Рішення

від 22.02.2024 по справі 504/883/23

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/883/23

Провадження № 2/504/622/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2024смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенко В.К.,

секретаря- Завади Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог - орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача.

Позов обгрунтований тим, що сторони 04.07.2000 року уклали шлюб, який був розірваний рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 31.05.2021 року.

Від цього шлюбу сторони мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Син проживає з батьком

З часу розірвання шлюбу відповідач участі у вихованні, навчанні та утриманні сина не приймає.

В судовому засіданні позивач доводи позову підтримав, просив його задовольнити.

Відповідач подала письмове клопотання про розгляд справи у свою відсутність, своєї позиції щодо позовних вимог не висловив.

Представник органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради подав заяву про розгляд справи у свою відсутність, доводи позову визнав просив його задовольнити.

Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного:

Судом встановлено, що сторони 04.07.2000 року уклали шлюб, який був розірваний рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 31.05.2021 року.

Від цього шлюбу сторони мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ..

Син ОСОБА_5 проживає із батьком.

Згідно висновку органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради від 21.11.2023 року доцільно позбавити мати дитини - ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до ОСОБА_5 .

Суд звертає увагу, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 47 рішення Європейського Суду з прав людини (далі Європейський Суд) у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення у справі «Хант проти України»).

Отже, вирішення питання про позбавлення відповідачів батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у їх право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Крім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Положенням статті 9 Конституції України передбачено, що Конвенція є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов`язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-ІV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів).

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами суд вважає за необхідне з однієї сторони розглянути правомірність втручання в право відповідачів на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції про права дитини).

Отже, статтею 8 Конвенції гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення Європейського Суду у справі «Хант проти України»).

Досліджуючи питання чи «передбачено втручання у право відповідачів законом» суд враховує, що процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК (статті 164-167).

Зокрема, відповідно до статті 164 СК батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (пункт 2 частини першої).

Тому, для суду є беззаперечним те, що втручання у право відповідачів має законні підстави, які є чинними протягом періоду, який розглядається.

Обговорюючи питання чи відповідало втручання у право відповідача «цілям», про які йдеться в пункті 2 статті 8 Конвенції (інтереси національної та громадської безпеки; економічний добробут країни; запобігання заворушенням чи злочинам; захист здоров`я чи моралі, захист прав і свобод інших осіб) суд знаходить, що таке втручання спрямоване на захист «прав і свобод» дитини Гліба і відповідно воно має законну мету у значенні пункту 2 статті 8.

Визначаючи, чи був захід по втручанню у права відповідачів, «необхідним в демократичному суспільстві», судова колегія беручи до уваги справу в цілому, буде перевіряти встановлені судом першої інстанції обставини та наведені у рішенні суду підстави, для мотивування висновків на предмет їх відповідності та обґрунтованості відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції. Беззаперечно, що аналіз того, що має найкраще задовольняти інтереси дитини, є дуже важливим у таких справах (пункт 53 згадуваного вище рішення у справі «Хант проти України).

Так, відповідачу, як матері дитини в провину ставиться ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, що є правовою підставою для позбавлення батьківських прав (пункт 2 частини першої статті 164 СК України).

Дане поняття є «оціночним» і підлягає дослідженню в кожному конкретному випадку з урахуванням цілої сукупності чинників і факторів.

Суд вважає, що матеріалами справи не підтверджується, що відповідач має негативні характеристики за місцем проживання та за місцем роботи, що вона схильна до насильства в сім`ї, у зв`язку із чим притягувалась до адміністративної відповідальності за такі дії та перебуває на обліку в органах внутрішніх справ як сімейний насильник.

Матеріали справи також не містять відомостей, що відповідач притягувався до адміністративної відповідальності у зв`язку із вживанням алкоголю або наркотичних речовин.

Обгрунтування необхідності позбавлення відповідача батьківських прав позивачем зведені до того, що відповідач не приймає участь в його вихованні, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, не цікавиться життям дитини.

У п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз`яснено, що позбавлення батьківських прав, тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Проте згідно із абз. 2 п. 18 цієї ж Постанови Пленуму Верховного Суду України зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Оскільки позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України), то позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Суд нагадує, що держава має позитивний обов`язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз`єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер (пункт 52 згаданого вище рішення Європейського Суду у справі «Савіни проти України»).

Однак, реалізація таких обов`язків держави також вимагає від відповідача активних дій, які б свідчили про його бажання скористатись такою допомогою держави.

Суд встановив, що відповідач разом із дитиною 07.03.2022 року на початку повномасштабного вторгнення окупаційних військ виїхала за межі держави.

Тобто мати дитини розуміла свою відповідальність за безпеку та життя своєї дитини.

В теперішній час відповідач перебуває в Україні.

Суд вважає, що висновок органу опіки та піклування, згідно якого було визнано за доцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно його доньки, сам по собі не є достатньою та безумовною підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки такий висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (частини 5, 6 статті 19 СК України).

Оцінюючи наданий висновок суд вважає, що він прийнятий в інтересах дитини.

Як вказано у висновку мати власноруч написала про згоду на позбавлення її батьківських прав.

Оцінюючи цей факт суд вважає, що правовою підставою для позбавлення батьківських прав батька (матері) є не їх згода на позбавлення батьківських прав, а доведення навмисного ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав в цьому випадку є передчасним, тому суд вважає доцільним попередження відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і покласти на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Так, під час розгляду аналогічних справ Верховний Суд у постановах від 15 квітня 2019 року у справі №522/811/16 (провадження №61-32253св18), від 24 квітня 2019 року у справі №331/5427/17 (провадження №61-12023св18), від 06 травня 2020 року у справі №753/2025/19 (провадження №61-1344св20) зробив наступний правовий висновок: «тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків».

Доводи позову як на підставу для позбавлення батьківських прав про те, що відповідач не спілкується з дитиною, не допомагає їй, не цікавиться її життям, суд не вважає достатніми для позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки у справі не встановлено винної поведінки відповідача.

Отже зробити висновок про неможливість зміни поведінки батька в даному випадку не має підстав.

Питання судових витрат у позові не порушувалось, підстав для їх розподілу не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись п.2 ч.1 ст.164 Сімейного Кодексу України п.п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст. ст. 95, 223, 280-281, 284 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Попередити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , про необхідність змінити ставлення до виховання дитини - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Покласти на орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських обов`язків по відношенню до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення після набрання ним законної сили направити органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради для здійснення контролю за виконанням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських обов`язків по відношенню до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.К. Барвенко