Постанова

від 13.02.2024 по справі 569/7881/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 569/7881/17 пров. № А/857/19636/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівДовгої О.І., Матковської З.М.,

за участю секретаряЗінчук Ю.Р.,

представника апелянта Шевчук В.С.,

представників відповідачів Мозоль Н.Я., Якименко Н.М.,

Затильний С.А., Мовчун А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 вересня 2023 року (ухвалене головуючим суддею Бердій М.А. о 09 год. 54 хв. у м. Рівне) у справі № 569/7881/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненської міської ради, виконавчого комітету Рівненської міської ради, міського голови м.Рівного, Управління культури і туризму виконавчого комітету Рівненської міської ради, Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування розпорядження Рівненського міського голови № 781-р від 21 жовтня 2015 року, визнання протиправними дій щодо розробки, організації та виконання проекту пам`ятного знаку імені ОСОБА_3 без згоди позивача, скасування дозволів УЖКГ виконавчого комітету Рівненської міської ради №052 від 19.04.2017 року та №102 від 31.05.2017 року, зобов`язання провести демонтаж споруджених частин конструкції пам`ятного знаку імені ОСОБА_3 та його постаменту, та привести використовувану для таких цілей земельну ділянку до стану, що передував початку відповідних будівельних та підготовчих робіт по спорудженню пам`ятного знаку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідачів в якому просила:

визнати протиправним та скасувати розпорядження Рівненського міського голови №781-р від 21.10.2015 щодо надання дозволу на спорудження пам`ятного знаку імені Георгія Косміаді по АДРЕСА_1 поруч з будинком АДРЕСА_2 , та виділення під зазначені цілі земельної ділянки без згоди позивача;

визнати протиправними дії Рівненської міської ради, Виконавчого комітету Рівненської міської ради, Управління культури і туризму виконавчого комітету Рівненської міської ради, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради (на даний час Департамент інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради) щодо розробки, організації виконання та виконання проекту (в тому числі детального плану благоустрою та озеленення території) пам`ятного знаку імені ОСОБА_3 , який споруджується по АДРЕСА_1 поруч з будинком АДРЕСА_2 , без згоди позивача, як фактичного землекористувача земельної ділянки, на якій організованого таке спорудження; скасувати дозволи Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради № 052 від 19.04.2017 р та №102 від 31.05.2017 року на виконання робіт з підготовки, будівництва та встановлення пам`ятного знаку імені АДРЕСА_1 ;

зобов`язати Виконавчий комітет Рівненської міської ради, Управління культури і туризму виконавчого комітету Рівненської міської ради, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради провести демонтаж споруджених частин конструкції пам`ятного знаку імені ОСОБА_3 та його постаменту, а також привести використовувану для таких цілей земельну ділянку до стану, що передував початку відповідних будівельних та підготовчих робіт по спорудженню такого пам`ятного знаку.

В обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що вона не погоджується із правомірністю дій щодо спорудження зазначеного вище пам`ятного знаку на території земельної ділянки, яка відноситься до належного їй житлового будинку. При цьому, зазначає, що спорудження такого знаку в межах земельної ділянки, яка використовується позивачем як прибудинкова територія для обслуговування існуючого будинку, утруднить не тільки можливість обслуговування належного їй будинку, але й обмежить можливість доїзду транспортного засобу позивача та транспортних засобів інших соціальних служб (швидка допомога, пожежна, тощо) до нього.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27.09.2023 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що право власності чи користування на земельну ділянку із земель комунальної власності виникає лише за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування і тільки в межах, вказаних в цьому рішенні. Повноваження передачі земельних ділянок комунальної власності територіальної громади міста Рівного у власність громадян є виключною компетенцією Рівненської міської ради.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили, що земельна ділянка, на якій встановлено пам`ятний знак імені ОСОБА_3 ,є прибудинковою територією будинку АДРЕСА_3 і що користувачем цієї земельної ділянки є саме вона.

Суд звернув увагу, що пам`ятний знак імені ОСОБА_3 , який знаходиться на АДРЕСА_1 є об`єктом культурної спадщини, а тому враховуючи приписи Закону України «Про охорону культурної спадщини» він не може бути демонтований.

З огляду на те, що власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 є територіальна громада м.Рівне, а позивач ОСОБА_1 не є власником зазначеної земельної ділянки, то її права та інтереси не порушені і не могли бути порушені встановленням пам`ятного знаку імені ОСОБА_3 , оскільки пам`ятний знак знаходиться на земельній ділянці, яка ніколи не відносилася до прибудинкової території будинку АДРЕСА_3 , на якій знаходився будинок АДРЕСА_2 .

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржила позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та в прийняти нове, яким задовольнити позов.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що спорудження пам`ятного знаку на території земельної ділянки, яка відноситься до належного їй житлового будинку є протиправним. Так, відповідачем не було зареєстровано жодних декларацій/повідомлень про початок підготовчих чи будівельних робіт в органах державного архітектурно будівельного контролю, що на її думку свідчить про самочинність створення такої будівельної конструкції. Також вказує, що вона є фактичним землекористувачем земельної ділянки, та на момент виникнення спірних відносин перебувала у легітимному очікуванні визнання права власності на таку ділянку органом місцевого самоврядування.

Відповідачі скористалися своїм правом та подали відзиви на апеляційну скаргу в яких просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В судовому засіданні представники відповідачів, заперечили проти задоволення апеляційної скарги та надали пояснення, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що позивач та третя особа з 2005 року є власниками житлового будинку, розташованого на земельній ділянці, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується рішенням Рівненського міського суду від 23.03.2009 у справі № 2-3785/2009 та відповідними витягами із Державного реєстру прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Згідно даних обласного бюро технічної інвентаризації будинок АДРЕСА_2 був побудований у 1933 році. З 1946 року зазначений будинок належав до державного житлового фонду.

30.12.1992 квартира АДРЕСА_5 у зазначеному вище будинку була приватизована ОСОБА_1 та членами її сім`ї. 04.12.2000 р квартира АДРЕСА_6 у вказаному будинку була приватизована ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Згідно договору купівлі-продажу від 30.09.2003 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 продали квартиру АДРЕСА_6 ОСОБА_1 15.02.2005 квартира АДРЕСА_7 була приватизована ОСОБА_6 та членами його сім`ї ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 15.02.2005 квартира АДРЕСА_8 була приватизована ОСОБА_10 та членами його сім`ї ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Згідно договору купівлі-проваджу від 20.05.2005 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 продали квартиру АДРЕСА_7 ОСОБА_2 . Згідно договору купівлі-продажу від 17.06.2005 ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 продали квартиру АДРЕСА_8 ОСОБА_2 .

У 2005 році позивач та третя особа звернулися до начальника ЖКП «Паркове» із письмовими заявами про зняття з обліку та обслуговування належних їм квартир та зазначили, що земельна ділянка обліковується за Рівненським відділком Львівської залізниці.

Наказом Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради від 06.09.2005 № 426/01 дозволено начальнику ЖКП «Паркове» зняти з балансу і обслуговування житловий будинок по АДРЕСА_4 (загальна площа 214,6 кв.м, балансова вартість 95749,19 грн).

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 04.12.2006 у справі № 2-6806/06 зобов`язано Рівненську міську раду надати дозвіл ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,1443 г для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_3 .

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 04.12.2006 у справі №2-6806/06 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Рівненської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.06.2015, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 залишено без змін.

Судами апеляційної та касаційної інстанції у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Рівненської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії встановлено, що користувачем земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

06.11.2013 позивач разом із третьою особою звернулися до Рівненської міської ради із клопотанням про надавання дозволу для розробки проекту землеустрою для передачі у спільну сумісну власність земельної ділянки під належним їм житловим будинком.

Впродовж 2014 року ПП ЕКФ «Приватна справа», на підставі договору з позивачем та третьою особою, було розроблено та виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у спільну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_4 .

На підставі вказаної технічної документації державним кадастровим реєстратором Управління Держземагенства у місті Рівному 23.01.2015 було проведено державну реєстрацію спірної земельної ділянки площею 1000 кв.м. (0,0495 га) та присвоєно кадастровий номер 5610100000:01:041:0466, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29.05.2017, номер витягу НВ-5603121012017.

В ході розробки даного проекту землеустрою виник спір між ОСОБА_2 та Управлінням Держземагенства у м.Рівному за участі третьої особи Державного територіально-галузевого об`єднання «Львівська залізниця» та ОСОБА_1 про визнання незаконними дій Управління Держземагенства у м. Рівному щодо відмови у погодженні вказаного вище проекту землеустрою.

Розглянувши зазначений вище спір, Житомирським апеляційним адміністративним судом було встановлено обставини, про що вказано в тексті судової постанови, що позивач та третя особа є фактичними користувачами спірної земельної ділянки, в силу наявного на ній будинковолодіння. Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 08.10.2015, зазначена постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду була залишена без змін. Тобто, судами встановлено, що саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є фактичними землекористувачами земельною ділянкою по АДРЕСА_4 .

Аналогічного висновку дійшов і Господарський суд Рівненської області у рішенні від 17.01.2017 у по справі № 918/1248/16, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.04.2017.

07.07.2016 позивач разом із третьою особою звернулися через Центр надання адміністративних послуг у м.Рівному до голови Рівненської міської ради із заявою встановленої форми про приватизацію спірної земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:041:0466, площею 1000 м кв., для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд відповідно до вимог частин 1 та 2 ст. 118 Земельного кодексу України та додали до заяви всі необхідні матеріали та документи.

Листом Управління земельних відносин від № 01-11/31/4 від 14.07.2016 було повідомлено позивача, що згідно його заяви було підготовлено проект рішення про затвердження проекту землеустрою.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 07.06.2017 адміністративний позов ОСОБА_1 до Рівненської міської ради, третя особа на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Рівненської міської ради, щодо тривалого не розгляду спільної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , поданої 07.07.2016 через Центр надання адміністративних послуг про затвердження проектів землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:041:0466 площею 1000 м кв. для обслуговування існуючого житлового будинку та приналежних до нього приміщень, що розташований в АДРЕСА_4 . Зобов`язано Рівненську міську раду впродовж місячного строку з дня набрання законної сили рішенням суду, яким розглянуто даний позов, здійснити розгляд поданої 07.07.2016 через Центр надання адміністративних послуг заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , до Рівненської міської ради про затвердження проектів землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:041:0466 площею 1000 м кв. для обслуговування існуючого житлового будинку та приналежних до нього приміщень, що розташований в АДРЕСА_4 .

22.06.2015 голова Рівненської обласної організації Національної спілки художників України звернувся з відповідним клопотанням до міського голови м.Рівне про встановлення пам`ятного знаку художнику Г.Косміаді на вул.16 Липня в м.Рівне.

Протоколом засідання комісії з питань найменування міських об`єктів, встановлення пам`ятних знаків, меморіальних та анотаційних дощок на території міста Рівного від 16.10.2015, за результатами повторного розгляду питання щодо встановлення пам`ятного знаку художнику ОСОБА_14 за зверненням Рівненської обласної організації Національної спілки художників України, було прийнято рішення рекомендувати Управлінню містобудування та архітектури підготувати проект розпорядження міського голови щодо встановлення пам`ятного знаку художнику Г.Косміаді.

Протоколом № 9 від 05.11.2015 Рівненської обласної організації Національної спілки художників України запропоновано та узгоджено модель наведеного пам`ятного знаку.

Розпорядженням міського голови м.Рівне від 21.10.2015 № 781-р «Про встановлення пам`ятного знаку Георгію Косміаді» визначено замовником проекту пам`ятного знаку Управління культури і туризму виконавчого комітету Рівненської міської ради,

Вказаним розпорядженням доручено Управлінню культури і туризму виконавчого комітету Рівненської міської ради встановити пам`ятний знак Георгію Косміаді на вул.16 Липня, провести благоустрій прилеглої території через підрядні організації та відповідно до погодженого проекту, та поставити на баланс пам`ятний знак ОСОБА_14 .

На замовлення Управління культури і туризму виконавчого комітету Рівненської міської ради № 681 від 18.11.2015 робочий проект розроблений Рівненською філією ДП ДНД та ПВІ «НДІпроектреконструкція». Експертиза кошторисної частини проекту проведена філією «Укрдержбудекспертиза» у Рівненській області. Місце розташування пам`ятного знаку погоджено Управлінням містобудування та архітектури Рівненського міськвиконкому та ПАТ «Укрзалізниця Регіональна філія «Львівська залізниця», що підтверджується листом міського голови м. Рівного від 29.05.2017 № 05-1391.

Рішенням Рівненської міської ради №1748 від 27.10.2016 виділено кошти на виготовлення та встановлення пам`ятного знаку по АДРЕСА_1 .

05.05.2017 між Управлінням культури і туризму виконавчого комітету Рівненської міської ради та ФОП ОСОБА_15 було укладено договір підряду на виконання робіт №1. Згідно зазначеного договору підряду №1 від 05.05.2017 роботи по встановленню пам`ятного знаку Г.Косміаді розпочаті 17.05.2017.

На підставі дозволів № 052 від 19.04.2017 та № 102 від 31.05.2017, виданих Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради, ФОП ОСОБА_15 були проведені всі передбачені будівельні роботи пов`язані з виготовлення та встановлення пам`ятного знаку АДРЕСА_1 .

Розпорядженням Рівненського міського голови № 781-р від 21.10.2015, пам`ятний знак Г.Косміаді на вул.16 Липня, Управлінням культури і туризму виконавчого комітету Рівненської міської ради було взято на баланс з 20.10.2017.

Відповідно до наказу Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації № 143 від 15.09.2017, пам`ятний знак Г.Косміаді на АДРЕСА_1 внесений до переліку об`єктів культурної спадщини Рівненської області.

Позивач вважаючи протиправним розпорядження Рівненського міського голови №781-р від 21.10.2015 щодо надання дозволу на спорудження пам`ятного знаку імені Георгія Косміаді по АДРЕСА_1 поруч з будинком АДРЕСА_2 , та дії щодо його реалізації, , звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення та на даний час регулювалися (регулюються): Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ (далі - ЗКУ), Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-ІІІ, Законом України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 № 2807-ІV та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до статей 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

В силу ч. 1 ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на відповідній території, зокрема пункт «а» передбачає розпорядження землями територіальних громад, а пункт «б» передачу земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 вказаного Закону, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відтак, право власності чи користування на земельну ділянку із земель комунальної власності виникає лише за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування і тільки в межах, вказаних в цьому рішенні. Повноваження передачі земельних ділянок комунальної власності територіальної громади міста Рівного у власність громадян є виключною компетенцією Рівненської міської ради.

Суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 не доведено правомірності користування спірною земельною ділянкою в силу положень Земельного кодексу України, не надано будь-яких документів, які б свідчили, що земельна ділянка, на якій встановлено пам`ятний знак імені ОСОБА_3 , є прибудинковою територією будинку АДРЕСА_3 і що користувачем цієї земельної ділянки є саме позивач.

Ба більше, ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2017 ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 23.05.2017 скасовано з тих підстав, що позивачем не надано жодного доказу про можливість створення їй перешкоди у користуванні прибудинковою земельною ділянкою, нанесення збитків місцевому бюджету. Крім цього, суд встановив, що відсутні будь-які докази належності спірної земельної ділянки позивачу. Відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом зупинення будь-яких підготовчих та будівельних робіт по спорудженню пам`ятного знаку імені АДРЕСА_1 поруч з будинком АДРЕСА_2 .

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції про безпідставність посилання позивача на положення статті 120 Земельного кодексу України щодо переходу права власності на земельну ділянку при набутті права власності на житловий будинок, що на ній розміщені, оскільки на момент набуття позивачем права власності на будинок за адресою: АДРЕСА_4 в 2005 році діяла інша редакція вищевказаної статті Земельного кодексу України, відповідно до якої при переході права власності на будівлю і споруду, право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування на підставі договору оренди.

Що ж стосується посилань позивачки на незаконне проведення відповідачами робіт зі спорудження пам`ятного знаку ОСОБА_16 то суд зазначає що пам`ятний знак є об`єктом благоустрою і не відноситься до об`єктів будівництва, відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів».

Пам`ятний знак ОСОБА_16 , як вірно зазначив суд першої інстанції, є об`єктом благоустрою і не відноситься до об`єктів будівництва. Декларація про початок виконання будівельних робіт згідно з формою, встановленою додатком 5 до Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №466 від 13 квітня 2011 року передбачає, що вона подається лише щодо об`єктів, які мають код згідно з Державним класифікатором будівель і споруд ДК 018-2000. В ДК 018-2000, затвердженим і введеним в дію Наказом Держстандарту України №507 від 17.08.2000, відсутній об`єкт будівництва - пам`ятний знак.

Відтак, у відповідача не було обов`язку реєстровати будь які декларації/повідомлення про початок підготовчих чи будівельних робіт в органах державного архітектурно будівельного контролю.

Відповідно до положень ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом.

Статтею 22 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що пам`ятки, їхні частини, пов`язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, переміщувати (переносити) на інші місця.

Зазначаємо, що пам`ятний знак ОСОБА_16 , який знаходиться на АДРЕСА_1 є об`єктом культурної спадщини, відповідно до наказу Управління культури Рівненської обласної державної адміністрації від 15.09.2017 № 143, а тому враховуючи приписи Закону України «Про охорону культурної спадщини» він не може бути знесений чи переміщений.

Відтак, враховуючи положення вищевказаних норм та встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог через недоведеність їх належними, достатніми та допустимими доказами, оскільки з наданих доказів вбачається, що відповідачем при постановленні спірного рішення не порушувалися права позивача, а отже не може бути скасованим, тому що не доведено його протиправність.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 вересня 2023 року у справі № 569/7881/17 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді О. І. Довга З. М. Матковська Повне судове рішення складено 21 лютого 2024 року