Постанова

від 30.01.2024 по справі 910/6819/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2024 р. Справа№ 910/6819/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 30.01.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська нафтова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023

у справі № 910/6819/23 (суддя Балац С.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська нафтова компанія"

про стягнення 1 339 097,76 грн.

В С Т А Н О В И В :

У травні 2023 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська нафтова компанія» (далі - ТОВ «Кіровоградська нафтова компанія», відповідач) про стягнення 1 339 097,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов`язання за укладеним між сторонами договором про подачу і забирання вагонів з під`їзної колії від 02.12.2020, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості у вигляді плати за користування вагонами в сумі 1 339 097,76 грн.

У відзиві на позовну заяву, відповідач заперечив проти задоволення позову, вказуючи на те, що позивачем у розрахунку невірно зазначено станцію призначення, наявність обставин непереборної сили, відсутність здійснення господарської діяльності з 25.02.2022 та відсутність складених актів загальної форми про затримку вагонів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 позовні вимоги задоволені повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська нафтова компанія" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" заборгованість в сумі 1 339 097,76 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 20 086,47 грн.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська нафтова компанія" 28.07.2023 (згідно поштового трекера на конверті) звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі № 910/6819/23 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Також просив відстрочити сплату судового збору та поновити строк на апеляційне оскарження.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/6819/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/6819/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська нафтова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі № 910/6819/23.

04.09.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/6819/23.

У зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 08.09.2023 у справі № 910/6819/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська нафтова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі № 910/6819/23 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

26.09.2023 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці з 29.09.2023 по 06.10.2023, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 29.09.2023 у справі № 910/6819/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю.,Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2023 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська нафтова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі № 910/6819/23 визначеною колегією суддів, поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська нафтова компанія" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі №910/6819/23, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська нафтова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 21.11.2023.

13.11.2023 на електронну пошту суду надійшло клопотання від Акціонерного товариства «Українська залізниця», сформоване в системі «Електронний суд» 13.11.2023, про проведення судового засідання у справі № 910/6819/23, призначеного на 21.11.2023, а також усіх подальших засідань, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке ухвалою суду від 14.11.2023 задоволено.

У зв`язку з тим, що суддя Шаптала Є.Ю. перебуватиме у відпустці з 20.11.2023 по 08.12.2023, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями у справі №910/6819/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 прийнято справу №910/6819/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська нафтова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська нафтова компанія" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. 21.11.2023 у відпустці по сімейним обставинам, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 21.11.2023 у справі №910/6819/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 прийнято справу №910/6819/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська нафтова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Гончаров С.А. Розгляд справи №910/6819/23 призначено на 30.01.2024 у режимі відеоконференції поза межами суду з використанням представниками учасників справи власних технічних засобів.

У судове засідання 30.01.2024 у режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції між позивачем, як вантажовласником/вантажоодержувачем/платником, та відповідачем, як замовником, укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 (далі - договір), предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах відповідача, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги (п. 1.1 договору).

Пунктом 1.4 договору визначено, що надання послуг за договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.

Положеннями пункту 2.1.6 договору передбачено, що відповідач зобов`язаний сплачувати послуги позивача та інші платежі, належні позивачу за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу відповідача у лютому 2022 прибули під вивантаження вагони-цистерни №№ 74733361, 72875735, 74751553, 74721945, 74744541, 74729286, 74738642, 74951500, 72884265 та 74737404.

Також 02.03.2023 на під`їзну колію відповідача було подано під вивантаження вагони-цистерни №№ 41283786, 51288017, 51390987, 51404101, 74082355 та 74736075.

Вказані обставини підтверджуються пам`ятками про подавання та забирання вагонів.

Враховуюче довготривале знаходження вагонів на під`їзній колії в користуванні відповідача, позивачем заявлена вимога про стягнення плати за користування вагонами в сумі 1 339 097,76 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Положеннями статті 119 Статуту визначено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Відповідно до пункту 3, 4 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (далі - Правила), зокрема, передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.

У зв`язку з довготривалим знаходженням вагонів-цистерн №№ 74733361, 72875735, 74751553, 74721945, 74744541, 74729286, 74738642, 74951500, 72884265 та 74737404 на під`їзній колії в користуванні відповідача, працівниками позивача сформована відомість плати за користування вагонами ф. ГУ-46 № 15060010р.

Крім того, у зв`язку з довготривалим знаходженням вагонів-цистерн №№ 41283786, 51288017, 51390987, 51404101, 74082355 та 74736075 на під`їзній колії в користуванні відповідача, працівниками позивача сформована відомість плати за користування вагонами ф. ГУ-46 № 9030055.

Оскільки, відповідач, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано суду доказів сплати на користь позивача заборгованості з плати за користування вагонами в сумі 1 339 097,76 грн, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову так, як факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований. Позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості з плати за користування вагонами є обґрунтованою та такою, що правомірно задоволена судом.

Що стосується доводів скаржника, про наявність помилок у розрахунку заборгованості, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом, в назві доданого до позовної заяви розрахунку дійсно, зазначено: «Розрахунок суми позову до TOB «КНК» по ст. Олександрівка». Разом з тим, як вказує позивач, що перевірено судом, зазначення станції Олександрівка в заголовку розрахунку є технічною помилкою (опискою) позивача. При цьому, фактично розрахунок суми позову складений на підставі первинних документів по станції Шостаківка Одеської залізниці. Отже, в поданому до суду розрахунку наявна лише технічна описка.

Відповідач стверджує, що на підставі п. 6.1 договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у випадку виникнення після укладення договору обставин непереборної сили, якими є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору. На думку відповідача, у зв`язку з введенням в Україні військового стану він має бути звільнений від плати за користування вагонами.

Однак, з таким твердженням відповідача, колегія суддів не погоджується, та вважає такі доводи помилковим, оскільки в даному випадку нарахована залізницею плата за користування вагонами не є мірою відповідальності відповідача за невиконання умов договору, а по суті є передбаченою ст. 119 Статуту залізниці України платою за користування вагонами залізниці, які були подані та тривалий час знаходились в розпорядженні відповідача, а тому застосування п. 6.1 договору є недоречним.

Твердження відповідача про зупинення господарської діяльності з 25.02.2022 спростовується повернення вагонів позивачу 08.03.2022.

Відповідач стверджує, що залізницею не складались акти загальної форми про затримку вагонів. Відповідно до Правил складання актів, Правил користування вагонами, акти загальної форми про затримку вагонів складаються у випадку затримки вагонів на станції.

Разом з тим, як встановлено судом у даному випадку затримки вагонів на станції Шостаківка не було, тому відповідні акти не складались. В позовній заяві залізниця просить стягнути з відповідача плату за користування вагонами виключно за час знаходження спірних вагонів в розпорядженні відповідача - з моменту подачі вагонів до моменту забирання, що підтверджується відповідними пам`ятками про подавання та забирання вагонами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 1 339 097,76 грн заборгованості з плати за користування вагонами.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993).

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції ТОВ "Кіровоградська нафтова компанія" не було подано належних та переконливих доказів на заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2023, прийняте після повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв`язку з правильним застосуванням норм матеріального права, є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ТОВ ТОВ "Кіровоградська нафтова компанія" слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2023 - залишити без змін.

Судові витрати (судовий збір) розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська нафтова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі №910/6819/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі №910/6819/23 - залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги (судовий збір) покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська нафтова компанія".

4. Матеріали справи №910/6819/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 20.02.2024.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

С.А. Гончаров