Рішення

від 22.02.2024 по справі 755/1017/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2024 р.

м. Київ

справа № 755/1017/24

провадження № 2/755/1651/24

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Прокопчук Н.А.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Житлово-будівельний кооператив «Арсеналець-13», Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання права власності на спадкове майно,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , звертаючись з позовом до суду, просить визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач мотивує свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_3 , якому як члену ЖБК «Арсеналець-13» на підставі довідки про виплату суми паєнакопичення на праві власності належала квартира за адресою квартира за адресою: АДРЕСА_1 . У встановлений законом строк після смерті чоловіка мати позивача ОСОБА_2 подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини смерті після ОСОБА_3 , яку фактично прийняла. Однак, мати позивача ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та на випадок своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 склала заповіт, яким на випадок своєї смерті заповіла своє майно позивачу. Постановою приватного виконавця Адамської М.М. відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , з підстав відсутності документу, що встановлює право власності на квартиру та відсутності відомостей про реєстрацію права власності за вказаною адресою, тому позивач вимушена звернутись з даним позовом до суду.

17.01.2024 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Житлово-будівельний кооператив «Арсеналець-13», Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання права власності на спадкове майно, постановлено розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

15 лютого 2024 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва підготовче засідання закрито, цивільну справу призначено до судового розгляду по суті з повідомленням учасників справи.

Представник позивача ОСОБА_4 та позивач ОСОБА_1 надали до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просять провести розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача Київської міської ради в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про поважні причини неявки суду не повідомив, правом подачі письмового відзиву на позовну заяву не скористався.

Треті особи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, про поважні причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши матеріали спадкової справи № 5/2023, спадкової справи № 84, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Згідно статті 112 ЦК УРСР, який діяв на час спірних правовідносин, майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.

Також у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 29 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судам роз`яснено, що при вирішенні спорів про право власності на жилий будинок, на квартиру в житлово-будівельному або житловому кооперативі, на інші будівлі судам слід враховувати, що при повному внесені пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, у особи, яка має право на частку в пайових внесках, виникає право власності на відповідну частку квартири, дачі, гаража чи іншої будівлі.

Згідно зі статтею 15 Закону УРСР від 7 лютого 1991 року № 697-XII «Про власність» (набрав чинності з 15 квітня 1991 року, втратив чинність згідно із Законом України від 27 квітня 2007 року N 997-V) член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Судом встановлено, що на підставі Ордеру на житлове приміщення в будинку житлово-будівельного кооперативу № ж 009812 від 02.08.1978 року член ЖБК «Арсеналець-13» ОСОБА_3 та члени його родини: ОСОБА_5 та донька ОСОБА_3 отримали право на зайняття трикімнатної квартири АДРЕСА_2 . (а.с. 16)

17.08.1974 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зареєстровано шлюб, що підтверджено свідоцтвом про укладення шлюбу від 17.08.1974 року, актовий запис № 17. (а.с. 15)

За даними Довідки, виданої Житлово-будівельним кооперативом «Арсеналець-13» від 28.08.2023 року № 165, довідка видана ОСОБА_3 , який є власником квартири АДРЕСА_2 . Сума пайового внеску за квартиру в розмірі 6 567,64 крб. сплачена 20 березня 1992 року у повному обсязі, що становить суму паєнакопичення. Громадянин ОСОБА_3 є членом ЖБК «Арсеналець-13» на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів № 860 від 19.06.1978 року. (а.с. 17)

За даними технічного паспорту від 18.08.2023 року, трикімнатна квартира АДРЕСА_2 розташована на дев`ятому поверсі, житловою площею 40,1 кв.м, загальною площею 61,4 кв.м. (а.с. 22-23)

За даними свідоцтва про народження, виданого Печерським Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 12.05.2023 року, актовий запис № 1382, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є донькою ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . (а.с. 11)

На підставі свідоцтва про укладення шлюбу, виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровського району м. Києва від 21.10.1975 року, актовий запис № 1631, ОСОБА_3 після укладення 21.10.1995 року шлюбу змінено прізвище на « ОСОБА_6 ». (а.с. 12)

ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 46 років помер ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про смерть, виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві від 17.06.2000 року, актовий запис № 850. (а.с. 14)

18.07.2002 року на підставі заяви дружини спадкодавця ОСОБА_2 Десятою Київською державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу № 811/02. (а.с. 24, 96)

18.07.2002 року державним нотаріусом Десятої Київської державної нотаріальної контори Вороніною С.А. видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 на 2 000 простих іменних акцій ВАТ «Південь». (а.с. 101)

28.09.2028 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Присяжнюк О.М. за реєстровим № 844 посвідчено заповіт, яким ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , все своє майно, в тому числі належну їй квартиру АДРЕСА_2 . (а.с. 18)

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 69 років померла ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про смерть, виданим Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 04.11.2022 року, актовий запис № 1997. (а.с. 13)

08.03.2023 року на підставі заяви доньки ОСОБА_1 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Адамською М.М. відкрито спадкову справу № 5/2023 про прийняття спадщини за заповітом, посвідченим 28.09.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Присяжнюк О.М. (а.с. 18, 20, 25)

За даними Інформаційної довідки КМ КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» № КВ-2023 № 15956 від 25.05.2023, згідно даних реєстрових книг Бюро, квартира АДРЕСА_2 на праві власності не зареєстрована. (а.с. 19)

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

22.06.2023 року постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Адамської М.М. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з підстав відсутності в Державному реєстрі права власності на нерухоме майно відомостей про спадкове майно та відсутністю правовстановлюючих документів на це майно. (а.с. 21)

Згідно Довідки, виданої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Адамською М.М. від 17.08.2023 року № 66/02-14, спадкоємцем за заповітом, посвідченим 28 вересня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Присяжнюк О.М. за реєстровим номером № 844, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Крім неї спадщину ніхто не прийняв. Судові спори щодо спадщини після смерті ОСОБА_2 відсутні. (а.с. 20)

Згідно зі статтею 524 ЦК Української РСР 1963 року, який був чинним на день смерті ОСОБА_3 , спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Статті 534 ЦК Української РСР 1963 року визначено, що кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або його частину (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Згідно ч. 2 ст. 553 ЦК Української РСР 1963 року вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини.

В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за заповітом його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляються між ними в рівних частках. (ст. 554 ЦК Української РСР 1963 року)

Відповідно до статті 549 ЦК Української РСР 1963 року спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Пунктом 4 Прикінцевих і Перехідних положень ЦК України 2003 року встановлено, що Цивільний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України 2003 року, який набрав чинності з 1 січня 2004 року і діяв на час звернення позивача із заявою про прийняття спадщини, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статті 1261-1265 Цивільного кодексу України встановлюють черги спадкоємців за законом, згідно з якими до спадкоємців першої черги за законом віднесені діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (стаття 1268 ЦК України 2003 року).

За правилом статті 1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до статті 1296 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (стаття 1297 ЦК України ).

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають, проте особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

За змістом статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Системний аналіз зазначених норм законодавства дає підстав для висновку, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися до суду за правилами позовного провадження у разі порушення, невизнання або оспорювання його прав як власника, зокрема, у разі відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Судом встановлено, що предметом спору є вимоги позивача про визнання за ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки позивачу приватним нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначене майно, з підстав відсутності в Державному реєстрі права власності на нерухоме майно відомостей про спадкове майно та відсутністю правовстановлюючих документів на це майно.

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, керуючись положеннями законодавства України, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачем ОСОБА_1 права приватної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері позивача, ОСОБА_2 , - оскільки спірна квартира, яка належала на праві власності ОСОБА_3 відповідно до статті 15 Закону Україна «Про власність», була прийнята у спадщину спадкодавцем ОСОБА_2 на підставі статей 548, 549 ЦК Української РСР 1963 року, фактично вступивши у володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_3 , який померІНФОРМАЦІЯ_2 , тому дане нерухоме майно є спадковою масою спадкодавця ОСОБА_2 , яка була прийнята відповідно до правил, що діяли на час прийняття нею у спадщину вказаного майна, та даний факт підтверджено належними та допустимими доказами по справі. Тому, встановивши факт прийняття спадкодавцем ОСОБА_2 спірного нерухомого майна у спадщину, фактично вступивши у володіння цим майном, ураховуючи відсутність заяв інших потенційних спадкоємців за заповітом чи за законом на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , суд вважає за можливе визнати за позивачем як спадкоємцем за заповітом право власності на спадкове майно спадкодавця ОСОБА_2 , при цьому судом ураховано, що визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно є таким, що не порушує прав та законних інтересів третіх осіб.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Житлово-будівельний кооператив «Арсеналець-13», Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання права власності на спадкове майно, підлягає до задоволення в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України,ст.ст. 524, 534, 549, 553 ЦК Української РСР 1963 року, ст.ст. 392, 1223, 1261-1265, 1296 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Житлово-будівельний кооператив «Арсеналець-13», Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання права власності на спадкове майноі - задовольнити.

Визнати право власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 22 лютого 2024 року.

Суддя: В.І. Галаган