Рішення

від 25.01.2024 по справі 908/2784/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/181/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2024 Справа № 908/2784/23

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІДНЕ», (72354, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Східне, вул. Степова, буд. 2), представник позивача адвокат Рабушко Вячеслав Степанович, (43016, Волинська область, Луцький район, м. Луцьк, вул. Ковельська, буд. 22, офіс 413, а/с № 24)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЦЕМ», (69032, м. Запоріжжя, вул. Доківська, буд. 3)

про розірвання договору та стягнення 739200,00 грн.

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Батрак М.В.

За участю представників сторін:

від позивача Рабушко В.С., на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АР № 1137517 від 22.08.20023, (в режимі відеоконференції);

від відповідача не з`явився;

04.09.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н від 23.08.2023 (вх. № 3014/08-07/23 від 04.09.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІДНЕ», с. Східне Мелітопольського району Запорізької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЦЕМ», м. Запоріжжя про розірвання договору від 23.02.2022, укладеного у спрощеній формі між ТОВ «СХІДНЕ» та ТОВ «ІНТЕРЦЕМ», та стягнення 739200,00 грн. вартості оплаченого, але не поставленого товару.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2023 справу № 908/2784/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.09.2023 після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2784/23, справі присвоєно номер провадження справи 4/181/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.10.2023.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.10.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/2784/23 до 25.12.2023, підготовче засідання відкладалося на 15.11.2023.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.11.2023 закрито підготовче провадження у справі № 908/2784/23, справу призначено до розгляду по суті, судове засідання призначено на 26.12.2023.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.12.2023 в судовому засіданні оголошувалася перерва до 25.01.2024.

Судове засідання 25.01.2024 проводилося в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua.

До системи відеоконференцзв`язку 25.01.2024 приєднався представник позивача, представник відповідача участі в судовому засіданні не приймав.

В судовому засіданні 25.01.2024 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.

Відповідач в жодне судове засідання у справі № 908/2784/23 не з`явився, про поважність причин неявки суд жодного разу не попереджав.

Відповідно до приписів ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Про дату, час та місце судового розгляду справи № 908/2784/23 відповідач повідомлявся належним чином ухвалами суду від 25.09.2023 про відкриття провадження у справі № 908/2784/23 та від 23.10.023 про відкладення підготовчого засідання у справі № 908/2784/23, які направлялися на адресу його зареєстрованого місцезнаходження, що зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному сайті Міністерства юстиції України: https://usr.minjust.gov.ua.

Зазначені ухвали суду по справі від 25.09.2023 і від 23.10.2023, отримані уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЦЕМ» відповідно 06.10.2023 і 05.12.2023, про що свідчать відмітки на наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення (штрих-кодовий ідентифікатор 0600226405175 і 0600234069630).

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження та подальший розгляд справи № 908/2784/23.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні 25.01.2024 за відсутністю відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню спору.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст., ст. 174, 188, 193 ГК України, ст., ст. 6, 11, 509, 525, 526, 527, 530, 599, 626-629, 632, 638, 662, 663, 665, 691-693, 712 ЦК України. Позов пред`явлений позивачем з підстав невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару (бетону в кількості 220 м.куб.) на суму 739 200,00 грн. на підстав укладеного у спрощеній формі договору поставки. Так, на підставі усної домовленості сторін та на підставі направленого відповідачем на електронну пошту позивача рахунку № 26 від 23.02.2022 позивач платіжною інструкцією № 866 від 23.02.2022 перерахував ТОВ «ІНТЕРЦЕМ» грошові кошти в сумі 739 200,00 грн. за придбання бетону. Таким чином, позивач вважає, що відповідно до ст. 181 ГК України та ст. 205 ЦК України між сторонами мають місце правовідносини, які виникли на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі-продажу (поставки) товару. У зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України та введенням в Україні режиму воєнного стану, підприємство позивача опинилося на тимчасово окупованій частині території Запорізької області та господарську діяльність не здійснює. Оскільки позивач не отримав від відповідача ані оплаченого товару, ані повернення коштів, 15.07.2023 ТОВ «СХІДНЕ» звернулося до ТОВ «ІНТЕРЦЕМ» з претензією вих. № 14/07/23-02 від 14.07.2023 у строк протягом 7 днів з дня отримання цієї вимоги повернути сплачені позивачем кошти. Вказана претензія відповідачем не отримана та повернута оператором поштового зв`язку на адресу позивача без вручення адресату. Станом на час звернення позивача до суду з позовом у даній справі відповідачем обумовлений сторонами товар (бетон) поставлений не був, так само і сума попередньої оплати за непоставлений товар повернута не була. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 11 088,00 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 12 00,00 грн.

Письмового відзиву на позовну заяву у встановлені судом строки відповідач суду не надав.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У зв`язку із не поданням відповідачем відзиву на позовну заяву відповідь на відзив на позовну заяву від позивача не надходила.

Розглянувши зібрані у справі письмові докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з положеннями статей 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 ГК України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З матеріалів справи судом встановлено, що за попередньою домовленістю сторін на підставі виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЦЕМ» (відповідачем у справі) рахунку на оплату № 26 від 23.02.2022 на придбання 220 м.куб. бетону Товариством з обмеженою відповідальністю «СХІДНЕ» (позивачем у справі) платіжною інструкцією № 866 від 23.02.2022 здійснено перерахування відповідачу коштів у сумі 739 200,00 грн. (в т.ч. 123 200,00 грн. ПДВ).

В платіжній інструкції № 866 від 23.02.2022 на суму 739 200,00 грн. в призначенні платежу зазначено: «Сплата за рах. № 26 від 23.02.2022 за бетон 220 м.куб., у т.ч. ПДВ 20 % 123 00,00 грн.».

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі відповідними Указами Президента України строк, на який на території України введено режим воєнного стану, продовжено до 13.05.2024 включно.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом № 309 від 22.12.2022, зареєстрований в у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Згідно вказаного Переліку (з урахуванням наступних змін і доповнень) Семенівська сільська територіальна громада Мелітопольського району Запорізької області (до якої територіально відноситься с. Східне Мелітопольського району Запорізької області) входить до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України (з 25.02.2022 по теперішній час).

У зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України та введенням в Україні режиму воєнного стану, підприємство позивача опинилося на тимчасово окупованій частині території Запорізької області та господарську діяльність не здійснює.

Оскільки позивач не отримав від відповідача ані оплаченого товару, ані повернення коштів, 15.07.2023 ТОВ «СХІДНЕ» звернулося до ТОВ «ІНТЕРЦЕМ» з Претензією вих. № 14/07/23-02 від 14.07.2023 з вимогою у строк протягом 7 днів з дня отримання цієї вимоги повернути сплачені позивачем кошти в розмірі 739 200,00 грн.

В матеріалах справи наявні докази направлення позивачем відповідачу Претензії вих. № 14/07/23-02 від 14.07.2023 на його юридичну адресу, а саме: опис вкладення до цінного листа, скріплений відбитком календарного штемпеля оператора поштового зв`язку за 15.07.2023, поштова накладна «Укрпошта Експрес» № 4470300031758 від 15.07.2023 і фіскальний чек від 15.07.2023.

Вказана претензія відповідачем не отримана та повернута оператором поштового зв`язку на адресу позивача без вручення адресату, про що свідчить роздруківка з офіційного сайту АТ «Укрпошта» в розділі «Трекінг поштових відправлень».

В подальшому відповідачем бетон позивачу поставлений не був, так само і сума попередньої оплати за непоставлений товар повернута не була.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі про розірвання договору від 23.02.2022, укладеного у спрощеній формі між ТОВ «СХІДНЕ» та ТОВ «ІНТЕРЦЕМ», та про стягнення з відповідача 739 200,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частиною 2 статті 642 ЦК України).

Відповідач факт виставлення позивачу рахунку на оплату № 26 від 23.02.2022 на суму 739 200,00 грн. та отримання від позивача грошових коштів згідно платіжної інструкції № 866 від 23.02.2022 в сумі 739 200,00 грн. не заперечив, належними та попсутими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, не спростував.

Таким чином, матеріалами справи доведено, що між позивачем та відповідачем укладений договір поставки у спрощеній формі, відповідно до якого відповідач зобов`язався поставити товар, а позивач оплатити поставлений товар.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов`язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Положеннями ст. ст. 6, 627 ЦК України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

За приписами ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України унормовано, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання щодо передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

При цьому, можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного із варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі формі позову.

Частиною 2. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи доведено, що 23.02.2022 платіжною інструкцією № 866 від 23.02.2022 позивачем перераховано відповідачу 739 200,00 грн. грошових коштів як попередня оплата за товар (бетон).

Відповідачем товар, що є предметом домовленості між сторонами, поставлений не був.

У зв`язку з непоставкою відповідачем товару, позивачем направлялася відповідачу Претензія вих. № 14/07/23-02 від 14.07.2023 з вимогою про повернення суми попередньої оплати протягом 7 днів з дня отримання цієї вимоги.

Таким чином, позивач реалізував своє право, у порядку встановленому ч. 2 ст. 693 ЦК України шляхом пред`явлення відповідачу вимоги (Претензії вих. № 14/07/23-02 від 14.07.2023) щодо повернення суми попередньої оплати, сплаченої за товар, який поставлений не був.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії», «Пономарьов проти України», «Агрокомплекс проти України»).

Відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов`язань сторін за договором, в тому числі припинення обов`язку продавця поставити погоджений товар (в межах зобов`язання, яке виникло з конкретної погодженої поставки).

Доказів повернення позивачу грошових коштів у сумі 739 200,00 грн. станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). (стаття 610 ЦК України)

Оскільки, як встановлено судом, поставку товару відповідачем здійснено не було, тому, відповідно до положень ст. 651 ЦК України має місце істотне порушення умов договору, що в свою чергу, є підставою для розірвання договору в судовому порядку у зв`язку з непоставкою товару, а тому позовна вимога про розірвання договору від 23.02.2022, укладеного у спрощеній формі між ТОВ «СХІДНЕ» та ТОВ «ІНТЕРЦЕМ», підлягає задоволенню судом.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 ЦК України.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За таких обставин, оскільки обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЦЕМ» з повернення суми попередньої оплати у розмірі 739 200,00 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростований, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 739 200,00, грн. є такою, що ґрунтується на законі, заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.

Також суд звертає увагу, що, статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню судом.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Що стосується заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн., то з цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч., ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (п. 4 ст. 126 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн. позивачем додано до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги № 14/07/23-01 від 14.07.2023, укладений ТОВ «СХІДНЕ» з адвокатом Рабушко Вячеславом Степановичем; Акт здачі-приймання (надання послуг) № 1 від 22.08.2023 до договору про надання правової допомоги № 14/07/23-01 від 14.07.2023; квитанцію до прибуткового касового ордера № 1 від 22.08.2023 на суму 12 000,00 грн., які свідчать про понесення ТОВ «СХІДНЕ» витрат на правову допомогу адвоката в загальному розмірі 12 000,00 грн. .

Детальний опис послуг, наданих адвокатом Рабушко В.С. ТОВ «СХІДНЕ» відповідно до договору про надання правової допомоги № 14/07/23-01 від 14.07.2023 викладений в Акті здачі-приймання (надання послуг) № 1 від 22.08.2023.

Зокрема, відповідно до Акту здачі-приймання (надання послуг) № 1 від 22.08.2023 адвокат Рабушко В.С. надав позивачу юридичні послуг пов`язані з наданням правової допомоги по стягненню заборгованості з ТОВ «ІНТЕРЦЕМ» за договором від 23.02.2022. Загальна вартість наданої правничої допомоги становить 12 000,00 грн. Сторони претензій одна до одної не мають.

Отже, дослідивши зміст наданої адвокатом Рабушко В.С. професійної правничої допомоги, про яку зазначено в Акті здачі-приймання (надання послуг) № 1 від 22.08.2023 до договору про надання правової допомоги № 14/07/23-01 від 14.07.2023 з детальним описом проведених робіт, суд вважає, що такий зміст наданої правничої допомоги відповідає умовам Договору про надання правової допомоги № 14/07/23-01 від 14.07.2023, при цьому суд виходить з того, що враховуючи конкретні обставини справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 12 000,00 грн. не заперечив.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Приймаючи до уваги предмет, категорію та складність спору між сторонами, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав, кількість процесуальних документів, складених адвокатом Рабушко В.С., які наявні в матеріалах справи, а також кількість судових засідань, в яких приймав участь адвокат Рабушко В.С., суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір адвокатських витрат є співрозмірним категорії спору та наданому об`єму адвокатських послуг.

Частиною 4 ст. 129 ГПК України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови від позову на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, суд вважає наявними підстави для покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн.

Керуючись ст., ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІДНЕ», с. Східне Мелітопольського району Запорізької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЦЕМ», м. Запоріжжя про розірвання договору від 23.02.2022, укладеного у спрощеній формі між ТОВ «СХІДНЕ» та ТОВ «ІНТЕРЦЕМ», та стягнення 739 200,00 грн. вартості оплаченого, але не поставленого товару задовольнити повністю.

2. Розірвати договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СХІДНЕ», (72354, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Східне, вул. Степова, буд. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 32060406) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЦЕМ», (69032, м. Запоріжжя, вул. Доківська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 36535393) у спрощеній формі шляхом виставлення Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЦЕМ», (69032, м. Запоріжжя, вул. Доківська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 36535393) рахунку № 26 від 23.02.2022 та проведенням Товариством з обмеженою відповідальністю «СХІДНЕ», (72354, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Східне, вул. Степова, буд. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 32060406) оплати за платіжною інструкцією № 866 від 23.02.2022 на суму 739 200,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЦЕМ», (69032, м. Запоріжжя, вул. Доківська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 36535393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІДНЕ», (72354, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Східне, вул. Степова, буд. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 32060406) попередньої оплати за непоставлений товар в розмірі 739 200 (сімсот тридцять дев`ять тисяч двісті) грн. 00 коп., 11 088 (одинадцять тисяч вісімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору та 12 000 (дванадцять тисяч) 00 коп. судових витрат на правову допомогу адвоката. Видати наказ.

Учасники по справі можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: http://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 22» лютого 2024 р.

Суддя Н.Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.