Рішення

від 16.10.2007 по справі 33/254-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/254-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.10.07р.

Справа № 33/254-07

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "ХімВуглеПостачання",

м. Алчевськ, Луганської області 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "ДнепрТрансОіл", м. Дніпропетровськ 

про стягнення 151096 грн. 77 коп.

Суддя  Рудовська І.А.

Представники:

  Від позивача: Гуришкін О.Г., директор (протокол № 5)

Від відповідача: Покотило О.М., директор (рішення власника № 2 від 01.06.2007 року) 

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ХімВуглеПостачання", звернувся  до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з  відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "ДнепрТрансОіл", 138 000 грн. заборгованості, 6 166 грн. 52 коп. –пені, 5 796 грн. –інфляційних втрат, 1 134 грн. 25 коп. –3% річних та судових витрат по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 16.10.2007 року позов підтримав та просить задовольнити його в заявленій сумі.

Відповідач в судовому засіданні 16.10.07 року та у відзиві на позов проти задоволення  позову не заперечує.

В судовому засіданні 16.10.2007 р.  за згодою представників позивача та відповідача  було оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85   Господарського процесуального кодексу України.  

Розглянувши наявні матеріали справи,  дослідивши  та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення  представників позивача і відповідача , суд, -

ВСТАНОВИВ :

20.10.2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ХімВуглеПостачання" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ДнепрТрансОіл" (постачальник) був укладений договір поставки № 20/10-2005 (далі –Договір).  

Згідно до умов договору покупець поручає, а постачальник приймає на себе зобов'язання по поставці товару (а саме - бензину стабільного, бензинів автомобільних: А-92, А-93, А-95, А-80, А-76, дизельного пального), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього (п.п. 1. Договору).   

Відповідно до п. 2.1., 2.3 Договору оплата товару здійснюється покупцем  шляхом перерахування коштів на рахунковий рахунок постачальника після отримання товару покупцем відповідно до виставленого рахунку-фактури. Ціна та кількість товару визначається відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору  за неналежне виконання своїх зобов"язань сторони несуть відповідальність яка передбачена діючим законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем 20.10.2005 року була здійснена попередня оплата за товар у розмірі 80 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 311 від 20.10.07 року та 24.10.07 року позивачем було здійснено також платіж за товар у розмірі 70 000 грн., доказом чого є платіжне доручення № 312 від 24.10.07 року. (а.с. 18, 25.)

01.12.05 року відповідачем було здійснене часткове повернення коштів позивачу у розмірі 12 000 грн., що підтверджується випискою з рахунку позивача від 01.12.05 року (а.с. 17).

01.09.2006 року між позивачем та відповідачем було проведено акт взаєморозрахунків та відповідачем підтверджено існуючу заборгованість перед позивачем у розмірі 138 000 грн., доказом чого є підпис повноважного представника відповідача на акті звірки скріпленого печаткою.

Цивільні  обов'язки  виконуються  у  межах,   встановлених договором або актом цивільного законодавства (п.1 ст.14 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст.  525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Згідно до ч.2  статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань  є  підставою  для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті  230 Господарського кодексу України штрафними санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

            Відповідачем не надано суду доказів своєчасного виконання умов договору щодо поставки   товару.

            На момент розгляду справи заборгованість відповідача складає 138 000 грн., докази погашення якої в матеріалах справи відсутні, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані,  підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню.

          Позивач наполягає на стягненні з відповідача  пені за кожний день прострочення платежу в сумі 6 166 грн. 52 коп., 5 796 грн. –інфляційних втрат, 1 134 грн. 25 коп. –3% річних за період з 01.05.2007 року по 09.08.2007 року.

          В зв'язку з тим, що відповідач не виконав своє зобов'язання, порушивши умови Договору,   тому перевіривши розрахунок  позивача в частині нарахування відповідачу ,    6 166 грн. 52 коп. –пені, 5 796 грн. –інфляційних втрат, 1 134 грн. 25 коп. –3% річних,  докази погашення яких в матеріалах справи відсутні та сторонами не подані, суд вважає їх обґрунтованими, оскільки підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем на підставі ст.33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

На  підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покласти на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 47, 43,  44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

                                                ВИРІШИВ:

 Позов задовольнити.

 Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ДнепрТрансОіл" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Можайського, 6; р/р 26007050500222 в у Петровському відділенні КБ "ПриватБанк", МФО 305299,  ЄДРПОУ 32561220) на  користь товариства з обмеженою відповідальністю "ХімВуглеПостачання" (94200, м. Алчевськ, вул. Московська, 4/3; р/р 2600011070 у ЛОД ВАТ "Райффайзен банк Аваль" м. Луганськ, МФО 304007,  ЄДРПОУ 30755727) 138 000 (сто тридцять вісім тисяч) грн.. –основної заборгованості, 6 166 (шість тисяч сто шістдесят шість) грн. 52 коп. –пені, 5 796 (п'ять тисяч сімсот дев'яноста шість) грн. –інфляційних втрат, 1 134 (одна тисяча сто тридцять чотири) грн. 25 коп. –3% річних, 1 511 грн. –державного мита, 118 грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

 Видати наказ.

  Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

 І.А. Рудовська

Рішення підписано 29.10.2007 року