Рішення

від 22.02.2024 по справі 303/952/24

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024року м. Мукачево Справа №303/952/24 2-а/303/12/24

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі головуючого судді Кость В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Мукачево адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідачів: (1) інспектора 1взводу 4роти УППв Закарпатськійобласті Русина Святослава Івановича;

(2) Управління патрульної поліції в Закарпатської області Департаменту патрульної поліції;

(3) Департаменту патрульної поліції

про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1229671 від 12.01.2024 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про незаконність постанови, внаслідок допущених інспектором грубих порушень при розгляді справи, складанні постанови, а також неврахування ним фактичних обставин справи.

У поданому на розгляд суду позові позивач зазначив, що він не допускав перевищення швидкості під час керування автомобілем, натомість притягнення його до адміністративної відповідальності відбулось за відсутності жодних доказів, які б підтверджували його вину. Також позивач посилається на те, що фіксація швидкості руху автомобіля була здійснена внаслідок тримання приладу вимірювання TruCam в руках працівником поліції, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля. Крім того, на думку позивача, оскаржувана постанова не містить інформації, якою підтверджується розміщення на дорозі дорожнього знаку «5.70», лише за наявності якого можливе монтування/розміщення автоматичної фототехніки і відеотехніки щодо фіксації обставин порушення правил дорожнього руху.

На підставі ухвали суду від 8 лютого 2024 року відкрито провадження у справі та постановлено судом проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Позивач заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не надав.

19 лютого 2024 року уповноважений представник відповідача (3) подав через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому також містилоcь прохання про продовження процесуального строку на подачу відзиву.

Поряд з цим, відзив подано у визначений ухвалою суду від 8 лютого 2024 року строк, а тому підстав для його продовження немає.

У поданому відзиві представник відповідача (3) просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю, оскільки факт вчинення правопорушення підтверджується наданими до суду через систему «Електронний суд» відеозаписами, а також фотознімком.

Крім того, чинним законодавством не передбачено, що наявність дорожнього знаку 5.70 «Зміна схеми руху», є обов`язковою умовою для можливості притягнення осіб до відповідальності за порушення швидкісного режиму. В свою чергу, фіксація порушення правил дорожнього руху позивачем відбувалась в ручному режимі, а не автоматичному.

З урахуванням положень частини восьмої ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи проведено на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд констатує наступне.

12.01.2024 працівником Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом Русин С.І було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1229671, внаслідок чого ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В постанові зазначено, що 12.01.2024 о 15 год. 03 хв., водій керуючи транспортним засобом рухався зі швидкістю 74/км у населеному пункті сан. Карпати, чим перевищив максимальне обмеження швидкості на 24 км/год. Швидкість руху вимірювалась приладом Трукам ТС 000774, чим порушив п. 12.4 ПДР порушення швидкісного режиму в населених пунктах.

Приймаючи до уваги вищевказані фактичні обставини по справі суд, передусім, виходить з наступного.

Згідно з частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255цього Кодексу.

Кодексом України про адміністративні правопорушення (ст. 268) закріплено низку гарантій забезпечення прав суб`єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб.

Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Орган (посадова особа) при розгляді справи, зокрема, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; (статті 245, 280 Кодексу); справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та випадків,коли цесуперечить інтересамохорони державноїтаємниці (частина перша статті 249); оцінка доказів ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності (стаття 252) тощо.

Приймаючи доуваги вищевказаніфактичні обставинисправи напредмет їхвідповідності зазначенимсудом положеннямОсновного ЗаконуУкраїни,Кодексу Українипро адміністративніправопорушення таКодексу адміністративногосудочинства України, суд приходить до наступного висновку.

Диспозиція частини першої статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає серед іншого відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

Відповідно до п. 12.4 Правил дорожнього руху у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Стаття 280Кодексу Українипро адміністративніправопорушення закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.

Відповідно до частини 3статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українидокази суду надають учасники справи.

Згідно з частинами 1, 2статті 77 Кодексу адмінстративного судочинства України Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності є необґрунтованим та недоведеним, а оскаржувана постанова незаконна та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку таким доводам позивача у контексті із запереченнями відповідача (3) суд виходить з наступного.

Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивачем допущено перевищення установленої швидкості руху транспортного засобу в населеному пункті.

При цьому, в постанові зазначено серійний номер і назву технічного засобу, яким здійснювалося вимірювання швидкості руху керованого позивачем автомобіля, а також долучено фото.

В ході судового розгляду судом досліджено подані представником відповідача (3) через систему «Електронний суд» відеофайли та встановлено, що на відео 1705071822_6С000_0112_150342.avi зафіксовано перевищення швидкості під час руху транспортного засобу. При цьому на відео видно номерний знак автомобіля НОМЕР_1 (0:00:17).

До відзиву також додано фотознімок з приладу TruCam ТС000774 (а.с. 73), який містить інформацію про те, що автомобіль позивача рухався 12.01.2024 о 15:03 год зі швидкістю 74 км/год., чітко видно номерний знак транспортного засобу. Фіксація перевищення швидкості відбулась з дистанції 228,7 м.

Як вбачається із відео бодікамери працівника поліції export-at7ov.mp4, позивач після зупинки його працівниками поліції, просив надати йому докази вчинення ним правопорушення, а саме щодо фіксації номеру його транспортного засобу приладом вимірювання швидкості, що і було зроблено працівником поліції.

Відносно доводів позивача про те, що він був позбавлений права на отримання правової допомоги, то такі спростовуються оглянутим відеозаписом export-at7ov.mp4, а тому суд такі відхиляє. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення працівник поліції ознайомив позивача з його правами, в тому числі з правом скористатися правовою допомогою, роз`яснив можливість подання клопотань.

Водночас, суд звертає увагу на те, що порушення позивачемправил дорожнього рухузафіксовано пристроєм вимірювання швидкості TruCAM в ручному режимі, а не в автоматичному, тому вимоги ч.2ст.40 Закону України «Про Національну поліцію»не розповсюджуються на спірні відносини.

При цьому, приписи ч.2ст.40 вказаного Законущодо розміщення інформації на видному місці стосується лише розміщеної автоматичної фототехніки і відеотехніки.

За таких обставин, доводи позивача про відсутність належних доказів перевищення швидкості руху в населеному пункті через відсутність розміщення на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку «5.70», лише за наявності якого можливе монтування/розміщення автоматичної фототехніки і відеотехніки щодо фіксації обставин порушенняправил дорожнього руху, є помилковими.

Правилами дорожнього рухуне вимагається встановлення відповідного знаку у місці фіксації швидкості руху транспортних засобів в ручному режимі за допомогою приладів вимірювання швидкості, зокрема «TruCam».

Таким чином, обставини наявності чи відсутності вказаного дорожнього знаку жодним чином не свідчать про відсутність у позивача обов`язку дотримання запровадженогоПДРшвидкісного режиму.

Наведене узгоджується з правовою позицією Восьмого апеляційного адміністративного суду висловленою у постанові від 04 жовтня 2023 року по справі № 161/8512/23пров. № А/857/15288/23.

Не знайшли свого доказового підтвердження доводи позивача відносно того, що прилад вимірювання швидкості у випадку його тримання в руках міг показувати некоректні дані, тобто працювати з похибкою.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз.

У абзаці 2 частини 1статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», зазначено, що технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Із наведених норм слідує, що, крім приладів автоматичної фіксації правопорушень, поліцейський може використовуватиінші технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень. При цьому, такі він може закріплювати у спосіб визначений абзацом 2 частини 1статті 40 Закону України «Про Національну поліцію».

Отже, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень поліцейський може використовувати у спосіб визначений абзацом 2 частини 1статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», або інший не заборонений законодавством України.

Разом з тим, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів «TruCam» є засобом вимірювальної техніки і конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювання швидкості транспортних засобів.

В свою чергу, спосіб тримання в руках технічного приладу для вимірювання швидкості не заборонений чинним законодавством, в тому числі істаттею 40 Закону України «Про Національну поліцію».

Наведене узгоджується з висновком висловленим Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові по справі № 459/2882/22 пров. № А/857/2893/23 від 29.03.2023 року.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що порушення визначеного п. 12.4 ПДР обмеження швидкості руху зафіксовано відповідачем за допомогою відповідного технічного засобу TruCam ТС 000774, можливість використання якого підтверджується доданими до відзиву сертифікатом затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012, експертним висновком від 07.09.2021 (з терміном дії до 07.09.2024), свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 21.11.2023 №22-01/29481 (чинне до 21.11.2024).

Суд приходить до висновку, що відповідач (1) достовірно встановив в діях позивача перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів.

Відтак, оскаржувана постанова в справі серії ЕНА №1229671 від 12.01.2024 є законною.

З урахуванням викладеного, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною першоюстатті 122 Кодексу про адміністративні правопорушення України, підтверджено належними та допустимими доказами.

Крім того, суд звертає увагу також на те, що належним відповідачем у справі щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, повинен бути відповідний орган, оскільки інспектор як посадова особа державного органу, не може виступати самостійним суб`єктом владних повноважень

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі№ 372/51/16-ц, від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 02 жовтня 2019 року прийнятій у справі №461/6793/15-ц (провадження № 61-15551св18).

Таким чином, належним відповідачем у справі щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, повинен бути відповідний орган.

З наведеного вище, вбачається, що відповідач (1) є неналежним відповідачем в межах розгляду даної справи, що слугує підставою для відмови в задоволенні позовних вимог до нього.

Таким чином, з урахуванням фактичних обставин справи та приписів чинного законодавства, у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Судові витрати по справі у сумі 605,60 гривень (судовий збір, а.с. 34) підлягають віднесенню на позивача відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 8, 19, 61, 1291 Конституції України, ст.ст. 2, 5, 9, 19, 72 77, 246, 250, 255, 262, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 251, 252, 268, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області,

УХВАЛИВ:

1. Постанову про накладення адміністративного стягнення від 12 січня 2024 року серії ЕНА №1229671 - залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 - без задоволення.

2. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

3. Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідачі: (1) інспектор 1взводу 4роти УППв Закарпатськійобласті Русин Святослав Іванович, 88006, м.Ужгород, вул.. О. Кошового, 2;

(2) Управління патрульної поліції в Закарпатської області Департаменту патрульної поліції, 88006, м.Ужгород, вул.. О. Кошового, 2;

(3) Департамент патрульної поліції , 03048, м.Київ, вул.. Федора Ернеста 3, ЄДРПОУ 40108646.

Суддя В.В. Кость