Постанова

від 09.11.2007 по справі а23/393

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А23/393

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

15.10.07р.

Справа № А23/393

За позовом  Відкритого акціонерного товариства "Дніпрококс", м. Дніпропетровськ 

до  Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, м. Дніпропетровськ 

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 19.01.07 № 0000038813/0/1215, від 12.03.07 № 0000038813/1/7311

Суддя  Добродняк І.Ю.

Представники сторін:

   Від прокурора Твардієвич Т.В. посв. №147 старший пом. прокурора

Від позивача Липський А.В. дов. №9 від 16.01.07 нач. юр .відділу

Від відповідача Прокопенко Є.М. дов. від 15.01.07, №619/10/08-09-21 головдержподатревізор-інспектор

Від відповідача Гордієнко Н.П. дов. від 19.09.07 №29834/10/08-10/2-15 нач. відділу

Від відповідача Гармаш Л.М. дов. від 25.07.07, №23383/10/08-10/2-15 головдержподатінспектор

Від відповідача Твердоступ І.І. дов. від 14.12.06, №31816/10/08-09-15 заст. нач. 

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом та просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визначення сум податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій  5980378,33 грн.:  №0000038813/0/1215 від 19.01.07, №0000038813/1/7311 від 12.03.07, №0000038813/2/15731 від 22.05.07.

Позовні вимоги  обґрунтовані тим, що відповідачем зроблені неправильні висновки, щодо порушення позивачем п.5.1 ст.5 з урахуванням п.1.32 ст.1, пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: не виключення зі складу валових витрат у ІІ-ІV кварталах 2005 року та І-ІІІ кварталах 2006 року збитків, отриманих від надання послуг з переробки давальницької сировини (вугільного концентрату та сирого бензолу) у сумі 12483113,67 грн.  Підпункт 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає господарську діяльність як діяльність, що лише направлена на отримання доходу, незалежно від фактичного отримання прибутку за результатом цієї діяльності. Згідно даним рядку 01.1 податкової декларації з податку на прибуток позивачем від здійснення господарської діяльності по наданню послуг з переробки давальницької сировини отриманий доход.

Крім того, в акті перевірки помилково вказано порушення пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки фактично діяльність позивача з переробки давальницької сировини не є діяльністю з пов'язаними особами в розумінні п.1.26 ст.1 цього ж Закону.

Всупереч ч.14 ст.11№ Закону України "Про державну податкову службу в Україні" в перевірці брав участь оперуповноважений Дніпропетровського відділу податкової міліції УПМ ДПА у Дніпропетровській області без надання документів, які б містили відомості про порушення оперативно-розшукової чи кримінальної справи відносно діяльності ВАТ "Дніпрококс" чи його посадових осіб.

Відповідач проти позову заперечує, посилається на те, що фактичні витрати позивача на переробку давальницької сировини істотно перевищують планову калькуляцію, визначену в угодах. Позивач не скористався можливостями, передбаченими чинним законодавством, не звернувся до замовника послуг з вимогами про відшкодування фактичної собівартості переробки давальницької сировини, тобто не мав на меті використовувати частину не компенсованих витрат у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим перевищення фактичних витрат над собівартістю послуг (збитки) не можуть бути включені до складу валових витрат, а повинні компенсуватися за рахунок інших джерел.

06.09.07 прокуратурою м. Дніпропетровська повідомлено про вступ прокурора м. Дніпропетровська у справу для захисту інтересів держави.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В  :

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (відповідачем) проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.05 по 31.09.06, за результатами якої складений акт № 2-08-02/3-05393091 від 09.01.07.

За наслідками перевірки встановлено завищення загальної суми валових витрат у сумі 12483113,67 грн. за період ІІ-ІV квартали 2005 року та І-ІІІ квартали 2006 року, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 3120778,42 грн.

В порушення п. 5.1 ст. 5 з урахуванням п.1.32 ст.1, пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивач не виключив зі складу валових витрат у вказаних вище періодах збитки, отримані від надання послуг з переробки давальницької сировини (вугільного концентрату та сирого бензолу). Сума 12483113,67 грн. є різницею між  собівартістю послуг на переробку давальницької сировини.

Перевищення фактичної собівартості над плановою є причиною виникнення збитків у значних обсягах протягом ІІ кварталу 2005 року та І-ІІІ кварталах 2006 року, що не відповідає положенням п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Висновки відповідача ґрунтуються також на нормах ст.ст.3, 142 Господарського кодексу України, ст.ст.837, 843, 844 Цивільного кодексу України.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000038813/0/1215 від 19.01.07, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5980378,33 грн., із яких 3120778,42 грн. - основний платіж, 2859599,91 грн. - штрафні санкції

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в порядку ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". За результатами розгляду скарги залишені без задоволення, податкове повідомлення-рішення - без змін.

12.03.07 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000038813/1/7311,  22.05.07 - №0000038813/2/15731 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5980378,33 грн., із яких 3120778,42 грн. - основний платіж, 2859599,91 грн. - штрафні санкції.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, поданих позивачем договорів, актів виконаних робіт позивачем протягом 2005-2006 року надавались послуги з переробки давальницької сировини (вугільного концентрату та сирого бензолу) в межах укладених ним договорів з замовниками: ТОВ "Технологія", ВАТ "Авдеевський КХЗ", ТОВ "Хімвуглепоставка", ТОВ "Придніпровський фонд розвитку регіонів", ПП "Дніпрокомплект", ПП "Екотехінформ", ТОВ "Металлпромекспорт", ПП "Щит", ТОВ "Електроснабсбит".

Вартість наданих послуг включена позивачем до складу валових витрат в повному обсязі у відповідних періодах.

Вартість послуг визначена позивачем із замовниками в договорах згідно додатків до договорів та укладених додаткових угод, виходячи з вартості послуг з переробки 1 тонни сировини в сухій вазі в готову продукцію.

Так, між позивачем та ТОВ Компанія "Технологія" укладений договір на переробку давальницької сировини № 013-04/387а від 25.10.04, за умовами якого позивач зобов'язувався  виконати комплекс робіт з переробки сировини замовника (вугільного концентрату) в готову продукцію, яка визначається в специфікаціях до договору.  

Вартість послуг сформована у відповідності з розробленими позивачем плановими калькуляціями послуг по переробки вугільного концентрату із давальницької сировини, виходячи з щомісячної переробки  95000 тонн сировини з урахуванням рентабельності 3%,  і складає 01.03.05 –60,00 грн. на 1 тонну сировини, з 01.01.06 - 75,00 грн.

Договори на переробку сирого бензолу укладені позивачем з ТОВ Компанія "Технологія", ВАТ "Авдеевський КХЗ", ТОВ "Хімвуглепоставка", ТОВ "Придніпровський фонд розвитку регіонів", ПП "Дніпрокомплект", ПП "Екотехінформ", ТОВ "Металлпромекспорт", ПП "Щит", ТОВ "Електроснабсбит", відповідно до умов яких вартість переробки сирого бензолу встановлена згідно планових калькуляцій витрат на момент переробки: з 01.01.05 (отгон до 140) –на 1 тонну сировини –180,00 грн., з 01.06.05 –200,00 грн.; отгон до 180 - з 01.04.05 на 1 тонну сировини –225,00 грн., з 01.01.06 –250,00 грн. з розрахунку переробки 2000 тонн сировини щомісячно з урахуванням 3% рентабельності.

Фактична вартість послуг з переробки давальницької сировини відповідно до актів виконаних робіт виявилась вищою, ніж визначена собівартість цих послуг в планових калькуляціях послуг по переробці вугільного концентрату із давальницької сировини, калькуляціях послуг по переробці сирого бензолу із давальницької сировини, що призвело до виникнення збитків у певних періодах.

Як вбачається з матеріалів справи, не спростовано відповідачем, причиною збитковості послуг з переробки вугільного концентрату стало те, що фактично виробничі потужності підприємства були завантажені на 65% у 2005 році і на 76% за 6 місяців 2006 року. Обсяг переробки вугільного концентрату за 2005 рік склав 66000 тонн при запланованих 95000 тонн, навантаження виробничих потужностей позивача за три квартали 2006 року збільшилось до 76%. Зазначена обставина пов'язана з поставкою сировини контрагентом і не залежить від позивача.

Щодо збитковості послуг з переробки сирого бензолу за технологічним процесом отримання прибутку від здійснення цієї діяльності можливе лише за умови переробки сирого бензолу понад 2000 тонн. Відповідно до калькуляції вартість послуг по переробці сирого бензолу позивачем і визначалась з розрахунку затрат по переробці 2000 тонн сировини з урахуванням 3% рентабельності. Фактично перероблялось різна кількість сировини, яка надавалась замовниками, що не залежало від позивача.

Підвищити прибутковість підприємства за рахунок підвищення ціни на послуги з переробки давальницької сировини, як зазначено позивачем, неможливо, оскільки ціни знаходяться на рівні середньо галузевих і їх підвищення призведе до втрати конкурентоспроможності.

Таким чином, договори на переробку давальницької сировини укладені позивачем на умовах, які передбачали отримання прибутку (договірна вартість послуг складається з собівартості послуг та 3% рівня рентабельності). Фактичне отримання збитку в ході реалізації цих договорів у зв'язку з поставкою замовниками сировини на переробку в меншій кількості, ніж заплановано, підпадає під власний ризик позивача як суб'єкта підприємницької діяльності.

Правовідносини позивача з замовниками в даному випадку регулюються нормами  глави 61 Цивільного кодексу України "Підряд". Відповідно до ст.843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу. Виходячи з даних планових калькуляцій, порушення з боку позивача при формуванні договірної ціни (вартості послуг) відсутні.

Посилання відповідача на положення ст.844 ЦК України, яка передбачає можливість, а не обов'язок визначення ціни в кошторисі і порядок зміни кошторису, суд вважає помилковим: ця норма спірні правовідносини не регулює, оскільки складення кошторису умовами договорів на переробку давальницької сировини не передбачено.

Відповідно з п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податків в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, які здійснюються в межах компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виробляються) таким платником податку для подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Вичерпний перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат, наведено в п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в ньому відсутні будь-які обмеження щодо включення до складу валових витрат витрат, пов'язаних з наданням послуг з перевищенням фактичної вартості над договірною. Діюче законодавство, яке регулює спірні відносини, не передбачає в даному випадку і подальшого корегування валових витрат.

Виходячи з аналізу наведених норм, витрати платника податку на прибуток включаються до складу валових, якщо вони пов'язані з веденням виробництва та подальшим використанням у власній господарській діяльності підприємства.

За визначенням п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у випадку, коли безпосередня участь такої особи у організації такої діяльності є постійною та істотною.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Передбачені договорами роботи з переробки давальницької сировини є однією з основних видів діяльності позивача згідно його Статуту, відповідно, витрати позивача, понесені ним в результаті реалізації цих договорів, безпосередньо пов'язані з веденням позивачем виробництва і є його господарською діяльністю.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про ціни і ціноутворення" в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів (ст.7 цього ж Закону).

Згідно з пп.1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Виходячи з даних планових калькуляцій по переробки давальницької сировини, суд вважає, що дії позивача не суперечать п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а також пункту 1.32 статті 1 цього Закону, який не регулює питання ціноутворення в договірних відносинах між господарюючими суб'єктами, не встановлює правил оподаткування, формування складу валових витрат, а лише визначає терміни, які вживаються в цьому законі.  При цьому дана норма визначає господарську діяльність не як діяльність з одержання доходів, а як діяльність, що направлена на отримання доходу від господарських операцій.

З врахуванням об'єктивно обумовлених причин надання позивачем послуг з переробки давальницької сировини з перевищенням фактичної собівартості над плановою (договірною) та відсутності законодавчо встановленої заборони щодо самостійного визначення суб'єктом підприємницької діяльності вартості робіт, послуг, що випливає із положень ст. 7 Закону України "Про ціни і ціноутворення", суд вважає, що переробка позивачем давальницької сировини на умовах, зазначених відповідними договорами,  є господарською діяльністю в розумінні Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та діяльністю, направленою на отримання доходу.  Твердження відповідача з цього приводу, що спірні операції направлені на отримання позивачем збитку (від'ємного значення в оподаткуванні) і, відповідно, до заниження своїх податкових зобов'язань, не відповідають фактичним обставинам справи, є помилковими.

З огляду на викладене суд вважає дії відповідача щодо донарахування позивачеві податку на прибуток в сумі  з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій  5980378,33 грн. неправомірними. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення  підлягають визнанню недійсними, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.94, ст.ст. 160-163  Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську №0000038813/0/1215 від 19.01.07, №0000038813/1/7311 від 12.03.07, №0000038813/2/15731 від 22.05.07.

Стягнути з державного бюджету на користь Відкритого акціонерного товариства "Дніпрококс", м. Дніпропетровськ  3,40 грн. –судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

І.Ю. Добродняк

                                                                                                                                                        26.11.07 Згiдно з оригіналом

Помічник судді Н.Ф. Голов'яшкіна