Постанова

від 21.02.2024 по справі 580/2046/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року

м. Київ

справа №580/2046/21

адміністративне провадження № К/9901/43146/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В. М.,

суддів: Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Держпраці у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року у складі судді Білоноженко М.А. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Кобаля М.І. (головуючий), суддів: Бужак Н.П., Костюк Л.О. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "ЗУБР" (далі - Товариство) до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправним та скасування припису та постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. У квітні 2021 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Черкаській області №ЧК-45/451/АВ/П від 4 лютого 2021 року про усунення виявлених порушень законодавства про працю;

- визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Черкаській області №ЧК-45/451/АВ/ТД-ФС-11 від 2 березня 2021 року про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

2. Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 20 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2021 року, позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував припис Управління Держпраці у Черкаській області №ЧК-45/451/АВ/П від 4 лютого 2021 року про усунення виявлених порушень законодавства про працю;

Визнав протиправною та скасував постанову Управління Держпраці у Черкаській області №ЧК-45/451/АВ/ТД-ФС-11 від 2 березня 2021 року про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

2.1 Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що твердження відповідача про трудовий характер відносин між позивачем та громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 без укладення трудових договорів не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду цієї справи, а подані позивачем повідомлення про прийняття працівників на роботу у день початку їх роботи, свідчать про своєчасність подання до територіальних органів Державної фіскальної служби вказаних повідомлень.

3. Судами попередніх інстанцій встановлено:

3.1 25 січня 2021 року Управлінням Держпраці у Черкаській області прийнято наказ № 41-Н про проведення інспекційного відвідування Товариства з питань оформлення трудових відносин та видано направлення на проведення інспекційного відвідування №39 від 25 січня 2021 року.

3.2 4 лютого 2021 року, за результатами інспекційного відвідування, посадовими особами Управління Держпраці у Черкаській області складено акт №ЧК-45/451/АВ, яким встановлено, що позивач порушив вимоги трудового законодавства, а саме:

- у ході проведення інспекційного відвідування встановлено, що Товариство використовує найману працю 6 осіб, громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 без укладення трудових договорів, чим порушено вимоги частини першої статті 21, частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту» (далі - Постанова №413);

- Товариством прийнято на роботу працівників: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з 1 березня 2018 року, повідомлення до Державної фіскальної служби направлено 15 березня 2018 року, працівників ОСОБА_10 , ОСОБА_6 прийнято на роботу з 1 вересня 2018 року, повідомлення до Державної фіскальної служби направлено 5 вересня 2018 року, чим порушено частину третю статті 24 КЗпП України та Постанову № 413.

3.3 4 лютого 2021 року Управлінням Держпраці у Черкаській області прийнято припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ЧК-45/451/АВ/П від 4 лютого 2021 року (далі - припис). Кінцевим строком усунення вимог припису встановлено 4 березня 2021 року.

3.4 2 березня 2021 року заступник начальника Управління Держпраці у Черкаській області, розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування від 4 лютого 2021 року №ЧК-45/451/АВ, прийняв постанову про накладення на Товариство штрафу у розмірі 360 000, 00 грн (60 000,00 грн*6) (далі- Постанова).

3.5 Уважаючи протиправними оскаржувані припис та постанову, позивач звернувся до суду з цим позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

4. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Управління Держпраці у Черкаській області звернулося із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

4.1 На її обґрунтування відповідач посилається на те, що суди попередніх інстанцій ухвалили рішення без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 2 лютого, 11 березня, 7 квітня 2021 року (справи №№0540/5987/18-а, 2340/3415/18, 580/1823/19, відповідно).

Також скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій при прийнятті судових рішень не в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішеннях суду, не відповідають обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Вказує, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно визначено правовідносини, які склалися між Товариством та фізичними особами, праця, яких була використана у діяльності товариства, зазначає, що ці відносини мають ознаки трудових.

5. Позивач відзив на касаційну скаргу не подав.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

6. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно яких Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7. Згідно статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

8. Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.

9. Стаття 1 КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

10. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

11. Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

12. Частиною третьою статті 24 КЗпП України передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

13. З аналізу наведених норм права убачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

14. Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

15. Згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

16. Аналіз наведених норм прав дає підстави вважати, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

17. Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами права (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулювано - чинним законодавством України.

18. Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

19. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 4 липня 2018 року, 6 березня, 13 червня 2019 року (справи №№820/1432/17, 802/2066/16-а, 815/954/18, відповідно).

20. Застосовуючи наведений підхід до обставин цієї справи, варто врахувати, що судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно копій трудових угод укладених директором ТОВ НВО "ЗУБР" (в якості Замовника) із фізичними особами (Виконавцями) у вересні - жовтні 2020 року судом встановлено укладення (дванадцяти) трудових угод (цивільно - правових договорів) з 6 (шести) особами, а саме:

- 2 (дві) трудові угоди від 1 вересня та 1 жовтня 2020 року з ОСОБА_1 за якими виконавець зобов`язується здійснювати різні роботи та охорону нерухомості (контора, теплиці, баня, гаражний комплекс, котельня, склад ПММ, тир, з 1 вересня та 1 жовтня 2020 року відповідно, а замовник зобов`язується провести оплату за виконану роботу із розрахунку - 28,31 грн за 1 відпрацьовану годину;

- 2 (дві) трудові угоди від 1 вересня та 1 жовтня 2020 року із ОСОБА_2 за якими виконавець зобов`язується здійснювати різні роботи та охорону нерухомості (конторі теплиці, баня, гаражний комплекс, котельня, склад ПММ, тир, з 1 вересня та 1 жовтня 2020 року відповідно, а замовник зобов`язується провести оплату за виконану роботу із розрахунку - 28,31 грн за 1 відпрацьовану годину у вересні 2020 року та 3115,00 грн у жовтні 2020 року.

- 2 (дві) трудові угоди від 1 вересня та 1 жовтня 2020 року з ОСОБА_3 за якими виконавець зобов`язується здійснювати різні роботи та охорону нерухомості (консервний завод, два ставки, сад за сіткою, а замовник зобов`язується провести оплату за виконану роботу із розрахунку - 28,31 грн за 1 відпрацьовану годину у вересні 2020 року та 3115,00 грн у жовтні 2020 року.

- 2 (дві) трудові угоди від 1 вересня та 1 жовтня 2020 року з ОСОБА_4 за якими виконавець зобов`язується здійснювати різні роботи та охорону нерухомості (ставок, сад (острів), будинок спеціалістів з 1 вересня та 1 жовтня 2020 року відповідно, а замовник зобов`язується провести оплату за виконану роботу із розрахунку - 28,31 грн за 1 відпрацьовану годину у вересні 2020 року та 3115,00 грн у жовтні 2020 року.

- 2 (дві) трудові угоди від 1 вересня та 1 жовтня 2020 року з ОСОБА_11 за якими виконавець зобов`язується здійснювати різні роботи та охорону нерухомості (консервний завод, два ставки, сад за сіткою, а замовник зобов`язується провести оплату за виконану роботу із розрахунку - 28,31 грн за 1 відпрацьовану годину у вересні 2020 року та 3115,00 грн у жовтні 2020 року.

- 2 (дві) трудові угоди від 1 вересня та 1 жовтня 2020 року з ОСОБА_6 за якими виконавець зобов`язується здійснювати різні роботи та охорону нерухомості (ставок, сад (острів), будинок спеціалістів з 1 вересня та 1 жовтня 2020 року відповідно, а замовник зобов`язується провести оплату за виконану роботу із розрахунку - 28,31 грн за 1 відпрацьовану годину у вересні 2020 року та 3115,00 грн у жовтні 2020 року.

Згідно Актів приймання виконаних робіт від 30 вересня та 31 жовтня 2020 року, вказаними особами роботи виконано, а позивачем роботу прийнято, нараховано у вересні 2020 року - 3114 грн, утримано - 607,25 грн, нараховано у жовтні 2020 року - 3115 грн, утримано - 607,43 грн.

Судами встановлено, що під час перевірки виявлено, що Товариство використовує найману працю 6 осіб, гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 без укладення трудових договорів, чим порушено вимоги частини першої статті 21, частини третьої статті 24 КЗпП України та Постанови №413, також прийнято на роботу працівників: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з 1 березня 2018 року, повідомлення до Державної фіскальної служби направлено 15 березня 2018 року, працівників ОСОБА_10 , ОСОБА_6 прийнято на роботу з 1 вересня 2018 року, повідомлення до Державної фіскальної служби направлено 5 вересня 2018 року, чим порушено частину третю статті 24 КЗпП України та Постанову № 413.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що допитано в якості свідків: громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які показали, що здійснювали обхід, нагляд, здійснювали догляд за собакою. Свідки зазначили про відсутність графіка та визначеного місця роботи, вказаного або погодженого замовником, а також про відсутність обов`язку бути присутнім за місцезнаходженням позивача у чітко визначений час. Крім того, вказали про відсутність підвозу замовником працівника з метою виконання ним роботи.

Також зазначили, що виконавці виконали, а замовник прийняв роботи у відповідності до предмету робіт визначених цивільно-правовими договорами.

Суди дійшли висновку, що встановлені обставини свідчать про те, що строк на який укладені цивільно-правові договори, не перевищує одного місяця, а відносини між позивачем та виконавцями не передбачають встановленого графіку роботи, визначеного місця роботи. Виконавці виконують роботу на свій ризик, самостійно організовують виконання роботи, не підлягають під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не мають права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачують внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

21. Колегія суддів зазначає, що аналіз чинного законодавства дає підстави вважати, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

22. Характерними ознаками трудових відносин є:

- систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

- виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28 липня 2010 року №327;

- обов`язок роботодавця надати робоче місце;

- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

23. Взаємовідносини фізичної особи і суб`єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України.

24. Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

25. Згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

26. За таких обставин, Верховний Суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

27. Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулюване - чинним законодавством України.

28. Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

29. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №820/1432/17, 6 березня 2019 у справі №802/2066/16-а, 13 червня 2019 року у справі №815/954/18.

30. Відповідно до статті 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб`єктом підприємницької діяльності, зобов`язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються.

31. Так, організаційно-правові принципи здійснення господарської діяльності у сфері надання послуг з охорони власності та громадян визначає Закон України від 22 березня 2012 року №4616-VI «Про охоронну діяльність» (далі - Закон №4616-VI; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), відповідно до абзацу 4 частини першої статті 1 якого суб`єкт охоронної діяльності - суб`єкт господарювання будь-якої форми власності, створений та зареєстрований на території України, що здійснює охоронну діяльність на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії; охорона майна - діяльність з організації та практичного здійснення заходів охорони, спрямованих на забезпечення недоторканності, цілісності визначених власником і належних йому будівель, споруд, територій, акваторій, транспортних засобів, валютних цінностей, цінних паперів та іншого рухомого і нерухомого майна, з метою запобігання та/або недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього, для збереження його фізичного стану, припинення несанкціонованого власником доступу до нього та забезпечення здійснення власником цього майна всіх належних йому повноважень стосовно нього.

32. Частина третя статті 4 Закону №4616-VI передбачає, що центральний орган виконавчої влади у сфері охоронної діяльності, зокрема, видає та переоформляє ліцензії на здійснення охоронної діяльності, видає дублікати таких ліцензій та приймає рішення про визнання їх недійсними.

33. Згідно зі статтею 8 вказаного Закону суб`єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства. У договорах про надання послуг з охорони майна та фізичних осіб відповідно до положень Цивільного кодексу України визначаються умови відшкодування суб`єктом охоронної діяльності шкоди, заподіяної через неналежне виконання ним своїх зобов`язань. Замовник послуг з охорони майна зобов`язаний надати суб`єкту охоронної діяльності для ознайомлення оригінали документів або завірені в установленому порядку їх копії, що підтверджують його право володіння чи користування майном на законних підставах, охорона якого є предметом договору, а також правомірність знаходження такого майна, транспортного засобу чи особи у визначеному місці охорони.

34. Водночас встановлено, що контроль виходу охоронців на робоче місце здійснюється згідно табелів обліку робочого часу, обсяг робіт не визначений та не виокремлений фронт робіт, розмір винагороди не передбачено.

35. З аналізу вищезазначених обставин убачається, що відносини з працівниками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які здійснювали роботу охоронців, оформлені шляхом укладення трудової угоди (цивільно-правового характеру). При цьому, за своїм характером такі правовідносини фактично є трудовими, оскільки не містять конкретних фізичних величин або ж об`ємів робіт; в свою чергу, працівник виконує певні функції за конкретною посадою, а не індивідуально-визначену роботу.

36. Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначені вище угоди укладені позивачем з фізичними особами не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом, що є характерним для трудових функцій.

37. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового договору перешкоджають реалізації права фізичної особи на працю, гарантованого Конституцією України та КЗпП України, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, права на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки тощо.

38. За таких обставин, відповідач при проведенні перевірки вірно встановив, що позивач у порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України допустив працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до роботи охоронцями без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

39. Згідно частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

40. Що стосується своєчасного повідомлення органів ДФС про прийняття на роботу ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , колегія суддів зазначає таке.

41. Згідно зі статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Додержання письмової форми є обов`язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

42 За правилом, визначеним постановою №413, повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором .

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

43. Суди попередніх інстанцій встановили, що накази про прийняття на роботу громадян ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були прийняті - 1 березня 2018 року, накази про прийняття на роботу громадян ОСОБА_10 , ОСОБА_6 - 1 вересня 2018 року.

При цьому, повідомлення про прийняття ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на роботу подано позивачем до контролюючого органу - 15 березня 2018 року.

Повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_10 , ОСОБА_6 подано позивачем до контролюючого органу - 5 вересня 2018 року.

У зв`язку із тим, що повідомлення до органу Державної фіскальної служби про прийняття зазначених працівників на роботу до Товариства направлено після початку роботи працівників за укладеними договорами, відповідач обґрунтовано виніс оскаржуваний припис.

44. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.

45. Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Держпраці у Черкаській області задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2021 року, скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "ЗУБР" до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправним та скасування припису та постанови відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді: А.А. Єзеров С.М. Чиркін