження при здійсненні представницьких функцій від імені товариства.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів доходить наступних висновків.

В силу п.3 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

При цьому, за змістом ч.1, 3 ст.55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Тобто, процесуальний закон встановлює можливість участі у справі суб`єктів владних повноважень та юридичних осіб як у порядку самопредставництва, так і через представника.

Згідно з п.7 ч.1 ст.4 КАС України до суб`єктів владних повноважень процесуальний закон відносить, зокрема, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява від імені ТОВ «ІНТЕРГЕОКОМ» підписана директором Сингаївським А.Ю.

Вирішуючи спірні питання, які виникли у правозастосовній практиці, що стосуються представництва/самопредставництва учасників справи, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі №826/5500/18 сформувала універсальний принцип, зміст якого полягає у тому, що повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

У разі сумнівів щодо наявності у особи, яка підписала заяву (скаргу), повноважень на вчинення таких дій в порядку самопредставництва суб`єкта владних повноважень, суд може скористатися відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а у разі неусунення таких сумнівів - запропонувати заявнику (скаржнику) надати додаткові документи на підтвердження таких повноважень у порядку, встановленому статтею 169 КАС України.

Отже, за наявності сумніву щодо повноважень підписанта позовної заяви (у порядку самопредставництва) суд не позбавлений процесуальної можливості пересвідчитись у наявності такого права, зокрема, скориставшись безкоштовним онлайн доступом до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Трактування положень статті 59 КАС України у протилежному аспекті є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя, що полягає у надмірному формалізмі.

Наведений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 31.01.2023 у справі №160/15934/21, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

З наявної в матеріалах справи Детальної інформації про юридичну особу ТОВ «ІНТЕРГЕОКОМ», сформованої станом на 01.07.2019, сформованої за безкоштовним запитом на офіційному веб-порталі Міністерства юстиції України за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань https://usr.minjust.gon.ua/ua/freesearch вбачається, що керівником ТОВ «ІНТЕРГЕОКОМ», як юридичної особи з кодом 42447221 є Сингаївський А.Ю., який уповноважений діяти від імені юридичної особи в порядку самопредставництва без додаткового уповноваження (а.с.67-70).

Вказана обставина також підтверджується наявною в матеріалах справи копією наказу ТОВ «ІНТЕРГЕОКОМ» від 11.06.2019 №1625-ІГК/ПР-К «Про призначення на посаду директора», відповідно до якого Сингаївський А.Ю. з 11.06.2019 приступив до виконання обов`язків директора ТОВ «ІНТЕРГЕОКОМ» (а.с.15).

В силу ч.5 ст.65 ГК України керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Отже, Сингаївський А.Ю. є особою, уповноваженою на підписання позовної заяви від імені ТОВ «ІНТЕРГЕОКОМ» в порядку самопредставництва.

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо відсутності у Сингаївського А.Ю. повноважень діяти від імені ТОВ «ІНТЕРГЕОКОМ» в порядку самопредставництва є таким, що не ґрунтується на фактичних обставинах.

Також, колегія суддів звертає увагу, що положення п.3 ч.4 ст.169 КАС України підлягають застосуванню на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, натомість, після відкриття провадження у справі встановлення обставин щодо підписання позовної заяви особою, яка не має права її підписувати є визначеної п.2 ч.1 ст.240 КАС України підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києві від 01.07.2019 було відкрито провадження в даній адміністративній справі за позовом ТОВ "ІНТЕРГЕОКОМ" до ДАБІ України про скасування постанови.

Таким чином, повертаючи позовну заяву на підставі п.3 ч.4 ст.169 КАС України, за наявності відкритого провадження у справі, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення питання.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на судовий захист є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Відповідно до ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, за наслідком розгляду апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку щодо відсутності підстав для повернення позовної заяви відповідно до п.3 ч.4 ст.169 КАС України, отже, оскаржувану ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 не можна визнати законною і обґрунтованою.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвело до неправильного вирішення питання, колегія суддів вважає, що ухвала про повернення позовної заяви підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " ІНТЕРГЕОКОМ " - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року про повернення позовної заяви скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Текст постанови виготовлено 20 лютого 2024 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

О.М.Оксененко