Постанова

від 20.02.2024 по справі 172/113/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/919/24 Справа № 172/113/23 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І. Г. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Барильської А.П., Демченко Е.Л.,

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Білоуса Андрія Володимировича на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства "Васильківський центр первинної медико-санітарної допомоги", треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до Комунального некомерційного підприємства "Васильківський центр первинної медико-санітарної допомоги", треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивачів померла матір ОСОБА_5 .

Позивачі вказують, що 18 квітня 2021 року ОСОБА_5 стало зле, погіршилося самопочуття, вона подзвонила дітям, поскаржилася на слабкість та задишку. Була викликана швидка медична допомога, фельдшер якої надав першу медичну допомогу та рекомендував наступного дня звернутися до КНП "Васильківський центр первинної медико-санітарної допомоги" для госпіталізації у зв`язку з різким погіршенням самопочуття хворої та наявністю інших істотних захворювань, в тому числі, цукрового діабету, ішемічної хвороби серця. ОСОБА_5 протягом багатьох років хворіла цукровим діабетом 2 типу, була інсулінозалежна та внаслідок ускладнень у неї була ампутована права нижня кінцівка.

Сімейний лікар хворої Чумаченко О.І. була у відпустці, тому 19 квітня 2021 року ОСОБА_5 оглянула лікар КНП "Васильківський центр первинної медико-санітарної допомоги" ОСОБА_7 , яка поміряла тиск, перевірила температуру, зробила сатурацію, після чого повідомила, що хвору потрібно госпіталізувати до терапії. Після цього, лікар ОСОБА_7 надала направлення на кардіограму серця, яку зробити не виявилося можливим, так як зі слів лікарів, апарат яким робили кардіограму серця зламався під час того, як робили кардіограму ОСОБА_5 . У зв`язку з неможливістю зробити кардіограму, ОСОБА_1 звернувся за допомогою до заступника головного лікаря КНП "Васильківський центр первинної медико-санітарної допомоги" ОСОБА_4., але той віднісся до проблеми у встановленні повного діагнозу зневажливо, відповівши, що усі питання лише до сімейного лікаря, а не до нього. Також в кабінеті лікаря, медичною сестрою було зроблено ОСОБА_5 експрес-тест на коронавірусну інфекцію covid-19, результат тесту був позитивний. Після тесту лікар ОСОБА_7 прийняла рішення передати ОСОБА_5 іншому лікарю - ОСОБА_3 і видала направлення на госпіталізацію у відділення, де утримуються хворі на covid-19. Також лікар ОСОБА_7 передала медичну картку хворої лікарю ОСОБА_3 . Лікар ОСОБА_3 сказав ОСОБА_5 , щоб вона зробила рентген легенів, після чого, він віддасть їй медичну картку. ОСОБА_5 зробило рентген легенів. ОСОБА_3 оглянув знімок та повідомив, що легені не уражені, а проблеми зі здоров`ям у неї через серцево-судинну недостатність. Також додав, що в лікарні місць для госпіталізації немає, тому він випише препарати для лікування вдома.

В поясненнях на ім`я головного лікаря КНП "Васильківський центр первинної медико-санітарної допомоги" ОСОБА_3 зазначив, що амбулаторне, а не стаціонарне лікування ОСОБА_5 узгодив із заступником головного лікаря ОСОБА_4 . В результаті відмови від госпіталізації по наявному направленню, ОСОБА_5 поїхала додому і при цьому у неї була її медична картка, в якій знаходився позитивний результат тесту із захворювання на covid-19. Фельдшер за місцем проживання ОСОБА_5 в с. Дебальцеве відмовилася надавати медичні послуги після того як побачила в картці позитивний результат експрес-тесту на захворювання на covid-19.

Згодом після звернення ОСОБА_1 на гарячу лінію МОЗ, до ОСОБА_5 було направлено іншого фельдшера з с. Григорівка, який зробив їй ін`єкції, проте хвороба розвивалася дуже стрімко і 22 квітня 2021 року після опівдня ОСОБА_5 стало дуже зле та була знову викликана швидка медична допомога. Фельдшер швидкої оглянув знімок та повідомив, що ОСОБА_5 потрібна термінова госпіталізація, так як відповідно до знімку у неї була виражена пневмонія, а погіршення стану здоров`я не пов`язане із проблемами серця, а пов`язане з захворюванням на covid-19. На шляху до лікарні в автомобілі швидкої медичної допомоги ОСОБА_5 почала задихатись, їй провели всі необхідні реанімаційні заходи, але врятувати життя не вдалося і вона померла.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 36 від 23 квітня 2021 року за результатами розтину тіла було констатовано: коронавірусне захворювання covid-19, двобічна вірусна пневмонія, легенева серцева недостатність.

Враховуючи вище зазначені обставини, ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до Національної служби здоров`я та із заявою про порушення кримінальної справи в поліцію. Головний лікар КНП «Васильківський центр ПМСД» Швайка С. у листі-відповіді від 30 червня 2021 року на запит т.в.о. голови Національної служби здоров`я України А. Віденського повідомила, що у закладі на лікарській конференції (протокол № 2 від 06 травня 2021 року) проведено розбір даного випадку (обставин, що призвели до смерті ОСОБА_5 ) та вжиті необхідні заходи для недопущення ускладнень супутніх захворювань та обмеження прав пацієнтів на медичне обслуговування за програмою медичних гарантій; винесено догану заступнику головного лікаря з медичного обслуговування населення ОСОБА_4 за відсутність контролю роботи лікарів ЗПСЛ щодо ведення хворих з тяжкими проявами супутніх захворювань та винесено догану сімейному лікарю ОСОБА_3 ..

30 червня 2021 року за заявою ОСОБА_1 . Дніпропетровською обласною прокуратурою було відкрите кримінальне провадження № 42021040000000420 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 139 КК України (відповідальність за ненадання допомоги хворому, якщо воно спричинило його смерть або інші тяжкі наслідки). В рамках розслідування кримінального провадження був отриманий висновок експерта № 194 від 07 жовтня 2022 року про проведену судово-медичною експертною комісією Комунального закладу "Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи ДОР" експертизу за матеріалами кримінального провадження № 42021040000000420. Відповідно до висновків цієї експертизи ОСОБА_5 були зроблені рентген обстеження органів грудної порожнини, експрес-тест на covid-19, ЕКГ. Не зроблено загальний аналіз крові, коагулограму, не визначено рівень глюкози, не взято аналіз на ПЛР до CQVID-19. Проте ці аналізи були б узяті за умови негайної госпіталізації до стаціонару і обстеженні в стаціонарних умовах. Згідно з аналізом наданої медичної та судово-медичної документації, даних додаткового судово-гістологічного дослідження (№ 7162 від 20.09.2022) комісія експертів встановила, що ОСОБА_5 мала тяжкий стан внаслідок тяжких захворювань на інсулінозалежний цукровий діабет, діабетичну мікомакроангіопатія, атеросклероз судин, оклюзію правої поверхневої стегнової артерії та стенози глибокої артерії до 65%, ампутаційну куксу правого стегна (ампутація 11.03.16), ішемію кукси 4 ступеню, стенози таоклюзію великогомілкових артерій зліва, ішемію лівої нижньої кінцівки 2Аступеню, ішемічну хворобу серця, кардіосклероз атеросклеротичний лівошлуночкову серцеву недостатність, застійні явища в легенях, правобічний гідроторакс. При гістологічному дослідженні встановлено: дифузне альвеолярне ураження, виражений васкуліт, тромби в дрібних гілках легеневої артерії, внутрішньо - альвеолярний набряк, значно виражена емфізема легень; гострий вогнищевий інтерстиційний ексудативний міокардит, паренхіматозна дистрофія міокарда, дрібно-вогнищевий кардіосклероз, гіпертрофія міокарда; гострий проліферативний інтракапілярний гломерулонефрит, паренхіматозна дистрофія нирок, хронічний вогнищевий інтерстиційний нефрит в зонах гломеруолосклерозу та проміжного склерозу, розповсюджений гломерулосклероз, дрібновогнищевий проміжний нефросклероз; гостре венозне повнокров`я у печінці, паренхіматозна зерниста дистрофія печінки, жирова дистрофія печінки. Враховуючи захворювання, якими ОСОБА_5 хворіла за життя, станом на момент звернення 19 квітня 2021 року до ЗПСМ № l, хвора потребувала негайної шпиталізації та лікування в умовах стаціонару. Призначене лікування було б адекватним лише для пацієнтів з легким чи середньо-тяжким перебігом, без наявності цілого ряду тяжких проявів цукрового діабету, серцевої судинної недостатності, ішемії кукси правого стегна та лівої нижньої кінцівки. 3а загальним станом хвора потребувала негайної шпиталізації та лікуванню лише в умовах стаціонару. Комісійне рішення лікаря ЗПСМ № 1 ОСОБА_3 із залученням завідуючого АЗПСМ щодо можливості ведення пацієнтки амбулаторно було невірним, мала місце недооцінка стану коморбідності, оскільки хвора ОСОБА_5 належала до групи ризику, протягом багатьох років хворіла цукровим діабетом II типу, інсулінозалежна та мала ускладнення, до яких призвів цукровий діабет - ампутація правої нижньої кінцівки, мікомакроангіопатія нижніх кінцівок, ішемічну хворобу серця, що не відповідало стандартам ведення похилих коморбідних пацієнтів з COVID-19 (Стандарти медичної допомоги).

Також, у вище зазначеній експертизі вказано, що однозначно зробити висновок, що невчасна шпиталізація призвела до смерті, з огляду на раптове погіршення стану в машині швидкої допомоги, на тлі тяжких захворювань, якими вона хворіла до 19 квітня 2021 року, не можливо.

Проте, є абсолютно очевидним, що і відповідачем КНП "Васильківський центр ПМСД", і судово-медичною експертною комісією Комунального закладу "Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи ДОР" встановлено, що, замість того, щоб за наявним направленням негайно госпіталізувати ОСОБА_5 для стаціонарного лікування встановленої гострої коронавірусної інфекції СОVID-19, замість повноцінного дообстеження хворої, замість врахування великої кількості вже наявних встановлених хвороб ОСОБА_5 , та проігнорувавши виражену пневмонію на рентгенівському знімку, працівники КНП "Васильківський центр ПМСД" лікар ОСОБА_3 за погодженням із заступником головного лікаря з медичного обслуговування населення ОСОБА_4 відправили тяжко хвору ОСОБА_5 додому на амбулаторне лікування, яке закінчилося смертю хворої у віці 61 рік.

Отже досліджені та встановлені беззаперечні факти того, що ОСОБА_5 була тяжко хворою в час її звернення за медичною допомогою до КНП «Васильківський центр ПМСД», нездужання ОСОБА_5 на гостру коронавірусну хворобу COVID-19 було підтверджено тестом, а рентгенівський знімок, який оглядав лікар ОСОБА_3 , вказував на виражену пневмонію, медична картка свідчила про вже наявні численні важкі захворювання ОСОБА_5 , хвору направили лікуватись вдома, проігнорувавши призначення на госпіталізацію, вищевказані лікарі допустили грубе порушення стандартів ведення похилих коморбідних пацієнтів з COVID-19 (Стандарти медичної допомоги).

Позивачі вважають, що грубе порушення зазначеними працівниками КНП «Васильківський центр ПМСД» стандартів медичної допомоги ведення похилих пацієнтів з COVID-19 негативно позначилося на процесі лікування їх матері, а фактична відмова госпіталізувати їх хвору матір при наявному направленні на госпіталізацію та при наявному встановленому тяжкому діагнозі, при наявних додаткових тяжких хвороб була неприпустимою помилкою, за яку лікарі отримали догани. Ця груба нічим невиправдана помилка працівників лікувального закладу призвела до моральних страждань позивачів, оскільки їх матір померла, не отримавши ні належного обстеження, ні стаціонарного лікування. Ще перебуваючи з матір`ю у лікарні, її син ОСОБА_1 був морально пригнічений зневажливим ставленням як лікаря ОСОБА_3 , так і заступника головного лікаря ОСОБА_4 , які не поставилися до хворої з усією належною увагою, а поставилися формально, проігнорувавши навіть те, що хворій на діабет 2 ступеня людині не зроблено аналіз крові та кардіограму. Ще більше моральне пригнічення позивачі отримали через те, що фактично, матір та їх було введено в оману лікарем ОСОБА_3 , який оглянувши рентгенівський знімок, сказав, що легені не уражені, а вже потім, фельдшер швидкої медичної допомоги повідомив, що на рентгенівському знімку явно виражена пневмонія. До цього часу позивачі пригнічені і знедолені через втрату матері, через її смерть, якої можливо, могло і не бути, якщо вона б отримала належне лікування та догляд у лікарні.

Враховуючи викладене, позивачі просили стягнути з відповідача по 250000,00 грн. кожному у рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівниками відповідача порушенням ними норм галузевих стандартів ведення похилих коморбідних пацієнтів з COVID-19 при лікуванні ОСОБА_5 ..

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Рішення суду мотивоване тим, що причинно-наслідковий зв`язок між діями лікарів КНП «Васильківський ЦПМСД» та настанням смерті ОСОБА_5 не встановлено, а тому вважав за необхідне відмовити у у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Білоус А.В. посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди пов`язані не з самим фактом смерті матері позивачів, а з фактом ненадання відповідачем їх хворій матері належної медичної допомоги, що завдало моральних страждань позивачам. Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції залишив поза увагою висновок експерта в частині, де вказано, що лікарі допустили дуже суттєві помилки стандартів лікування, оскільки не взяли до уваги, що ОСОБА_5 має тяжкі захворювання, не здійснили повне медичне обстеження та помилково направили її лікуватись вдома, оскільки вона потребувала негайної госпіталізації.

У відзиві на апеляційну скаргу Комунальне некомерційне підприємство "Васильківський центр первинної медико-санітарної допомоги" просило рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2023 року залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є дітьми померлої ОСОБА_5 ..

Відповідно до медичної карти ОСОБА_5 19 квітня 2021 року вона звернулася до КНП «Васильківський ЦПМСД» зі скаргами на виражену задишку протягом приблизно 5 днів. Температура тіла пацієнта 36,5?С, артеріальний тиск 120/90, сатурація кисню 97%. Експрес-тест на COVID-19 - позитивний. Позагоспітальна правобічна пневмонія. Супутній діагноз: ішемічна хвороба серця - кардіосклероз атеросклеротичний, цукровий діабет, 2 тип, інсулінозалежний. Направляється на госпіталізацію до інфекційного відділення.

19 квітня 2021 року лікарем КЗ «Васильківський ЦПМСД» виписане електронне направлення № 4158-7787-1148-6337 пацієнту ОСОБА_5 на госпіталізацію. Послуга: «Стаціонарне лікування загального напрямку».

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.

За Висновками клініко-експертної комісії Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської облдержадміністрації, встановлено, що комісійне рішення лікаря ЗПСМ ОСОБА_3 із залученням завідуючого АЗПСМ щодо можливості ведення пацієнтки амбулаторно не було вірним, оскільки мала місце недооцінка стану коморбідності, бо хвора ОСОБА_5 належала до групи ризику (протягом багатьох років хворіла цукровим діабетом ІІ типу, інсулінозалежна, мала ускладнення, до яких призвів цукровий діабет - ампутація правої нижньої кінцівки, мікомакроангіопатія нижньої кінцівки, ішемічна хвороба серця), тому таке рішення не відповідало стандартам Медичної допомоги «Коронавірусна хвороба (COVID-19), дата оновлення - березень 2021 року. Безпосередня причина смерті - легенево-серцева недостатність на тлі двобічної вірусної пневмонії, обумовленої коронавірусною інфекцією, вірус ідентифікованою. Причинно-наслідковий зв`язок між наданим лікуванням лікарем ЗПСМ ОСОБА_3 з наслідками настання смерті ОСОБА_5 не встановлено.

30 червня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення за фактом ймовірних неправомірних дій працівників КНП «Васильківський центр ПМСД» Васильківської селищної ради Дніпропетровської області під час надання медичної допомоги ОСОБА_5 , які ймовірно призвели до смерті останньої. Попередня правова кваліфікація правопорушення за ч. 2 ст. 139 КК України. Постановою слідчого СВ ВП № 1 Синельниківського РУП від 26 грудня 2022 року кримінальне провадження № 42021040000000420 було закрите у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2023 року постанову слідчого про закриття кримінального провадження було скасовано, матеріали провадження направлені до ВП № 1 Синельниківського РУП ГУНП в області для здійснення досудового розслідування.

Станом на день ухвалення судового рішення у цивільній справі № 172/113/23 досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021040000000420 від 30 червня 2021 року триває.

Встановлено, що на підставі постанови слідчого СВ ВП № 1 Синельниківського РУП від 30 серпня 2022 року, винесеної в рамках проведення досудового розслідування кримінального провадження № 42021040000000420, була проведена комісійна судово-медична експертиза, за результатами якої складений висновок експерта № 194 від 07 жовтня 2022 року.

Згідно з висновком експерта № 194 від 07 жовтня 2022 року, враховуючи захворювання, якими ОСОБА_5 хворіла за життя, стан на момент звернення 19 квітня 2021 року до ЗПСМ № 1, хвора потребувала негайної шпиталізації та лікування в умовах стаціонару. Призначене лікування було б адекватним лише для пацієнтів з легким чи середньо-тяжким перебігом, без наявності цілого ряду тяжких проявів цукрового діабету, серцево-судинної недостатності, ішемії кукси правого стегна та лівої нижньої кінцівки. Враховуючи, що смерть хворої настала раптово під час транспортування, скоріш за все, вона була обумовлена тромбозом легень (що підтверджується наявністю тромбів у судинах легень за висновком гістологічного дослідження чи серцевою недостатністю, тому навіть вчасна шпиталізація, вірогідно, не могла б запобігти летальному наслідку. Вирішальним в настанні смерті було ускладнення тяжких захворювань, які розвинулися раніш, тому прямий причинний зв`язок між діями медичних працівників і настанням смерті немає. Враховуючи ступінь розвитку тяжких захворювань у хворої, з огляду на тяжкий загальний стан хворої, який розвивався, як мінімум, декілька років, реальної можливості запобігти настанню смерті у медичних працівників не було. Комісійне рішення лікаря ЗПСМ ОСОБА_3 із залученням завідуючого АЗПСМ щодо можливості ведення пацієнтки амбулаторно було не вірним, мала місце недооцінка стану коморбідності, бо хвора ОСОБА_5 належала до групи ризику (протягом багатьох років хворіла цукровим діабетом ІІ типу, інсулінозалежна, мала ускладнення, до яких призвів цукровий діабет - ампутація правої нижньої кінцівки, мікомакроангіопатія нижньої кінцівки, ішемічна хвороба серця), що не відповідало стандартам ведення похилих комор бідних пацієнтів з COVID-19 (Стандарти Медичної допомоги «Коронавірусна хвороба (COVID-19), дата оновлення - березень 2021 року).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності між діями лікарів КНП «Васильківський ЦПМСД» та настанням смерті ОСОБА_5 причинно-наслідкового зв`язку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтями 16, 23, 1167 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 ст.1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Встановлено, що ОСОБА_5 19 квітня 2021 року звернулася до лікарні зі скаргами на виражену задишку протягом деякого часу, сімейний лікар оглянув ОСОБА_5 та зробивши експрес-тест на COVID-19, який виявився позитивним, прийняв рішення направити хвору до інфекційного кабінету. Лікар ОСОБА_3 оглянувши пацієнтку та ознайомившись з результатами рентгенологічного знімку легенів, не виявив показань для госпіталізації ОСОБА_5 до стаціонару (температура, тиск, сатурація були в межах норми, легені не уражені), призначив останній лікарські препарати та разом з цим виписав електронне направлення з можливістю звернення до лікарні у разі погіршення стану здоров`я.

У подальшому ОСОБА_5 стало погано і в кареті швидкої медичної допомоги вона померла.

Результати судово-медичного висновку експерта № 194 вказують на те, що навіть вчасна шпиталізація, вірогідно, не могла б запобігти летальному наслідку, оскільки смерть хворої була обумовлена тромбозом легенів і вирішальним у настанні її смерті було ускладнення тяжких захворювань, які розвинулись раніше, тому прямого причинного зв`язку між діями медичних працівників і настанням смерті немає.

При цьому, суд вірно зауважує, що позивачами до суду наданий висновок експерта № 194 не у повному обсязі, відсутні 9-та і 17-та сторінки висновку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачами причинно-наслідкового зв`язку між діями медичних працівників щодо не госпіталізації ОСОБА_5 до лікарні у день її звернення та смертю останньої.

А тому, встановивши вказані обставини справи, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, врахувавши, що причинно-наслідковий зв`язок між діями лікарів КНП «Васильківський ЦПМСД» та настанням смерті ОСОБА_5 не встановлено, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.

Доводи апелянта в скарзі про те, що суд першої інстанції залишив поза увагою висновок експерта в частині, де вказано, що лікарі допустили дуже суттєві помилки стандартів лікування, оскільки не взяли до уваги, що ОСОБА_5 має тяжкі захворювання, не здійснили повне медичне обстеження та помилково направили її лікуватись вдома, оскільки вона потребувала негайної госпіталізації, - колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на те, що вони зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи та спрямовані на переоцінку доказів у справі. Суд першої інстанції дав належну оцінку кожному висновку експертів, про що зазначено в оскаржуваному рішенні.

Твердження апелянта в скарзі про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди пов`язані не з самим фактом смерті матері позивачів, а з фактом ненадання відповідачем їх хворій матері належної медичної допомоги, що завдало моральних страждань позивачам, - колегія суддів також вважає безпідставними, з огляду на те, що позивачами ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вказаного, зокрема того, що в зв`язку із не наданням належної медичної допомоги працівниками відповідача, померла їх матір.

Інші твердження колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Білоуса Андрія Володимировича - залишити без задоволення.

Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді А.П. Барильська

Е.Л. Демченко