Рішення

від 27.11.2023 по справі 910/6034/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.11.2023Справа № 910/6034/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства водних шляхів «Укрводшлях»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмир ЛТД»

про стягнення 127 378, 72 грн,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство водних шляхів «Укрводшлях» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмир ЛТД» (далі - відповідач) про стягнення 127 378, 72 грн., у тому числі: 91 672, 69 грн. - основного боргу, 7 171, 71 грн. - пені, 25 064, 83 грн. - інфляційні втрати та 3 469, 49 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг №164п від 02.12.2019, договором зберігання автотранспортних засобів №165п від 02.12.2019, договором на послугу з стоянки транспортних засобів №130п від 01.08.2019, договором зберігання №108П від 01.07.2019, договором на користування електричною енергією №12п від 15.01.2019 в частині вартості сплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6034/23 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 21.04.2023 була надіслана відповідачу на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Новокостянтинівська, буд. 2-А, місто Київ, 04080.

Вказана ухвала була вручена відповідачу, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення №0105494244256.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до ст.120 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.12.2019 Державним підприємством водних шляхів «Укрводшлях» (далі - позивач, зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмир ЛТД» (далі - відповідач, поклажодавець) було укладено договір зберігання автотранспортних засобів №165п, відповідно до умов якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на платне зберігання майно, зазначене в додатку №1 до договору, що становить невід`ємну частину договору і зобов`язується повернути його у такому стані, в якому воно було прийняте, з урахуванням зміни його природніх властивостей, а поклажодавець зобов`язався оплатити зберігання майна в порядку та на умовах, передбачених договором.

Предметом договору є зберігання майна (автотранспортних засобів) на території Державного підприємства водних шляхів «Укрводшлях» за адресою: 04071, м. Київ, вул. Електриків, 14.

Відповідно до пункту 1.2 договору №165п від 02.12.2019 послуги зберігачем надаються поклажодавцеві на території Державного підприємства водних шляхів «Укрводшлях», що розташоване за адресою: 04071, м. Київ, вул. Електриків, 14.

Частиною першою статті 936 Цивільного кодексу України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частиною першою статті 946 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Згідно пункту 2.1 договору договірна вартість зберігання майна за один повний календарний місяць складає 36 600, 00 грн. згідно протоколу узгодження договірної ціни (додаток № 1 до договору).

Пунктом 8.1 договору сторони передбачили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020, в частині розрахунків - до повного виконання.

У зв`язку з фактичним призупиненням господарської діяльності ТОВ «Трансмир ЛТД» та з обмежувальними заходами, пов`язаними з COVID-19, 27.08.2020 сторонами у справі укладено додаткову угоду №1 до договору № 165 від 02.12.2019, відповідно до якої дійшли взаємної згоди призупинити виконання зобов`язань по договору на період з 01 серпня 2020 року до 30 вересня 2020 року.

В пункту 3.1 договору передбачено, що майно вважається переданим поклажодавцем на зберігання зберігачу з 01.12.2019, на підтвердження чого уповноважені представники сторін підписують акт приймання-передачі майна на зберігання за формою встановленою в додатку № 3 до договору.

Як свідчать матеріали справи, у період з 01 вересня 2021 року по 18 жовтня 2021 року позивач надав, а відповідач прийняв послуги по зберіганню майна на території Державного підприємства водних шляхів «Укрводшлях» загальною вартістю 57 851,70 грн., що підтверджується актами приймання-передачі послуг № 577 від 30.09.2021 на суму 36 600, 00 грн., № 637 від 18.10.2021 на суму 21 251, 70 грн.

Акт наданих послуг відповідно до пункту 3.4 договору є підставою для проведення взаєморозрахунків.

Доказів сплати вартості послуг по зберіганню майна на суму 57 851,70 грн. за договором № 165п від 02.12.2019 матеріали справи не містять та суду не надано.

01.07.2019 Державним підприємством водних шляхів «Укрводшлях» (далі - позивач, зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмир ЛТД» (далі - відповідач, поклажодавець) було укладено договір зберігання №108п, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором поклажодавець передає, а зберігач приймає на платне зберігання майно, і зобов`язаний повернути його поклажодавцеві у схоронності у строк, встановлений цим договором.

Надання послуг зберігання відповідно до пункту 2.2 договору підтверджується щомісячно актами про надання послуг, які підписують до п`ятого числа місяця, наступного за звітним уповноваженою на це особою сторін.

Згідно пункту 2.1 договору за зберігання майна поклажодавець сплачує Зберігачу кошти у розмірі 2 240, 00 грн. за один календарний місяць.

У період з вересня 2021 року по 18 жовтня 2021 року позивач надав, а відповідач прийняв послуги по зберіганню майна у приміщенні склад матеріалів загальною вартістю 3 540, 68 грн., що підтверджується актами про приймання-передачу послуг № 635 від 18.10.2021 на суму 1 300,68 грн., № 575 від 30.09.2021 на суму 2 240, 00 грн.

Поклажодавець оплачує надані зберігачем послуги на підставі підписаних актів наданих послуг та виставленого зберігачем рахунку не пізніше п`яти банківських днів з дня підписання акта про надання послуг (пункт 2.3 договору).

Доказів сплати вартості послуг по зберіганню майна на суму 3 540, 68 грн. за договором № 108п від 01.07.2019 матеріали справи не містять та суду не надано.

01.08.2019 Державним підприємством водних шляхів «Укрводшлях» (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмир ЛТД» (далі - відповідач, замовник) було укладено договір на послугу з стоянки транспортних засобів №130п, відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавець зобов`язався надавати послуги по розміщенню (стоянці) транспортних засобів за кодом ДК 021:2015 63712000-3 («Послуги з обслуговування автомобільного транспорту»), а замовник прийняти та оплатити такі послуги в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до пункту 1.3 договору перелік транспортних засобів замовника та закріплені за ними місця стоянки на території виконавця визначаються у додатку 1 до цього договору, що є невід`ємною частиною.

Вартість послуг, згідно пункту 3.1 договору, що надаються виконавцем за цим договором за один повний календарний місяць незалежно від кількості транспортних засобів, які будуть розміщені на відкритій площадці становить 6 000, 00 грн. згідно з протоколом узгодження договірної ціни.

Згідно пункту 8.1 договору №130п цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до 31.12.2019, але до повного виконання сторонами своїх зобов`язань в частині розрахунків.

01.06.2020 позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до договору на послугу з стоянки транспортних засобів від 01.08.2019 №130п, відповідно до умов якої пункт 8.1 договору виклали в наступній редакції: «Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором».

Сторони домовились відповідно до пункту 3.4 договору підписувати акт наданих послуг за звітний місяць до кожного п`ятого числа місяця, наступного за звітним.

У період з вересня 2021 року по 18 жовтня 2021 року позивач надав, а відповідач прийняв послуги по розміщенню (стоянці) транспортних засобів загальною вартістю 9 483,90 грн., що підтверджується актами про приймання-передачу послуг № 578 від 30.09.2021 на суму 6 000, 00 грн., №636 від 18.10.2021 на суму 3 483,90 грн.

Відповідно до пункту 3.3 договору замовник оплачує послуги щомісячно, протягом семи банківських днів з моменту отримання рахунку фактури виконавця.

Доказів сплати вартості послуг на суму 9 483,90 грн. за договором №130п від 01.08.2019 матеріали справи не містять та суду не надано.

02.12.2019 Державним підприємством водних шляхів «Укрводшлях» (далі -виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмир ЛТД» (далі -замовник) було укладено договір про надання послуг № 164п, відповідно до якого виконавець зобов`язався надати послуги з використання оглядової ями, яка знаходиться в автомобільному боксі, для техогляду замовником автотранспортних засобів, а замовник - прийняти послуги та оплатити їх вартість.

Згідно пункту 1.2 договору № 164п місце надання послуг - територія Київської транспортно-технічної групи ДП «Укрводшлях», що розташоване за адресою: 04071, м. Київ, вул. Електриків, 14.

Договір відповідно до пункту 8.1 вважається укладеним і набирає чинності з 01.12.2019 та діє до 31.12.2020.

Вартість послуг відповідно до пункту 2.2 договору визначається сторонами за домовленістю сторін по факту їх надання за результатами кожного календарного місяця та фіксується в актах про надані послуги. Вартість наданих послуг розраховується погодинно та складає 52,00 грн. за одну годину використання оглядової ями згідно протоколу узгодження договірної ціни.

Акт про надані послуги згідно пункту 2.3 договору підписується сторонами до п`ятого числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавалися послуги.

У період з вересня 2021 року по 18 жовтня 2021 року позивач надав, а відповідач прийняв послуги з використання оглядової ями, яка знаходиться в автомобільному боксі, для техогляду замовником автотранспортних засобів загальною вартістю 12 480,00 грн., що підтверджується актами про приймання-передачу послуг № 576 від 30.09.2021 на суму 8 736,00 грн., № 634 від 18.10.2021 на суму 3 744, 00 грн.

Замовник зобов`язаний перерахувати суму зазначену в акті про надані послуги протягом двох днів з моменту підписання такого акту (пункт 2.4 договору).

Доказів сплати вартості послуг на суму 12 480,00 грн. за договором № 164п від 02.12.2019 матеріали справи не містять та суду не надано.

15.01.2019 Державним підприємством водних шляхів «Укрводшлях» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмир ЛТД» (далі - відповідач, замовник) було укладено договір на користування електричною енергією №12-П, предметом якого є умови і порядок відпуску електроенергії відповідачу від внутрішніх електромереж позивача за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 14 та оплата спожитої електроенергії за тарифами постачальника електроенергії відповідно до періоду, а також виконання інших умов, визначених даним договором.

За умовами договору позивач зобов`язався забезпечити надійний відпуск електроенергії відповідачу згідно з умовами договору. Відпускати електричну енергію відповідачу в межах 15,0 кВт встановленої потужності (розділ 2 договору № 12-П).

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6 та ч. 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до пункту 3.2 договору № 12-П відповідач зобов`язався щомісячно 20 числа надавати в службу енергозабезпечення ДП «Укрводшлях» звіт про спожиту електроенергію згідно показників електролічильника по встановленій формі, скріплений підписом і печаткою відповідача, на підставі якого виставляється рахунок на оплату за спожиту електроенергію.

Сторонами у справі у період з вересня 2021 року по 18 жовтня 2021 року підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 573 від 30.09.2021 на суму 3 436, 93 грн. та № 644 від 18.10.2021 на суму 4 879, 48 грн., тобто позивач забезпечив надійний відпуск електроенергії відповідачу.

Отже, у відповідача виник обов`язок компенсувати позивачу вартість спожитої електроенергії у період з вересня 2021 по жовтень 2021 року в загальній сумі 8 316, 41 грн.

За умовами пункту 3.3 договору № 12-П відповідач зобов`язався здійснювати оплату за спожиту електроенергію на протязі трьох банківських днів з дня отримання платіжного документу, але не пізніше 25-го числа поточного місяця.

Відповідач, в порушення умов договору № 12-П вартість спожитої електроенергії в загальній сумі 8 316, 41 грн. не відшкодував, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Як передбачено ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст. 202 ГК України поряд з належним виконанням законодавство передбачає і інші підстави припинення зобов`язань (прощення боргу, неможливість виконання, припинення за домовленістю, передання відступного, зарахування).

Однак, чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов`язання як закінчення строку дії договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Тобто, зобов`язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 р. у справі № 927/333/17 та постанові Верховного Суду у справі № 916/626/18 від 19.03.2019 р.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Позивач, 13.02.2023 звертався до відповідача з вимогою №10-10/40 від 13.02.2023 про сплату заборгованості, яка залишилася останнім без відповіді та без задоволення.

Враховуючи що строк виконання зобов`язання з оплати послуг настав, доказів сплати вартості послуг по зберіганню майна за договором № 108п від 01.07.2019 на суму 3 540, 68 грн., заборгованості за договором № 165п в розмірі 57851, 70 грн., за договором №130п від 01.08.2019 у розмірі 9 483,90 грн., за договором № 164п від 02.12.2019 у розмірі 12 480,00 грн., за договором № 12-П від 15.01.2019 на суму 8 316, 41 грн. матеріали справи не містять та суду не надано, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 91672, 69 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями частини 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом частин 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами частин 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пунктів 5.3 договору № 164п та №165п від 02.12.2019 за порушення строків оплати, зазначених в договорі, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення за кожен день прострочення.

Оскільки відповідач у визначені договорами № 164п, № 165п від 02.12.2019 строки не оплатив вартість послуг, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 1 108, 83 грн. за договором № 164п, за договором №165п - 5 399, 76 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно пункту 6.2 договору № 130п від 01.08.2019 за порушення замовником строків оплати, зазначених в договорі послуг, виконавець має право стягнути з замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Враховуючи, що відповідач у визначені договором № 130п від 01.08.2019 строки не оплатив вартість послуг, позовна вимога про стягнення пені у розмірі 884,71 грн. за вказаним договором є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 7.6 договору № 108п від 01.07.2019 за порушення обов`язку, передбаченого пунктом 2.1 договору поклажодавець зобов`язується сплатити на користь зберігача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на той період, від суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення.

Оскільки відповідач у визначені договором №108п від 01.07.2019 строки не оплатив вартість послуг зберігання майна, позовна вимога про стягнення 378, 47 грн. пені за вказаним договором є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Враховуючи, що суд не може виходити за межі позовних вимог, позовна вимога про стягнення з відповідача 7 171, 71 грн. пені підлягає задоволенню у визначеному позивачем розміру.

Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, позивач нарахував інфляційні втрати у розмірі 25 064, 83 грн. та 3 469, 49 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання зі сплати основного боргу, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних є правомірними.

Отже, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати у розмірі 25 064, 83 грн. та 3 469, 49 грн. 3 % річних.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмир ЛТД» (04080, місто Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 2-А, код ЄДРПОУ 38435503) на користь Державного підприємства водних шляхів «Укрводшлях» (04070, Київ, місто Київ, вул. Сагайдачного, будинок 12, код ЄДРПОУ 03150102) 91 672 (дев`яносто одна тисяча шістсот сімдесят дві) грн. 69 коп. - основного боргу, 7 171 (сім тисяч сто сімдесят одна) грн. 71 коп. - пені, 25064 (двадцять п`ять тисяч шістдесят чотири) грн. 83 коп. - інфляційні втрати, 3 469 (три тисячі чотириста шістдесят дев`ять) грн. 49 коп. - 3% річних та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 27.11.2023.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА