Рішення

від 21.02.2024 по справі 345/470/24

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №345/470/24

Провадження № 2/345/292/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.02.2024 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Миговича О.М.

секретаря Бабійчук Л.В.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Калуші впорядку спрощеногопозовного провадженнясправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,треті особи,на стороніпозивача ОСОБА_3 ,ТзОВ Управляючакомпанія «Теплодім+»про визнанняособи такою,що втратилаправо користуванняжилим приміщенням,суд

в ст ан ов ив :

Позивачка звернулася до суду з вищенаведеним позовом.

Позовні вимоги мотивує тим, що згідно договору житлового приміщення від 09.10.1995 року ОСОБА_1 є наймачем житлового приміщення двохкімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1 , житловою площею 29,40 кв.м., яка знаходиться в управлінні ТзОВ Управляюча компанія «Теплодім+». Помешкання було надано для проживання батькам позивачки в 1972 році, і з того часу вона там зареєстрована і проживає. Крім неї у житлі зареєстровані шестеро осіб позивачка ОСОБА_1 , син позивачки ОСОБА_3 , онука ОСОБА_4 , відповідачка по справі ОСОБА_2 , та її діти ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Після одруження відповідачки 20.04.2012 вона перестала проживати в спірному житловому приміщенні, діти в квартирі були зареєстровані по місцю проживання їх матері ОСОБА_2 , але в помешканні не жили. Той факт, що відповідачка разом з своїми дітьми не проживає у квартирі більше 5 років по АДРЕСА_1 підтверджується Актом від 04.01.2024, складеним ТзОВ Управляюча Компанія «Теплодім+», та може бути підтверджена показами свідків. Як наслідок, просить визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житлом, а саме квартирою АДРЕСА_2 .

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29.01.2024 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.

Позивачка в судове засідання не з`явилась, однак подала заяву, в якій вказує, що позов підтримує, просить задоволити, а розгляд справи проводити без її участі.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, однак направила заяву, в якій вказує, що позов визнає, а розгляд справи проводити без її участі.

Третя особа на стороні позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, однак подав заяву, в якій вказує, що позов підтримує, просить задоволити, а розгляд справи проводити без його участі.

Третя особа позивачки ТзОВ Управляюча Компанія «Теплодім+» в судове засідання не з`явився, хоча повідомлявся про дату і час розгляду справи, про причини неявки не повідомив, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подав.

Відповідно до ч.2ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується Договором № 1 найму житлового будинку від 09.10.1995(а.с.7,8).

На підставі відповіді з ЦНАПу виконавчого комітету Калуської міської ради №5106/09.3-03 від 20.12.2023 встановлено, що в помешканні за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровані шестеро осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (а.с.9).

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_2 , хоча й зареєстрована в квартирі АДРЕСА_2 , однак в даному житлі не проживає.

Даний факт підтверджується актом від 04.01.2024, з якого вбачається, що ОСОБА_2 , 1993 р.н., не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , більше п`яти років (а.с.10).

За змістомст.47Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно із ч. 4ст.9ЖК УкраїнськоїРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Стаття 71ЖК УРСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно достатті 72ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку. Аналіз статей71,72ЖК УРСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановленістаттею 71ЖК УРСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Наведені висновки викладені в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц (провадження № 61-37646св18), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2018 року у справі № 760/13113/14-ц (провадження № 61-30912св18), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2020 року у справі № 333/6160/17 (провадження №61- 7317св19).

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК УРСР), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, в осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк. Такий висновок викладений, зокрема, в постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 182/6536/13-ц (провадження № 61-23089св19).

Згідно з частиною третьоюстатті 12ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно достатті 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Даний факт підтверджується актом від 04.01.2024, з якого вбачається, що ОСОБА_2 , 1993 р.н., не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , більше п`яти років (а.с.10).

Також матеріалами справи не підтверджено, що відповідачу чинились перешкоди у проживанні у спірній квартирі.

У постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 755/16152/16-ц (провадження № 61-11414св19) вказано, що «…на підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо)».

Відповідно, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, відповідач свідомо змінив місце проживання, без поважних причин не проживає в спірному житлі понад шість місяців, а тому втратив право на користування цим житлом.

Таким чином, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, суд доходить висновку, що позов слід задоволити.

На підставі викладеного, ст.ст.71,72 ЖК України, керуючись ст.ст.141,259,263-265 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: