Рішення

від 19.02.2024 по справі 463/8172/23

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/8172/23

Провадження № 2/463/359/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді - Леньо С. І.

з участю секретаря - Станько Р.О.

розглянувши в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал-Всесвіт» про стягнення страхового відшкодування,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, просить ухвалити рішення, яким стягнути з ПрАТ «СК «Універсальна» недоплачену частину страхового відшкодування в сумі 33267,50 грн., а з ТзОВ «Гал-Всесвіт» - франшизу в сумі 2500 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 01.06.2023 о 12:15 год. в селі Малечковичі Львівської області відбулась ДТП за участю транспортного засобу Hyndai Santa д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням позивача та транспортного засобу БАЗ д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , власником якого є ТОВ «Гал-Всесвіт». Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 22.06.2023 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП. Цивільно-правова відповідальність останнього застрахована у ПрАТ «СК «Універсальна», яка лише частково виплатила страхове відшкодування в сумі 84 881 грн., тоді як згідно висновку експерта вартість матеріального збитку становить 120748,50 грн. За виключенням франшизи в розмірі 2600 грн., різницю між виплаченим страховим відшкодуванням та лімітом відповідальності страховика, яка становить 33267,50 грн. просить стягнути в примусовому порядку з ПрАТ «СК «Універсальна». З відповідача ТзОВ «Гал-Всесвіт» просить стягнути франшизу в розмірі 2500 грн., оскільки він є власником автобуса, водій якого вчинив ДТП.

Відповідач ПрАТ «СК «Універсальна» не погодився та в особі повноважного представника подав відзив на позовну заяву. Зазначає, що розмір матеріальної шкоди визначено на підставі звіту про оцінку та за виключенням податку на додану вартість виплачено позивачу. В свою чергу, наданий позивачем висновок експерта вважає неналежним доказом, оскільки такий містить розбіжності в описі пошкоджених деталей та вартості їх ремонту, а також позивач не довів необхідність проведення експертного дослідження. Просить в позові відмовити.

Відповідач ТОВ «Гал-Всесвіт» також подало відзив на позовну заяву, долучивши докази його направлення іншим учасникам справи. Зазначає, що франшизу в сумі 2600 грн. позивачу добровільно відшкодувала дружина винуватця ДТП ОСОБА_3 , внаслідок чого відповідні позовні вимоги до ТОВ «Гал-Всесвіт» безпідставні. Просить в позові відмовити.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких в силу вимог частини першої статті 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору не було подано.

Інформація про рух справи та процесуальні дії, вчинені судом в процесі її розгляду.

Позовна заява поступила до суду 19.09.2023.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 25.09.2023 відкрито провадження у справі та призначено таку до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за наявними в ній матеріалами. Визначено строк та черговість для подання заяв по суті справи.

Одночасно з відкриттям провадження у справі суд направив сторонам інформаційне повідомлення про права та обов`язки сторін (а.с.78), в тому числі про обов`язок подати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, а також неможливість приховування доказів. Цим же повідомленням сторонам роз`яснено порядок та строки подання доказів.

Таким чином, суд виконав вимоги статті 221 ЦПК України.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, яку останній повторив в пункті 22 справи «Осіпов проти України» (заява № 795/09, рішення від 08.10.2020), стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 статті 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження (див. рішення у справі «Варданян та Нанушян проти Вірменії» (Vardanyan and Nanushyan v. Armenia), заява № 8001/07, пункт 86, від 27.10.2016, та наведені у ньому посилання). Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого судового розгляду», гарантованого статтею 6 Конвенції.

З огляду на характер спірних правовідносин, справа стосується відшкодування шкоди, а оскільки вирішенню підлягали виключно питання права, суд з посиланням на відповідну практику ЄСПЛ при відкритті провадження визнав недоцільним проведення судового засідання та визначив, що розгляд справи проводитиметься без проведення судового засідання за наявними в ній матеріалами. Одночасно, сторонам було роз`яснено право ініціювати розгляд справи з викликом сторін.

Сторони таким правом не скористались. Суд також не знайшов підстав ініціювати розгляд справи з викликом сторін, а тому, розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

В силу вимог Закону та враховуючи характер спірних правовідносин справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, а тому, відповідно до вимог частини третьої статті 279 ЦПК України суд не проводив підготовчого засідання.

Перед тим як закінчити з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд надав можливість кожній із сторін висловити свою позицію та надати наявні у неї докази.

Відтак, суд у відповідності до вимог частини п`ятої статі 12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Про існування будь-яких інших доказів, які мають важливе значення і які не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, при тому що в силу частин другої четвертої статті 83 ЦПК України вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом та в цей же строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.

Суд у відповідності до вимог частини сьомої 81 ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь-якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (частина третя статті 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Позиція суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 264 ЦПК України суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з огляду на таке.

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 01.06.2023 о 12:15 год. в селі Малечковичі Львівської області відбулась ДТП за участю транспортного засобу Hyndai Santa д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням позивача та транспортного засобу БАЗ д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , власником якого є ТОВ «Гал-Всесвіт».

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 22.06.2023 (а.с.10), яка не оскаржувалась і набрала законної сили, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу БАЗ д.н.з. НОМЕР_2 застрахована у страховій компанії ПрАТ «СК «Універсальна», що стверджується копією відповідного страхового полісу № ЕР/213211713 від 03.02.2023, яка долучена до матеріалів справи (а.с.116). Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 160000 грн. Франшиза 2600 грн.

Відповідне повідомлення про ДТП та заяву про страхове відшкодування позивач подав відповідачу ПрАТ «СК «Універсальна» (а.с.12, 13), після чого останній виплатив позивачу страхове відшкодування в розмірі 84881,93 грн., чого сторони не оспорюють і що відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Вбачається, що такий розмір страхового відшкодування відповідач визначив на основі звіту про визначення матеріального збитку № 96-D/12/73 від 01.08.2023 (а.с.120-126). При цьому, оскільки виплата здійснена на рахунок потерпілого, сума страхового відшкодування зменшена на суму податку на додану вартість та за виключенням франшизи.

Згідно висновку експерта № 69 від 30.06.2023, який складено на замовлення позивача і оригінал якого долучено до матеріалів справи (а.с.16-35), вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових автомобіля Hyndai Santa д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження у ДТП 01.06.2023 станом на момент огляду становить 120748,50 грн.

Вважаючи, що розміру страхового відшкодування недостатньо для покриття матеріальних збитків позивач звернувся до суду з цим позовом.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як зазначив Верховний Суд складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду справи № 288/1256/17 (постанова від 08.02.2021) преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Оскільки згаданою вище постановою судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 22.06.2023 встановлено вину ОСОБА_2 у вчиненні ДТП, суд в межах цієї справи вказаний факт визнає преюдиційним та не буде його повторно досліджувати.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, що згідно із цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За змістом статті 22, 1166, 1192 ЦК України, шкода відшкодовується в повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У справі яка розглядається сторонами надано висновок експерта та звіт оцінювача, які містять відмінні дані про розмір заподіяної шкоди. Відтак, суд повинен перевірити та надати перевагу тому з доказів, який найбільш точно відповідає обставинам справи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Під час розгляду справи № 760/6034/16-ц (постанова від 15.02.2023) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Всебічність та повнота, зокрема, передбачають з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 89 ЦПК України, щодо відсутності у будь-якого доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Крім того, Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

На думку суду, в межах цієї справи саме наданий позивачем висновок експерта відповідає вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності, тоді як наданий відповідачем звіт цим критеріям не відповідає.

Так, пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Таким чином, право страховика на здійснення виплати страхового відшкодування без проведення експертизи безпосередньо залежить від погодження потерпілим розміру збитків.

Відтак, саме на страховика покладено обов`язок доведення наявності відповідної згоди потерпілого, оскільки саме ним реалізується право на здійснення виплати страхового відшкодування без проведення експертизи.

До матеріалів справи відповідачем долучено копію протоколу огляду транспортного засобу позивача (а.с.117-118). Такий огляд проведено 07.06.2023, наданий відповідачем звіт про оцінку майна складено 01.08.2023, тоді як наданий позивачем висновок експерта 30.06.2023, тобто ще до подання звіту відповідачем. Очевидно, що в такому випадку позивач не надав згоди на визначений відповідачем розмір страхового відшкодування, а свого експертного дослідження відповідач не проводив.

Тому, керуючись своїм внутрішнім переконанням, як це передбачено частиною другою статті 82 ЦПК України, суд приймає до уваги саме наданий позивачем висновок експерта і саме на основі його даних вирішує питання про розмір заподіяних збитків і не приймає до уваги наданий відповідачем звіт про оцінку, визнаючи його недостатнім доказом для встановлення обставин, що мають значення для справи.

Як уже зазначалось вище, загальний розмір заподіяних збитків згідно наданого позивачем висновку експерта становить 120748,50 грн. Відповідач натомість виплатив страхове відшкодування в загальній сумі 84881,93 грн. Відтак, за виключенням франшизи, різниця між завданою шкодою та виплаченим страховим відшкодуванням становить 33266,57 грн. і з огляду на обов`язок відповідача відшкодувати шкоду в повному обсязі, така підлягає стягненню в судовому порядку.

Тому, в цій частині позов підлягає до задоволення частково.

Що ж стосується позовних вимог до відповідача ТОВ «Гал-Всесвіт», в їх задоволенні належить відмовити.

Згідно з абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як уже зазначалось вище, умовами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановлено франшизу в сумі 2 600 грн. і виплачене позивачу страхове відшкодування зменшено на цю суму.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2020 у справі № 147/66/17 вказано, що потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених цим Законом випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи.

Водночас, як вбачається з копії платіжної інструкції від 16.08.2023 (а.с.146), позивачу вже відшкодована франшиза в сумі 2600 грн., що виключає можливість задоволення цієї позовної вимоги. При цьому, на думку суду немає правового значення той факт, що франшизу відшкодовано дружиною винуватця ДТП ОСОБА_3 , оскільки визначальним в цьому випадку є факт відшкодування шкоди потерпілому, а не суб`єкт відшкодування.

Щодо судових витрат.

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Крім того, згідно пункту 3 частини другої цієї статті у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальна ціна позову становила 35867,50 грн. (33267,50 + 2500 = 35867,50) Суд задоволив позовні вимоги на суму 33266,57 грн., що становить 92,75 % від загального розміру позовних вимог.

При пред`явленні позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1073,60 грн., що стверджується відповідною квитанцією (а.с.5). Відтак, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача ПрАТ «СК «Універсальна» на користь позивача слід стягнути 995,76 грн. судового збору, що становить 92,75 % від суми сплаченого судового збору.

Крім того, згідно частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати, пов`язані із проведенням експертизи та витрати на професійну правничу допомогу.

Правила розподілу судових витрат закріплені у статті 141 ЦПК України.

Так, за змістом частини третьої цієї статті при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У справі яка розглядається позивач просить стягнути витрати за проведення експертизи в розмірі 5000 грн., які сплачені ним згідно відповідної квитанції (а.с.15). Суд вважає, що такі витрати мають значення для справи, оскільки експертиза проводилась саме на підтвердження розміру завданої шкоди.

З огляду на характер спірних правовідносин та предмет спору, суд не вважає, що розмір таких витрат є необґрунтованим та/або непропорційним. Зрештою, у справі немає доказів про неспівмірність таких витрат, а в силу вимог частини дев`ятої статті 139 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності таких витрат покладається на відповідача.

Крім того, ніщо не вказує на недобросовісність поведінки позивача при розгляді справи.

Також, немає підстав для висновку, що такий міг бути ефективно вирішений з користю для кожної із сторін в позасудовому порядку.

Як наслідок, суд погоджується з обґрунтованістю розміру витрат, пов`язаних з проведенням експертизи. При цьому, такі витрати слід стягнути пропорційно розміру задоволених позовних вимог (92,75%), що становить 4637,50 грн.

Всього, з ПрАТ «СК «Універсальна» на користь позивача слід стягнути 5633,26 грн. судових витрат.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 12,81,82,141,223,263-265,268,279 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 22, 988, 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (м.Київ, вул. Лесі Українки, 9, код ЄДРПОУ 20113829) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) страхове відшкодування в розмірі 33266,57 грн. (тридцять три тисячі двісті шістдесят шість грн. 57 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на користь ОСОБА_1 5633,26 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 354, 355, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Леньо С. І.