Постанова

від 30.01.2024 по справі 910/4882/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2024 р. Справа№ 910/4882/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засідання Сабалдаш О.В.

за участі представників сторін згідно з протоколом судового засідання від 30.01.2024

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Комунального підприємства "Київський метрополітен" та Товариства з обмеженою відповідальністю "КС-Мехатронікс" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 (повний текст рішення складено та підписано 27.07.2023)

у справі № 910/4882/23 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КС-Мехатронікс"

про стягнення 924 410 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" (далі - Підприємство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "КС-Мехатронікс" (далі - Товариство): 679 000 грн не повернутої попередньої оплати за укладеним сторонами договором від 17.09.2021 №480-ІТЗ (далі - Договір); 177 510 грн штрафу (пені) 0,1% непоставленого товару за кожен день прострочення та 67 900 грн штрафу 7% вартості непоставленого товару, а всього 924 410 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що:

- 17.09.2021 Підприємством (покупець) та Товариством (постачальник) укладено Договір, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця у встановлений строк програмне забезпечення автоматичних контрольних пунктів METROET, код 48210000-3 "Пакети мережевого програмного забезпечення" за ДК 021:2015, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його вартість;

- на виконання пункту 4.2 Договору Підприємство згідно з рахунком на оплату від 20.09.2021 №34 здійснило попередню оплату Товариству у сумі 679 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 11.10.2021 №459;

- згідно з пунктом 5.2 Договору товар повинен бути поставлений постачальником покупцю протягом 180 календарних днів з дати перерахування позивачем попередньої оплати; останній день виконання зобов`язань постачальником припадає на 09.04.2021;

- станом на 27.03.2023 (дата підписання позову) відповідач не поставив товар та не повернув сплачену позивачем попередню оплату у сумі 679 000 грн;

- у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору позивачем нараховано 177 510 грн штрафу (пені) 0,1% непоставленого товару за кожен день прострочення та 67 900 грн штрафу 7% вартості непоставленого товару.

Короткий зміст заперечень відповідача проти позову

Відповідач в обгрунтування заперечень проти позову посилався на те, що :

- у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України та введенням на всій території України воєнного стану (Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні"), більша частина працівників відповідача змушені були евакуювались за кордон та в менш небезпечні регіони України, а Товариство обмежило свою господарську діяльність та змінило місце знаходження;

- листом від 10.03.2022 №10/3-СКБ відповідач повідомив позивача про виникнення форс-мажорних обставин, підтвердженням чого є лист Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1;

- згідно з підпунктом 8.1 пункту 8 Договору виконання умов Договору припинено на час дії воєнного стану в Україні;

- покупець не розривав Договір у порядку, встановленому підпунктом 8.2 пункту 8 Договору;

- Підприємство не надало суду доказів про виконання останнім умов підпункту 5.1 пункту 5 Договору та направлення постачальнику замовлення.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КС-Мехатронікс" на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" 679 000 грн попередньої оплати і 10 185 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог мотивовано тим, що за умовами Договору (з урахуванням змін до нього, внесених додатковими угодами від 27.04.2022 №1 і від 21.09.2022 №2) відповідач мав поставити позивачу програмне забезпечення до 23.12.2022, проте як на момент звернення до суду з даним позовом, такі і на момент прийняття рішення у даній справі Товариством товар Підприємству так і не поставлено, у зв`язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 679 000 грн попередньої оплати - є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 177 510 грн штрафу (пені) 0,1% непоставленого товару за кожен день прострочення та 67 900 грн штрафу 7% вартості непоставленого товару за період з 10.04.2022 по 09.10.2022, мотивовано тим, що враховуючи зміни, внесені додатковими угодами, нарахування сум пені та штрафу має здійснюватися з 24.12.2022, у зв`язку з чим позивачем неправильно визначено період нарахування сум штрафу і пені, а тому у стягненні таких сум слід відмовити.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Комунального підприємства "Київський метрополітен" та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство "Київський метрополітен" 10.08.2023 звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 у справі № 910/4882/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення сум штрафу і пені у розмірі 245 410,00 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким вказані позовні вимоги задовольнити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення в оскаржуваній частині щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 177 510 грн штрафу (пені) 0,1% непоставленого товару за кожен день прострочення та 67 900 грн штрафу 7% вартості непоставленого товару за період з 10.04.2022 по 09.10.2022, порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при розгляді справи не було враховано, що сторони договору погодили, що постачальник сплачує штрафні санкції за порушення терміну поставки товару, який визначено саме п. 5.2 договору. При цьому, договором не передбачено стягнення штрафних санкцій з постачальника за порушення ним кінцевого строку поставки товару, який передбачений п. 5.1 договору та закінчився 23.12.2022. Отже, висновки суду першої інстанції про можливість стягнення штрафних санкцій за порушення кінцевого строку поставки товару, передбаченого п. 5.1 Договору, є неправомірними, з огляду на приписи ст. ст. 217, 230 Господарського кодексу України.

Скаржник наголошував, що позивач правомірно на підставі належного доказу - договору, здійснив нарахування пені та штрафу з 10.04.2022, оскільки за умовами п. 5.2 договору поставка товару мала бути здійснена відповідачем протягом 180 календарних днів з дати перерахування підприємством товариству попередньої оплати, тобто до 09.04.2022 включно, а п. 7.2 договору, яким керувався позивач під час нарахування штрафних санкцій, сторони договору передбачили стягнення пені та штрафу саме за порушення терміну поставки товару, визначеного п. 5.2 договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КС-Мехатронікс" та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "КС-Мехатронікс" 30.08.2023 (згідно поштового трекера на конверті) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 у справі № 910/4882/23 у частині стягнення з відповідача коштів та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити КП "Київський метрополітен" у задоволенні позову.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення в оскаржуваній частині щодо стягнення з відповідача 679 000 грн попередньої оплати, порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при розгляді справи не було враховано, що у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України та введенням на всій території України воєнного стану (Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні"), на з урахуванням п. 8.1 договору, виконання умов договору припинено на час дії воєнного стану в Україні та Товариством з обмеженою відповідальністю "КС-Мехатронікс" не порушувались умови договору.

Також, скаржник вказував, що на виконання п. 8.3 договору, листом від 10.03.2022 №10/3-СКБ відповідач повідомив позивача про виникнення форс-мажорних обставин, підтвердженням чого є лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, а тому припинення дії договору продовжується.

Також, Товариством з обмеженою відповідальністю "КС-Мехатронікс" через канцелярію Північного апеляційного господарського суду були подані:

- 20.11.2023 - письмові пояснення стосовно належності як доказу в підтвердження припинення дії договору на час воєнного стану, листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, з посиланням на необхідність врахування пунктів 3.1 та 3.3 Регламенту ТПП України, а також сталої господарської діяльності учасників спору (про що подано перші сторінки договорів, які укладались між сторонами);

- 30.01.2023 - заяву про невідповідність оскаржуваного рішення суду першої інстанції практиці Верховного Суду у справі № 908/1879/17, та необхідність надання оцінки фактам та доказам, яким не надав оцінку суд першої інстанції.

Короткий зміст відзиву Комунального підприємства "Київський метрополітен" на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КС-Мехатронікс"

13.10.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Комунального підприємства «Київський метрополітен» надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КС-Мехатронікс" , який прийнято до розгляду у відповідності до ст. 119, ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому позивач просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині - залишити без змін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача наголошував на тому, що судом першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині рішення суду першої інстанції було вірно надано належну правову оцінку спірним правовідносинам за договором, зокрема і те, що існування листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, не є звільненням від виконання зобов?язань за договором (сплати штрафних санкцій) під час дії воєнного стану.

Крім того, під час дії запровадженого воєнного стану, сторонами договору неодноразово вносились зміни до договору щодо продовження терміну його дії, що саме по собі виключає припинення виконання умов договору, що спростовує доводи відповідача про припинення дії договору згідно п. 8.1. При цьому, жодних угод про зупинення виконання договірних зобов?язань - між сторонами не укладалось.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/4882/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4882/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Київський метрополітен" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 у справі № 910/4882/23.

23.08.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/4882/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Київський метрополітен" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2023, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 28.09.2023.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відрядженні з 25.09.2023 по 28.09.2023, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями у справі №910/4882/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 прийнято справу №910/4882/23 за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Київський метрополітен" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КС-Мехатронікс" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2023. Вирішено об`єднати апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КС-Мехатронікс" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 у справі № 910/4882/23 та Комунального підприємства "Київський метрополітен" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 у справі № 910/4882/23, в одне апеляційне провадження для спільного розгляду.

Також, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 відкладено розгляд справи на 21.11.2023.

У зв`язку з тим, що суддя Шаптала Є.Ю. перебуватиме у відпустці з 20.11.2023 по 08.12.2023, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями у справі №910/4882/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 прийнято справу №910/4882/23 за апеляційними скаргами Комунального підприємства "Київський метрополітен" та Товариства з обмеженою відповідальністю "КС-Мехатронікс" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Тарасенко К.В.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. 21.11.2023 у відпустці по сімейним обставинам, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 21.11.2023 у справі №910/4882/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 справу №910/4882/23 за апеляційними скаргами Комунального підприємства "Київський метрополітен" та Товариства з обмеженою відповідальністю "КС-Мехатронікс" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Гончаров С.А., розгляд справи призначено на 30.01.2024.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 30.01.2024 з`явились:

- представник позивача - Комунального підприємства "Київський метрополітен", який підтримав доводи апеляційної скарги Комунального підприємства "Київський метрополітен", просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 у справі № 910/4882/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення сум штрафу і пені у розмірі 245 410,00 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким вказані позовні вимоги задовольнити повністю; проти доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КС-Мехатронікс" - заперечував, просив відмовити у її задоволенні;

- представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "КС-Мехатронікс", який підтримав доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КС-Мехатронікс" та просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 у справі № 910/4882/23 у частині стягнення з відповідача коштів та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити КП "Київський метрополітен" у задоволенні позову; проти доводів апеляційної скарги Комунального підприємства "Київський метрополітен" - заперечував, просив відмовити у її задоволенні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 17.09.2021 Підприємством (покупець) і Товариством (постачальник) було укладено Договір, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця у встановлений строк програмне забезпечення автоматичних контрольних пунктів METROET, код 48210000-3 "Пакети мережевого програмного забезпечення" за ДК 021:2015 (далі - товар), визначений у кількості, якості (комплектності) та за ціною, зазначені в технічній специфікації (додаток 1), що додається до Договору і є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити його вартість (пункт 1.1 Договору).

Ціна товару встановлюється з урахуванням вартості товару, вартості усіх супутніх робіт/послуг, які пов`язані з поставкою товару, усіх інших витрат, необхідних для виконання умов Договору (пункт 3.2 Договору).

Пунктом 3.3 Договору визначено, що сума Договору становить 970 000 грн без ПДВ (відповідно до пункту 261 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України) (пункт 3.3 Договору).

Покупець здійснює попередню оплату в розмірі 70% суми Договору протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати надіслання постачальнику письмового замовлення на підставі рахунка-фактури (пункт 4.2 Договору).

Відповідно до пункту 4.3 Договору, постачальник після отримання письмового замовлення електронною поштою, в той же день, але не пізніше наступного дня з моменту отримання такого замовлення, зобов`язаний виставити покупцю рахунок-фактуру для здійснення попередньої оплати.

Згідно пункту 5.1 Договору, товар повинен бути поставлений постачальником покупцю за письмовим замовленням покупця, виходячи з фінансових можливостей та потреб покупця; замовлення надсилається постачальнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення, при цьому копія замовлення надсилається покупцем постачальнику електронною поштою; кінцевий строк поставки товару за Договором - 31.03.2022; передані засобами електронного зв`язку копії документів мають силу оригіналу до моменту отримання сторонами оригіналів відповідних документів; адреси електронної пошти покупця і постачальника вказані у розділі 13 Договору, про їх зміну сторони повідомляють одна одну своєчасно у письмовому вигляді з оформленням таких змін відповідно до пункту 11.3 Договору.

Відповідно до пункту 5.2 Договору, товар має бути поставлений постачальником покупцю протягом 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати перерахування покупцем попередньої оплати згідно з пунктом 4.2 Договору (пункт 5.2 Договору).

Згідно з пунктом 4.3 Договору, місце поставки товару: склад покупця за адресою: Інженерний корпус, вул. Велика Васильківська, буд. 22, м. Київ, 01004.

Пунктом 5.4 Договору визначено, що приймання-передача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін шляхом передання матеріального носія інформації, на якому записане програмне забезпечення, на підставі акта приймання-передачі товару, який надається покупцю постачальником.

Зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передачі товару у власність покупця у місці поставки на підставі акта приймання-передачі товару (пункт 5.7 Договору).

У разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому покупцем, відповідно до пункту 5.2 Договору постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 0,1% вартості непоставленого товару за кожен день затримки, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару (пункт 7.2 Договору).

Відповідно до пункту 7.3 Договору, у разі затримки поставки товару більше як на один місяць понад строк, визначений пунктом 5.2 Договору, покупець має право в односторонньому порядку перервати дію Договору (повідомивши про це постачальника письмово) стосовно непоставленого товару без будь-якої компенсації збитків, які постачальник поніс або може понести у зв`язку з таким розірванням Договору; в цьому випадку та у випадку, передбаченому підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 Договору, постачальник, крім сплати штрафних санкцій, повертає покупцю попередню оплату у 3-денний термін з дня її вимоги з урахуванням індексу інфляції (пункт 7.3 Договору).

Сторони не несуть відповідальності за невиконання або неналежне виконання будь-якого з положень Договору, якщо це невиконання або неналежне виконання є наслідком причин, що знаходяться поза контролем виконавчої сторони, таких як пожежі, стихійні лиха, воєнні дії, торгове ембарго тощо; при виникненні форс-мажорних обставин, які роблять неможливим повне або часткове виконання кожною із сторін зобов`язань за Договором, виконання умов Договору припиняється на час, протягом якого будуть діяти такі обставини (пункт 8.1 Договору).

Відповідно до п. 8.2 Договору, якщо форс-мажорні обставини будуть продовжуватися більше 6 місяців поспіль, Договір може бути розірваний постачальником або покупцем шляхом надіслання письмового повідомлення про це іншій стороні; в цьому випадку постачальник повертає покупцю всю суму попередньої оплати у 3-денний термін з дня її вимоги.

Сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань за Договором, повинна письмово негайно сповістити іншу сторону про початок і припинення форс-мажорних обставин (пункт 8.3 Договору).

Наявність та строк дії форс-мажорних обставин підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України та не звільняє сторони від виконання своїх обов`язків за Договором в разі закінчення дії форс-мажорних обставин (пункт 8.4 Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 30.04.2022 включно (пункт 10.1 Договору).

Пунктом 11.1 Договору визначено, що дія Договору припиняється: повним виконанням сторонами свої зобов`язань за Договором; за згодою сторін; з інших підстав, передбачених чинним законодавством України та Договором (пункт 11.1 Договору).

Зміна, доповнення та розірвання Договору допускається за взаємною згодою сторін, якщо інше не встановлено Договором або чинним законодавством; істотні умови Договору можуть бути змінені лише у випадку та з підстав, передбачених чинним законодавством України (пункт 11.2 Договору).

Відповідно до пункту 11.3 Договору, якщо інше не передбачено Договором, зміни, доповнення та розірвання Договору оформлюються шляхом укладення додаткової угоди, яка підписується уповноваженими представниками обох сторін, скріплюється печатками сторін та є його невід`ємною частиною.

Відповідачем 20.09.2021 було виставлено позивачу рахунок №34 на суму 970 000 грн, а Підприємством 11.10.2021 було внесено попередню оплату у сумі 679 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №459.

Враховуючи лист Товариства від 10.03.2022 №10/3-СКБ, сторонами 27.04.2022 укладено додаткову угоду №1 до Договору, якою внесено такі зміни:

- товар повинен бути поставлений постачальником покупцю за письмовим замовленням покупця, виходячи з фінансових можливостей та потреб покупця; замовлення надсилається постачальнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення, при цьому копія замовлення надсилається покупцем постачальнику електронною поштою; кінцевий строк поставки товару за Договором - 31.08.2022 включно (пункт 5.1 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 30.09.2022 включно, але у будь-якому випадку до моменту повного виконання зобов`язань за Договором (пункт 10.1 Договору).

21.09.2022, з урахуванням листа відповідача від 29.08.2022 №29/02СКБ, сторонами укладено додаткову угоду №2 до Договору, якою внесено такі зміни:

- товар повинен бути поставлений постачальником покупцю за письмовим замовленням покупця, виходячи з фінансових можливостей та потреб покупця; замовлення надсилається постачальнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення, при цьому, копія замовлення надсилається покупцем постачальнику електронною поштою; кінцевий строк поставки товару за Договором - 23.12.2022 включно (пункт 5.1 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.01.2023 включно, але у будь-якому випадку до моменту повного виконання зобов`язань за Договором (пункт 10.1 Договору).

Матеріали справи підтверджують, що Товариством умови Договору виконано не було, обумовлений товар не поставлено. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

09.03.2023 позивачем було надіслано відповідачу вимогу від 09.03.2023 №12/04-91, в якій Підприємство вимагало у термін до 17.03.2023 повернути 679 000 грн попередньої оплати та сплатити штраф у сумі 245 410 грн., проте, Товариство відповіді на вимогу не надіслало, попередню оплату не повернуло.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".

Частинами першою і другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У частині першій статті 546 Цивільного кодексу України зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, за умовами Договору (з урахуванням змін до нього, внесених додатковими угодами від 27.04.2022 №1 і від 21.09.2022 №2) відповідач зобов?язався поставити позивачу програмне забезпечення у строк до 23.12.2022, проте як на момент звернення до суду першої інстанції з відповідним позовом, які на момент апеляційного провадження у справі, Товариством не виконано своє зобов?язання з поставки товару на суму авансу - 679 000,00 грн., товар Підприємству на спірну суму - не поставлено, і матеріали справи таких доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України - не містять.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 679 000 грн попередньої оплати- є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи скаржника відповідача про те, що відповідачем надіслано Підприємству лист від 10.03.2022 №10/3-СКБ про виникнення форс-мажорних обставин, у якому зазначив, що відповідно до пункту 8.1 Договору після закінчення форс-мажорних обставин Товариство зобов`язується виконати всі свої зобов`язання за Договором у повному обсязі, проти чого позивач не заперечив, після продовжень Указом Президента України воєнного стану в Україні сторони продовжували дію Договору та не змінювали редакцію його розділу 8 "Обставини непереборної сили", а так як дія воєнного стану не закінчилась, згідно з пунктом 8.1 Договору припинення його дії продовжується - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 679 000 грн попередньої оплати, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Верховний Суд у своїй практиці виокремив такі елементи форс-мажорних обставин: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; і найголовніше - унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2022 зі справи №904/3886/21).

Тобто форс-мажор розглядається як обставина непереборної сили, запобігти якій зобов`язана сторона не має змоги. Відповідно, неналежне виконання договору не є наслідком її неправомірних дій і виключає наявність вини, яка є обов`язковою умовою для настання відповідальності за порушення зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом. Така законодавча дефініція убезпечує особу від відповідальності за порушення без вини, і є однією з основоположних в цивільному праві.

Стаття 617 Цивільного кодексу України визначає обставини непереборної сили як підставу для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань. Аналогічний висновок випливає зі змісту статті 218 Господарського кодексу України, яка покладає на суб`єкта господарювання обов`язок довести, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, обов`язок належного виконання взятих на себе зобов`язань зберігається, звільняється боржник лише від штрафних санкцій, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 16.07.2019 зі справи №917/1053/18 і від 09.11.2021 зі справи №913/20/21 встановив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Тобто, форс-мажор як обставина непереборної сили потребує доведення і належного правового оформлення сторонами в судовому процесі. Саме по собі існування таких надзвичайних і невідворотних обставин не звільняє сторону від відповідальності за порушення взятих на себе зобов`язань.

Також слід звернути увагу і на встановлену законодавством форму підтвердження форс-мажорних обставин з боку третіх осіб, якими в Україні виступають Торгово-промислова палата та її регіональні представництва. Ці органи в межах своєї компетенції видають сертифікати про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності. Але лише у разі існування та належного підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між дією форс-мажорних обставин і неможливістю виконання зобов`язання.

При цьому, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.09.2022 зі справи №911/589/21, від 14.02.2018 зі справи №926/2343/16, від 16.07.2019 зі справи №917/1053/18, від 25.11.2021 зі справи №905/55/21).

У зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації в Україну ТПП України 28.02.2022 розмістила на своєму офіційному сайті лист, яким засвідчила, що збройна агресія російської федерації є форс-мажорною обставиною в контексті українського законодавства.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не звільняє сторону від виконання зобов`язань за Договором, а неможливість виконання відповідачем умов Договору в частині поставки програмного забезпечення через настання форс-мажорних обставин, окрім інших доказів, має бути підтверджена і сертифікатом ТПП України щодо конкретного випадку.

Згідно з підпунктом 2.10 пункту 2 розділу I "Території, на яких ведуться (велися) бойові дії" Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, м. Київ зазначено як територію активних бойових дій з 24.02.2022 по 30.04.2022.

Так, як на підставу припинення дії Договору до закінчення воєнного стану Товариство посилалось на пункт 8.1 Договору і лист від 10.03.2022 №10/3-СКБ, який відповідачем було надіслано позивачу, зі змісту якого судом апеляційної інстанції встановлено, що його надіслано стосовно продовження строку Договору, з посиланням на лист ТПП України та зобов`язанням Товариства виконати умови Договору після закінчення форс-мажорних обставин.

За умовами пункту 8.1 Договору, при виникненні форс-мажорних обставин, які роблять неможливим повне або часткове виконання кожною із сторін зобов`язань за Договором, виконання умов Договору припиняється на час, протягом якого будуть діяти такі обставини.

Пунктом 11.2 Договору передбачено, що зміна, доповнення та розірвання Договору допускається за взаємною згодою сторін, якщо інше не встановлено Договором або чинним законодавством. Істотні умови Договору можуть бути змінені лише у випадку та з підстав, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 11.3 Договору якщо інше не передбачено Договором, зміни, доповнення та розірвання Договору оформлюються шляхом укладення додаткової угоди, яка підписується уповноваженими представниками обох сторін, скріплюється печатками сторін та є його невід`ємною частиною.

З урахуванням наведених умов Договору та приписів закону, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що припинення виконання умов Договору має бути здійснено шляхом укладення відповідної додаткової угоди, проте, сторонами не було укладено такої додаткової угоди, натомість укладено додаткові угоди від 27.04.2022 №1 і від 21.09.2022 №2, якими змінено строк дії Договору та строк поставки товару. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником-відповідачем в апеляційній скарзі.

Крім того, відповідач з моменту введення на території України воєнного стану, внаслідок істотної зміни обставини, якими він керувався при укладенні Договору, з метою повідомлення про неможливість своєчасного виконання зобов?язань за договором, мав можливість та право невідкладно звернутися до позивача з повідомленням про неможливість виконати умови Договору, вирішення питання щодо розірвання Договору і повернути Підприємству сплачені ним як попередня оплата кошти, чого відповідачем зроблено не було.

Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано відповідачем - скаржником в апеляційній скарзі.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що правова природа спірної суми коштів у розмірі 679 000 грн - є попередньою оплатою, яка не змінила своєї правової природи, і відповідно, позивач як особа, яка не отримала як результат договору (тобто, предмет програмне забезпечення автоматичних контрольних пунктів METROET, код 48210000-3 "Пакети мережевого програмного забезпечення" за ДК 021:2015), має право вимагати від виконавця перерахованої суми авансового платежу, незалежно від настання або ненастання форс-мажорних обставин, адже настання форс-мажорних обставин є підставою виключно для звільнення особи від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов?язання, а не зупинення/припинення дії таких зобов?язань.

В свою чергу, доводи скаржника- відповідача про необхідність врахування пунктів 3.1 та 3.3 Регламенту ТПП України, а також сталої господарської діяльності учасників спору (про що подано перші сторінки договорів, які укладались між сторонами) - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані, оскільки як положення Регламенту ТПП в контексті оцінки листа ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 - жодним чином не впливають на оцінку правовідносин сторін за Договором, зокрема і щодо оцінки правової природи заявлених до стягнення сум в контексті виконання зобов?язань за Договором. При цьому, посилання скаржника на інші укладені договори з позивачем - жодним чином не можуть впливати на оцінку правовідносин за Договором у даній справі. При цьому, дійсно ТПП спростила процедуру отримання відповідних сертифікатів про засвідчення обставин форс-мажору, проте, ні вищенаведені приписи закону, ні Регламент ТПП, ні вказаний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не звільняють особу від дотримання встановленої процедури отримання такого документу, як і не підмінюють його.

Доводи скаржника про невідповідність оскаржуваного рішення суду першої інстанції практиці Верховного Суду у справі № 908/1879/17 - судом апеляційної інстанції відхиляються, з огляду на те, що зміст правовідносин, їх предмет, підстави та правове регулювання, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у зазначеній справі № 908/1879/17 і у справі № 910/4882/23, є різними; у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.

З огляду на викладене, доводи скаржника-відповідача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи та спростовуються наявними у справі доказами в сукупності з встановленими обставинами справи.

Також, розглянувши апеляційну скаргу позивача, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 177 510 грн штрафу (пені) 0,1% непоставленого товару за кожен день прострочення та 67 900 грн штрафу 7% вартості непоставленого товару за період з 10.04.2022 по 09.10.2022.

В свою чергу, згідно доданого до позову розрахунку, позивач нараховує суми пені та штрафу з 10.04.2022, оскільки за умовами пункту 5.2 Договору поставка товару мала бути здійснена відповідачем протягом 180 календарних днів з дати перерахування Підприємством Товариству попередньої оплати, тобто до 09.04.2022 включно.

В свою чергу, за умовами пункту 5.1 Договору сторонами визначено кінцевий строк поставки товару за Договором - 31.03.2022.

Також, 27.04.2022 сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору, якою кінцевий строк поставки товару за Договором встановлено - 31.08.2022 включно, а додатковою угодою від 21.09.2022 №2 до Договору - 23.12.2022 включно.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що враховуючи зміни, внесені додатковими угодами, нарахування сум пені та штрафу має здійснюватися з 24.12.2022, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення пеню та штраф за період, який не є періодом прострочення виконання зобов?язання в розумінні ст. ст. 610-612 Цивільного кодексу України, адже умовами Договору, з урахуванням змін, погоджених додатковими угодами, сторонами узгоджено період виконання зобов?язання з поставки товару - 23.12.2022, незалежно від оплати/часткової оплати авансового платежу.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 177 510 грн штрафу (пені) 0,1% непоставленого товару за кожен день прострочення та 67 900 грн штрафу 7% вартості непоставленого товару за період з 10.04.2022 по 09.10.2022 - не є законними та обгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, які не були спростовані скаржником - позивачем в апеляційній скарзі.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким позов задоволено частково, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КС-Мехатронікс" на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" 679 000 грн попередньої оплати, а у задоволенні 177 510 грн штрафу (пені) 0,1% непоставленого товару за кожен день прострочення та 67 900 грн штрафу 7% вартості непоставленого товару за період з 10.04.2022 по 09.10.2022 -відмовлено

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржниками в апеляційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про часткове позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржників викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 у справі № 910/4882/23, за наведених скаржниками доводів апеляційних скарг.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржників.

Керуючись ст. ст. 129,232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Комунального підприємства "Київський метрополітен" та Товариства з обмеженою відповідальністю "КС-Мехатронікс" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 у справі № 910/4882/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 у справі № 910/4882/23 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційних скарг покладаються на скаржників.

4. Матеріали справи № 910/4882/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано:20.02.2024.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

К.В. Тарасенко