Постанова
від 07.02.2024 по справі 910/9930/21
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2024 р. Справа№ 910/9930/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Копитової О.С.

суддів: Полякова Б.М.

Остапенка О.М.

за участю секретаря судового засідання: Гріщенко А.О.

та представників сторін:

від апелянтів - Захарко І.І.,

від АТ «РВС Банк» - Лесь Ю.І.,

арбітражний керуючий - Демчан О.І.,

розглянувши матеріали апеляційних скарг ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю «Електрофарфор 2000»

на рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2023 року

у справі № 910/9930/21 (суддя Мандичев Д.В.)

(повний текст рішення складено 08.09.2023 року)

за заявою ліквідатора приватного підприємства «Електрофарфор 2000» арбітражного керуючого Демчана О.І.

до 1) ОСОБА_1

2) товариства з обмеженою відповідальністю «Електрофарфор 2000»

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника

у справі № 910/9930/21

за заявою акціонерного товариства «РВС Банк»

до приватного підприємства «Електрофарфор 2000»

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.08.2023 року у справі № 910/9930/21 задоволено заяву ліквідатора приватного підприємства «Електрофарфор 2000» арбітражного керуючого Демчана О.І. (надалі по тексту - ПП «Електрофарфор 2000») про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на товариство з обмеженою відповідальністю «Електрофарфор 2000» (надалі по тексту - ТОВ «Електрофарфор 2000») та ОСОБА_1 (надалі по тексту - ОСОБА_1 ). Покладено на ОСОБА_1 та ТОВ «Електрофарфор 2000» субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ПП «Електрофарфор 2000». Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «Електрофарфор 2000» на користь приватного підприємства "Електрофарфор 2000" грошові кошти у розмірі 1 568 547 грн., 04 коп., видано накази.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 (надалі по тексту - апелянт 1) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2023 року у справі № 910/9930/21 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви арбітражного керуючого ліквідатора ПП «Електрофарфор 2000» Демчана О.І. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПП "Електрофарфор 2000" у зв`язку з доведенням до банкрутства колишнього власника та керівника боржника, третю особу від 22.12.2021 №02-92/59 у справі № 910/9930/21 та здійснити новий розподіл судових витрат відповідно до норм ГПК України. Також апелянт в апеляційній скарзі клопоче про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт 1 зазначає, що судом першої інстанції не з`ясовано обставин, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні не відповідають обставинам справи.

Апелянт 1 зазначає, що в межах даної справи про банкрутство ПП «Електрофарфор 2000» встановлено, що рішеннями господарського суду міста Києва від 05.08.2020 року у справі №910/8019/19, від 06.10.2020 року у справі №910/6648/20, від 29.10.2020 року у справі №910/12775/20 та від 12.11.2020 року у справі №910/8819/20 було стягнуто з боржника на користь АТ «РВС Банк» грошові кошти за зобов`язаннями, що виникли на підставі договорів банківської гарантії.

При цьому, як вбачається із змісту вказаних рішень, АТ «РВС Банк» надсилало на адресу ПП «Електрофарфор 2000» регресні вимоги на підставі договорів банківської гарантії.

Апелянт 1 зазначає, що регресні вимоги від АТ «РВС Банк» на адресу ПП «Електрофарфор 2000» почали надходити протягом середини 2019-2020 років.

Апелянт 1 стверджує, що ПП «Електрофарфор 2000» дізналось про наявні в нього безспірні грошові зобов`язання перед АТ «РВС Банк» лише в 2019-2020 році, а не 01.12.2017 року, як це вказано судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

В зв`язку з чим, усі дії ОСОБА_1 на посаді директора ПП «Електрофарфор 2000» у період з 2017 по 2020 рік (та частково по 2019) не могли бути направлені на виведення активів та грошових коштів боржника з метою ухилення від виконання своїх грошових зобов`язань перед АТ «РВС Банк», оскільки на той момент обставин, що могли свідчити про необхідність виведення грошових коштів ще не існувало.

Крім того, апелянт 1 зазначає, що не погоджується з твердженням місцевого суду стосовно того, що боржник мав знати, що кредитор скористається своїм правом звернення до нього з регресною вимогою, і тому мав розуміти, що в нього виникне перед АТ «РВС Банк» грошове зобов`язання, та зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 569 Цивільного кодексу України, гарант має право звернутись до боржника з регресною вимогою, яким він може або скористатись або ні.

При цьому, відповідно до договорів банківської гарантії, що були укладені між боржником та кредитором, ПП «Електрофарфор 2000» був зобов`язаний сплатити АТ «РВС Банк» грошові кошти в порядку регресу виключно на підставі виставлених вимог від банку протягом 5 днів з дня їх отримання.

Отже, на підставі викладеного, датою обчислення виникнення у боржника прострочених кредиторських зобов`язань є п`ятий день з дня встановлення йому вимог від банку, а не день, коли у кредитора лише з`явилось право для встановлення до боржника цієї регресної вимоги, тобто: за трьома вимогами - в 2020 році, та за однією - в 2019 році, а інші твердження місцевого суду є, на думку апелянта 1, безпідставним та призвели до невірного висновку.

Щодо висновку місцевого суду стосовно виведення грошових коштів боржником з метою уникнення виконання зобов`язань перед кредиторами, то апелянт 1 зазначає, що даний висновок є хибним за наступних обставин.

Між ПП «Електрофарфор 2000» та ТОВ «Електрофарфор 2000» укладено договір поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №ПП-171019-01 від 17.10.2019 року (тобто до надсилання на адресу боржника регресних вимог від АТ «РВС Банк»), згідно з п. 1.1. якого ПП «Електрофарфор 2000» надавало ТОВ «Електрофарфор 2000» поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у сумі 800 000,00 грн.

При цьому, як зазначає ліквідатор боржника, 190 000,00 грн. з вказаних 800 000,00 грн. було повернуто ТОВ «Електрофарфор 2000» на рахунок ПП «Електрофарфор 2000», в зв`язку з чим, в ТОВ «Електрофарфор 2000» перед ПП «Електрофарфор 2000» залишилась заборгованість за вищезазначеним договором в сумі 610 000,00 грн.

Також, 22.10.2019 року(тобто до надсилання на адресу боржника регресних вимог від АТ «РВС Банк») між ПП «Електрофарфор 2000» та ТОВ «Електрофарфор 2000» укладено договір поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №ПП-221019-01 від 22.10.2019 року (тобто до надсилання на адресу боржника регресних вимог від АТ «РВС Банк»), згідно з п. 1.1. якого ПП «Електрофарфор 2000» надавало ТОВ «Електрофарфор 2000» поворотну фінансову допомогу у сумі 2 000 000,00 грн.

З огляду на зазначене, в ТОВ «Електрофарфор 2000» перед ПП «Електрофарфор 2000» залишалась заборгованість за вищевказаним договором в сумі 2 000 000,00 грн.

Також апелянт 1 зазначає, що між ПП «Електрофарфор 2000» та ТОВ «Електрофарфор 2000» було укладено 22.05.2018 року договір поставки №Е05/01, заборгованість за яким у ТОВ «Електрофарфор 2000» перед ПП «Електрофарфор 2000» становить 267 274,7 грн.

З огляду на зазначене, ТОВ «Електрофарфор 2000» мало грошові зобов`язання перед боржником в загальному розмірі 2 877 274,4 грн.

При цьому, апелянт 1 наголошує, що ТОВ «Електрофарфор 2000» також мало право грошової вимоги до ПП «Електрофарфор 2000» на підставі договору відступлення права грошової вимоги №ТПІІ/17-1-2020 від 17.01.2020 року, укладеного між ТОВ «Електрофарфор 2000», ТОВ «Торгпромінвест» та ПП «Електрофарфор 2000», із змісту якого вбачається, що ТОВ «Торгпромінвест» на користь ТОВ «Електрофарфор 2000» відступило своє право вимоги за договором поставки від 18.08.2017 року №ТПІІ/17 до ПП «Електрофарфор 2000» на суму 2 977 366,95 грн.

Тобто, ПП «Електрофарфор 2000» набуло грошові зобов`язання перед ТОВ «Електрофарфор 2000» у сумі 2 977 366,95 грн.

Апелянт 1 наголошує, що в подальшому, враховуючи наявність в ТОВ «Електрофарфор 2000» та ПП «Електрофарфор 2000» зустрічних однорідних вимог один до одного, між останніми було укладено договір №180120/01 від 18.01.2020 року про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого: в ТОВ «Електрофарфор 2000» погашалась вся наявна заборгованість перед ПП «Електрофарфор 2000» у сумі 2 877 274,70 грн., за договорами поставки №Е05/01 від 22.05.2018 року та поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 22.10.2019 року №ПП-221019-01 та від 17.10.2019 року №ПП-171019-01; в ПП «Електрофарфор 2000» погашалась частина заборгованості перед ТОВ «Електрофарфор 2000» в сумі 2 877 274,70 грн. за договором відступлення права вимоги №ТПІІ/17-1-2020 від 17.01.2020 року; в ПП «Електрофарфор 2000» залишилась частина заборгованості перед ТОВ «Електрофарфор 2000» у сумі 100 092,25 грн.

З огляду на зазначене, на думку апелянта 1, вищевказаним договором №180120/01 від 18.01.2020 року про зарахування зустрічних однорідних вимог фактично підтверджується факт того, що ТОВ «Електрофарфор 2000» повернуло свою заборгованість ПП «Електрофарфор 2000» та погашення кредиторських зобов`язань ПП «Електрофарфор 2000».

Апелянт 1 стверджує, що укладення ОСОБА_1 від імені ПП «Електрофарфор 2000» договорів поворотної допомоги від 22.10.2019 року №ПП-221019-01 та від 17.10.2019 року №ПП-171019-01 з ТОВ «Електрофарфор 2000» не є причиною банкрутства ПП «Електрофарфор 2000», адже ТОВ «Електрофарфор 2000» виконало свої зобов`язання перед боржником.

Також апелянт 1 заперечує і стосовно висновку місцевого суду про безоплатне отримання ТОВ «Електрофарфор 2000» вигоди від боржника, оскільки ОСОБА_1 невідомо і не може бути відомо чи було оплачено відступлення права вимоги від ТОВ «Електрофарфор 2000», оскільки він не є посадовою особою останнього та немає на нього жодного впливу. Крім того, ОСОБА_1 керувався інтересами виключно ПП «Електрофарфор 2000», з точки зору яких зазначені угоди були вигідними, оскільки частка зобов`язань боржника у структурі балансу боржника з рештою зменшилась та показники покриття зобов`язань активами були в нормі, що підтверджується в тому числі і проведеним арбітражним керуючим аналізом фінансово-господарської діяльності боржника.

Також заперечує апелянт 1 і стосовно висновку місцевого суду про оплату боржником послуг за завищеними цінами та зазначає, що на його думку, такі твердження місцевого суду є непідтвердженими та необґрунтованими.

Крім того, апелянт 1 зазначає, що судом першої інстанції не враховано показники платоспроможності боржника під час того, як ОСОБА_1 був його керівником.

В зв`язку чим, на підставі викладеного, апелянт 1 вважає, що рішення суду першої інстанції про покладення субсидіарної відповідальності підлягає скасуванню.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Сотнікова С.В., Остапенка О.М.

Також, не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Електрофарфор 2000» (надалі по тексту - апелянт 2) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2023 року у справі № 910/9930/21, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви арбітражного керуючого ліквідатора ПП «Електрофарфор 2000» Демчана О.І. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПП «Електрофарфор 2000» у зв`язку з доведенням до банкрутства колишнього власника та керівника боржника, третю особу від 22.12.2021 року №02-92/59 у справі № 910/9930/21. Також апелянт в апеляційній скарзі клопоче про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Твердження викладені апелянтом 2 в апеляційній скарзі є схожими з твердженнями апелянта 1, викладеними в апеляційній скарзі.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 04.10.2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Електрофарфор 2000» передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Сотнікова С.В., Остапенка О.М.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2023 року витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9930/21 за заявою ліквідатора ПП «Електрофарфор 2000» арбітражного керуючого Демчана О.І. до 1) ОСОБА_1 2) ТОВ «Електрофарфор 2000» про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі №910/9930/21 за заявою АТ «РВС Банк» до ПП «Електрофарфор 2000» про банкрутство.

30.10.2023 року від господарського суду міста Києва на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2023 року надійшли матеріали справи № 910/9930/21.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ТОВ «Електрофарфор 2000» на рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2023 року у справі № 910/9930/21 та призначено справу до розгляду на 06.12.2023 року. Вирішено інші процесуальні питання.

20.11.2023 року через відділ документообігу суду від ліквідатора боржника надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому останній просить суд апеляційної інстанції апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

В обґрунтуваннях поданого відзиву ліквідатор зазначає, що оскаржуване рішення місцевого суду є вмотивованим та таким, що прийнято відповідно до норм чинного законодавства.

Ліквідатор заперечує стосовно твердження скаржників, що судом першої інстанції не враховано того, що право АТ «РВС «Банк» вимагати сплату заборгованості в порядку регресу виникло через 5 днів з дати виставлення відповідних вимог, а не з 01.12.2017 року, та вважає, що зазначене твердження не відповідає дійсності, оскільки в оскаржуваному рішенні чітко зазначено, що зобов`язання боржника перед АТ «РВС «Банк» по оплаті заборгованості за договорами гарантії виникли у травні 2019 року та лютому 2020 року відповідно, оскільки п. 4.2 договорів про надання гарантії визначено, що принципал зобов`язаний протягом 5 робочих днів з моменту отримання повідомлення від банку, але не пізніше дня закінчення строку гарантії, повністю відшкодовувати банку такі виплати та усі пов`язані з цим витрати банку у валюті гарантії.

Водночас, судом першої інстанції враховано недобросовісні та непослідовні дії ПП «Електрофарфор 2000» в особі відповідача ОСОБА_1 , які полягали зокрема, в тому, що в одному випадку боржник у позасудовому порядку після отримання вимоги ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» сплачує штрафні санкції на користь останнього за порушення умов договорів поставки у лютому 2018 року, а в іншому випадку не виконує свої зобов`язання перед АТ «РВС «Банк» за регресними вимогами за договорами про надання гарантії, які виникли у травні 2019 року та лютому 2020 року.

Таким чином, ліквідатор вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблено висновок, що ОСОБА_1 будучи керівником та єдиним засновником ПП «Електрофарфор 2000», з порушенням принципу добросовісності вчиняв дії з метою уникнення в майбутньому звернення стягнення на активи підприємства.

Щодо твердження скаржників стосовно погашення ТОВ «Електрофарфор 2000» заборгованості перед боржником, ліквідатор зазначає, що наведені скаржниками аргументи не спростовують висновків суду першої інстанції щодо вчинення ОСОБА_1 дій з виведення активів підприємства та переведення його діяльності на ТОВ «Електрофарфор 2000». Надані відповідачами в підтвердження погашення заборгованості ТОВ «Електрофарфор 2000» перед боржником документи є нераціональними та нелогічними з точки зору ведення підприємницької діяльності, основною метою якої є отримання прибутку, дії відповідачів є недобросовісними та спрямованими виключно на виведення коштів із власності боржника та уникнення в подальшому розрахунків з реальними кредиторами.

Щодо підстав для покладення субсидіарної відповідальності на ТОВ «Електрофарфор 2000» ліквідатор зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, внаслідок недобросовісної поведінки колишнього керівника ПП «Електрофарфор 2000» ОСОБА_1 , боржник фактично не отримав від ТОВ «Електрофарфор 2000» належні йому грошові кошти на загальну суму 2 877 274,70 грн.

У випадку добросовісного виконання останнім своїх повноважень, зазначені кошти мали б бути стягнуті на користь боржника та використані для погашення його заборгованості перед іншими кредиторами.

Натомість, такі дії керівником боржника не вживались, ТОВ «Електрофарфор 2000» в останній день строку виконання своїх зобов`язань з повернення коштів боржника укладено договір відступлення права грошової вимоги №ТПІІ/17-1-2020 від 17.01.2020року, за яким товариством фактично безоплатно набуто право грошової вимоги до боржника у розмірі 2 977 366,95 грн.

В подальшому керівником ПП «Електрофарфор 2000» зі своєї сторони прийнято зарахування зустрічних однорідних вимог із ТОВ «Електрофарфор 2000» із значними порушеннями, а саме проігноровано той факт, що Договір №180120-01 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.01.2020 року враховує погашення заборгованостей за правочинами між сторонами вже після такого зарахування 18.01.2020 року, що свідчить про недобросовісну поведінку сторін при його укладенні.

Крім того, в матеріалах справи наявні докази пов`язаності ПП «Електрофарфор 2000» та ТОВ «Електрофарфор 2000». Незмінним керівником ТОВ «Електрофарфор 2000» є ОСОБА_2 , який працював у ПП «Електрофарфор 2000». З наданої інформації ОСОБА_2 був працівником ПП «Електрофарфор 2000» з 01.01.2017 року і по дату звільнення, а саме, 04.10.2017 року.

Отже, на думку ліквідатора, вказані обставини свідчать, що ОСОБА_2 до дати реєстрації ТОВ «Електрофарфор 2000» був працівником ПП «Електрофарфор 2000», а ТОВ «Електрофарфор 2000» та ПП «Електрофарфор 2000» керівником якого є ОСОБА_2 є пов`язаними особами.

Таким чином, зазначене підтверджує, що ТОВ «Електрофарфор 2000», директором якого є ОСОБА_2 колишній підлеглий ОСОБА_1 створене з метою переведення діяльності з ПП «Електрофарфор 2000» на нове підприємство для уникнення погашення заборгованості перед АТ «РВС Банк» за порушення умов гарантійних договорів, що суперечить принципу розумної ділової мети та є підставою для притягнення ОСОБА_1 та ТОВ «Електрофарфор 2000» до субсидіарної відповідальності.

Також ліквідатор заперечує і щодо твердження ОСОБА_1 стосовно того, що судом першої інстанції не враховано показники платоспроможності боржника під час того, як ОСОБА_1 був його керівником, та зазначає, що твердження ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки ліквідатором у заяві про покладення субсидіарної відповідальності наведено факти та докази, які свідчать про вчинення ОСОБА_1 , як керівником боржника дій по виведенню активів із власності боржника на користь ТОВ «Електрофарфор 2000» та фізичних осіб-підприємців ще у 2018-2019 роках.

Факт платоспроможності ПП «Електрофарфор 2000» станом на 31.12.2019 року навпаки доводить протиправність дій ОСОБА_1 та їх спрямованість на уникнення сплати заборгованості перед реальним кредитором АТ «РВС Банк», оскільки за наявності у підприємства активів його керівником умисно в добровільному порядку не вчинялись дії з погашення заборгованості перед цим кредитором, в той час як останнім в добровільному порядку здійснювалась оплата за договорами про надання послуг із ознаками фіктивності та надавалось погодження на зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі очевидно недобросовісного договору про відступлення права вимоги.

Таким чином, керівником ПП «Електрофарфор 2000» за наявності коштів для сплати заборгованості перед АТ «РВС Банк» така оплата не здійснювалась, натомість останнім вживались заходи по виведенню коштів з рахунків боржника.

Ліквідатор стверджує, що в матеріалах справи наявні докази номінальності керівника ПП «Електрофарфор 2000», призначеного після ОСОБА_1 , а саме припинення господарської діяльності підприємства, анулювання свідоцтва платника ПДВ через відсутність поставок, неподання фінансової звітності підприємства, тощо.

Таким чином, ліквідатор вважає, що останнім у заяві про покладення субсидіарної відповідальності наведено детальний перелік дій та бездіяльності ОСОБА_1 та ТОВ «Електрофарфор 2000», які призвели до банкрутства підприємства, з наданням підтверджуючих документів та зазначенням причинно-наслідкового зв`язку між такими діями та настанням банкрутства підприємства.

Апелянтами наведені ліквідатором обставини не спростовано.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, необґрунтованість та безпідставність апеляційних скарг, ліквідатор вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін.

22.11.2023 року на електронну адресу суду від АТ «РВС Банк» надійшов відзив на апеляційній скарги, в якому представник просить суд апеляційної інстанції апеляційній скарги ОСОБА_1 та ТОВ «Електрофарфор 2000» залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

В обґрунтуваннях поданого відзиву представник АТ «РВС Банк» стверджує, що з 01.12.2017 року директор ПП «Електрофарфор 2000» ОСОБА_1 був обізнаний, що у ПП «Електрофарфор 2000» в майбутньому виникнуть грошові зобов`язання перед АТ «РВС Банк» по сплаті коштів за гарантійними випадками в порядку регресу. 28.01.2018 року АТ «РВС Банк» в порядку ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України було повідомлено ПП «Електрофарфор 2000» про надходження вимог.

Також у своєму відзиві представник АТ «РВС Банк» посилається на договори поворотної безвідсоткової фінансової допомоги та договори поставки, які були укладені ПП «Електрофарфор 2000» та ТОВ «Електрофарфор 2000» та зазначає, що підставами настання неплатоспроможності ПП «Електрофарфор 2000» та подальшого відкриття провадження у справі про банкрутство у даній справі стали дії директора та учасника ПП «Електрофарфор 2000» ОСОБА_1 , які полягали у виведенні коштів з рахунку боржника на користь ТОВ «Електрофарфор 2000» у розмірі 2 610 000,00 грн. за договорами поворотної фінансової допомоги та на користь ФОП у розмірі 2 796 076,43 грн. за договорами про надання послуг з метою уникнення розрахунків з АТ «РВС Банк».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 року об`єднано апеляційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ «Електрофарфор 2000» на рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2023 року у справі №910/9930/21 в одне апеляційне провадження. Розгляд справи № 910/9930/21 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ТОВ «Електрофарфор 2000» відкладено на 31.01.2024 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 року клопотання представника ОСОБА_1 та ТОВ «Електрофарфор 2000» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено та повідомлено сторін, що судове засідання призначене на 31.01.2024 року відбудеться в режимі відеоконференції.

09.01.2024 року через відділ документообігу суду від ліквідатора боржника надійшли додаткові пояснення щодо дати виникнення грошових зобов`язань боржника перед АТ «РВС Банк».

В поданих поясненнях ліквідатор зазначає, що останній у поданому відзиві зазначав, що починаючи з 01.12.2017 року колишній керівник боржника очевидно усвідомлював невідворотність заявлення АТ «РВС Банк» регресних вимог, та із порушенням принципу добросовісності вчиняв дії з метою уникнення в майбутньому звернення стягнення на активи підприємства.

Так, як зазначено у оскаржуваному рішенні, у провадженні господарського суду м. Києва перебуває ряд справ за позовами ДП «НЕК «Укренерго» до АТ «РВС Банк» про стягнення заборгованості, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з виплати гарантій.

У зазначених судових рішеннях було встановлено, що 07.08.2017 року між ДП «НЕК «Укренерго», як покупцем, та ПП «Електрофарфор 2000», як постачальником, укладено 4 однотипних договори поставки.

Як встановлено судовими рішеннями, на виконання умов договорів поставки, з метою забезпечення виконання ПП «Електрофарфор 2000» зобов`язань за ними, АТ «РВС Банк» надало позивачу гарантії виконання зобов`язань, відповідно до яких, відповідач безумовно, тобто за першою вимогою бенефіціара без подання будь-яких інших або виконання будь-яких умов, та безвідклично приймає на себе зобов`язання заплатити бенефіціару протягом 10 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара, передбачених цими гарантіями, грошові суми.

При цьому, п.4.2 Договорів про надання гарантії від 31.07.2017 року, укладених між АТ «РВС Банк» та ПП «Електрофарфор 2000» сторони домовились, що у разі виплати банком на вимогу бенефіціара коштів за гарантією, принципал зобов`язаний протягом 5 робочих днів з моменту отримання повідомлення від банку, але не пізніше дня закінчення строку гарантії, повністю відшкодовувати банку такі виплати та усі пов`язані з цим витрати банку у валюті гарантії.

Таким чином, на думку ліквідатора, як положеннями укладених боржником договорів про надання гарантії, так і положеннями чинного на момент виникнення відповідних правовідносин законодавства, було передбачено безумовний обов`язок принципала сплатити гаранту в порядку регресу кошти, сплачені останнім на виконання гарантій на користь бенефіціара.

Також ліквідатор наголошує, що у зазначених рішеннях встановлено, що сторони погодили, що постачальник здійснює поставку продукції відповідно умов договорів, але не пізніше 30.11.2017 року.

За результатами розгляду справ встановлено, що ПП «Електрофарфор 2000» здійснило поставку продукції за укладеними з ДП «НЕК «Укренерго» договорами із порушенням строків , визначених договорами поставки.

Крім того, ліквідатор зазначає, що факт порушення виконання зобов`язання за договорами в частині поставки товару у строки, встановлені договорами поставки, також підтверджується тим, що ПП «Електрофарфор 2000» відповідно до платіжних доручень від 15.02.2018 року сплачено штрафні санкції за порушення умов договорів поставки.

Отже, починаючи з 01.12.2017 року - дня, наступного за останнім днем строку на здійснення поставки за договорами поставки від 07.08.2017 року, тодішній керівник та власник ПП «Електрофарфор 2000» ОСОБА_1, будучи обізнаним про умови укладених із АТ «РВС Банк» договорів гарантії від 31.07.2017 року, положення чинного законодавства щодо надання банківських гарантій, та про факт неналежного виконання укладених із ДП «НЕК «Укренерго» договорів поставки, мав усвідомлювати невідворотність виникнення в майбутньому обов`язку слатити в порядку регресу на користь АТ «РВС Банк» кошти, сплачені останнім на користь ДП «НЕК «Укренерго» в порядку, визначеному відповідними гарантіями.

Однак, керівником ПП «Електрофарфор 2000» менш ніж через місяць після настання гарантійного випадку розпочато дії по виведенню активів з власності підприємства, зокрема, шляхом оплати наданих різними фізичними особами-підприємцями послуг за очевидно завищеними цінами, виведення предмету застави за договором застави майнових прав №ДЗМП-4005-17Г, про що було зазначено в заяві про покладення субсидіарної відповідальності, та що враховано судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення.

На думку ліквідатора, зазначені обставини доводять, що дії керівництва ПП «Електрофарфор 2000» з виведення активів підприємства після порушення підприємством строків поставки за договорами поставки, укладеними з ДП «НЕК «Укренерго», були умисними та спрямованими на унеможливлення в майбутньому звернення АТ «РВС Банк» стягнення на майно боржника для погашення в порядку регресу заборгованості за гарантіями, виданими банком для забезпечення виконання зобов`язань ПП «Електрофарфор 2000» за вищезазначеними договорами поставки.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 року, у зв`язку з перебуванням судді Сотнікова С.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 29.01.2024 року, для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді: Копитової О.С. суддів: Остапенка О.М., Полякова Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 року справу №910/9930/21 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ТОВ «Електрофарфор 2000» на рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2023 року прийнято до провадження у визначеному складі. Розгляд справи №910/9930/21 призначено на 07.02.2024 року.

02.02.2024 року через підсистему «Електронний суд» від представника АТ «РВС Банк» надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Також, 02.02.2024 року через підсистему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 та ТОВ «Електрофарфор 2000» надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, проведення якого просять забезпечити поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 року клопотання представника АТ «РВС Банк», представника ОСОБА_1 та ТОВ «Електрофарфор 2000» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено, повідомлено сторін, що судове засідання призначене на 07.02.2024 року відбудеться в режимі відеоконференції.

07.02.2024 року в судове засідання представники сторін, які з`явились, надали усні пояснення по справі.

07.02.2024 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі статтею 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Разом з тим, 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено судом, на розгляді господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/9930/21 за заявою АТ «РВС Банк» про банкрутство ПП «Електрофарфор 2000».

До Господарського суду міста Києва надійшла заява ліквідатора ПП «Електрофарфор 2000» арбітражного керуючого Демчана О.І. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства колишнього власника та керівника ПП «Електрофарфор 2000» - ОСОБА_1 та ТОВ «Електрофарфор 2000».

В поданій заяві заявник просить суд покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ПП «Електрофарфор 2000» у розмірі 1 568 547,04 грн. у зв`язку з доведенням підприємства до банкрутства на ОСОБА_1 та ТОВ «Електрофарфор 2000».

За результатами розгляду заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності 02.08.2023 року у справі № 910/9930/21 місцевим судом прийнято рішення, яким задоволено заяву ліквідатора ПП «Електрофарфор 2000» арбітражного керуючого Демчана О.І. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ТОВ «Електрофарфор 2000» та ОСОБА_1 . Покладено на ОСОБА_1 та ТОВ «Електрофарфор 2000» субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ПП «Електрофарфор 2000». Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «Електрофарфор 2000» на користь приватного підприємства "Електрофарфор 2000" грошові кошти у розмірі 1 568 547 грн., 04 коп., видано накази.

Зазначене рішення і переглядається судом апеляційної інстанції.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ «Електрофарфор 2000» слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2023 року у справі №910/9930/21 - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду міста Києва від 06.10.2021 по справі №910/9930/21 ПП «Електрофарфор 2000» (01103, м. Київ, Залізничне шосе, буд. 47, оф. 18, код 34729004) визнано банкрутом та відкрито його ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича.

У ході виконання повноважень розпорядника майна, а згодом і ліквідатора банкрута, арбітражним керуючим Демчаном О.І. виявлено наступні обставини, які, на думку ліквідатора, є підставою для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства колишнього власника та керівника ПП «Електрофарфор 2000» - ОСОБА_1 та ТОВ «Електрофарфор 2000».

У справі про банкрутство ПП «Електрофарфор 2000» судом визнано заборгованість банкрута перед АТ «РВС Банк» у загальному розмірі - 1 568 547,04 грн., що підтверджується ухвалою господарського суду м. Києва від 08.09.2021.

Вказана заборгованість виникла та залишається повністю непогашеною у зв`язку із відсутністю активів у банкрута через протиправні дії/бездіяльність колишнього єдиного власника та керівника ПП «Електрофарфор 2000» ОСОБА_1 , що призвело до його стійкої неплатоспроможності та неможливості здійснювати господарську діяльність.

Між АТ «РВС Банк» та ПП «Електрофарфор 2000» були укладені наступні договори про надання гарантії: № Д-4005-17Г від 31.07.2017 року, сума банківської гарантії 413 431,00 грн.; № Д-4004-17Г від 31.07.2017 року, сума банківської гарантії 157 080,00 грн; № Д-4002-17Г від 31.07.2017 року, сума банківської гарантії 200 640,00 грн; № Д-4003-17Г від 31.07.2017 року, сума банківської гарантії 64 940,00 грн.

У зв`язку з невиконанням ПП «Електрофарфор 2000» зобов`язань за вищезазначеними договорами у останнього перед АТ «РВС Банк» виникло зобов`язання в загальному розмірі 1 417 893,01 грн. (з урахуванням неустойки, штрафів та пені), що підтверджується ухвалою господарського суду м. Києва від 14.07.2021 року у справі № 910/9930/21 про відкриття провадження у справі про банкрутство ПП «Електрофарфор 2000» та визнання грошових вимог АТ «РВС БАНК».

Факт даної заборгованості встановлений рішеннями господарського суду м. Києва, а саме:

- рішенням господарського суду міста Києва від 05.08.2020 року у справі №910/8019/19, що набрало законної сили 02.09.2020 року, за позовом АТ «РВС БАНК» до ПП «Електрофарфор 2000» про стягнення заборгованості за Гарантією № 4005-17Г від 31.07.2017 року позовні вимоги задоволено та стягнуто з ПП «Електрофарфор 2000» на користь АТ «РВС БАНК» 691 151,28 грн. Дата порушення договірних зобов`язань з яких виникла вказана вище заборгованість - 01.12.2017 року.

- рішенням господарського суду міста Києва від 06.10.2020 року у справі №910/6648/20, що набрало законної сили 27.10.2020 року, за позовом АТ «РВС БАНК» до ПП «Електрофарфор 2000» про стягнення заборгованості за Гарантією № 4004-17Г від 31.07.2017 позовні вимоги задоволено та стягнуто з ПП «Електрофарфор 2000» на користь АТ «РВС БАНК» 212 835,18 грн. Дата порушення договірних зобов`язань з яких виникла вказана вище заборгованість - 01.12.2017 року.

- рішенням господарського суду міста Києва від 29.10.2020 року у справі №910/12775/20, що набрало законної сили 19.11.2020 року,за позовом АТ «РВС БАНК» до ПП «Електрофарфор 2000» про стягнення заборгованості за Гарантією № Д-4002-17Г від 31.07.2017 року позовні вимоги задоволено та стягнуто з ПП «Електрофарфор 2000» на користь АТ «РВС БАНК» 203 649,60 грн. Дата порушення договірних зобов`язань з яких виникла вказана вище заборгованість - 01.12.2017 року.

- рішенням господарського суду міста Києва від 12.11.2020 року у справі №910/8819/20, що набрало законної сили 03.12.2020, за позовом АТ «РВС БАНК» до ПП «Електрофарфор 2000» про стягнення заборгованості за Гарантією № Д-4003-17Г від 31.07.2017 року позовні вимоги задоволено та стягнуто з ПП «Електрофарфор 2000» на користь АТ «РВС БАНК» 64 495,61 грн. Дата порушення договірних зобов`язань з яких виникла вказана вище заборгованість - 01.12.2017 року.

Аналізуючи вищевказані рішення, встановлено, що 28.01.2018 року ДП «НЕК «Укренерго» звернулося до АТ «РВС Банк» з вимогами про сплату коштів за вищевказаними договорами гарантії у зв`язку з неналежним виконанням ПП «Електрофарфор 2000» умов договорів поставок. Тобто, починаючи з 28.01.2018 року керівнику та власнику банкрута ОСОБА_1 вже було відомо, що внаслідок невиконання банкрутом власних зобов`язань, АТ «РВС Банк» буде змушене сплатити на користь ДП «НЕК «Укренерго» грошові кошти за гарантійними випадками згідно укладених договорів на загальну суму 834 091,00 грн.

Укладені договори гарантії викладені у однотипній формі, тобто мають одинакові норми.

Вищевказане однозначно свідчить, що ОСОБА_1 був обізнаний, що починаючи з 01.12.2017 року у ПП «Електрофарфор 2000» виникнуть грошові зобов`язання перед АТ «РВС Банк» по сплаті коштів за гарантійними випадками у порядку регресу.

Розуміючи вищезазначене, керівником останнього вчинялися дії спрямовані на уникнення відшкодування гарантійних виплат перед АТ «РВС Банк», а саме: виведення грошових коштів з рахунків банкрута, виведення активів банкрута, переведення господарської діяльності банкрута на підконтрольне підприємство - ТОВ «Електрофарфор 2000» код 41638576.

В подальшому, після введення підприємства в скрутний майновий стан та фактичного припинення господарської діяльності, керівництво та власника ПП «Електрофарфор 2000» 03.06.2020 було змінено на фактично номінального власника та керівника ПП «Електрофарфор 2000» ОСОБА_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, на думку ліквідатора, керівником ПП «Електрофарфор 2000» ОСОБА_1 не вчинено жодних дій щодо сплати заборгованості, що стало підставою для звернення АТ «РВС Банк» до суду із позовами про стягнення з ПП «Електрофарфор 2000» відшкодування витрат за банківськими гарантіями, а в подальшому, стало підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство ПП «Електрофарфор 2000».

Ліквідатором встановлено, що у банкрута були відкриті рахунки в АТ «Полтава Банк», АТ «Укрексімбанк», АТ «Приватбанк» та АТ «ПУМБ». Ліквідатором отримано виписки з рахунків ПП «Електрофарфор 2000» з 01.01.2018 року по 01.06.2020 року.

За результатами аналізу зазначених виписок арбітражним керуючим встановлено наступні обставини:

Між ПП «Електрофарфор 2000» та ТОВ «Електрофарфор 2000» укладено договір поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №ПП-171019-01 від 17.10.2019 року.

На виконання умов вказаного договору, ПП «Електрофарфор 2000» сплатило на рахунок ТОВ «Електрофарфор 2000» 800 000,00 грн., що підтверджується платіжним документом №1102 від 17.10.2018 року (згідно виписки АТ «Полтава Банк»).

ТОВ «Електрофарфор 2000» повернуло фінансову допомогу в сумі 190 000,00 грн., що підтверджується наступними платіжними документами:

№1291 від 27.11.2019 року, сума 30 000,00 грн. (Часткове повернення поворотної безвідсоткової фін.допомоги зг.дог.№ПП-171019-01 від 17.10.2019 року без ПДВ);

№1407 від 13.01.2020 року, сума 20 000,00 грн. (Часткове повернення поворотної безвідсоткової фін.допомоги зг.дог.№ПП-171019-01 від 17.10.2019 року у т.ч. ПДВ 3333,33 грн.);

№1374 від 26.12.2019 року, сума 30 000,00 грн. (Часткове повернення поворотної безвідсоткової фін.допомоги зг.дог.№ПП-171019-01 від 17.10.2019 року без ПДВ);

№1430 від 20.01.2020 року, сума 20 000,00 грн. (Часткове повернення поворотної безвідсоткової фін.допомоги зг.дог.№ПП-171019-01 від 17.10.2019 року у т.ч. ПДВ 3333,33 грн.);

№1447 від 31.01.2020 року, сума 40 000,00 грн. (Часткове повернення поворотної безвідсоткової фін.допомоги зг.дог.№ПП-171019-01 від 17.10.2019 року у т.ч. ПДВ 6666,67 грн.);

№1519 від 25.02.2020 року, сума 50 000,00 грн. (Часткове повернення поворотної безвідсоткової фін.допомогизг.дог.№ПП-171019-01 від 17.10.2019 року без ПДВ).

Отримані ліквідатором виписки не містять інформації, щодо повного повернення ТОВ «Електрофарфор 2000» залишку фінансової допомоги у сумі 610 000,00 грн. за договором поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №ПП-171019-01 від 17.10.2019 року.

Між ПП «Електрофарфор 2000» та ТОВ «Електрофарфор 2000» укладено договір поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №ПП-221019-01 від 22.10.2019 року.

На виконання умов вказаного договору, ПП «Електрофарфор 2000» сплатило на рахунок ТОВ «Електрофарфор 2000» 2 000 000,00 грн., що підтверджується платіжним документом №1113 від 22.10.2019 року (згідно виписки АТ «Полтава Банк»).

Отримані ліквідатором виписки не містять інформації, щодо повернення ТОВ «Електрофарфор 2000» фінансової допомоги у сумі 2 000 000,00 грн. за договором поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №ПП-221019-01 від 22.10.2019 року.

Аналізуючи інформацію з Єдиного державного реєстру судових рішень та документів отриманих в процесі ліквідаційної процедури ліквідатором банкрута не встановлено обставин, які б свідчили, що колишнім керівником вчинялися дії щодо повернення дебіторської заборгованості від ТОВ «Електрофарфор 2000» за укладеними договорами поворотної фінансової допомоги. Тобто, керівництвом банкрута не вжито жодних заходів щодо стягнення наявної дебіторської заборгованості, що свідчить про наявність економічних ознак дій з доведення до банкрутства у діях керівництва.

Як зазначає ліквідатор, ОСОБА_1 був обізнаний, що починаючи з 01.12.2017 року у ПП «Електрофарфор 2000» виникнуть грошові зобов`язання перед АТ «РВС Банк» по сплаті коштів за гарантійними випадками у порядку регресу

Здійснити погашення вказаної заборгованості за гарантійними виплатами банку не позбавляли ПП «Електрофарфор 2000» можливості вести господарську діяльність, оскільки, як вже раніше було вказано, банкрут мав достатній фінансовий стан, який дозволяв надавати фінансову допомогу іншим підприємствам на суми, які значно перевищували заборгованість перед АТ «РВС Банк».

Разом з тим, 17.10.2018 року та 22.10.2019 року, маючи непогашені фінансові зобов`язання перед банком ПП «Електрофарфор 2000» в особі керівника ОСОБА_1 перераховує грошові кошти в загальній сумі 2 800 000,00 грн. на рахунок пов`язаної юридичної особи ТОВ «Електрофарфор 2000» в якості поворотної фінансової допомоги за договорами №ПП-171019-01 від 17.10.2019 року та №ПП-221019-01 від 22.10.2019 року.

Тобто, маючи можливість погасити заборгованість перед АТ «РВС Банк» та уникнути в майбутньому нарахування штрафних санкцій банком та відкриття провадження про банкрутство, керівник ПП «Електрофарфор 2000» ОСОБА_1 перерахував грошові кошти на рахунок підприємства, яке є пов`язаною особою з метою ухилення від відшкодування збитків АТ «РВС Банк» та виведення грошових коштів на підконтрольне підприємство.

Також, згідно аналізу банківських виписок отриманих від АТ «Укрексімбанк», АТ КБ «Приватбанк» та АТ «Полтава Банк» за період від 01.01.2018 року по дату відкриття ліквідаційної процедури, ліквідатором банкрута встановлено, що ПП «Електрофарфор 2000» здійснювались оплати на рахунки фізичних осіб-підприємців за послуги, вартість яких є надвисокою в порівнянні з ринковими цінами з огляду на короткий термін між здійсненими платежами:

- 588 927,00 грн. за обслуговування комп`ютерної мережі, ФОП Царенко С.В. ІПН НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ):

- 878 375,02 грн. за надання юридичних послуг, ФОП Недбайлюк О.В. ІПН НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 );

- 108 000,00 грн. за надання юридичних та консультаційних послуг, ФОП Нараєвська Н.П. ІПН НОМЕР_3 ( АДРЕСА_4 );

- 840 774,41 грн. за надання консультаційних послуг, ФОП Поліщук І.Ю. ІПН НОМЕР_4 ( АДРЕСА_5 );

- 380 000,00 грн. за надання правової допомоги, ФОП Сирко Д.О. ІПН НОМЕР_5 ( АДРЕСА_6 ).

Всього на загальну суму 2 796 076, 43 грн за період з 01.01.2018 року по 01.05.2018 року, тобто, фактично за чотири місяці діяльності боржника.

Згідно аналізу розрахункових документів та банківських виписок, вбачається, що переважна частина вищевказаних платежів було здійснено в період з 01.01.2018 року по 01.05.2018 року.

Як вбачається з матеріалів справи, заперечуючи проти доводи ліквідатора, викладені у заяві про покладення субсидіарної відповідальності, ОСОБА_1 зазначено наступне.

У справі про банкрутство ПП «Електрофарфор 2000» встановлено, що рішеннями господарського суду міста Києва від 05.08.2020 року у справі № 910/8019/19, від 06.10.2020 року у справі № 910/6648/20, від 29.10.2020 року у справі № 910/12775/20 та від 12.11.2020 року у справі №910/8819/20 було стягнуто з банкрута на користь АТ «РВС Банк» грошові кошти за зобов`язаннями, що виникли на підставі договорів банківської гарантії.

Зі змісту зазначених судових рішень вбачається, що АТ «РВС Банк» надсилав на адресу ПП «Електрофарфор 2000» регресні вимоги, а саме: вимога № 501/1/19-БТ від 03.05.2019; вимога № 194/20БТ від 14.02.2020; вимога № 697/20-БТ від 29.05.2020 та вимога № 891/20-БТ від 06.07.2020.

Таким чином, регресні вимоги від АТ «РВС Банк» до ПП «Електрофарфор 2000» почали надходити протягом середини 2019 року - 2020 року.

При цьому, відповідачем-1 вказано, що стосовно вищевказаних грошових зобов`язань деякий час тривали судові спори, по яким боржником подавалися відзиви, не погоджуючись із вимогами АТ «РВС Банк» до нього. Лише у другій половині 2020 року (із серпня по листопад) були прийняті та набрали законної сили рішення у зазначених судових справах.

Таким чином, ОСОБА_1 зазначено, що ПП «Електрофарфор 2000» дізналося про наявні в нього безспірні грошові зобов`язання перед АТ «РВС Банк» лише в 2020 році, а не наприкінці 2017, як стверджує ліквідатор.

Тому, на думку відповідача-1, його дії на посаді директора ПП «Електрофарфор 2000» у період з 2017 року по 2020 роки не могли бути направлені на виведення активів та грошових коштів боржника з метою ухилення від виконання своїх грошових зобов`язань перед АТ «РВС Банк».

Щодо правовідносин між ПП «Електрофарфор 2000» та ТОВ «Електрофарфор 2000» ОСОБА_1 зазначено, що останнє мало заборгованість перед банкрутом у розмірі 2 877 247,40 грн. (за двома договорами фінансової допомоги та договором поставки № Е05/01 від 22.05.2018).

Однак, ТОВ «Електрофарфор 2000» також мало право грошової вимоги до банкрута на підставі договору відступлення права грошової вимоги від 17.01.2020 № ТПІ1/17-1-2020, укладеного між ТОВ «Електрофарфор 2000», ТОВ «Торгпромінвест» та ПП «Електрофарфор 2000», зі змісту якого вбачається, що ТОВ «Торгпромінвест» відступило на користь ТОВ «Електрофарфор 2000» своє право грошової вимоги до ПП «Електрофарфор 2000» за договором поставки від 18.08.2017 № ТПІ1/17 на суму 2 977 366,95 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 стверджує, що у банкрута існували зустрічні грошові зобов`язання перед ТОВ «Електрофарфор 2000» у розмірі 2 977 366,95 грн.

У подальшому, між ТОВ «Електрофарфор 2000» та банкрутом 18.01.2020 укладено договір (спільну заяву) № 180120/01 про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого: - ТОВ «Електрофарфор 2000» погашає всю наявну заборгованість перед ПП «Електрофарфор 2000» на суму 2 877 274,70 грн. за договором поставки № Е05/01 від 22.05.2018, за договором поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 22.10.2019 № ПП-221019-01 та договором поворотної фінансової допомоги від 17.10.2019 № ПП-171019-01; - ПП «Електрофарфор 2000» погашає частину заборгованості перед ТОВ «Електрофарфор 2000» на суму 2 877 274,70 грн. за договором відступлення права вимоги від 17.01.2020 № ТПІ1/17-1-2020; - у ПП «Електрофарфор 2000» залишилась частина заборгованості перед ТОВ «Електрофарфор 2000» у сумі 100 092,25 грн.

З огляду на викладене, на думку ОСОБА_1 , договором (спільною заявою) № 180120/01 від 18.01.2020 про зарахування зустрічних однорідних вимог підтверджується факт того, що ТОВ «Електрофарфор 2000» погасив свою заборгованість перед ПП «Електрофарфор 2000» у повному обсязі, а ОСОБА_1 здійснював усі залежні від нього дії з метою стягнення дебіторської заборгованості з ТОВ «Електрофарфор 2000» та погашення кредиторських зобов`язань ПП «Електрофарфор 2000».

Як зазначає ОСОБА_1 , укладення ним від імені банкрута договорів поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 22.10.2019 № ПП-221019-01 та від 17.10.2019 № ПП-171019-01 з ТОВ «Електрофарфор 2000» не є причиною банкрутства боржника, оскільки ТОВ «Електрофарфор 2000» виконало свої зобов`язання перед банкрутом.

Щодо доводів ліквідатора стосовно здійснення ПП «Електрофарфор 2000» оплат на рахунки фізичних осіб-підприємців за послуги, вартість яких є надвисокою в порівнянні з ринковими цінами з огляду на короткий термін між здійсненими платежами, ОСОБА_1 зазначено, що ліквідатор не надає доказів, що вказують на реальні ринкові ціни на ті чи інші послуги, а тому його твердження стосовно завищеної вартості даних послуг є необґрунтованими.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до преамбули Кодексу України з процедур банкрутства цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Отже одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

Тому створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів забезпечує недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок.

Відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абз. 2, 3 ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства).

Отже, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

Метою субсидіарної відповідальності як інституту є створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок, відтак забезпечення стабільності функціонування ринку та фінансової дисципліни.

Визначене ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника; об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів; суб`єктами правопорушення є особи визначені ч.2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства; суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

Тлумачення положень ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства із застосуванням філологічного, системного та телеологічного (цільового) способів її інтерпретації свідчить, що у ній закріплено припис згідно з яким суб`єктами субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії.

До третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника, у зв`язку з доведенням його до банкрутства ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства відносяться будь-які особи, наслідком дій або бездіяльності яких стало банкрутство юридичної особи (див. висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 року у справі № 915/1624/16).

Законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення ч. 1 ст. 215 Господарського кодексу України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.

Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, від 10.12.2020 у справі 922/1067/17.

Згідно з цими правилами суб`єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в т.ч. принципу добросовісності. Тобто до суб`єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів, які можуть виражатися, зокрема у: - прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов`язання ("фірмами одноденками" тощо); - наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій; - призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи; - створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам; - використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій; - отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від здійснення даної діяльності особами, об`єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження;- використанні і розпорядженні майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів; - вчинення інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо.

Наведений перелік прикладів не є вичерпним.

Тлумачення ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить про відсутність заборони для покладення субсидіарної відповідальності на суб`єктів відповідальності, якщо на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство їх повноваження припинились. Час, що минув з дати припинення повноважень суб`єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об`єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв`язку між винними діями суб`єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб`єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).

Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства та з урахуванням положень ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) обов`язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17).

Статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав.

Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.

Отже, якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу ст. 13 Господарського процесуального кодексу України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої поведінки (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.06.2023 року по справі № 910/17743/18.

Як вбачається з матеріалів справи, заява ліквідатора ПП «Електрофарфор 2000» Демчана О. І. про покладення субсидіарної відповідальності мотивована тим, що внаслідок дій ОСОБА_1 та ТОВ «Електрофарфор 2000» з укладення договорів поворотної фінансової допомоги, заборгованість за якими не була погашена у повному обсязі, відбулася втрата платоспроможності боржника та його банкрутство внаслідок невиконання зобов`язань банкрута перед ініціюючим та єдиним кредитором у справі АТ «РВС Банк».

Судом встановлено, що між АТ «РВС Банк» та ПП «Електрофарфор 2000» були укладені наступні договори про надання гарантії, а саме: № Д-4005-17Г від 31.07.2017 року, сума банківської гарантії 413 431,00 грн.; № Д-4004-17Г від 31.07.2017 року, сума банківської гарантії 157 080,00 грн; № Д-4002-17Г від 31.07.2017 року, сума банківської гарантії 200 640,00 грн; № Д-4003-17Г від 31.07.2017 року, сума банківської гарантії 64 940,00 грн.

У зв`язку з невиконанням ПП «Електрофарфор 2000» зобов`язань за вищезазначеними договорами у останнього перед АТ «РВС Банк» виникло зобов`язання в загальному розмірі 1 417 893,01 грн. (з урахуванням неустойки, штрафів та пені), що підтверджується ухвалою господарського суду м. Києва від 14.07.2021 у справі № 910/9930/21 про відкриття провадження у справі про банкрутство ПП «Електрофарфор 2000» та визнання грошових вимог АТ «РВС БАНК».

Факт даної заборгованості встановлений рішеннями господарського суду м. Києва, а саме: рішенням господарського суду м. Києва від 05.08.2020 року у справі №910/8019/19, що набрало законної сили 02.09.2020 року, за позовом АТ «РВС БАНК» до ПП «Електрофарфор 2000» про стягнення заборгованості за Гарантією № 4005-17Г від 31.07.2017 року позовні вимоги задоволено та стягнуто з ПП «Електрофарфор 2000» на користь АТ «РВС БАНК» 691 151,28 грн.; рішенням господарського суду м. Києва від 06.10.2020 року у справі №910/6648/20, що набрало законної сили 27.10.2020 року, за позовом АТ «РВС БАНК» до ПП «Електрофарфор 2000» про стягнення заборгованості за Гарантією № 4004-17Г від 31.07.2017 року позовні вимоги задоволено та стягнуто з ПП «Електрофарфор 2000» на користь АТ «РВС БАНК» 212 835,18 грн.; рішенням господарського суду м. Києва від 29.10.2020 року у справі №910/12775/20, що набрало законної сили 19.11.2020 року,за позовом АТ «РВС БАНК» до ПП «Електрофарфор 2000» про стягнення заборгованості за Гарантією № Д-4002-17Г від 31.07.2017року позовні вимоги задоволено та стягнуто з ПП «Електрофарфор 2000» на користь АТ «РВС БАНК» 203 649,60 грн. та рішенням господарського суду м. Києва від 12.11.2020 рокуу справі №910/8819/20, що набрало законної сили 03.12.2020 року, за позовом АТ «РВС БАНК» до ПП «Електрофарфор 2000» про стягнення заборгованості за Гарантією № Д-4003-17Г від 31.07.2017 року позовні вимоги задоволено та стягнуто з ПП «Електрофарфор 2000» на користь АТ «РВС БАНК» 64 495,61 грн.

14.08.2017 року, з метою забезпечення виконання зобов`язань за договорами гарантії від 31.07.2017 року, про які зазначено вище, між ПАТ «РВС Банк» (заставодержатель) та ПП «Електрофарфор 2000» (заставодавець) було укладено договір застави майнових прав №ДЗМП-4005-17Г відповідно до умов якого боржником було передано у заставу банку майнові права, що полягають у праві вимоги грошових коштів, що виникає з договору банківського вкладу №14.28.0817.ЮО_Д від 10.08.2017 року, що укладений між ПП «Електрофарфор 2000» та ПАТ «РВС Банк», що складаються із суми банківського вкладу, сума залишку якого на дату укладення договору застави становить 250 000,00 грн., відсотків, які нараховані/будуть нараховані на вказану суму та пені та штрафів, які нараховані чи будуть нараховані на користь заставодавця на підставі умов депозитного договору.

За результатом аналізу виписок з рахунків банкрута, ліквідатором встановлено, що 16.02.2018 року боржником перераховано предмет застави у розмірі 258 456,76 грн. на розрахунковий рахунок ПП «Електрофарфор 2000» у АТ «Укрексімбанк» та виведено вказані кошти.

У провадженні господарського суду м. Києва перебував ряд справ (№ 910/2693/18, № 910/11344/19, № 910/18198/19 та № 910/18199/19) за позовами ДП «НЕК «Укренерго» до АТ «РВС Банк» про стягнення заборгованості, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з виплати гарантій.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У вказаних судових рішеннях було встановлено, що 07.08.2017 року між ДП «НЕК «Укренерго», як покупцем, та ПП «Електрофарфор 2000», як постачальником, укладено 4 однотипних договори поставки, відповідно до умов яких постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю продукцію, за ціною, з характеристиками (якістю), у порядку та строки, що визначаються у Додатках 1 до Договорів, в інших умовах договорів, а також надати на свій ризик послуги шеф-монтажу, а покупець зобов`язується здійснити оплату належно поставленої продукції, належно наданої послуги на умовах укладених договорів.

Відповідно до п. 3.1 договорів поставки, вони набирають чинності з дати їх підписання обома сторонами та діють по 11.01.2018 року.

Згідно з п. 5.1 договорів, постачальник надає (не пізніше визначеного чинним законодавством України строку) покупцю забезпечення виконання договорів у вигляді безумовної і безвідкличної банківської гарантії, оформленої на паперовому носії, у визначеному кожним окремим договором розміру.

Положеннями п. 5.2 договорів (в редакції додаткових угод) встановлено, що банківська гарантія є чинною від дня її видачі та протягом строку, на який вона видана (строк дії банківської гарантії закінчується через 7 банківських днів після закінчення строку дії договору, в забезпечення якого її видано): 29.01.2018 року.

Забезпечення виконання договорів (банківська гарантія) не повертається постачальнику у разі невиконання/неналежного виконання постачальником зобов`язань, визначених договорами (щодо поставки продукції в повному обсязі та без зауважень покупця). У такому випадку покупець направляє банку-гаранту вимогу платежу за банківською гарантією (п. 5.5 договору).

Як встановлено у зазначених судових рішенням, на виконання умов договорів поставки, з метою забезпечення виконання ПП «Електрофарфор 2000» зобов`язань за ними, Публічним акціонерним товариством «РВС Банк» надано позивачу гарантії виконання зобов`язань, відповідно до яких, відповідач безумовно, тобто за першою вимогою бенефіціара без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, та безвідклично приймає на себе зобов`язання заплатити бенефіціару протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара, передбачених цими гарантіями, грошові суму, що не перевищує визначених розмірі, у випадку порушення принципалом зобов`язань за договорами поставки.

14.08.2017 року до гарантій внесені зміни та погоджено, що гарантії набирають чинності з моменту підписання і залишаються дійсними до 29.01.2018 року (включно) та будь-яка вимога стосовно них повинна бути одержана гарантом у цей період.

Згідно з п. 6.1 договорів та Специфікацій, що є додатками № 1 до договорів, в редакції додаткових угод, постачальник здійснює поставку продукції відповідно до додатку 1 до договорів, інших умов договорів, але не пізніше 30.11.2017 року, на умовах DDР (згідно з Міжнародними Правилами Інкотермс 2010), за адресою (місцем) поставки (передачі) продукції відповідно до вимог покупця (розділ другий додатку 1 до договору); при цьому покупець вправі завчасно, однак не пізніше наступного дня після отримання повідомлення постачальника про готовність продукції до поставки, конкретизувати (остаточно погодити) місце поставки (передачі) продукції.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що постачальник (ПП «Електрофарфор 2000») прострочив поставку продукції за усіма 4 укладеними договорами поставки.

Враховуючи неналежне виконання третьою особою свого зобов`язання з поставки товару за договорами поставки (прострочення поставки товару), позивач звернувся до відповідача (ПАТ «РВС Банк»), як гаранта із вимогами по сплату грошових коштів, розміри яких вказано у гарантіях.

У вищевказаних судових рішеннях також встановлено, що згідно з п. 6.1 договорів та Специфікацій, що є додатками № 1 до договорів, в редакції додаткових угод № 1, сторони погодили, що постачальник здійснює поставку продукції відповідно умов договорів, але не пізніше 30.11.2017 року.

Також, у вказаних судових рішеннях встановлено, що ПП «Електрофарфор 2000» здійснило поставку продукції за укладеними із ДП «НЕК «Укренерго» із порушенням строків, визначених договорами поставки.

Факт порушення виконання зобов`язання виконання зобов`язань за договорами в частині поставки товару у строки, встановлені договорами поставки також підтверджується тим, що третьою особою (ПП «Електрофарфор 2000») відповідно до платіжних доручень від 15.02.2018 року сплачено штрафні санкції за порушення умов договорів поставки.

При цьому, пунктами 4.2 Договорів про надання гарантії від 31.07.2017 року, укладених між ПрАТ «РВС Банк» та ПП «Електрофарфор» сторони домовились, що у разі виплати банком на вимогу бенефіціара коштів за гарантією, принципал зобов`язаний протягом 5 робочих днів з моменту отримання повідомлення від банку, але не пізніше дня закінчення строку гарантії, повністю відшкодувати банку такі виплати та усі пов`язані з цим витрати банку у валюті гарантії.

Відповідно до ч. 1 ст. 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

У рішенні господарського суду міста Києва від 05.08.2020 року по справі № 910/8019/19 встановлено, що регресною вимогою №501/1/19-БГ від 03.05.2019 року ПАТ «РВС Банк» звернулося до ПП «Електрофарфор 2000», в якій просив сплатити на його користь грошові кошти у розмірі 432 035,61 грн., в тому числі: 413 431,20 грн. за банківською гарантією, 6 201,47 грн. витрат зі сплати судового збору, а також 12 402,94 грн. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

У рішенні господарського суду міста Києва від 06.10.2020 року по справі № 910/6648/20 встановлено, що 14.02.2020 року ПАТ «РВС Банк» звернулося до ПП «Електрофарфор 2000» із регресною вимогою № 194/20БТ про погашення 184 853,11 грн. за договором про надання гарантії № Д-4004-17Г від 31.07.2017 року.

У постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-2491цс15, а також у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 914/1033/17, від 11.05.2018 у справі № 914/1487/17, від 15.05.2018 у справі № 921/412/17-г/7, від 24.10.2018 у справі № 308/8645/15цс, від 05.12.2018 у справі № 589/2800/15-ц викладено правові позиції щодо підстав виникнення зобов`язальних правовідносин, відповідно до яких: 1) за своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб; за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов`язують виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду; рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність; 2) за змістом ст. 11 Цивільного кодексу України зобов`язальні правовідносини виникають з актів цивільного законодавства, а рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що місцевим судом правомірно відхилено доводи ОСОБА_1 щодо виникнення грошових зобов`язань у боржника перед ПАТ «РВС Банк» за вказаними Договорами про надання гарантії з серпня 2020 року (з моменту набрання законної сили судовими рішеннями у справах № 910/8019/19, № 910/6648/20, № 910/12775/20 та № 910/8819/20).

З урахуванням обставин, встановлених рішеннями господарського суду міста Києва від 05.08.2020 року по справі № 910/8019/19 та від 06.10.2020 року по справі № 910/6648/20, зобов`язання боржника перед ПАТ «РВС Банк» по сплаті заборгованості за Договором про надання гарантії № Д-4005-17Г від 31.07.2017 року у розмірі 432 035,61 грн. та за Договором про надання гарантії № Д-4004-17Г від 31.07.2017 року у розмірі 184 853,11 грн. виникли у травні 2019 року та лютому 2020 року відповідно, оскільки пунктом 4.2 Договорів про надання гарантії визначено, що принципал (ПП «Електрофарфор 2000») зобов`язаний протягом 5 робочих днів з моменту отримання повідомлення від банку (регресні вимоги №501/1/19-БГ від 03.05.2019 та № 194/20БТ від 14.02.2020 року), але не пізніше дня закінчення строку гарантії, повністю відшкодувати банку (ПАТ «РВС Банк») такі виплати та усі пов`язані з цим витрати банку у валюті гарантії.

Аналізуючи правовідносини, що склалися між ДП «НЕК «Укренерго», ПАТ «РВС Банк» та ПП «Електрофарфор 2000», суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду, що право регресної вимоги ПАТ «РВС Банк» до банкрута за укладеними між ними Договорами про надання гарантії виникло у зв`язку зі сплатою грошових коштів ПАТ «РВС Банк» на користь ДП «НЕК «Укренерго» за виданими гарантіями виконання зобов`язань ПП «Електрофарфор 2000» за укладеними між останнім та ДП «НЕК «Укренерго» Договорами поставки, умови яких були порушені банкрутом, факт чого підтверджується у тому числі сплатою ПП «Електрофарфор 2000» на користь ДП «НЕК «Укренерго» штрафних санкцій за Договорами поставки у відповідності до платіжних доручень від 15.02.2018 року.

Суд наголошує, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Тож дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, а й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатися не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Будь-яка господарська операція, дія (бездіяльність) суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.

Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб`єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов`язаної особи, яка, зважаючи на конкретні обставини, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.

ПП «Електрофарфор 2000» (у період, коли ОСОБА_1 був одноособовим засновником та керівником боржника) в одному випадку у позасудовому порядку після отримання вимоги ДП «НЕК «Укренерго» сплачує штрафні санкції на користь останнього за порушення умов Договорів поставки у лютому 2018 року, а в іншому випадку не виконує свої зобов`язання перед ПАТ «РВС Банк» за регресними вимогами за Договорами про надання гарантії, які виникли у травні 2019 року та лютому 2020 року.

Крім того, у першій половині 2018 року боржником усього на загальну суму 2 796 076, 43 грн. сплачено кошти на рахунки фізичних осіб-підприємців за надання юридичних, консультаційних послуг та послуг з обслуговування комп`ютерної мережі. Дослідивши виписки по банківським рахункам ПП «Електрофарфор 2000», судом встановлено, що вказані кошти спрямовувалися на погашення заборгованості попередніх періодів, при цьому, єдиний державний реєстр не містить судових рішень про стягнення такої заборгованості, тобто вона сплачувалася боржником добровільно.

Так, маючи непогашене грошове зобов`язання перед ПАТ «РВС Банк» по сплаті заборгованості за Договором про надання гарантії № Д-4005-17Г від 31.07.2017 у розмірі 432 035,61 грн., 17.10.2019 року та 22.10.2019року між ПП «Електрофарфор 2000» (надалі - Позикодавець) та ТОВ «Електрофарфор 2000» (надалі - Позичальник) укладаються договори поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № ПП-171019-01 (надалі - Договір 1) та № ПП-221019-01 (надалі - Договір 2) відповідно.

Згідно з п.п. 1.1, 1.2 Договору 1 на умовах, визначених цим Договором, Позикодавець зобов`язується надати Позичальнику поворотну, безвідсоткову фінансову допомогу у вигляді грошових коштів (в подальшому - фінансова допомога), а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві фінансову допомогу у визначений даним Договором строк. Фінансова допомога надається для реалізації комерційного проекту Позичальника, заключний строк реалізації якого визначається не менше ніж до 17.01.2020 року включно.

Пунктом 2.1 Договору 1 визначено, що фінансова допомога надається у розмірі 800 000,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 2.3 Договору 1 відсотки на фінансову допомогу, що надається за цим Договором не нараховуються, за виключенням умови, визначеної у пункті 3.3 Договору.

Згідно з п. 2.5 Договору 1 фінансова допомога надається Позичальнику на строк, не менший ніж 17.01.2020 року включно. Вказаний в цьому пункті строк може бути продовжений за згодою Сторін, що оформлюється додатковою угодою до цього Договору.

Пунктом 2.6 Договору 1 визначено, що по закінченні строку, вказаного в пункті 2.5 цього Договору, Позичальник зобов`язаний повернути Позикодавцеві фінансову допомогу.

Відповідно до п. 3.3 Договору 1 у разі невиконання Позичальником зобов`язання з повернення фінансової допомоги, Позичальник зобов`язаний сплачувати Позикодавцю проценти у розмірі 5 % річних від простроченої суми.

На виконання умов Договору 1 ПП «Електрофарфор 2000» сплатило на рахунок ТОВ «Електрофарфор 2000» 800 000,00 грн., що підтверджується платіжним документом №1102 від 17.10.2018 року.

ТОВ «Електрофарфор 2000» повернуло фінансову допомогу в сумі 190 000,00 грн., що підтверджується наступними платіжними документами: №1291 від 27.11.2019, сума 30 000,00 грн. (Часткове повернення поворотної безвідсоткової фін.допомоги зг.дог.№ПП-171019-01 від 17.10.19 без ПДВ); №1407 від 13.01.2020, сума 20 000,00 грн. (Часткове повернення поворотної безвідсоткової фін.допомоги зг.дог.№ПП-171019-01 від 17.10.19 у т.ч. ПДВ 3333,33 грн.); №1374 від 26.12.2019, сума 30 000,00 грн. (Часткове повернення поворотної безвідсоткової фін.допомоги зг.дог.№ПП-171019-01 від 17.10.19 без ПДВ); №1430 від 20.01.2020, сума 20 000,00 грн. (Часткове повернення поворотної безвідсоткової фін.допомоги зг.дог.№ПП-171019-01 від 17.10.19 у т.ч. ПДВ 3333,33 грн.); №1447 від 31.01.2020, сума 40 000,00 грн. (Часткове повернення поворотної безвідсоткової фін.допомоги зг.дог.№ПП-171019-01 від 17.10.19 у т.ч. ПДВ 6666,67 грн.); №1519 від 25.02.2020, сума 50 000,00 грн. (Часткове повернення поворотної безвідсоткової фін.допомоги зг.дог.№ПП-171019-01 від 17.10.19 без ПДВ).

Згідно з п.п. 1.1, 1.2 Договору 2 на умовах, визначених цим Договором, Позикодавець зобов`язується надати Позичальнику поворотну, безвідсоткову фінансову допомогу у вигляді грошових коштів (в подальшому - фінансова допомога), а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві фінансову допомогу у визначений даним Договором строк. Фінансова допомога надається для реалізації комерційного проекту Позичальника, заключний строк реалізації якого визначається не менше ніж до 17.01.2020 року включно.

Пунктом 2.1 Договору 2 визначено, що фінансова допомога надається у розмірі 2 000 000,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 2.3 Договору 2 відсотки на фінансову допомогу, що надається за цим Договором не нараховуються, за виключенням умови, визначеної у пункті 3.3 Договору.

Згідно з п. 2.5 Договору 2 фінансова допомога надається Позичальнику на строк, не менший ніж 17.01.2020 року включно. Вказаний в цьому пункті строк може бути продовжений за згодою Сторін, що оформлюється додатковою угодою до цього Договору.

Пунктом 2.6 Договору 2 визначено, що по закінченні строку, вказаного в пункті 2.5 цього Договору, Позичальник зобов`язаний повернути Позикодавцеві фінансову допомогу.

Відповідно до п. 3.3 Договору 2 у разі невиконання Позичальником зобов`язання з повернення фінансової допомоги, Позичальник зобов`язаний сплачувати Позикодавцю проценти у розмірі 5 % річних від простроченої суми.

На виконання умов Договору 2 ПП «Електрофарфор 2000» сплатило на рахунок ТОВ «Електрофарфор 2000» 2 000 000,00 грн., що підтверджується платіжним документом №1113 від 22.10.2019 року.

Вказана заборгованість не погашалася ТОВ «Електрофарфор 2000», що визнається сторонами.

Крім того, 22.05.2018 року між ПП «Електрофарфор 2000» (надалі - Постачальник) та ТОВ «Електрофарфор 2000» (надалі - Покупець) укладено Договір поставки № Е05/01, згідно з п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити на користь Покупця товар в кількості та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до специфікацій, рахунків на оплату, видаткових накладних і податкових накладних, копії яких долучено до матеріалів справи відповідачем-2, ПП «Електрофарфор 2000» поставило на користь ТОВ «Електрофарфор 2000» товар на суму 959 282,42 грн.

ТОВ «Електрофарфор 2000» частково виконало свої зобов`язання з оплати товару за Договором поставки № Е05/01 від 22.05.2018 року у розмірі 692 007,72 грн., що підтверджується долученими платіжними дорученнями, а саме: № 214 від 23.05.2018 року на суму 20 000,00 грн.; № 260 від 04.07.2018 року на суму 19 000,00 грн.; № 286 від 18.07.2018 року на суму 87 442,46 грн.; № 287 від 18.07.2018 року на суму 73 807,20 грн.; № 609 від 25.01.2019 року на суму 25 000,00 грн.; № 876 від 10.06.2019 року на суму 191 000,00 грн.; № 1173 від 16.10.2019 року на суму 148 800,00 грн.; № 1533 від 02.03.2020 року на суму 70 658,20 грн.; № 1595 від 18.03.2020 року на суму 30 000,00 грн.; № 1738 від 15.05.2020 року на суму 20 000,00 грн. № 1780 від 01.06.2020 року на суму 5 200,00 грн.; № 1782 від 01.06.2020 року на суму 276,60 грн. та № 1784 від 01.06.2020 року на суму 823,26 грн.

Таким чином, розмір заборгованості ТОВ «Електрофарфор 2000» перед банкрутом за Договором поставки № Е05/01 від 22.05.2018 року складає 267 274,70 грн.

17.01.2020 року між ТОВ «Торгпромінвест» (надалі - Первісний Кредитор), ТОВ «Електрофарфор 2000» (надалі - Новий Кредитор) та ПП «Електрофарфор 2000» (надалі - Боржник) укладено Договір № ТПІ1/17-1-2020 відступлення права грошової вимоги.

Пунктом 1.1 Договору відступлення визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний Кредитор відступає (передає), а Новий Кредитор набуває (приймає) право грошової вимоги в загальному розмірі 2 977 366,95 грн. у т.ч. ПДВ 20 %, з суми 3 770 731,93 грн. у т.ч. ПДВ 20 %, яке виникло з наступних специфікацій за договором поставки № ТПІ1/17 від 18.08.2017, укладеним між ПП «Електрофарфор 2000» (покупець за договором) та ТОВ «Торгпромінвест» (постачальник за договором), а саме: за специфікацією № 1 від 24.08.2017 на суму 1 066 364,98 грн. у т.ч. ПДВ 20 %, відповідно до якої Первісний Кредитор передав у власність Боржника товар вартістю 1 066 364,98 грн. з ПДВ; за специфікацією № 2 від 27.08.2017 на суму 727 776,43 грн. у т.ч. ПДВ 20 %, відповідно до якої Первісний Кредитор передав у власність Боржника товар вартістю 727 776,43 грн. з ПДВ; за специфікацією № 3 від 29.08.2017 на суму 799 513,02 грн. у т.ч. ПДВ 20 %, відповідно до якої Первісний Кредитор передав у власність Боржника товар вартістю 799 513,02 грн. з ПДВ; за специфікацією № 4 від 29.08.2017 на суму 564 148,51 грн. у т.ч. ПДВ 20 %, відповідно до якої Первісний Кредитор передав у власність Боржника товар вартістю 564 148,51 грн. з ПДВ; за специфікацією № 5 від 29.08.2017 на суму 612 928,99 грн. у т.ч. ПДВ 20 %, відповідно до якої Первісний Кредитор передав у власність Боржника товар вартістю 612 928,99 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 1.2 Договору під відступленим правом грошової вимоги розуміється право грошової вимоги Нового Кредитора на отримання грошових коштів від Боржника, як оплату за товар, поставлений Первісним Кредитором Боржнику, в загальному розмірі 2 977 366,95 грн. у т.ч. ПДВ 20 %.

Згідно з п. 1.4 Договору Боржник та Первісний Кредитор свідчать, а Новий Кредитор приймає докази (платіжні доручення), що частина грошового зобов`язання Боржника у розмірі 793 364,98 грн. у т.ч. ПДВ 20 %, з суми 3 770 731,93 грн. у т.ч. ПДВ 20 % виконане Боржником перед Первісним Кредитором належним чином, шляхом сплати Боржником станом на 17.01.2020 на користь Первісного Кредитора суми у розмірі 793 364,98 грн. у т.ч. ПДВ 20 %.

Пунктами 3.1, 3.2 Договору визначено, що ціна цього Договору становить 2 977 366,95 грн. у т.ч. ПДВ 20 %. Новий Кредитор зобов`язаний сплатити Первісному Кредитору суму, визначену у пункті 3.1 цього Договору, у строк до 01.05.2023 року включно.

Відповідно до п. 4.1 Договору відступлені права вважаються відступленими (переданими) Первісним Кредитором та набутими (прийнятими) Новий Кредитором у день підписання цього Договору.

18.01.2020 року між ТОВ «Електрофарфор 2000» (надалі - Сторона-1) та ПП «Електрофарфор 2000» (надалі - Сторона-2) укладено Договір (Спільну Заяву) № 180120-01 про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Пунктом 1 Договору визначено, що Сторона-1 і Сторона-2, маючи одна до одної зустрічні однорідні грошові вимоги, строк виконання яких станом на 18.01.2020 року - настав, на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України та ст. 203 Господарського кодексу України, дійшли згоди про зарахування цих зустрічних, однорідних грошових вимог на суму у розмірі 2 877 274,70 грн. з кожної Сторони, що випливають з нижчевказаних договорів, у яких Сторона-1 та Сторона-2 є сторонами, а саме: - з Договору про відступлення прав грошової вимоги № ТПІ1/17-1-2020 від 17.01.2020 року, укладеного між Сторонами та ТОВ «Торгпромінвест», за яким ТОВ «Електрофарфор 2000» (кредитор) має право грошової вимоги до ПП «Електрофарфор 2000» (боржник) на загальну суму у розмірі 2 977 366,95 грн. у тому числі ПДВ 20 %, що виникло з Договору поставки № ТПІ1/17 від 18.08.2017 та специфікацій до нього, укладених між ТОВ «Торгпромінвест» (постачальник) та ПП «Електрофарфор 2000» (покупець); - з Договору поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № ПП-171019-01 від 17.10.2019 року, укладеного між ТОВ «Електрофарфор 2000» (боржник) та ПП «Електрофарфор 2000» (кредитор), за яким ПП «Електрофарфор 2000» має право грошової вимоги до ТОВ «Електрофарфор 2000» на загальну суму у розмірі 610 000,00 грн. без ПДВ; - з Договору поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № ПП-221019-01 від 22.10.2019 року, укладеного між ТОВ «Електрофарфор 2000» (боржник) та ПП «Електрофарфор 2000» (кредитор), за яким ПП «Електрофарфор 2000» має право грошової вимоги до ТОВ «Електрофарфор 2000» на загальну суму у розмірі 2 000 000,00 грн. без ПДВ; - з Договору поставки № Е05/01 від 22.05.2018 року та специфікацій до нього, укладеного між ТОВ «Електрофарфор 2000» (боржник) та ПП «Електрофарфор 2000» (кредитор), за яким ПП «Електрофарфор 2000» має право грошової вимоги до ТОВ «Електрофарфор 2000» на загальну суму у розмірі 267 274,70 грн. у тому числі ПДВ 20 %.

Згідно з п. 2.1 Договору сума Договору є зустрічні, однорідні грошові вимоги на суму у розмірі 2 877 274,70 грн. з кожної Сторони.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що грошові зобов`язання ПП «Електрофарфор 2000» (боржник) перед ТОВ «Електрофарфор 2000» (кредитор) за Договором про відступлення прав грошової вимоги № ТПІ1/17-1-2020 від 17.01.2020, укладеним між Сторонами та ТОВ «Торгпромінвест», за яким ТОВ «Електрофарфор 2000» має право грошової вимоги до ПП «Електрофарфор 2000» на суму у розмірі 2 977 366,95 грн. у тому числі ПДВ 20 %, що виникло з Договору поставки № ТПІ1/17 від 18.08.2017 та специфікацій до нього, укладеними між ТОВ «Торгпромінвест» (постачальник) та ПП «Електрофарфор 2000» (покупець) - припиняються на суму в розмірі 2 877 274,70 грн. у тому числі ПДВ 20 %.

Відповідно до п. 2.3 Договору грошові зобов`язання ТОВ «Електрофарфор 2000» (боржник) перед ПП «Електрофарфор 2000» (кредитор) за Договором поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № ПП-171019-01 від 17.10.2019 року , укладеним між Сторонами, за яким ПП «Електрофарфор 2000» має право грошової вимоги до ТОВ «Електрофарфор 2000» на суму у розмірі 610 000,00 грн. без ПДВ - припиняються на суму в розмірі 610 000,00 грн. без ПДВ.

Згідно з п. 2.4 Договору грошові зобов`язання ТОВ «Електрофарфор 2000» (боржник) перед ПП «Електрофарфор 2000» (кредитор) за Договором поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № ПП-221019-01 від 22.10.2019 року, укладеним між Сторонами, за яким ПП «Електрофарфор 2000» має право грошової вимоги до ТОВ «Електрофарфор 2000» на суму у розмірі 2 000 000,00 грн. без ПДВ - припиняються на суму в розмірі 2 000 000,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 2.5 Договору визначено, що грошові зобов`язання ТОВ «Електрофарфор 2000» (боржник) перед ПП «Електрофарфор 2000» (кредитор) за Договором поставки № Е05/01 від 22.05.2018 та специфікаціями до нього, укладеним між Сторонами, за яким ПП «Електрофарфор 2000» має право грошової вимоги до ТОВ «Електрофарфор 2000» на суму у розмірі 267 274,70 грн. у тому числі ПДВ 20 % - припиняються на суму в розмірі 267 274,70 грн. у тому числі ПДВ 20 %.

Відповідно до п. 2.6 Договору з дати набрання ним чинності грошові зобов`язання ПП «Електрофарфор 2000» (боржник) перед ТОВ «Електрофарфор 2000» (кредитор) за Договором про відступлення прав грошової вимоги № ТПІ1/17-1-2020 від 17.01.2020 є частково припиненими на суму в розмірі 2 877 274,70 грн. у тому числі ПДВ 20 % внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог за цим Договором.

Залишок частини боргу ПП «Електрофарфор 2000» перед ТОВ «Електрофарфор 2000» за Договором про відступлення прав грошової вимоги № ТПІ1/17-1-2020 від 17.01.2020 року становить 100 092,25 грн. у тому числі ПДВ 20 %.

Пунктом 2.7 Договору визначено, що з дати набрання ним чинності грошові зобов`язання ТОВ «Електрофарфор 2000» (боржник) перед ПП «Електрофарфор 2000» (кредитор) за Договором поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № ПП-171019-01 від 17.10.2019 року є повністю припиненими на суму в розмірі 610 000,00 грн. без ПДВ внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог за цим Договором.

Згідно з п. 2.8 Договору з дати набрання ним чинності грошові зобов`язання ТОВ «Електрофарфор 2000» (боржник) перед ПП «Електрофарфор 2000» (кредитор) за Договором поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № ПП-221019-01 від 22.10.2019 року є повністю припиненими на суму в розмірі 2 000 000,00 грн. без ПДВ внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог за цим Договором.

Відповідно до п. 2.9 Договору з дати набрання ним чинності грошові зобов`язання ТОВ «Електрофарфор 2000» (боржник) перед ПП «Електрофарфор 2000» (кредитор) за Договором поставки № Е05/01 від 22.05.2018 року та специфікаціями до нього є повністю припиненими на суму в розмірі 267 274,70 грн. у тому числі ПДВ 20 % внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог за цим Договором.

Пунктом 2.10 Договору визначено, що з дати набрання ним чинності ПП «Електрофарфор 2000» має перед ТОВ «Електрофарфор 2000» за Договором про відступлення прав грошової вимоги № ТПІ1/17-1-2020 від 17.01.2020 року грошові зобов`язання (суму боргу) у розмірі 100 092,25 грн. у тому числі ПДВ 20 % внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог за цим Договором.

Згідно з п. 2.11 Договору з дати набрання ним чинності у ТОВ «Електрофарфор 2000» відсутні будь-які грошові зобов`язання (борги) перед ПП «Електрофарфор 2000» за: Договором поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № ПП-171019-01 від 17.10.2019 року, відсутні будь-які грошові зобов`язання (борги) за Договором поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № ПП-221019-01 від 22.10.2019 року, а також відсутні будь-які грошові зобов`язання (борги) за Договором поставки № Е05/01 від 22.05.2018 року та специфікаціями до нього внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог за цим Договором.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що він набирає чинності з дати його складання, після підписання Сторонами і діє безстроково.

Дослідивши положення вказаного Договору № 180120-01 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.01.2020 року, а також платіжні документи на підтвердження погашення заборгованості ТОВ «Електрофарфор 2000» перед ПП «Електрофарфор 2000», суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевим судом вірно встановлено, що розмір вимог, що зараховуються, не відповідає фактичному їх розміру станом на момент укладення вказаного Договору.

Так, заборгованість ТОВ «Електрофарфор 2000» за Договором № ПП-171019-01 від 17.10.2019 року у розмірі 110 000,00 грн. погашена після укладення Договору № 180120-01 про зарахування зустрічних вимог від 18.01.2020 року, що підтверджується платіжними документами № 1430 від 20.01.2020 року, № 1447 від 31.01.2020 року та № 1519 від 25.02.2020 року, однак її розмір враховано при зарахуванні зустрічних однорідних вимог 18.01.2020 року.

Так само і в частині заборгованості ТОВ «Електрофарфор 2000» перед ПП «Електрофарфор 2000» за Договором поставки № Е 05/01 від 22.05.2018 року сторонами при зарахуванні зустрічних однорідних вимог 18.01.2020 року враховано погашення вказаної заборгованості після їх зарахування на суму 126 958,06 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1533 від 02.03.2020 року, № 1595 від 18.03.2020 року, № 1738 від 15.05.2020 року, № 1780 від 01.06.2020 року, № 1782 від 01.06.2020 року, № 1784 від 01.06.2020 року.

На думку суду, вказані обставини не можуть свідчити про добросовісність сторін при укладенні Договору № 180120-01 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.01.2020 року.

Стосовно укладеного між ТОВ «Електрофарфор 2000» та ТОВ «Торгпромінвест» Договору відступлення прав грошової вимоги № ТПІ1/17-1-2020 від 17.01.2020 року судом зазначено наступне.

Відповідно до п.3.1.-3.2. зазначеного договору ціна цього договору становить 2 977 366,95 грн., новий кредитор зобов`язаний сплатити первісному кредитору суму, визначену у пункті 3.1. цього договору в строк до 01.05.2023 року (більше ніж 3 роки з дати укладення договору) включно.

Відповідно до п. 4.1. відступлені права вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день підписання цього договору.

Вказані положення свідчать, що договір не відповідає звичаям ділового обороту та стандартним діловим практикам, не має економічної мети та укладений виключно задля виникнення у ТОВ «Електрофарфор 2000» права вимоги до банкрута з метою подальшого зарахування зустрічних вимог із ПП «Електрофарфор 2000» та уникнення реального погашення заборгованості за договорами поворотної безвідсоткової допомоги.

Зазначене твердження підтверджується тим фактом, що встановлений договором більше ніж трьохрічний строк розрахунків за право вимоги є нетиповим для вказаного виду договорів, відповідачем-2 не надано жодних доказів розрахунків за цим договором, таким чином ТОВ «Електрофарфор 2000» безоплатно набуто право вимоги до ПП «Електрофарфор 2000» на суму 2 977 366,95 грн.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019року набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву ст. 79 Господарського процесуального кодексу України України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

У рішенні ЄСПЛ від 19.12.1997 року у справі «Brualla Gomez de La Torre v. Spain» наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("Benderskiy v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, колегія суддів підтримує висновки до яких прийшов суд першої інстанції, зокрема:

1. Усі правочини, які передували утворенню заборгованості ПП «Електрофарфор 2000» перед АТ «РВС Банк», наявність якої, у свою чергу, і стало підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, підписані керівником банкрута ОСОБА_1

2. Зобов`язання ПП «Електрофарфор 2000» перед єдиним кредитором у справі за правилом закону (відповідно до положень укладених договорів) за двома з чотирьох укладених Договорів про надання гарантії виникли у травні 2019 року та лютому 2020 року, тобто у період, коли ОСОБА_1 був керівником та засновником банкрута.

3. Матеріалами справи підтверджується, що у боржника були наявні грошові кошти, за рахунок яких можливо було погасити заборгованість перед АТ «РВС Банк» та, як наслідок, уникнути подальшого відкриття провадження у справі про банкрутство ПП «Електрофарфор 2000».

4. Після відчуження ОСОБА_1 корпоративних прав ПП «Електрофарфор 2000» на користь ОСОБА_3 діяльність підприємства припинилася, що підтверджується анулюванням свідоцтва платника податку на доданку вартість 25.05.2021року у зв`язку з ненаданням декларацій протягом року, неподанням бухгалтерської звітності за 2020 рік до податкового органу та органу статистики та відсутністю руху коштів по відкритих рахунках боржника. (рахунки ПП «Електрофарфор 2000» у АТ КБ «Приватбанк», АТ «Укрексімбанк», АТ «Полтава Банк» та АТ «Укрексімбанк», по яким відбувався рух коштів до припинення повноважень керівника та учасника банкрута, були закриті, що підтверджується долученими ліквідатором виписками).

5. Згідно з повідомленням приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Білоконя М.В. від 08.09.2021року № 914 після винесення останнім постанов про відкриття виконавчого провадження № 63085932 та про арешт коштів боржника від 18.09.2020 року приватним виконавцем не було виявлено будь-яких активів у ПП «Електрофарфор 2000».

6. В останній день строку виконання ТОВ «Електрофарфор 2000» своїх зобов`язань за Договорами безвідсоткової фінансової допомоги від 17.10.2019 року № ПП-171019-01 та від 22.10.2019 року № ПП-221019-01 з повернення отриманих коштів ТОВ «Електрофарфор 2000» укладено Договір відступлення права грошової вимоги № ТПІ1/17-1-2020 від 17.01.2020 року, за яким товариством фактично безоплатно набуто право грошової вимоги до боржника у розмірі 2 977 366,95 грн. (матеріали справи не містять доказів оплати ціни договору за відступлення права вимоги).

7. Укладений між ТОВ «Електрофарфор 2000» та ПП «Електрофарфор 2000» Договір № 180120-01 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.01.2020 року враховує погашення заборгованостей за правочинами між сторонами вже після такого зарахування 18.01.2020 року, що свідчить про недобросовісну поведінку сторін при його укладенні.

8. Внаслідок укладення зазначених правочинів ТОВ «Електрофарфор 2000» отримало вигоду у вигляді збільшення активів від ПП «Електрофарфор 2000» на загальну суму 2 877 274,70 грн. (непогашена заборгованість за Договорами фінансової допомоги у розмірі 2 610 000,00 грн. та за Договором поставки від 22.05.2018 року № Е05/01 у розмірі 267 274,70 грн.).

9. Самі по собі дії ПП «Електрофарфор 2000» та його керівника і засновника ОСОБА_1 щодо подання відзивів (не погоджуючись із позовними вимогами) при розгляді справ за позовами АТ «РВС Банк» про стягнення заборгованості з банкрута не мали наслідком виконання зобов`язань за Договорами про надання гарантії, укладеними між АТ «РВС Банк» та ПП «Електрофарфор 2000».

10. Хоча керівник ТОВ «Електрофарфор 2000» ОСОБА_2 і працював на ПП «Електрофарфор 2000», ліквідатором не надано доказів того, що ОСОБА_2 є заінтересованою особою стосовно боржника у розумінні ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства. Однак, при вирішенні питання про можливість покладення субсидіарної відповідальності суд оцінює правомірність та добросовісність дій відповідачів при укладенні відповідних правочинів, правомірність набуття вигоди за ними, критерій заінтересованості та пов`язаності осіб враховується судом, однак не є вирішальним.

Банкрутство (неплатоспроможність) не є одномоментним процесом, а суд лише констатує цей стан, до якого призводять дії (бездіяльність) у широкому часовому проміжку.

Суд вкотре акцентує увагу, що ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, яка є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб уникнути відповідальності, довівши відсутність своєї вини у доведенні боржника до банкрутства.

Проте, як свідчать установлені обставини справи ОСОБА_1 та ТОВ «Електрофарфор 2000» (єдиний учасник і керівник банкрута в момент укладення вище перелічених правочинів та юридична особа, яка отримала вигоду внаслідок збільшення власних активів за рахунок банкрута відповідно) в порушення ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства не спростували відсутність своєї вини у доведенні боржника до банкрутства. Іншого встановлені обставини справи не містять.

Розмір субсидіарної відповідальності визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою (ч. 2 ст. 62 Кодексу України з процедур банкрутства).

Як вбачається з матеріалів справи, сума кредиторських вимог по відношенню до боржника, визнаних господарським судом у даній справі, становить 1 568 547,04 грн.

Враховуючи відсутність у ПП «Електрофарфор 2000» будь-яких активів, різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою (розмір субсидіарної відповідальності) становить 1 568 547,04 грн.

При цьому будь-яких доказів наявності у боржника активів матеріали справи не містять та відповідачами надані не були.

Таким чином, встановлені судом обставини справи підтверджують, що дії ОСОБА_1 , якому було достеменно відомо про наявність у банкрута заборгованості перед АТ «РВС Банк» (яка стала підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство ПП «Електрофарфор 2000») та який не вчинив жодних дій щодо її погашення, а також ТОВ «Електрофарфор 2000», яке фактично набуло вигоду у розмірі 2 877 274,70 грн. за рахунок банкрута, були направлені на виведення наявного майнового активу боржника, що об`єктивно зменшило платоспроможність або стало причиною неплатоспроможності боржника. До того ж, такі дії перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із обставинами доведення боржника та неможливістю задовольнити кредиторські вимоги у межах справи про банкрутство за рахунок майна боржника, оскільки правочини, за якими ТОВ «Електрофарфор 2000» отримало грошові кошти у розмірі 2 610 000,00 грн. були укладені після виникнення зобов`язання банкрута перед АТ «РВС Банк» по сплаті заборгованості за двома з чотирьох ідентичних договорів про надання банківської гарантії.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що доводи апелянтів стосовно того, що на дату укладення договорів між боржником та ТОВ «Електрофарфор», перерахування на користь останнього коштів боржник не мав безспірних зобов`язань перед ініціюючим кредитором і відповідно вести мову про свідоме виведення активів є безпідставним не приймаються судом в силу вищевикладеного. Додатково слід зазначити, що саме такі дії керівника боржника вчинені під час судових проваджень щодо стягнення з боржника коштів, за яких керівнику боржника була цілком зрозуміла можливість прийняття судом рішення щодо стягнення з підприємства заборговантсі, сплачених банком в якості гарантії за невиконання ним зобов`язань перед третіми особами і свідчать про намір уникнути примусового стягнення вказаної заборгованості за рахунок активів боржника.

Більш того, керівник боржника усвідомлював або мав усвідомлювати про беззаперечний обов`язок проведення відповідних розрахунків з ініціюючим кредитором ще з часів коли ДП «НЕК «Укренерго» звернулося до АТ «РВС Банк» з вимогами про сплату коштів за вищевказаними договорами гарантії у зв`язку з неналежним виконанням ПП «Електрофарфор 2000» умов договорів поставок.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає правомірними вимоги ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_1 та ТОВ «Електрофарфор 2000».

За вказаних обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2023 року у справі №910/9930/21 прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах не підтверджені належним чином та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а відтак підстав для їх задоволення та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційні скарги ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю «Електрофарфор 2000» на рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2023 року у справі №910/9930/21 - залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2023 року у справі №910/9930/21 - залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4.Справу №910/9930/21 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

В зв`язку з перебуванням судді Остапенка О.М. у відрядженні повний текст постанови підписано 21.02.2024

Головуючий суддя О.С. Копитова

Судді Б.М. Поляков

О.М. Остапенко

СудПівнічний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення07.02.2024
Оприлюднено23.02.2024
Номер документу117170939
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: банкрутство юридичної особи

Судовий реєстр по справі —910/9930/21

Ухвала від 24.05.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Мандичев Д.В.

Ухвала від 24.05.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Мандичев Д.В.

Ухвала від 24.05.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Мандичев Д.В.

Ухвала від 24.05.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Мандичев Д.В.

Ухвала від 08.04.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Мандичев Д.В.

Постанова від 07.02.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Копитова О.С.

Постанова від 07.02.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Копитова О.С.

Ухвала від 05.02.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Копитова О.С.

Ухвала від 05.02.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Копитова О.С.

Ухвала від 30.01.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Копитова О.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні