Рішення

від 20.02.2024 по справі 910/18437/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.02.2024Справа № 910/18437/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясний майстер" (м. Вінниця)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр покрівельних технологій" (м. Київ)

про стягнення 905 345,95 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "М`ясний майстер" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр покрівельних технологій" про стягнення 905 345,95 грн, з яких: 774 598,00 грн попередньої оплати за договором поставки №321-55/23 від 12.06.2023, 122 025,76 грн пені та 8 722,19 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення виявлених недоліків.

14.12.2023 від позивача надійшли заяви про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

Копія цієї ухвали була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, проте відповідний поштовий конверт було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення отримувачу у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 цього Закону).

Таким чином, відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте відповідач у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав; будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача не надходило.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.06.2023 між позивачем (Замовник) та відповідачем (Постачальник) укладено Договір поставки № 321-55/23 (далі - Договір), , за умовами п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у встановлений у даному Договорі термін у власність Покупця Товар, а Покупець зобов`язується оплатити вартість Товару та прийняти його відповідно до умов Договору.

Відповідно п. 1.2. Договору ціна, загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура Товару, що поставляється за цим Договором, визначається у рахунках-фактурах Постачальника або в інших додатках до Договору та/або у видаткових накладних Постачальника.

Умови оплати зазначаються на кожну окрему партію товару в специфікаціях до Договору. Підписання Покупцем видаткової накладної та інших супровідних документів здійснюється по факту поставки товару на склад Покупця до його відвантаження (п. 3.4. Договору).

Строк поставки Товару Покупцю зазначається в кожній окремій специфікації до Договору (п. 4.2. Договору).

Згідно з п. 4 Специфікації №1 та №2 (додаток №1 та №2 до Договору) поставка здійснюється протягом 7 (семи) робочих днів з моменту отримання Постачальником 50% попередньої оплати.

Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту фактичного отримання Товару Покупцем та оформлення відповідним чином видаткової накладної (п. 4.5. Договору).

Відповідно до п. 5.1.1 Договору Постачальник зобов`язаний забезпечити передачу Товару у строки, встановлені цим Договором, якість, кількість та асортимент якого відповідає умовам, встановленим цим Договором.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що на виконання умов Договору він сплатив відповідачу кошти в загальному розмірі 3 742 307, 23 грн, що підтверджується доданими до позовної заяви платіжними інструкціями: від 12.06.2023 № 8704 на суму 1 000 340,98 грн, від 16.06.2023 № 8850 на суму 322 658,67 грн, від 16.06.2023 № 8849 на суму 118 345,64 грн, від 22.06.2023 № 8965 на суму 222 878,83 грн, від 22.06.2023 № 8970 на суму 1 208 544,93 грн, від 27.06.2023 № 9039 на суму 299 752,95 грн, від 27.06.2023 № 9040 на суму 123 332,49 грн, від 04.07.2023 № 9218 на суму 446 452, 4 грн.

Однак, відповідач поставив оплачений позивачем Товар лише частково, на загальну суму 2 967 709,00 грн, за видатковими накладними: № ПТ-0000096 від 15.06.2023 на суму 664 529,34 грн, № ПТ-0000095 від 15.06.2023 на суму 118 345,64 грн, № ПТ-0000099 від 21.06.2023 на суму 445 757,66 грн, № ПТ-0000105 від 26.06.2023 на суму 599 505,90 грн, № ПТ-0000106 від 26.06.2023 на суму 246 664,98 грн, № ПТ-0000117 від 04.07.2023 на суму 892 905,48 грн.

За умовами Договору поставка Товару мала відбутись до 14.07.2023.

Таким чином позивач вказує, що відповідачем всупереч умовам Договору не було здійснено поставку оплаченого Товару на загальну суму 774 598,00 грн.

З метою врегулювання спору позивач 30.10.2023 надіслав на адресу відповідача претензію про повернення 774 598,00 грн попередньої оплати за Товар, проте відповідачем дана претензія залишена без відповіді та задоволення.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Можливість обрання варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

За ч. 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Направлена позивачем 30.10.2023 претензія про повернення 774 598,00 грн попередньої оплати за Товар, відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Частиною 3 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доводів і тверджень позивача у встановленому законом порядку не спростував.

Крім суми попередньої оплати, позивачем нараховано та пред`явленого до стягнення з відповідача також 122 025,76 грн пені за період прострочення з 17.07.2023 по 30.11.2023 та 8 722,19 грн 3% річних, нарахованих за період прострочення з 17.07.2023 по 30.11.2023.

Відповідно до п. 6.4. Договору за прострочення поставки Товару Покупець має право стягнути з Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого в строк Товару, за кожен день прострочення.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки сум пені та інфляційних втрат, суд встановив їх неправильність.

Так, пеня за порушення строків поставки товару має нараховуватися у період з 17.07.2023 по 31.10.2023 (дата направлення претензії про повернення попередньої оплати), оскільки саме у цей період відповідач порушував зобов`язання з поставки товару.

Проте після пред`явлення вимоги про повернення коштів зобов`язання відповідача змінились, що виключає можливість нарахування пені за п. 6.4. Договору.

Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає нарахування 3% річних виключно у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання, тобто зобов`язання зі сплати коштів, яке у відповідача в даному випадку виникло після пред`явлення позивачем претензії, тож обґрунтованим є нарахування 3% річних у період з 01.11.2023 по 30.11.2023.

За розрахунком суду правильна сума пені становить 95 795,49 грн, 3 % річних - 1 909,97 грн

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Твердження позивача відповідачем належними доказами не спростовані.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 774 598,00 грн попередньої оплати, 95 795,49 грн пені та 1 909,97 грн 3 % річних є обґрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак підлягають задоволенню судом. В іншій частині позову слід відмовити у зв`язку з неправильністю розрахунків пені та 3 % річних.

Відповідно до ст. 129 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр покрівельних технологій" (03039, м. Київ, пр. Лобановського Валерія, буд.119; ідентифікаційний код 44422607) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясний майстер" (21037, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Пирогова, 76 Б; ідентифікаційний код 43084178) 774 598 (сімсот сімдесят сім тисяч п`ятсот дев`яносто вісім) грн 00 коп. попередньої оплати, 95 795 (дев`яносто п`ять тисяч сімсот дев`яносто п`ять) грн 49 коп. пені, 1 909 (одну тисячу дев`ятсот дев`ять) грн 97 коп. 3 % річних та 13 084 (тринадцять тисяч вісімдесят чотири) грн 55 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко