Рішення

від 22.02.2024 по справі 907/980/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2024 р. м. УжгородСправа № 907/980/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

Розглянув матеріали справи

за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача Приватного підприємства «Закарпатінвестбуд», м Ужгород

про стягнення 80 863,81 грн

За участю представників:

позивача Данканич А.Е., в порядку самопредставництва;

відповідача Тодавчич Г.І., адвокат, довіреність від 21.11.2023.

ВСТАНОВИВ:

Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Закарпатінвестбуд» 80 863,81 грн заборгованості з орендної плати за період з вересня 2021 року до вересня 2023 року, посилаючись на неналежне виконання відповідачем Договору оренди землі від 15.01.2008 з урахуванням додаткових угод.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/980/23 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2023.

Ухвалою від 30.10.2023 суд відкрив провадження у справі, постановив розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору, заяв із обґрунтуванням заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

В ході розгляду справи ухвалою суду від 18.12.2023 повернуто без розгляду заяву відповідача від 01.12.2023 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Надалі, зважаючи на наявність невідповідностей в документах, копії яких долучені до позовної заяви, що мають важливе значення, з метою повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, суд ухвалою від 12.01.2023 призначив справу №907/980/23 до розгляду у судовому засіданні та повідомив учасників справи, що воно відбудеться 31.01.2023 року.

У зв`язку з неявкою учасників справи в судове засідання 31.01.2023 ухвалою від 31 січня 2023 року сторін повідомлено, що наступне судове засідання відбудеться 22.02.2024 року.

20 лютого 2024 року позивачем у справі подано заяву від 16.02.2024 про зменшення позовних вимог, відповідно до якої, посилаючись на врахування позивачем отриманих від відповідача платежів на суму 32 633,10 грн без зазначення призначення платежу, Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради повідомляє, що заборгованість ПП «Закарпатінвестбуд» за Договором оренди землі від 15.01.2008 за період з 01.09.2021 по 30.09.2023 складає 46 724,26 грн, а відтак саме дану суму позивач просить суд стягнути з відповідача в примусовому порядку.

Присутній в судовому засіданні 22.02.2024 представник позивача підтримав подану суду заяву про зменшення позовних вимог та просив суд поновити строк її подання, мотивуючи пропуск строку здійсненим корегуванням стану розрахунків з відповідачем, які можливо було здійснити лише після надходження 19.01.2024 до позивача листа ПП «Закарпатінвестбуд» щодо реструктуризації заборгованості із долученими доказами часткової сплати заборгованості відповідачем саме за Договором оренди землі від 15.01.2008.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, визнав позовні вимоги на вказану суму заборгованості та подав суду заяву від 22.02.2024 №24 про розстрочення сплати боргу на 10 місяців рівними платежами по 4672,42 грн.

Розглядаючи клопотання позивача в частині зменшення розміру позовних вимог суд враховує наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 119 ГПК України).

Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу (ч. 6 ст. 119 ГПК України).

Розглянувши усне клопотання позивача про поновлення строку для подання заяви про зменшення позовних вимог, зважаючи на зазначені підстави пропуску такого строку, які позивачем пов`язуються з отриманням інформації про некоректно здійснені відповідачем платежі 19.01.2024, тобто вже після встановленого в п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України строку, суд вважає обґрунтованим означене клопотання, а підстави пропуску процесуального строку поважними.

Відтак, з метою дотримання принципів рівності сторін перед законом і судом, змагальності та диспозитивності господарського судочинства, всебічного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, в порядку ст. 119 ГПК України, пропущений позивачем строк подання заяви про зменшення розміру позовних вимог підлягає поновленню.

Водночас, під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі 925/185/19, від 23.01.2020 у справі 925/186/19).

Клопотання про зменшення позовних вимог підписано уповноваженим представником Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, адвокатом Данканичем А.Є.., повноваження якого на підписання відповідної заяви визначені в довіреності № 24.01-12/2 від 02.01.2024 року.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог підписане уповноваженим представником, відповідає за формою та змістом вимогам, що встановлені п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, а відтак, вказане клопотання приймається судом, а розгляд справи відбуватиметься з урахуванням зменшених позовних вимог.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки наявних в матеріалах справи доказів.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення їх розміру, мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди земельної ділянки від 15.01.2008 в частині оплати за користування земельною ділянкою за період з вересня 2021 року по вересень 2023 року включно, у зв`язку з чим у Приватного підприємства «Закарпатінвестбуд» наявна заборгованість в розмірі 46 724,26 грн, з вимогами про стягнення яких позивачем заявлено даний позов до господарського суду.

Заперечення (відзив) відповідача

Відповідачем зменшені позовні вимоги в розмірі 46 724,26 грн визнаються. Водночас, ПП «Закарпатінвестбуд» відповідно до заяви від 22.02.2024 №24 просить розстрочити сплату боргу на 10 місяців рівними платежами по 4672,42 грн.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

15 січня 2008 року між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради (правонаступником якого відповідно до рішення Ужгородської міської ради №425 від 07.09.2021 «Про реорганізацію виконавчих органів міської ради» є Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради), як Орендодавцем та Приватним підприємством «Закарпатінвестбуд», як Орендарем укладено договір оренди землі (надалі - Договір), за умовами п.п. 1., 2. якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку під придбаним незавершеним будівництвом багатоквартирного будинку, яка знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Перемоги, 177 а-б, площею 1746 м.кв.

Договір зареєстрований Закарпатською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель 21.03.2008 вчинено запис за №2110100000-0408070000051.

Відповідно до Акту приймання-передачі №891 від 15.01.2008 Орендодавцем передано, а Орендарем прийнято в строкове платне володіння та користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Перемоги, 177 а-б, площею 1746 м.кв.

Пунктом 8 Договору встановлено строк його дії 2 роки та визначено переважне право Орендаря поновлення договору оренди на новий строк.

Строк дії Договору неодноразово продовжувався сторонами: Додатковою угодою від 07.05.2010 - на три роки (п.п. 2, 5 Додаткової угоди від 07.05.2010 до Договору), а згодом, Додатковою угодою № 2 від 03.06.2014 року на 10 років, до 11.04.2024 року (п. 1 абз. 3. п. 2 Додаткової угоди №2 від 03.06.2014 до Договору).

Крім того, означеними додатковими угодами від 07.05.2010 та від 03.06.2014 сторонами вносилися зміни до пунктів 5, 9, 10 Договору щодо розміру нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, орендної плати та порядку її сплати (п.п. 1, 3, 4 Додаткової угоди від 07.05.2010 до Договору, п. 1, абз. 2, 4, 5 п. 2 Додаткової угоди №2 від 03.06.2014 до Договору), а згідно з п. 1 Додаткової угоди №2 від 03.06.2014 до Договору визначено кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:22:001:0028.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 14.01.2020 у справі №907/247/19 (яке набрало законної сили у встановленому законом порядку) частково задоволено позовні вимоги Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради (правопопередника позивача у спірних правовідносинах) та визнано укладеною Додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 15.01.2008 року, зареєстрованого Закарпатською регіональною філією ДП Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України від 21.03.2008 року № 2110100000-0408070000051 з викладенням в резолютивній частині судового рішення тексту відповідної додаткової угоди.

Так, відповідно до зазначеної в рішенні Господарського суду Закарпатської області від 14.01.2020 у справі №907/247/19 редакції пунктів 5, 9, 10 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:22:001:0028 станом на 2019 рік становить 1 312 940,38 грн згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданої відділом в Ужгородському районі ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 18.01.2019 року № 149.

Орендна плата вноситься Орендарем у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі у грошовій форм та становить 39 388,21 грн на рік. Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 3282,35 грн.

Позивач в позовній заяві, заяві про зменшення розміру позовних вимог та згідно з поданим уточненим розрахунком заборгованості по орендній платі за період з вересня 2021 по вересень 2023 року стверджує, що Орендар не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання, а саме не оплатив в повній мірі та у визначений Договором строк орендну плату за користування земельною ділянкою за цей період, в результаті чого в нього виникла заборгованість в розмірі 46 724,26 грн, стягнення якої є предметом позовних вимог в даній справі.

Судом також встановлено, що заборгованість відповідача по сплаті орендної плати за користування спірною земельною ділянкою за період до вересня 2021 року була предметом судового розгляду в Господарського суді Закарпатської області у справі №907/668/21, рішенням від 28.10.2021 у якій позовні вимоги судом задоволено та вказане рішення суду набрало законної сили у встановленому законом порядку відповідно до ухвали Західного апеляційного господарського суду від 09.01.2023 у справі №907/668/21.

Надіслані 13.07.2022 та 25.05.2023 на адресу відповідача претензії №30.01-13/141 від 08.06.2022 та №30.01-13/195 від 21.04.2023 про погашення заборгованості, яка станом на час оформлення претензій становила 74 049,09 грн та 106 671,26 грн відповідно (з урахуванням заборгованості, що стягнута Господарським судом Закарпатської області в межах справи №907/668/21) залишені ПП «Закарпатінвестбуд» без відповіді та задоволення, що зумовило звернення позивача з даним позовом до господарського суду, предметом якого, з урахуванням заяви від 16.02.2024 про зменшення позовних вимог визначено стягнення з відповідача 46 724,26 грн заборгованості.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

За змістом ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом (ст. 4 Закону України "Про оренду землі").

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини дев`ятої статті 93 Земельного кодексу України відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 13 Закону "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону "Про оренду землі" орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі.

Згідно зі статтею 21 Закону "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

З наведених норм права вбачається, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Індексація нормативної грошової оцінки земель передбачена пунктом 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, відповідно до якого для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель (п. 289.2 ст. 289 ПК України). Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як зазначалось вище, пунктами 9,10 Договору оренди землі від 15.01.2008 (в редакції Додаткової угоди, що укладена відповідно до рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.01.2020 у справі №907/247/19) сторонами погоджено розмір орендної плати за користування земельною ділянкою 39 388,21 грн на рік, порядок та строк сплати орендної плати щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 3282,35 грн.

Крім того, матеріали справи свідчать, що позивачеем на підставі повідомлення №30.01.-12/942 від 04.04.2023 та у зв`язку з зміною нормативно-грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:22:001:0028 в 2022 та 2023 роках (витяги з технічної документації з нормативно-грошової оцінки №1876/221-22 від 24.01.2022, №НВ-2100141852023 від 22.03.2023) змінено нарахований розмір орендної плати в 2022 році 3610,59 грн та в 2023 році 4152,18 грн.

Вказані нарахування відповідачем жодним чином не заперечені, навпаки визнаються відповідно до пояснень представника в судовому засіданні та у клопотанні №24 від 22.02.2024 про розстрочення заборгованості.

Обов`язок Орендаря своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату за користування земельною ділянкою визначений п. 30. Договору (в редакції Додаткової угоди, що укладена відповідно до рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.01.2020 у справі №907/247/19) та йому кореспондує право Орендодавця вимагати від Орендаря своєчасного внесення орендної плати згідно з п. 27. Договору.

Як свідчать зібрані у справі докази, відповідач свого обов`язку щодо своєчасного і повного внесення орендної плати за користування земельною ділянкою за період з вересня 2021 року по вересень 2023 року включно належним чином і у встановлений строк не виконав, допустивши заборгованість перед позивачем, яка на час прийняття даного рішення за означений період становить 46 724,26 грн.

І оскільки факт порушення відповідачем зазначених договірних зобов`язань встановлений судом та визнаний відповідачем, Договір оренди землі від 15.01.2008 у судовому порядку недійсним або неукладеним не визнано, отже, його умови є обов`язковими до виконання сторонами, а тому позовні вимоги Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради про примусове стягнення з Приватного підприємства «Закарпатінвестбуд» 46 724,26 грн заборгованості підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені та визнані відповідачем.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, визнані відповідачем, підлягають до задоволення в заявленому розмірі.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Так, у справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

З огляду на те, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при її наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

У постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17 зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003).

Таким чином, питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення такої заяви є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочення.

В обґрунтування поданої заяви про надання розстрочки виконання судового рішення представник боржника зазначає, що на сьогоднішній день відповідач (боржник) перебуває у складному фінансовому становищі, що значно ускладнює виконання рішення суду, а сама земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:22:001:0028 фактично не використовувалася ПП «Закарпатінвестбуд» та, відповідно, будь-яких фінансових зисків від користування земельною ділянкою підприємство не отримувало.

Звертає, при цьому, відповідач увагу, що ним на даний час комплексно вирішується питання реструктуризації загальної заборгованості перед позивачем та в межах справи №907/668/21 сторонами 02.02.2024 укладено мирову угоду на стадії виконання судового рішення. Вказана обставина не заперечується позивачем.

Представник відповідача в судовому засіданні додатково звертає увагу на часткову сплату відповідачем заборгованості за Договором, яка здійснюється ПП «Закарпатінвестбуд» на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради на регулярній основі, щомісячно, що вбачається з платіжних документів, долучених підприємством до заяви від 01.12.2023 (заперечення щодо розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження) та підтверджується і поданим позивачем уточненим розрахунком.

При цьому, представник відповідача зазначає, що для належного виконання зобов`язань перед позивачем підприємству слід як сплачувати щомісячну орендну плату, так і виконувати графік розстрочки за укладеною в справі №907/668/21 мировою угодою, а відтак, сплата одразу усієї суми заборгованості негативно вплине на господарську діяльність боржника та на можливість виконання зобов`язань перед контрагентами і бюджетними платежами усіх рівнів.

Наполягає на тому, що надання розстрочки не є уникнення боржником відповідальності, а навпаки, сприятиме погашенню заборгованості та недопустить наявності ризиків фінансової неплатоспроможності та банкрутства підприємства.

Позивач в судовому засіданні заперечує проти задоволення означеного клопотання відповідача з підстав документальної необґрунтованості підстав надання розстрочки.

Водночас, заперечень та/або доказів на підтвердження того, що розстрочка виконання рішення в даній справі буде порушувати майнові інтереси Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради позивачем не надано, навпаки, підтверджено наявність мж сторонами домовленостей щодо розтермінування сплати заборгованості в межах справи №907/668/21.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Приписами частини 1 статті 239 ГПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Враховуючи наведене, беручи до уваги зазначені відповідачем обставини неможливості наразі виконати рішення Господарського суду Закарпатської області у даній справі, з огляду на відсутність документально підтверджених заперечень позивача щодо порушення власних майнових інтересів наданням розстрочки відповідачу, керуючись принципами розумності та справедливості, суд вважає, що задоволення клопотання відповідача не порушуватиме балансу інтересів сторін, є пропорційним та слугуватиме досягненню мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора, а відтак, заява Приватного підприємства «Закарпатінвестбуд» від 22.02.2024 №24 про розстрочення сплати боргу на 10 місяців підлягає задоволенню судом, а виконання рішення Господарського суду Закарпатської області у даній справі, - розстроченню на 10 місяців згідно з встановленим в резолютивній частині рішення графіком.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у справі.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Закарпатінвестбуд» (88000, м. Ужгород, вул. Минайська, буд. 16, кв. 1, код ЄДРПОУ 32953657) на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, площа Поштова, буд. 3, код ЄДРПОУ 36541721) 46 724,26 грн (сорок шість тисяч сімсот двадцять чотири гривні 26 копійок) заборгованості, розстрочивши виконання рішення на 10 місяців шляхом сплати щомісячно не пізніше 22 числа кожного місяця платежів в таких розмірах:

- не пізніше 22.03.2024 4672,42 грн (чотири тисячі шістсот сімдесят дві гривні 42 копійки);

- не пізніше 22.04.2024 4672,42 грн (чотири тисячі шістсот сімдесят дві гривні 42 копійки);

- не пізніше 22.05.2024 4672,42 грн (чотири тисячі шістсот сімдесят дві гривні 42 копійки);

- не пізніше 22.06.2024 4672,42 грн (чотири тисячі шістсот сімдесят дві гривні 42 копійки);

- не пізніше 22.07.2024 4672,42 грн (чотири тисячі шістсот сімдесят дві гривні 42 копійки);

- не пізніше 22.08.2024 4672,42 грн (чотири тисячі шістсот сімдесят дві гривні 42 копійки);

- не пізніше 22.09.2024 4672,42 грн (чотири тисячі шістсот сімдесят дві гривні 42 копійки);

- не пізніше 22.10.2024 4672,42 грн (чотири тисячі шістсот сімдесят дві гривні 42 копійки);

- не пізніше 22.11.2024 4672,42 грн (чотири тисячі шістсот сімдесят дві гривні 42 копійки);

- не пізніше 22.12.2024 4672,48 грн (чотири тисячі шістсот сімдесят дві гривні 48 копійок).

3. Стягнути з Приватного підприємства «Закарпатінвестбуд» (88000, м. Ужгород, вул. Минайська, буд. 16, кв. 1, код ЄДРПОУ 32953657) на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, площа Поштова, буд. 3, код ЄДРПОУ 36541721) 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) в повернення сплаченого судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 22 лютого 2024 року.

СуддяЛучко Р.М.