Ухвала від 16.02.2024 по справі 448/49/24

Єдиний унікальний номер 448/49/24

Провадження № 2/448/192/24

У Х В А Л А

про витребування доказів

(повний текст)

16.02.2024 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.,

при секретарі судового засідання Романченко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнових збитків, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Мостиського районного суду Львівської області перебуває вказана цивільна справа.

Позивач ОСОБА_1 скерував на адресу суду заяву-клопотання про витребування доказів, зокрема просить суд витребувати з канцелярії Мостиського районного суду Львівської області наступні докази: матеріали справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, натомість у поданій заяві - клопотанні просив розглядати дану цивільну справу у його (позивача) відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

Проаналізувавши доводи заявленого клопотання і матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч.1 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею ст.76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

За змістом ч.ч. 6-8 ст.84 ЦПК України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Згідно ч.ч.5, 6 ст.95 ЦПК України, учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Зміст права на справедливий розгляд справи широко висвітлюється в практиці Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ). Так, в рішенні у справі "Руіз-Матеос проти Іспанії" (Ruiz-Mateos v. Spain, заява № 12952/87, від 23 червня 1993 року, п. 63) ЄСПЛ зазначив, що принцип рівності сторін (рівних процесуальних можливостей) є одним з проявів справедливого розгляду, який включає фундаментальне право на змагальність розгляду.

Відповідно до ч.5 ст.263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги предмет спору, заявлені позовні вимоги, доводи позивача, викладені ним у заявах по суті спору та наявні у матеріалах справи докази, враховуючи, що обставини цивільної справи з`ясовуються судом на засадах змагальності, з метою забезпечення всебічності, повноти та об`єктивності вирішення спору та дотримання всіх процесуальних прав учасників процесу, в тому числі в частині доказування, суд приходить до переконання, що заявлене клопотання про витребування доказів підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.84, 260 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів задовольнити.

Витребувати з канцелярії Мостиського районного суду Львівської області наступні докази: матеріали справи ЄУН 448/718/22, провадження 3/448/438/22 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

Копію ухвалидля виконанняскерувати в канцелярію Мостиського районного суду Львівської області.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає, заперечення на неї може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складено 21.02.2024р.

Суддя Ю.В. Кічак