Постанова

від 20.02.2024 по справі 910/13916/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"20" лютого 2024 р. Справа№ 910/13916/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Кравчука Г.А.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 20.02.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023

у справі №910/13916/23 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ ЕР ТІ-ГРУП»

про стягнення 287 001,20 грн,

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ ЕР ТІ-ГРУП» (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним безпідставне включення відповідачем матеріальних витрат на загальну суму 287 001,20 грн (з ПДВ) до калькуляції щодо визначення ціни за Договором №66 про закупівлю за державні кошти від 18.08.2022 (далі по тексту - Договір) та зобов`язання відповідача відшкодувати позивачу витрати на загальну суму 287 001,20 грн (з ПДВ), та стягнення з відповідача на користь позивача 4 305,02 грн судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на встановлення, проведеною Північним офісом Держаудитслужби ревізією окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, відсутності документального підтвердження понесення відповідачем прямих витрат на закупівлю матеріалів на загальну суму 287 001,20 грн за Договором (акт від 14.03.2023 №07-30/110 (а.с. 15-28) та висновок на заперечення від 27.03.2023 №262607-14/2390-2023 (а.с. 30-37)). Внаслідок чого відповідач в порушення умов пункту 3.1 Договору безпідставно включив матеріальні витрати на загальну суму 239 167,67 грн (без ПДВ) до вартості постачання IP телефон Grandstream GXP1625 у кількості 1 000 шт. за Договором та які оплачені позивачем за рахунок асигнувань загального фонду кошторису по КПКВ 2101020 у повному обсязі, що призвело до закупівлі позивачем товарів по завищеній вартості на загальну суму 287 001,20 грн (у тому числі: ПДВ - 47 833,53 грн), чим нанесено матеріальної шкоди (збитків) Державному бюджету України на вказану суму.

Господарський суд міста Києва рішенням від 06.12.2023 у справі №910/13916/23 у задоволенні позову відмовив.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем нанесення відповідачем матеріальної шкоди Державному бюджету України, оскільки закупівля відповідачем товару за нижчою ціною згідно з комерційними пропозиціями контрагентів, не є порушенням ані умов договору, ані законодавства України, а в даному випадку є правом відповідача на здійснення господарської діяльності для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/13916/23 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач посилається на не з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, зокрема щодо коливання ціни товару у бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг) є внесенням змін до Договору, яке потребує погодження. Крім того, апелянт посилається на незалучення судом першої інстанції Державної аудиторської служби України Північного офісу Держаудитслужби як третьої особи, оскільки рішення уданій справі впливає на права та інтереси останньої.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2023 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/13916/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Кравчук Г.А., Шаптала Є.Ю.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 29.12.2023 витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13916/23; відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/13916/23.

Матеріали справи №910/13916/23 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 04.01.2023.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 08.01.2024 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/13916/23 залишив без руху та надав скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Після усунення позивачем недоліків апеляційної скарги у встановлений судом строк, Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 16.01.2024 задовольнив клопотання та поновив Військовій частині НОМЕР_1 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/13916/23; відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/13916/23. Розгляд апеляційної скарги призначив на 15.02.2024 о 09 год. 45 хв.

02.02.2024 відповідачем через підсистему «Електронний суд» сформовано та подано до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, за яким останній просить суд апеляційної інстанції залишити рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/13916/23 без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення, посилаючись на те, що доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, не були предметом розгляду у суді першої інстанції, що в силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) не підлягає перевірці судом апеляційної інстанції. Як зазначає відповідач, закупівля товару за ціною меншою ніж зазначено у Калькуляції не призвело до перевищення вартості Договору, що в свою чергу не призвело до понесення позивачем збитків.

Щодо незалучення третьої особи як підстава для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі, то, на переконання відповідача, зазначене не може бути взяте судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки Господарський суд міста Києва при вирішенні питання про відкриття провадження у справі №910/13916/23 не вирішував питання про залучення Північного офісу Держаудитслужби, оскільки рішення у даній справі не впливає на його права та обов`язки.

Як зазначає відповідач, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності понесених збитків на спірну суму, оскільки акт ревізії Північного офісу Держаудитслужби від 14.03.2023 №07-30/110 не є підставою для безспірного визнання наявності порушень в діях відповідача у договірних відносинах із позивачем.

Також у відзиві на апеляційну скаргу відповідач повідомив суд апеляційної інстанції про попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу, який він планує понести у зв`язку із розглядом справи №910/13916/23 у суді апеляційної інстанції, а саме 15 000,00 грн, докази понесення яких будуть подані до суду апеляційної інстанції у порядку, визначеному частиною 8 статті 129 ГПК України.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 у зв`язку із перебуванням судді Шаптали Є.Ю., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем у відпустці 12.02.2024 та у відрядженні з 13.02.2024, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2024 справу №910/13916/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Кравчук Г.А., Ходаківська І.П. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 13.02.2024 справу №910/13916/23 за апеляційною скаргою Військової частини № НОМЕР_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 прийняв до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Кравчук Г.А., Ходаківська І.П.; розгляд апеляційної скарги Військової частини № НОМЕР_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/13916/23 призначив на 20.02.2024 о 13 год. 00 хв. Положеннями статті 50 ГПК України визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Північний апеляційний господарський суд протокольною ухвалою від 20.02.2024 відмовив у залученні до участі у справі №910/13916/23 Північного офісу Держаудитслужби (вул. Січових Стрільців, 18, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40479560) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, оскільки рішення у даній справі не впливає на права або обов`язки Північного офісу Держаудитслужби.

Представник позивача у судовому засіданні 20.02.2024 підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/13916/23 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.02.2024 заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/13916/23 залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

18.08.2022 між позивачем (Замовник) та відповідачем (Постачальник) укладено Договір, за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов`язується поставити Замовникові майно в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними в Специфікації майна (далі - Специфікація), що додається до Договору і є його невід`ємною частиною (Додаток № 1), а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити це майно на умовах договору. Найменування майна: ДК 021:2015 - 32550000-3 - Телефонне обладнання (ІР - телефон Grandstream GXP1625).

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що ціна Договору становить 1 995 000,00 грн з ПДВ на суму 332 500,00 грн, за загальним фондом КПКВ 2101020, КЕКВ 2210, код 030. Ціна за одиницю майна - відповідно до Специфікації.

Відповідно до пункту 3.2 Договору ціна цього Договору залишається незмінною до повного виконання сторонами зобов`язань за Договором, крім випадків зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків та відповідного зменшення сторонами ціни договору.

Згідно з пунктом 4.1 Договору розрахунки за фактично поставлене та належним чином прийняте майно належної якості та кількості здійснюються протягом 10-ти банківських днів після підписання видаткової накладної, шляхом оплати Замовником наданої видаткової накладної. Замовник бере на себе фінансові зобов`язання щодо оплати майна тільки при наявності відповідних бюджетних призначень та коштів на реєстраційному рахунку військової частини НОМЕР_1 .

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що поставка майна здійснюється силами i засобами постачальника до 20.11.2022 включно.

Специфікацією майна, яка є Додатком № 1 до Договору, узгоджено поставку наступного товару: IP телефон Grandstream GXP1625 у кількості 1 000 шт. по ціні 1 662,50 грн без ПДВ на загальну суму 1 995 000,00 грн (у тому числі: ПДВ - 332 500,00 грн). Ціна за одиницю товару з ПДВ становить 1 995,00 грн (а.с. 70).

Додатком № 2 до Договору сторонами погоджено «Технічні характеристики товару», що поставлятиметься (а.с. 71).

Відповідно до калькуляції, яка є Додатком № 3 до Договору, щодо визначення ціни товару IP телефон Grandstream GXP1625 у кількості 1 000 шт. визначено наступні статті витрат: сировина та матеріали (за вирахуванням вартості відходів) - 1 551 666,67 грн; основна заробітна плата виробничих працівників - 2 660,33 грн; відрахування на соціальне страхування - 585,27 грн; витрати на збут - 4 796,88 грн; прибуток визначено у розмірі - 102 790,85 грн; ціна реалізації товару без ПДВ 1 662 500,00 грн (а.с. 72).

Відповідач поставив позивачу ІР телефони Grandstream 1625 GXP1625 у кількості 512 шт відповідно до видаткової накладної від 30.08.2022 №16 на суму 1 021 440,00 грн з ПДВ (а.с. 79) та у кількості 488 шт відповідно до видаткової накладної від 16.09.2022 №19 на суму 973 560,00 з ПДВ (а.с. 80).

Згідно актів прийому-передачі військового майна від 30.08.2022 №879 на суму 1 021 440,00 грн з ПДВ (а.с. 73-74) та від 16.09.2022 №1014 на суму 973 560,00 грн з ПДВ прийнято від ТОВ «ЕФ ЕР ТІ-ГРУП» IP телефон Grandstream GXP1625 у кількості 1 000 шт. на загальну суму 1 995 000,00 грн з ПДВ (а.с. 83-84).

Отже, відповідач належним чином виконав умови Договору шляхом поставки обумовленого товару у кількості 1 000 шт. за ціною 1 995,00 грн за одиницю товару на загальну суму 1 995 000,00 грн з ПДВ.

В свою чергу, позивач повністю розрахувався за поставлений товар на суму 1 995 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 12.09.2022 № 1992 на суму 1 021 440,00 грн (а.с. 91) та від 19.08.2022 № 2011 на суму 973 560,00 грн (а.с. 92).

Північним офісом Держаудитслужби на підставі пункту 1.1.6.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю на IV квартал 2022 року, проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ) за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

За результатами проведеної ревізії, що викладені в акті від 14.03.2023 року № 07- 30/110 (а.с. 15-28) та висновку на заперечення від 27.03.2023 року № 262607-14/2390-2023 (а.с. 30-37) (далі - Акт ревізії), комісією Північного офісу Держаудитслужби встановлено відсутність документального підтвердження понесення відповідачем прямих витрат на закупівлю матеріалів на загальну суму 287 001,20 грн за Договором.

В Акті ревізії зазначено, що відповідач для виконання Договору з в/ч НОМЕР_1 придбано IP телефон Grandstream GXP1625 у кількості 1 000 шт. по ціні 1 575,00 грн з ПДВ/шт. на загальну суму 1 575 000,00 грн у ТОВ «ФОРТІМ» (код 43263319) та у ТОВ «МУК ДІСТРІБЬЮШН» (код 39821174), що підтверджується наступними видатковими накладними.

Згідно видаткової накладної від 30.08.2022 №155 ТОВ «ФОРТІМ» поставлено, а ТОВ «ЕФ ЕР ТІ-ГРУП» отримано Ай пі телефони Grandstream 1625 у кількості 512 шт. по ціні 1575,00 грн з ПДВ /шт. на загальну суму 806400,00 грн (у тому числі: ПДВ 134400,00 грн).

Згідно видаткової накладної від 16.09.2022 №173 ТОВ «ФОРТІМ» поставлено, а ТОВ «ЕФ ЕР ТІ-ГРУП» отримано IP телефон Grandstream GXP1625 у кількості 28 шт. по ціні 1575,00 грн з ПДВ /шт. на загальну суму 44 100,00 грн (у тому числі: ПДВ-7350,00 грн).

Згідно видаткової накладної від 16.09.2022 №Д1258081 ТОВ «МУК ДІСТРІБЬЮШН» поставлено, а ТОВ «ЕФ ЕР ТІ-ГРУП» отримано IP телефон Grandstream GXP1625 у кількості 460 шт. по ціні 1 575,00 грн з ПДВ /шт. на загальну суму 724 500,00 грн (у тому числі: ПДВ 120 750,00 грн).

Отже, ревізією встановлено, що ТОВ «ЕФ ЕР ТІ-ГРУП» фактично понесено матеріальні витрати на придбання IP телефон Grandstream GXP1625 y кількості 1000 шт. на загальну суму 1 312 500,00 грн без ПДВ (а.с. 26).

Калькуляцією щодо визначення ціни, яка є Додатком № 3 до Договору на постачання IP телефон Grandstream 1625 y кількості 1 000 шт. визначено матеріальні витрати (сировина та матеріали (за вирахуванням вартості відходів) у розмірі 1 551 666,67 грн.

Спір виник через безпідставне включення відповідачем матеріальних витрат на загальну суму 287 001,20 грн (з ПДВ) до Калькуляції щодо визначення ціни за Договором.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України).

Згідно із статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Положеннями статей 6, 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина 5 статті 180 ГК України).

У статті 10 Закону України «Про ціни та ціноутворення» визначено, що суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни.

Ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами Кабінету Міністрів України.

Статтею 11 Закону України «Про ціни та ціноутворення» визначено, що вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Порядок формування та коригування очікуваної вартості товарів, робіт і послуг оборонного призначення, закупівля яких здійснюється за неконкурентною процедурою, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2021 № 309 (далі по тексту - Порядок) визначає механізм формування та коригування очікуваної вартості товарів, робіт і послуг оборонного призначення, закупівля яких здійснюється за неконкурентною процедурою.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 335 «Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану» встановлено, що на період воєнного стану договірна ціна на постачання товарів, виконання робіт та надання послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони України визначається на підставі калькуляції витрат, сформованої виконавцем державного контракту (договору) з урахуванням економічних показників діяльності підприємства на момент укладення державного контракту. При цьому під час розрахунку ціни враховуються всі податки та збори, загальновиробничі, адміністративні, операційні та інші витрати виконавця, пов`язані з виготовленням товарів, виконанням робіт та наданням послуг.

Під час розрахунку та встановлення цін положення щодо визначення ціни на основі розрахунково-калькуляційних матеріалів, встановлені Порядком формування та коригування очікуваної вартості товарів, робіт і послуг оборонного призначення, закупівля яких здійснюється за неконкурентною процедурою, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2021 №309 та умови договорів, укладених відповідно до цього Порядку, не застосовуються.

Калькуляцією, що є Додатком № 3 до Договору, визначено собівартість товару (сировина і матеріали (за вирахуванням вартості відходів) - 1 551 666,67 грн (а.с. 14). Дана калькуляція щодо визначення ціни була розглянута та узгоджена з позивачем, при цьому з матеріалів справи вбачається, що відповідач не є виробником IP телефонів Grandstream GXP1625, що були предметом купівлі за Договором.

Відповідач закупив поставлені позивачу IP телефон Grandstream GXP1625 у ТОВ «Фортім» за видатковими накладними: №155 від 30.08.2022 у кількості 512 шт. по ціні 1 575,00 грн з ПДВ на загальну суму 806 400,00 грн (ПДВ - 134 400,00 грн) (а.с. 185), №173 від 16.09.2022 у кількості 28 шт. по ціні 1 575,00 грн з ПДВ на загальну суму 44 100,00 грн (ПДВ - 7 350,00 грн) (а.с. 186) та ТОВ «МУК ДІСТРІБЬЮШН» за накладною №Д128081 від 16.09.2022 у кількості 460 шт. по ціні 1 575,00 грн з ПДВ на загальну суму 724 500,00 грн (ПДВ - 120 750,00 грн) (а.с. 187).

Таким чином, висновки ревізії про те, що відповідач витратив (матеріальні витрати) на придбання IP телефон Grandstream GXP1625 у кількості 1 000 шт. на суму 1 320 500,00 грн без ПДВ, тоді як Калькуляцією до Договору визначено матеріальні витрати на загальну суму 1 551 666,67 грн не відповідають постанові Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 335 «Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану», якою встановлено порядок визначення договірної ціни, до якої враховуються витрати виконавця, пов`язані з виготовленням товарів, виконанням робіт та наданням послуг, тоді як відповідає не є виробником IP телефон Grandstream GXP1625.

При цьому за умовами, укладеного між учасниками справи Договору, відповідач взяв на себе зобов`язання поставити майно в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у Специфікації майна, якість якого має відповідати умовам Договору та вимогам ДСТУ (ГОСТів, ТУ, ISO тощо), зазначених у Специфікації, виготовлені не раніше 2021 року та готові до використання, а не зобов`язання щодо виготовлення майна.

Суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що купівля відповідачем телефонного обладнання у контрагентів за меншою ціною, ніж вказано у Калькуляції, не є порушенням ані умов Договору, ані законодавства України. Зміна вартості статей Калькуляції не передбачена умовами договору, і відповідно до пункту 3.2 Договору ціна цього Договору залишається незмінною до повного виконання сторонами зобов`язань за Договором, крім випадків зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків та відповідного зменшення сторонами ціни Договору.

Зміна, у даному випадку зменшення закупівельної ціни у контрагентів відповідача, не призвело до зміни ціни Договору, яка сторонами погоджена у пункті 3.1.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Судом першої інстанції встановлено, що зобов`язання за Договором сторонами виконано у повному обсязі, відповідно до умов укладеного Договору і зазначене не заперечується учасниками справи.

Доводи апелянта про те, що коливання ціни товару у бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг) є внесенням змін до Договору, яке потребує погодження не заслуговують на увагу, оскільки зазначене, як правильно зазначив відповідач у відзиві на апеляційну скаргу не було підставою позову у суді першої інстанції, тоді як у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (частина 5 статті 269 ГПК України).

Крім того, у постанові від 18.10.2018 у справі №917/1064/17 Верховний Суд зауважив, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/17984/16 акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Таким чином, акт ревізії Державної фінансової інспекції України не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами. Даний акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу (постанови Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, від 06.07.2018 у справі №904/7287/17, від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17 та від 13.02.2018 у справі №910/12793/17).

Крім того, за приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з пунктом 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. Позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони, тоді як позивач зазначеного не навів та не довів, в обґрунтування позовних вимог про стягнення збитків.

За відсутності хоча б одного із елементів цивільного правопорушення у суду наявні підстави для відмови у задоволенні позову про відшкодування збитків.

Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Щодо незалучення судом першої інстанції Північного офісу Держаудитслужби, то суд апеляційної інстанції при підготовці справи до апеляційного розгляду у відповідності до статті 267 ГПК України з`ясовує питання про склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення господарського суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

При підготовці справи №910/13916/23 до апеляційного розгляду судом апеляційної інстанції з`ясовано, що рішення господарського суду першої інстанції у даній справі не впливає на права та обов`язки Північного офісу Держаудитслужби, оскільки спірні правовідносини стосуються відносин між позивача та відповідачем, які виникли на підставі Договору.

Абзацом 2 частини 2 статті 277 ГПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, незалучення судом першої інстанції Північного офісу Держаудитслужби не призвело до неправильного вирішення справи.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно ст. 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/13916/22 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Згідно із статтею 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (позивача).

Керуючись статями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/13916/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/13916/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Військову частину НОМЕР_1 .

4. Матеріали справи №910/13916/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 22.02.2024.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді Г.А. Кравчук

І.П. Ходаківська