Рішення

від 12.02.2024 по справі 908/2510/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/67/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2024 Справа № 908/2510/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА, (01013, м. Київ, Набережно Печерська дорога, буд. 7, ідентифікаційний код 31563803)

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю ТИТАНІУМ-П, (69001, м. Запоріжжя, вул. 12-го Квітня, буд. 2, ідентифікаційний код 44219323)

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю СОЛОМОН-БУД, (30200, Хмельницька область, Білогірський район, смт. Білогір`я, вул. Шевченко, буд. 72, ідентифікаційний код 41773764)

про стягнення 800 324,51 грн.

представники сторін

від позивача: Коваль О.Л., дов. № б/н 27.12.2023 (в режимі відеоконференції)

від відповідача-1: Яциник В.В., ордер № 1233658 від 05.10.2023 (в режимі відеоконференції)

від відповідача-2: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 128 від 20.07.2023 (вх. №2727/08-07/23 від 07.08.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ТИТАНІУМ-П та з Товариства з обмеженою відповідальністю СОЛОМОН-БУД заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором оренди № 414/10-21 від 12.10.2021 у сумі 800 324,51 грн, з яких 774779,69 грн основний борг та 25 544,82 грн штраф.

Підставою для звернення до суду з даним позовом стало неналежне виконання відповідачем 1 своїх зобов`язань за Договором оренди № 414/10-21 від 12.10.2021 та порушення відповідачем 2 своїх зобов`язань за Договором поруки № 414/10-21П від 12.10.2021.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 07.08.2023, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2510/23 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 11.08.2023 вищевказану позовну заяву на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви до 25.08.2023 включно.

23.08.2023 від позивача через систему електронний суд надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 18058/08-08/2), зазначених в ухвалі суду від 11.08.2023, а 25.08.2023 засобами поштового зв`язку до служби діловодства Господарського суду Запорізької області за вх. № 18235/08-08/23.

Ухвалою суду від 28.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2510/23, присвоєно справі номер провадження 19/67/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

19.10.2023 від відповідача 1 через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що на виконання умов Договору оренди відповідачем здійснено наступні оплати: 1. 13.10.2021 року - гарантійний платіж у розмірі 156 000,00 грн, 2. 13.10.2021 року - оплата оренди у розмірі 156 582,42 грн, 3. 15.11.2021 року - гарантійний платіж у розмірі 156 000,00 грн, 4. 07.12.2021 року - гарантійний платіж у розмірі 150 052,84 грн, 5. 10.12.2021 року - оплата оренди у розмірі 40 000,00 грн, 6. 14.01.2022 року - оплата оренди у розмірі 150 000,00 грн, 7. 21.01.2022 року - оплата оренди у розмірі 40 000,00 грн, 8. 18.02.2022 року - оплата оренди у розмірі 200 000,00 грн. Окрім того директором відповідача з особистого рахунку було здійснено оплату на рахунок позивача у розмірі 39 404,86 грн на виконання умов Договору оренди, який підписаний між сторонами спору і позивачем цього не зазначено ні в позовній заяві, ні в інших процесуальних документах і повинна бути включена позивачем в розрахунок по оренді. Як видно із заяви про усунення недоліків позовної заяви позивачем здійснювалося нарахування оренди з 13.10.2021 року по 23.02.2022 року та відповідачем у повному обсязі погашено заборгованість по орендній платі за жовтень, листопад та грудень 2021 року. За січень 2022 року не погашено суму 99 908,42 грн, а за лютий (01.02.2022 по 23.02.2022 рік) у сумі 295 201,03 грн. У зв`язку із веденням на території України військового стану з 23.02.2022 року між сторонами існувала домовленість щодо строку виконання зобов`язань за Договором оренди за січень 2022 року і за лютий (01.02.2022 по 23.02.2022) і строк виконання зобов`язань продовжився на строк дії військового стану. На підтвердження того, що дійсно існувала домовленість між сторонами із тексту позовної заяви видно, що орендна плата не нараховувалася починаючи з 23.02.2022 року по 01.06.2022. Проте з 01.06.2022 року по 30.06.2022 року, всупереч домовленостям сторін, позивач безпідставно нарахував орендну плату за червень 2022 року у сумі 379 670,24 грн, і в жодному процесуальному документі не зазначив причин зупинення нарахування орендної плати з 23.02.2022 року по 01.06.2023 рік і її нарахування саме з червня 2022 року. У зв`язку з веденням на території України військового стану, який є загальновідомою обставиною, існування домовленості між сторонами щодо продовження строку виконання зобов`язань на період дії військового стану в Україні тому позивач передчасно звернувся із позовною заявою про стягнення заборгованості по орендній платі. Відповідач зазначає, що повернення елементів опалубки відбувалося позивачем своїм власними силами шляхом прибуття представників позивача на будівельний майданчик за адресою: 69001, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. 12 Квітня, 2 та демонтажу елементів опалубки у відсутності відповідача та його уповноважених осіб, тобто позивач самостійно вилучив у відповідача об`єкти оренди і повернув їх на склад. Позивачем безпідставно нараховано штраф у розмірі 25 544,82 грн і суду не надано детальний розрахунок нарахованого штрафу та акту, який був б підписаний відповідачем, і підтверджував ту обставину, що елементи опалубки були у неналежному стані станом на дату їх повернення і підлягали очистці. Акт повернення елементів опалубки від 27.12.2022 року були вилучені позивачем з будівельного майданчика самостійно. Про вилучення таких елементів опалубки відповідача не повідомлялося, і з актом повернення не було ознайомлено.

19.10.2023 від відповідача 1 через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження для всебічного з`ясування обставин справи, надання можливості надати всі докази та пояснення у справі.

Враховуючи клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, заперечення відповідача 1, викладені у відзиві на позовну заяву, з метою повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, суд, ухвалив перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 20.10.2023 підготовче засідання призначено на 07.11.2023.

Від позивача 30.10.2023 через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої останній зазначив, що позивачем у позовнiй заявi та в заявi про усунення недолiкiв зазначено, що вiдповiдачем не оплачена оренда за сiчень (частково), лютий та червень 2022 року. Фізичною особою директором відповідача 1 у 2023 році двома платежами було сплачено на поточний рахунок позивача 39 404,86 грн, а саме: 20.04.2023 року - 20 000,00 грн, 04.05.2023 року - 19 404,86 грн. Кошти були сплаченi за придбання 43-одиниць (штук) за рахунком-замовленням № 763 вiд 17 квiтня 2023 року. Даними платежами викуплено 43 стiйки 30 C+D, тому цi кошти не спрямованi позивачем на погашення заборгованостi вiдповiдача 1 з оренди в частинi сплачених коштів. Оскiльки вiдповiдач 1 проiгнорував ycнi домовленостi, елементи опалубки перебували у відповідача 1 в орендi, у Договорi строк його дiї до 30 червня 2022, позивач вважає, що правомiрно нарахував вiдповiдачу оренду за червень 2022 року. Пунктом 9.3 Договору передбачено, що строк оренди розпочинається з дати прийняття Орендарем об`екта оренди за Актом приймання передачi в оренду i триває до повернення об`екта оренди Орендодавцю за Актом повернення. Пунктом 7.5 Договору передбачено, що закiнченням оплачуваного перiоду по орендi за Договором є дата пiдписання Актy повернення об`єкта оренди. Також позивач вказав, те що не нарахував вiдповiдачу 1 оренду за березень, квітень, травень 2022, що відповідачем належно не оцiнено. Оренда за червень 2022 року позивачем нарахована, тому що повинна бути нарахована за Договором (елементи опалубки з оренди не повернутi, Договiр дiє до 30.06.2022). Акти надання послуг з їх розрахунками направлялись вiдповiдачу 1 Укрпоштою. Позивачем штраф у cyмi 25 544,82 грн (без ПДВ) нараховано вiдповiдачу 1 за елементи опалубки, якi пiдлягали очистцi (вiд бруду, бетону...). Штраф, нарахований позивачем вiдповiдачу 1, за своєю природою не е штрафною санкцією, а є компенсацiєю (вiдшкодуванням) з дисконтом збиткiв позивача внаслiдок неналежного виконання відповідачем 1 умов Договору (повернення елементiв опалyбки у неналежному cтaнi), тому, на думку позивача, цей штраф пiдлягає стягненню.

Ухвалою суду від 07.11.2023 відкладено підготовче засідання на 05.12.2023.

У зв`язку з перебуванням судді Давиденко І.В. з 04.12.2023 по 06.12.2023 на лікарняному, судове засідання, призначене на 05.12.2023 о 12 год. 00 хв. не відбулося.

Ухвалою суду від 07.12.2023 призначено підготовче засідання на 22.12.2023.

Ухвалою суду від 22.12.2023 продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено на 17.01.2024.

Ухвалою суду від 16.01.2024 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 12.02.2024.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судове засідання проведено в режимі відеоконференції.

Представник позивача в судовому засіданні 12.02.2024 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача 1 в судовому засідання 12.02.2024 заявив усне клопотання про відкладення судового засідання, яке залишено судом без задоволення, оскільки підстав для відкладення судового засідання відповідач 1 не навів.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні 12.02.2024 заперечив проти задоволення позовних вимог, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача 2 в жодне судове засідання не з`явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, шляхом надсилання на його адресу вказану у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ухвали суду про відкриття провадження у справі, яка була отримана 06.09.2023 представником відповідача 2, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Всі ухвали по даній справі надсилались відповідачу 2 в його електронний кабінет, про що свідчать відповідні довідки про отримання електронного листа, які містяться в матеріалах справи.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача 2 про розгляд справи № 908/2510/23.

Відзив на адресу суду від відповідача 2 у справі № 908/2510/23 не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно зі ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним було вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача 2 про дату, час та місце розгляду справи № 908/2510/23, а його неявка не перешкоджала розгляду даної справи.

Заслухавши представників позивача та відповідача 1, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

12.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ульма Опалубка Україна» (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТИТАНІУМ-П» (далі - Орендар) було укладено Договір оренди № 414/10-21, відповідно до якого Орендодавець зобов`язався передати, а Орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування (оперативну оренду) майно, найменування, перелік та вартість якого з урахуванням індексації визначено у загальних специфікаціях (додаток №1), які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 1.4 Договору, конкретний перелік обладнання, що складає об`єкт оренди, та його кількість, що передається в оперативну оренду, вказується в акті приймання-передачі (видача), який підписується сторонами під час передачі об`єкта оренди Орендодавцем Орендарю на складі Орендодавця.

У відповідності до п. 2.1 Договору, Орендар вступає в строкове платне користування об`єктом оренди з дати підписання сторонами акта приймання-передачі (видача) об`єкта оренди, за яким об`єкт оренди передається у користування Орендарю.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що Орендар зобов`язаний сплатити Орендодавцю передоплату за перші 30 календарних днів користування об`єктом оренди, що буде переданий Орендарю за актом приймання-передачі в оренду, у розмірі, вказаному в рахунку-фактурі на попередню оплату.

В п. 2.4 Договору сторони погодили, що протягом 5 календарних днів з дня підписання цього договору Орендар зобов`язаний перерахувати на поточний банківський рахунок Орендодавця платежі, розмір яких вказується Орендодавцем у рахунках, відповідно до умов підписаної сторонами додаткової угоди до договору, суми яких встановлюються як гарантійний платіж. Під гарантійним платежем сторони розуміють грошову суму (грошові суми), які перераховуються Орендарем на поточний банківський рахунок Орендодавця згідно п.п. 2.4, 2.5 договору у розмірі, вказаному у додатковій угоді до договору. Внесення гарантійного платежу (платежів) здійснюється Орендарем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця у розмірі, визначеному згідно додаткової угоди до договору, у виставлених Орендодавцем рахунках-фактурах. Гарантійний платіж не є попередньою оплатою, а є погодженим сторонами згідно ч. 2 ст. 546 Цивільного кодексу України способом забезпечення виконання грошових зобов`язань Орендаря щодо сплати орендної плати, відшкодування вартості втраченого об`єкта оренди, інших грошових зобов`язань Орендаря за договором.

Орендар зобов`язаний повернути об`єкт оренди Орендодавцю на склад не пізніше останнього робочого дня перед датою, яка вказана в додатковій угоді до договору як строк дії договору, якщо інше не передбачено цим договором, додатковою угодою до нього або нормами цивільного законодавства (п. 3.1 Договору).

Умовами п. 3.4.1 Договору визначено, якщо об`єкт оренди або його складові пошкоджені і не підлягають ремонту або знишені/втрачені, то сторони складають акт повернення. У цьому разі відповідне майно (об`єкт оренди чи його відповідна частина) залишається в Орендаря, а Орендодавець нараховує Орендарю штраф внаслідок неповернення з оренди такого майна в розмірі та порядку, передбаченому додатком № 3 до договору. Орендар зобов`язаний сплатити Орендодавцю нарахований за цим пунктом штраф протягом 5-ти робочих днів з моменту виставлення Орендодавцем (підписанням представником Орендаря або направленням Орендодавцем на електронну пошту Орендаря) розрахунку штрафу та рахунку на оплату штрафу. З дати отримання Орендодавцем (через Укрпошту) підписаного Орендарем оригінального примірника акту повернення або сплати Орендарем штрафу за виставленим Орендодавцем рахунком (на підставі складеного акту повернення) припиняється нарахування Орендодавцем орендної плати на вказані в акті повернення елементи опалубки.

Відповідно до п. 3.4.2 Договору, якщо об`єкт оренди чи його складові потребують очистки та/або ремонту, то Орендодавець вказує відповідну кількість товару в акті повернення та виставляє розрахунок штрафу (передбачений додатком №3 до договору) та рахунок на оплату штрафу. Орендар зобов`язаний сплатити штраф протягом 5 банківських днів з моменту виставлення Орендодавцем розрахунку штрафу, рахунку на оплату штрафу.

Пунктами 3.5, 3.6 Договору встановлено, що датою повернення об`єкту оренди вважається дата підписання акту повернення. У разі неповернення у визначений договором термін чи ухилення Орендаря від повернення об`єкту оренди або його складових, до чого прирівнюється ухилення від підписання акту повернення, протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати, коли таке повернення або підписання повинно було відбутись, Орендодавець має право вважати, що об`єкт оренди або його складові втрачені.

Згідно з п. 7.1 Договору передбачено, що за користування об`єктом оренди Орендар зобов`язаний щомісячно сплачувати Орендодавцю орендну плату. Ставка орендної плати на місяць вказується у додатковій угоді до цього договору, підписаній сторонами. Розмір чи ставка орендної плати може бути змінено у порядку та на умовах, визначених цим договором.

При застосуванні у цьому договорі терміну «орендна плата» розуміється місячна орендна плата з урахуванням її індексації та з урахуванням ПДВ з розрахунку 30 днів на місяць. Розмір орендної плати визначається за ставкою, визначеною у додатковій угоді до договору - у відсотках від сукупної вартості майна - об`єкта оренди (ціна кожної одиниці вказана у специфікаціях до договору), переданого Орендарю в оренду за актом (актами) приймання-передачі в оренду (WZ). При більшій або меншій кількості днів в місяці орендна плата збільшується або зменшується відповідно на кількість днів у відповідному місяці користування об`єктом оренди. При цьому, день передачі об`єкта оренди та день повернення об`єкта оренди вважаються одним днем. Орендна плата розраховується за формулою, наведеною у п. 7.3 договору.

Пунктом 7.5 Договору встановлено, що початком оплачуваного періоду за договором є дата дня одержання об`єкта оренди Орендодавцем (дата підписання акту приймання-передачі (видача) об`єкта оренди. Закінченням оплачуваного періоду по оренді за договором є дата дня підписання акту повернення об`єкта оренди. Орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату за поточний місяць оренди не пізніше 10 числа кожного поточного місяця користування об`єктом оренди. За перші 30 календарних днів оренди Орендар сплачує орендну плату у вигляді 100% попередньої оплати.

Відповідно до п.п. 8.1, 8.2, 8.4 Договору передбачено, що приймання-передачі послуг з користування об`єктом оренди за цим договором здійснюється щомісячно за актом надання послуг. Проект акту Орендодавець складає, підписує і передає Орендарю у двох примірниках не пізніше 10 числа місяця, наступного за тим місяцем, в якому надавались послуги за цим договором. Від імені Орендодавця акт має право підписувати уповноважений відповідним наказом Орендодавця представник, при цьому такий акт вважається належним чином підписаним Орендодавцем виключно за умов його затвердження генеральним директором Орендодавця. У разі, якщо Орендар вчасно не повертає Орендодавцю належним чином оформлений акт, послуги вважаються наданими Орендареві належним чином та прийнятими Орендарем без будь-яких зауважень та претензій з боку Орендаря. Датою приймання-передачі послуг вважається дата, яка вказана в акті приймання-передачі послуг.

Положеннями п. 11.3 Договору встановлено, що у разі прострочення Орендарем зобов`язання своєчасно та у належному стані повернути об`єкт оренди з оренди Орендар зобов`язаний сплатити Орендодавцю штраф, розрахований останнім за умовами пп. 3.4.1 договору.

У додатку №1 до Договору оренди, а саме Специфікаціями №№ 1-11, сторонами було визначено артикули елементів, назви елементів, ціну за одиницю без ПДВ.

12.10.2021 між ТОВ «Ульма опалубка Україна» та ТОВ «Титанум-П» було укладено Додаткову угоду №1 до Договору оренди, якою сторонами було внесено зміни до умов Договору щодо передачі об`єкта оренди у користування, використання об`єкта оренди, змінено ставки орендної плати за кожною із Специфікацій та визначено, що Договір діє до 30.06.2022.

Позивач вказував на те, що свої зобов`язання за Договором оренди в частині передачі об`єктів оренди у користування відповідачу виконав належним чином, передав об`єкти оренди у користування відповідачу 1 загальною кількістю 6 629 елементів опалубки, що підтверджується Актами прийому-передачі, копії яких містяться в матеріалах справи.

Разом з тим, як вказує позивач, на даний час Орендарем повернуто з оренди лише 4 736 елементів опалубки, з урахуванням чого неповернутими з оренди залишилось 1 893 елементів опалубки.

Як зазначає позивач, протягом строку оренди (жовтень, лютий, червень 2022) Орендодавцем нараховано загальну вартість послуг в сумі 1 851 296,95 грн, яка відповідачем 1 сплачена частково в сумі 1 076 517,26 грн, що підтверджується банківською випискою, копія якої міститься в матеріалах справи, з урахуванням чого заборгованість останнього за Договором оренди склала 774 779,69 грн.

Крім того, позивач посилається на те, що у зв`язку з поверненням об`єктів оренди у неналежному стані, які підлягають очищенню, відповідачу нараховано штраф в сумі 25 544,82 грн.

На виконання умов п. 3.4 Договору оренди, відповідачу 1 було виставлено рахунок № 4257 від 27.12.2022 на суму 25 544,82 грн, що є штрафом за повернення майна, яке потребує очистки, ремонту, заміни.

Доказів оплати такого рахунку матеріали справи не містять.

Як вказував позивач та вбачається з матеріалів справи, зобов`язання Орендаря зі сплати оренди та штрафу за Договором оренди забезпечені порукою Товариства з обмеженою відповідальністю СОЛОМОН-БУД (далі - Поручитель) за Договором поруки № 414/10-21П від 12.10.2021 (далі - Договір поруки), який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА та Товариством з обмеженою відповідальністю СОЛОМОН-БУД.

Поручитель зобов`язується відповідати за належне (повне та своєчасне) виконання Боржником (Орендарем) його боргових зобов`язань. Поручитель та Боржник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, тобто Кредитор має право звернутись з вимогою про виконання Боргових Зобов`язань частково або в повному обсязі як до Боржника, так і до Поручителя (чи до них обох одночасно) у разі невиконання або неналежного виконання (порушення) Боржником боргових зобов`язань (п.п. 1.1, 1.2 Договору поруки).

Відповідно до п. 2.1 Договору поруки встановлено, що порукою за цим Договором забезпечуються вимоги Кредитора щодо сплати Боржником кожного і всіх його боргових зобов`язань за Договором оренди у такому розмірі, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у Договорі оренди, в тому числі (але не виключно), зокрема сплата орендної плати, штрафів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 09.02.2023 року надіслав на адреси відповідачів 1, 2 лист-вимогу вих. № 22 від 08.02.2023, відповідно до якої вимагав від відповідачів 1, 2 в строк до 20.02.2023 року погасити в борг з орендної плати в розмірі 774 779,69 грн та 25 544,82 грн штрафу.

Матеріали справи не містять відповіді на вказану вище вимогу позивача.

Невиконання відповідачами 1, 2 зобов`язання щодо оплати заборгованості з оренди та штрафу стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов`язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 761 цього Кодексу, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Відповідно до ч.ч. 1-2, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, в порушення вимог чинного законодавства та умов Договору оренди, Товариством з обмеженою відповідальністю ТИТАНІУМ-П не було своєчасно та у повному обсязі сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА орендну плату за користування елементами опалубки, в результаті чого, виникла заборгованість у загальному розмірі 774 779,69 грн.

Суд зазначає, що незважаючи на не підписання відповідачем 1 актів наданих послуг № 2901 від 31.10.2021, № 3311 від 30.11.2021, № 3712 від 31.12.2021, № 339 від 31.01.2022, № 687 від 23.02.2022, № 1726 від 30.06.2022 на загальну суму 1 851 296,95 грн, послуги вважаються прийнятими з боку останнього, оскільки будь-які зауваження з боку Орендодавця щодо вказаних актів матеріали справи не містять.

Крім того, судом враховано, що вказані акти надання послуг були надіслані відповідачам 1, 2 разом із вимогою вих. №22 від 08.02.2023.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості з орендних платежів у розмірі 774 779,69 грн.

Відповідно до п. 3.4.2 Договору оренди, якщо об`єкт оренди чи його складові потребують очистки та/або ремонту, то Орендодавець вказує відповідну кількість товару в акті повернення та виставляє розрахунок штрафу (передбачений додатком №3 до договору) та рахунок на оплату штрафу. Орендар зобов`язаний сплатити штраф протягом 5 банківських днів з моменту виставлення орендодавцем розрахунку штрафу, рахунку на оплату штрафу.

Як встановлено вище, відповідачу 1 було виставлено рахунок № 4257 від 27.12.2022 на суму 25 544,82 грн, що є штрафом за повернення майна, яке потребує очистки, ремонту, заміни.

Крім того, судом враховано, що вказаний рахунок також був надісланий відповідачам 1, 2 разом із вимогою вих. №22 від 08.02.2023.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Як встановлено судом, Додатком № 3 до Договору сторони погодили відсоток штрафу у разі повернення майна, яке потребує очистки, ремонту, заміни, неремонтоздатностного/зіпсованого/втраченого майна.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, приходить до висновку, що сума штрафу у розмірі 25 544,82 грн нарахована вірно, а вимога про стягнення штрафу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено вище, 12.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА та Товариством з обмеженою відповідальністю СОЛОМОН-БУД (Поручитель) було укладено Договір поруки № 414/10-21П (Договір поруки).

За Договором поруки, Поручитель відповідає за належне (повне та своєчасне) виконання Боржником (Орендарем) його боргових зобов`язань. Поручитель та Боржник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, тобто Кредитор має право звернутись з вимогою про виконання боргових зобов`язань частково або в повному обсязі як до Боржника, так і до Поручителя (чи до них обох одночасно) у разі невиконання або неналежного виконання (порушення) Боржником боргових зобов`язань (п.п. 1.1, 1.2 Договору поруки).

Відповідно до п. 2.1 Договору поруки, порукою за цим Договором забезпечуються вимоги Кредитора щодо сплати Боржником кожного і всіх його боргових зобов`язань за Договором оренди у такому розмірі, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у Договорі оренди, в тому числі (але не виключно), зокрема сплата орендної плати, штрафів.

Відповідно до ст. ст. 541, 543 ЦК України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

З огляду на вищевикладене відповідач 2, який є Поручителем по спірному Договороу оренди, відповідає за належне (повне та своєчасне) виконання відповідачем 1, який є Боржником та Орендарем, його боргових зобов`язань до складу яких входить сплата орендної плати та штрафів.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для солідарного стягнення із відповідачів 1, 2 заборгованості з наданих послуг з оренди в розмірі 774 779,69 грн та штрафу в розмірі 25 544,80 грн.

Що стосується посилання відповідача 1 щодо того, що директором відповідача 1 з особистого рахунку було здійснено оплату на рахунок позивача у розмірі 39 404,86 грн на виконання умов Договору оренди і позивачем цього не зазначено ні в позовній заяві, ні в інших процесуальних документах і дана сума повинна бути включена позивачем в розрахунок по оренді, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 1 на підтвердження своїх тверджень щодо неврахованої позивачем оплати в сумі 39 404,89 грн додано до відзиву копії платіжних інструкцій № 0.0.2959196659.1 від 20.04.2023 на суму 20 000,00 грн, № 0.0.2979851923.1 від 04.05.2023 на суму 19 404,86 грн, з призначенням платежу: оплата за замовлення № 763 від 17.04.2023. Матеріали справи не містять доказів в підтвердження, що замовлення № 763 від 17.04.2023 стосується матеріалів даного спору. Крім того, позивачем у відповіді на відзив додано рахунок-замовлення № 763 від 17.04.2023, якій був виставлений покупцю Цісар К.В., за договором б/н, з найменуванням товару 30С+D на суму 39 404,86 грн.

Отже, подані відповідачем 1 платіжні інструкції на підтвердження оплати в розмірі 39 404,86 грн не стосується даного спору.

Посилання відповідача 1 на те, що позивачем самостійно вилучено у відповідача 1 об`єкти оренди, суд зауважує, що відповідно до пункту 3.1 Договору, Орендар зобов`язаний повернути об`єкт оренди Орендодавцю на склад не пізніше останнього робочого дня перед датою, яка вказана в додатковій угоді до договору як строк дії договору, якщо інше не передбачено цим договором, додатковою угодою до нього або нормами цивільного законодавства, отже Договором оренди встановлений обов`язок саме Орендаря повернути об`єкт оренди. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, позивачем за власні кошти здійснено демонтаж та перевезення елементів опалубки, що підтверджується актами здачі-приймання робіт та товарно-транспортною накладною.

Щодо тверджень відповідача 1, що в зв`язку з веденням на території України військового стану, який є загальновідомою обставиною, існування домовленості між сторонами щодо продовження строку виконання зобов`язань на період дії військового стану в Україні, позивач передчасно звернувся із позовною заявою про стягнення заборгованості по орендній платі, суд зазначає наступне.

Форс-мажорна обставина, у разi її наявності та доведеності, що саме вона завадила конкретному суб`єктy господарювання виконати своє зобов`язання за конкретним договором, звiльняє суб`єкта господарювання лише вiд вiдповiдальностi за прострочення виконання, Однак, ця обставина не звiльняє суб`єкта господарювання вiд обов`язку виконання договiрного зобов`язання. У разi значної тривалості форс-мажорної обставини, сторона правочину має право достроково припинити дiю правочину на цiй пiдставi на майбутне, але зобов`язана належним чином виконати договiрнi зобов`язання, що виникли у неї пiд час дiї правочину. Сторони достроково не припиняли строк дії Договору, строк сплинув 30 червня 2022 року, як сторонами узгоджено в Додатковій угоді.

Також суд зазначає, що позивач не заявляє вимогу про стягнення з вiдповiдачів 1, 2 пені чи штрафу за прострочення виконання саме грошового зобов`язання за Договором.

Щодо посилань відповідача 1 про не зазначення позивачем причин зупинення нарахування орендної плати з 23.02.2022 по 01.06.2023 і її нарахування саме з червня 2022, суд зазначає, що період нарахування входить в період заборгованості та зменшення його є волевиявленням позивача, який не створює негативних наслідків для відповідачів 1, 2, а навпаки зменшує відповідачам 1, 2 обсяг відповідальності.

Таким чином, твердження відповідача 1 спростовується вищевикладеним та матеріалами справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі «Руїс Торіха проти Іспанії», Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 ГПК України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідачів 1, 2 в рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю ТИТАНІУМ-П (69001, м. Запоріжжя, вул. 12-го Квітня, буд. 2, ідентифікаційний код 44219323) та Товариства з обмеженою відповідальністю СОЛОМОН-БУД (30200, Хмельницька область, Білогірський район, смт. Білогір`я, вул. Шевченко, буд. 72, ідентифікаційний код 41773764) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА (01013, м. Київ, НабережноПечерська дорога, буд. 7, ідентифікаційний код 31563803) 774 779 (сімсот сімдесят чотири тисячі сімсот сімдесят дев`ять) грн 69 коп боргу та 25 544 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот сорок чотири) грн 82 коп. штрафу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТИТАНІУМ-П (69001, м. Запоріжжя, вул. 12-го Квітня, буд. 2, ідентифікаційний код 44219323) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА (01013, м. Київ, НабережноПечерська дорога, буд. 7, ідентифікаційний код 31563803) 6 002 (шість тисяч дві) грн 44 коп. витрат зі сплати судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СОЛОМОН-БУД (30200, Хмельницька область, Білогірський район, смт. Білогір`я, вул. Шевченко, буд. 72, ідентифікаційний код 41773764) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА (01013, м. Київ, НабережноПечерська дорога, буд. 7, ідентифікаційний код 31563803) 6 002 (шість тисяч дві) грн 43 коп. витрат зі сплати судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 22.02.2024.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.