Ухвала

від 21.02.2024 по справі 342/271/24

ГОРОДЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 342/271/24

Провадження № 2/342/255/2024

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

21 лютого 2024 року м. Городенка

Суддя Городенківського районного суду Івано-Франківської областіФедів Л.М.,ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Галига Петро Яремович про усунення від права на спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Галига Петро Яремович, в якому просить постановити рішення, яким усунути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; стягнути з відповідачів судові витрати.

Дослідивши матеріали позовної заяви, приходжу до висновку про те, що вона підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , проживають на території Республіки Польща та є громадянами такої.

Вирішуючи питання щодо форми і змісту позовної заяви за участю іноземного елементу, суди України повинні керуватися як нормами ЦПК України, так і нормами Закону України «Про міжнародне приватне право» та нормами відповідних міжнародних договорів.

Визначення поняття «іноземний елемент» наведено у п. 2 ч. 1 ст.1 Закону України «Про міжнародне приватне право». Іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:

- хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;

- об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;

- юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Розглядаючи справи за участю іноземного елемента, судам слід з`ясовувати наявність чинного між державами договору та за його наявності - порядку регулювання спірних правовідносин, що виникли.

Статтею 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачені загальні правила підсудності судам України справ з іноземним елементом. Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у ст. 76 цього Закону.

Згідно із п. 12 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Розділом ХІ ЦПК України визначено порядок провадження у справах за участю іноземних осіб.

Статтею 497 ЦПК України визначено, що підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» цей Закон застосовується до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема підсудності судам України справ з іноземним елементом.

Відповідно до ч.8 ст.130 ЦПК України особам, які проживають за межами України, судові повістки вручаються в порядку, визначеному міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, в разі відсутності таких - у порядку, встановленому статтею 502 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 498 ЦПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено, - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

У разі наявності міжнародного договору з питань надання правової допомоги в цивільних справах, чинного у відносинах між Україною та іноземною державою, використовується Інструкція про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року №1092/5/54 (далі - Інструкція).

24 травня 1993 року між Україною та Республіка Польща укладено Договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифікований Верховною Радою України 4 лютого 1994 року (далі - Договір).

Згідно із ст.9 ч. 1 Договору запитувана установа здійснює вручення документів відповідно до правил, які діють в її державі, якщо документи, які вручаються, складені державною мовою запитуваної Сторони або якщо додано завірені переклади на мову запитуваної Сторони. В інших випадках вручення документів адресатові здійснюється за його добровільною згодою.

Пунктом 2.1 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 р. № 1092/5/54 (далі - Інструкція), визначено, що у разі, якщо при розгляді цивільної справи в суду України виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд України складає доручення про надання правової допомоги за кордоном.

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову. У відповідних випадках документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені на ту мову, яку, як є підстави вважати, розуміє особа, якій необхідно вручити документи. Це окремо визначається судом України у дорученні. Переклад засвідчується уповноваженим перекладачем, або нотаріально.

Також слід зазначити, що положеннями ст. 79 Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус. При цьому, перекладач разом з документом, що встановлює його особу, повинен надати документ, який підтверджує його кваліфікацію.

Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ЦПК.

Статтею 80 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємними частинами «права на суд» слід розглядати, зокрема, наступні вимоги: вимога «змагальності» процесу відповідно до статті 6 Конвенції передбачає наявність можливості бути поінформованим і коментувати зауваження або докази, представлені протилежною стороною, в ході розгляду; право на «публічне слухання», що передбачає право на усне слухання і особисту присутність сторони в цивільному судовому процесі перед судом (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden, 26 травня 1988 р., номер заяви 10563/83, пп. 24- 33); право на ефективну участь (T. та V. проти Сполученого Королівства, 16 грудня 1999 р., номер заяв 24724/94; 24888/94, пп. 83-89).

Відтак суд, у разі відкриття провадження у справі, зобов`язаний повідомити про подачу позову, час і місце судового засідання всіх учасників процесу, в тому числі й нерезидента.

Враховуючи викладене, в порядку підготовки справи до судового розгляду судом необхідно направити до компетентного органу Республіки Польща за місцем знаходження відповідачів доручення про вручення судових документів та виконання окремих процесуальних дій.

З викладеного випливає, що позивач ОСОБА_1 до копії позовної заяви та копій доданих до неї документів, які складені українською мовою, мала додати їх засвідчені уповноваженим перекладачем або нотаріальний переклад на польську мову (для вручення відповідачам через установи юстиції).

Разом з тим, позивачем до позовної заяви примірники позовної заяви та доданих документів з їх засвідченим перекладом на офіційну мову запитуваної Держави (польську мову) - для суду та для направлення відповідачу, не долучені.

А тому позивачу необхідно надати суду повний пакет документів із завіреним перекладом на польську мову (у кількості примірників для всіх відповідачів), для подальшого можливого звернення з судовим дорученням до іноземного суду. Одночасно має бути поданий документ, з якого вбачатиметься, що у особи, яка здійснила переклад, є такий дозвіл (сертифікат або інший дозвільний документ).

Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 3028 грн.

Відповідно до п.п.2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн).

Згідно з абзацом 2 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Якщо в позові об`єднано дві і більше немайнові вимоги до кількох відповідачів, судовий збір сплачується за кожну вимогу щодо кожного відповідача окремо. Такий висновок зробила Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 758/5118/21.

В даному випадку має враховуватися, крім предмета та підстави позову, також суб`єктний склад правовідносин (кількість відповідачів). Отже, навіть за умови пред`явлення однорідних вимог немайнового характеру, пов`язаних між собою однією і тією ж підставою виникнення та поданими доказами, судовий збір щодо кожного відповідача слід визначати окремо.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, однак враховуючи вищезазначене, за подання позовної заяви, яка містить позовну вимогу до кожного із відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , судовий збір слід сплатити за кожну позовну вимогу немайнового характеру щодо кожного з відповідачів, а отже позивачу необхідно доплатити судовий збір у сумі 2422,40 гривень. Докази сплати судового у встановлених порядку і розмірі необхідно додати до позовної заяви.

Звертаючись із позовом до Городенківського районного суду Івано-Франківської області, про усунення ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) від права на спадування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач покликається на ст. 30 ЦПК України, яка передбачає виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна.

Згідно з частиною першою статті 30 ЦПК України позови,що виникаютьіз приводунерухомого майна,пред`являються замісцезнаходженням майнаабо основноїйого частини.Якщо пов`язаніміж собоюпозовні вимогипред`явлені одночаснощодо декількохоб`єктів нерухомогомайна,спір розглядаєтьсяза місцезнаходженнямоб`єкта,вартість якогоє найвищою. Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 30 ЦПК України). Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна;про усунення від права на спадкуваннята визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.

Такий висновок викладено в пункті 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ».

У позовній заяві позивач вказує, що після смерті спадкодавця залишилась спадщина: корпоративні права в ТОВ «ЛАСОЩІ ЮКРЕЙН» та ТОВ «ЛАСОЩІ», місцезнаходження юридичної особи згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: Україна, 78103, Івано-Франківська область, Коломийський район, місто Городенка, вул. Височана С, будинок 13Г.

Крім того, до позовної заяви позивачем додано Інформацію з Державного реєстру речових правна нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №365457390 від 12.02.2024, з якого вбачається, що ТОВ «Ласощі» є власником: земельних ділянок та нерухомого майна, які знаходяться в м.Городенка Городенківський район Івано-Франківська область, а також нерухомого майна, яке знаходиться в м. Пологи Пологівський район Запорізька область.

З викладеного слідує, що спір виник з приводу усунення спадкоємців від набуття права власності на нерухоме майно у порядку спадкування, яке територіально розташоване як у м.Городенка Городенківський район Івано-Франківська область, так і у м. Пологи Пологівський район Запорізька область.

Як уже зазначалося вище, частиною 1 ст.30 ЦПК України визначено, що якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Однак, позивачем до позовної заяви не надано доказів про вартість нерухомого майна, що знаходиться у м.Городенка Городенківський район Івано-Франківська область та вартість нерухомого майна, що знаходиться у м. Пологи Пологівський район Запорізька область, що позбавляє суд перевірити та встановити чи дана позовна заява підсудна Городенківському районному суду Івано-Франківської області.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Суд акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21 лютого 1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Дотримання вимог ст.ст.175, 177 ЦПК України при пред`явленні позову в суд є імперативним правилом, в тому числі і для суду.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків.

Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Таким чином, для об`єктивного та своєчасного розгляду справи, надання учасникам цивільного процесу рівних прав, необхідно привести позовну заяву у відповідність до вимог чинного цивільно-процесуального законодавства.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовну заяву необхідно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Згідно ч.3 ст.185 ЦПК України Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 175-177, 185 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Галига Петро Яремович про усунення від права на спадкування за законом, залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У разі неусунення недоліків позовної заяви у зазначений строк заява буде вважатись неподаною і повернута позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя: Федів Л. М.