Ухвала

від 21.02.2024 по справі 923/1486/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

21 лютого 2024 рокум. ОдесаСправа № 923/1486/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2024, прийняте суддею Желєзною С.П., м. Одеса, повний текст складено 15.01.2024,

у справі №923/1486/21

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: ОСОБА_2

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Петровець"

про розірвання договору та стягнення 9 509 920 грн

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив розірвати укладений між сторонами договір купівлі-продажу частки (частини частки) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Петровець" від 21.06.2021, а також стягнути з відповідача на користь позивача сплачені за вказаним договором кошти у розмірі 9509920 грн.

За вказаною позовною заявою ухвалою місцевого господарського суду від 30.11.2021 було відкрито провадження у справі №923/1486/21; відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 142648,80 грн за вимогу майнового характеру на строк до ухвалення судового рішення у цій справі та залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Петровець".

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.01.2024 у справі №923/1486/21 (суддя Желєзна С.П.) у задоволенні позову відмовлено; стягнуто з ОСОБА_1 в дохід державного бюджету України судовий збір у розмірі 142648,80 грн.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2024 у справі №923/1486/21 та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2024 у справі №923/1486/21 було подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції, що зумовило неотримання апеляційним господарським судом матеріалів даної справи, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів справи №923/1486/21 з суду першої інстанції, а також зобов`язано Господарський суд Одеської області направити на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали зазначеної справи.

Ознайомившись з матеріалами справи після їх надходження до Південно-західного апеляційного господарського суду, а також з апеляційною скаргою та доданими до неї документами, колегія суддів дійшла висновку про те, що дана апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлені вимоги до форми та змісту апеляційної скарги.

Відповідно до частини третьої вказаної норми до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України "Про судовий збір".

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлена в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 2270 грн (стаття 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік").

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога немайнового характеру (про розірвання договору) та вимога майнового характеру (про стягнення 9509920 грн).

Отже, за розгляд вимоги немайнового характеру позивач повинен був сплатити 2270 грн (мінімальну ставку судового збору за розгляд вимоги майнового характеру), а за вимогу майнового характеру з урахуванням ціни позову у даній справі 142648,80 грн (9509920 грн х 1,5% = 142648,80 грн), відтак за подання позовної заяви ОСОБА_1 всього повинен був сплатити 144918,80 грн (2270 грн + 142648,80 грн = 144918,80 грн).

Отже, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2024 у справі №923/1486/21, яке оскаржується апелянтом у повному обсязі, складає 217378,20 грн 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

При цьому колегія суддів вбачає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2024 у справі №923/1486/21 було подано в електронній формі з використанням системи "Електронний суд".

За умовами частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Вказана норма була включена до Закону України "Про судовий збір" на підставі Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147а-VIII від 26.05.2021.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що на офіційному сайті Верховної Ради України опублікована редакція Закону України "Про судовий збір" з урахуванням змін, внесених Законом України №2147а-VIII від 26.05.2021, у тому числі в частині доповнення частиною третьою статті 4, яка має статус чинної з 04.10.2021, тобто була чинною станом і на час звернення ОСОБА_1 з вищенаведеною апеляційною скаргою у даній справі (31.01.2024).

Особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір".

Саме такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22.

Таким чином, беручи до уваги те, що скаржник має обґрунтовані підстави вважати, що у разі подання ним апеляційної скарги в електронній формі до встановленої законом ставки судового збору мав бути застосований понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8, визначений частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір", Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що за подання вищенаведеної апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2024 у справі №923/1486/21 апелянт повинен був сплатити судовий збір у розмірі 173902,56 грн (217378,20 грн х 0,8 = 173902,56 грн).

За умовами частини другої статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до вказаної норми суд апеляційної інстанції перевірив зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України та встановив, що в Комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" у реєстрі підтверджень оплат із Казначейства не зафіксована сплата скаржником судового збору за розгляд апеляційної скарги у справі №923/1486/21.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянтом не надано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, проте заявлено клопотання про відстрочення сплати останнього, мотивоване скрутним матеріальним становищем скаржника, зумовленим тим, що на теперішній час все майно ОСОБА_1 перебуває на тимчасово окупованій території Херсонської області, у зв`язку з чим позивач отримав тимчасовий притулок в Республіці Хорватія і єдиним засобом для його існування є допомога, яка отримується ним як біженцем.

За умовами частин першої, другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Наведена норма містить виключний перелік умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати судового збору.

Водночас положення частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачають право суду з урахуванням майнового стану сторони відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк лише за наявності викладених вище умов, а не тільки виходячи з майнового стану сторони.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 18.06.2020 у справі №905/6165/13.

Отже, колегія суддів зауважує, що Законом України "Про судовий збір" суду надано право відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, звільнити заявника від його сплати за наявності відповідних обставин (умов), визначених частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір", перелік яких розширювальному тлумаченню не підлягає.

Відстрочення (розстрочення) або звільнення від сплати судового збору є правом суду, а не його обов`язком, при цьому вказане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі (ухвали Верховного Суду від 25.07.2022 у справі №927/911/21 та від 02.05.2022 у справі №903/522/21).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища.

Аналогічну правову позицію Верховного Суду викладено в ухвалі від 12.12.2022 у справі №910/11069/21.

Заявляючи клопотання про зменшення розміру судового збору та клопотання про відстрочення його сплати, заявник повинен надати докази важкого майнового стану, зокрема, про те, що останній є безробітним, не отримує заробітну плату чи інший прибуток; у заявника відсутнє рухоме чи нерухоме майно, цінні папери, кошти на банківських або депозитних рахунках тощо.

Даний сталий правовий висновок Верховного Суду міститься в постановах від 30.11.2022 у справі №905/1060/21 та від 21.10.2022 у справі №905/1059/21.

Колегія суддів вбачає, що скаржником на підтвердження своїх доводів про наявність підстав для відстрочення йому сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2024 у справі №923/1486/21 до суду апеляційної інстанції подано копію посвідчення про тимчасове перебування у Республіці Хорватія.

Між тим вказане посвідчення не є тим документом, який може повністю та достовірно відображати розмір всіх доходів скаржника за попередній календарний рік і констатувати той факт, що їх сукупність не перевищує 5% від розміру судового збору, оскільки не виключена можливість отримання апелянтом у 2023 році інших видів доходів. Зазначене посвідчення лише підтверджує факт наявності дозволу на перебування особи за кордоном на території Республіці Хорватія, проте не є беззаперечним доказом, який свідчить про скрутний майновий стан позивача та відсутність у нього можливості сплатити судовий збір, адже не надає суду змоги в повній мірі оцінити майновий стан ОСОБА_1 .

За таких обставин, вищезазначеного документа недостатньо для аргументованого висновку щодо визнання майнового стану ОСОБА_1 таким, щоб відстрочити йому сплату судового збору, оскільки з наданого останнім посвідчення не можна визначити, що у скаржника немає доходів, які за 2023 рік з тих чи інших підстав були б ним отримані.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом. Відповідно суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Враховуючи наведені норми та практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення і застосування положень пункту 1 статті 6 Конвенції, колегія суддів зазначає, що сплата судового збору за подання апеляційної скарги, необхідність якої передбачена положеннями Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір", не може вважатися обмеженням доступу до суду.

Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання апеляційної скарги певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені. Суд позбавлений права прийняти апеляційну скаргу до розгляду, а потім зобов`язувати скаржника усувати виявлені недоліки.

У статті 129 Конституції України та статті 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, всіх учасників справи поставлено законом у рівні умови в частині обов`язку сплачувати судовий збір, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи фінансове становище ОСОБА_1 на підставі наданих скаржником доказів, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочення йому сплати судового збору за подання даної апеляційної скарги у зв`язку з неподанням переконливих та достатніх доказів на підтвердження факту перевищення підлягаючого сплаті розміру судового збору п`яти відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік або відсутності у нього грошових коштів для сплати судового збору.

Додатково колегія суддів роз`яснює, що скаржник не позбавлений права повторно звернутися з клопотанням про відстрочення сплати судового збору, до якого необхідно додати належні докази на підтвердження його скрутного майнового стану (зокрема, але не виключно: відомості від податкових органів (роздруківки відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про доходи та утриманні податки за 2023 рік), а також документи, які свідчили б про відсутність у заявника цінних паперів, коштів на банківських або депозитних рахунках тощо).

Згідно з частиною другою статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу у вигляді залишення апеляційної скарги без руху.

Встановивши недоліки апеляційної скарги ОСОБА_1 (відсутність доказів сплати судового збору у передбачених чинним законодавством порядку і розмірі), колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду залишає вказану апеляційну скаргу без руху з метою надання скаржнику можливості усунути вищезазначені недоліки, а саме: сплатити визначену судом апеляційної інстанції суму судового збору.

Керуючись статтями 174, 232-235, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 03.01.2024 у справі №923/1486/21 залишити без руху.

Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків його апеляційної скарги: 10 днів з дня вручення даної ухвали.

Роз`яснити скаржникові, що якщо ним не будуть усунуті недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається особі - апелянту.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.В. Поліщук