Ухвала

від 21.02.2024 по справі 120/10619/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 лютого 2024 року

Київ

справа № 120/10619/22

адміністративне провадження № К/990/5799/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.05.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2023 у справі №120/10619/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профайн Україна" до Головного управління ДПС у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

15.02.2024 до суду вчетверте надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - скаржник, ГУ ДПС), направлена до суду засобами поштового зв`язку 12.02.2024.

Попередні касаційні скарги Верховний Суд повернув ухвалами від 20.11.2023, 13.12.2023, 15.01.2024 на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як такі, що не містили підстав для касаційного оскарження судових рішень. Суд зазначив про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пунктів 1 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України та роз`яснив вимоги щодо обов`язкових умов, які мають бути зазначені у касаційній скарзі у випадку її подання на цих підставах.

Під час перевірки вчетверте поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Перевіркою змісту вчетверте поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній, аналогічно попереднім касаційним скаргам, міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. На переконання скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно застосували пункти 44.1, 44.6 статті 44 ПК України і не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 01.06.2022 у справі №280/597/19, від 20.05.2021 у справі №826/1667/18. Скаржник доводить, що оскільки позивач до перевірки не надав первинні документи, то показники податкової звітності є непідтвердженими, що свідчить про правильність висновків акта перевірки.

Однак, зі змісту судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій не надавали правової оцінки суті виявлених порушень, а підставою для задоволення позовних вимог стали висновки судів про допущення контролюючим органом істотних порушень під час призначення і проведення перевірки, зокрема: 1) перевірку проведено повторно всупереч прямій забороні, встановленій у пункті 78.2 статті 78 ПК України; 2) листи і запити про надання первинних документів позивач отримав вже після складення акта перевірки. Відповідно, питання застосування пунктів 44.1, 44.6 статті 44 ПК України виходить за межі касаційного перегляду.

Більш того, обґрунтовуючи свої висновки, суди застосовували низку висновків Верховного Суду, однак, у касаційній скарзі відсутнє обґрунтування неможливості або помилковості їх застосування. На цей недолік Верховний Суд звертав увагу скаржника, однак, звертаючись з касаційною скаргою вчетверте, скаржник мотивів суду не врахував.

Також у касаційній скарзі міститься посилання на те, що суди не врахували висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17, про те, що: 1) не всі процедурні порушення допущені під час призначення та/або проведення перевірки (доведені платником під час судового розгляду справи належними, допустимими та достатніми доказами) є підставою для скасування прийнятого за результатами перевірки рішення контролюючого органу; 2) підставами для скасування таких рішень є лише ті порушення, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки; 3) необхідність дотримання балансу публічних і приватних інтересів при прийнятті контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Крім того, суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29.11.2021 у справі № 280/1367/20, від 01.12.2021 у справі №400/1646/20, від 06.07.2022 у справі №815/5551/14, у яких Верховний Суд, оцінивши допущені контролюючим органом процедурні порушення, про які заявляли позивачі, дійшов висновку про визнання їх такими, що не тягнуть за собою протиправність податкових повідомлень-рішень.

Застосовність цих висновків до правовідносин, які виникли у цій справі скаржник не обґрунтовує. Водночас у таких справах Верховний Суд не виклав висновків про те, що проведення повторної документальної позапланової перевірки всупереч обмеженням, встановленим у пункті 78.2 статті 78 ПК України, не є істотним порушенням процедури проведення перевірки і не тягне за собою скасування прийнятих за її наслідками рішень.

Про те, що у разі касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України обов`язковою умовою є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) Верховний Суд зазначав в ухвалах від 20.11.2023, 13.12.2023, 15.01.2024. Однак, з огляду на зміст вчетверте поданої касаційної скарги, скаржник цих роз`яснень також не врахував.

Отже, у цілому касаційна скарга не містить обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права у взаємозв`язку із усіма висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позову та обов`язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для відповідної підстави).

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Вінницькій області підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.05.2023 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2023.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.05.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2023 у справі №120/10619/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профайн Україна" до Головного управління ДПС у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон