Рішення

від 22.02.2024 по справі 910/16923/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.02.2024Справа № 910/16923/23

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Нуміс" (49106, місто Дніпро, бульвар Слави, будинок 7К)до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" (03680, місто Київ, провулок Радищева, будинок 18)третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (03186, місто Київ, Повітрофлотський проспект, 76Б) провизнання права власності та зняття арештуПредставники сторін: не викликалисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:

31.10.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуміс" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" про визнання права власності на вилучене майно, перелік якого вказано у постанові опису та арешту від 26.09.2023 ЗВП № 72639099 та зняття арешту.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що державним виконавцем Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) проведено опис та арешт майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуміс", який є власністю позивача на підставі відповідних договорів.

03.11.2023 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуміс" надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд зупинити продаж вилученого майна, перелік якого вказано у постанові опису та арешту від 26.09.2023 ЗВП № 72639099, винесеної державним виконавцем Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуміс" про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

В системі "Електронний суд" до Господарського суду міста Києва надійшла, сформована 10.11.2023, заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 відкрито провадження у справі № 910/16923/230, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, а також залучено до участі у справі Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

В системі "Електронний суд" до Господарського суду міста Києва надійшла, сформована 16.11.2023 заява про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд зупинити продаж вилученого майна, перелік якого вказано у постанові опису та арешту від 26.09.2023 ЗВП № НОМЕР_1, винесеної державним виконавцем Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "НУМІС" про забезпечення позову.

24.11.2023 до Господарського суду міста Києва від Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшли відзив на позовну заяву, документи на виконання вимог ухвали суду та клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

30.11.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на клопотання (заяву).

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На виконанні у Солом`янського відділу державної виконавчої служби України перебуває зведене виконавче провадження № 72639099 з примусового виконання: виконавчого листа № 428/12658/21 виданого 10.05.2023. Броварським міськрайонним судом Київської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" на користь ОСОБА_1 середньою заробітку за час вимушеного прогулу за період з 31.08.2021 по 22.11.2022 в розмірі 123 795 грн 00 коп.; виконавчого листа № 428/12658/21 виданого 22.11.2022. Броварським міськрайонним судом Київської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" заробітної плати за один місяць у розмірі 6267 грн 57 коп.; виконавчого листа № 428/12658/21 виданого 10.05.2023. Броварським міськрайонним судом Київської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" на користь ОСОБА_1 витрат по сплаті судовою збору в розмірі 2724 грн 00 коп.., а також витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн 00 коп.; виконавчого листа № 428/12658/21 виданого 10.05.2023. Броварським міськрайоюшм судом Київської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 5 000 грн 00 коп.; виконавчого листа № 904/2849/22 виданого 01.03.2023 Господарським судом Дніпропетровської області про: стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянсопт" 237 021 грн 65 коп. основного боргу, 13 936 грн 83 коп. інфляційних витрат, 3 311 грн 80 коп. 3 % річних, 3 814 грн 05 коп. витрат по сплаті судового збору, 15 000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу; наказу № 904/3292/22 виданого 04.04.2023 Господарським судом Дніпропетровської області про: стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" на користь Іноземною підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" основний борг у розмірі 121 397 грн 24 коп., пеня у розмірі 21 607 грн 96 коп., 3% річних у розмірі 1 729 грн 57 коп., інфляційні втрати у розмірі 9 053 грн 14 коп., а також виграти по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 481 грн 00 коп. Сума стягнення за зведеним виконавчим провадженням, враховуючи виконавчий збір та витрати виконавчою провадження становить 647 767 грн 79 коп.

В рамках зведеного виконавчого провадження державним виконавцем Туром А.О. одночасно з постановами про відкриття виконавчих проваджень, стягнення витрат виконавчою провадження та виконавчою збору, винесено постанови про арешт коштів боржника, електронні копії яких, направлено банкам-учасникам електронного обміну.

28.08.2023 державним виконавцем Туром А.О. виявлено, що за боржником зареєстровано 18 торговельних марок з діючими свідоцтвами, серед яких: торговельні марки з номерами свідоцтв: 274879, 263984. 263388, 223654, 216053, 207611, 206600 , 71334 , 071335 - є загальновідомими торговельними марками, якими користується мережа магазинів "Простор".

26.09.2023. за адресою м. Київ, проспект Повітрофлотський 50 в приміщенні магазину "Простор" державним виконавцем Туром А.О. проведено опис та арешт майна боржника відповідно до постанови від 26.09.2023 ЗВП№72639099.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нуміс" стверджує, що майно що увійшли до переліку описаного та арештованого майна, належать на праві власності позивачу на підставі договору поставки та дистрибьюції №34/2018 від 01.07.2018 укладеного з ТОВ "Л`ореаль Україна", договору купівлі-продажу №564 від 14.06.2005 укладеного з ТОВ "Бінайс", договору поставки №823 від 26.12.2019 укладеного з ПАТ "Сав 92", договору поставки №932 від 29.12.2020 укладеного з ТОВ "Б`юті Лайф Україна", договору поставки №588 від 01.09.2017 укладеного з ТОВ "Афіна-Груп", договору поставки №567 від 26.07.2017 укладеного з ТОВ "Ергопак", договору на виготовлення та поставку продукції №120 від 20.05.2022 укладеного з ТОВ "Скай", а також вантажно-митних декларацій №22 UA209230011034U6 від 18.11.2022, №23UA100060412740U1 від 08.06.2023, №23UА408020052997U4 від 30.08.2023, №23UA408020044604U0 від 21.07.2023 та №22UA209230008223U0 від 11.11.2022.

Оскільки власником спірного майна є позивач, він вважає, що державним виконавцем протиправно накладено арешт на зазначене майно та воно повинно бути виключено з опису та повернуто законному власнику, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогами про визнання права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуміс" на майно та скасування арешту цього майна.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України).

Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Положеннями статті 320 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).

Відповідно ч. 1 статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини 1 статті 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Згідно з приписами статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню

Згідно з частиною першою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника (частини перша, друга статті 56 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно із частиною першою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Відповідно до статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Про набуття позивачем у власність спірного майна до відкриття виконавчого провадження № 72639099 свідчать: договір поставки та дистрибьюції №34/2018 від 01.07.2018 укладений з ТОВ "Л`ореаль Україна", договір купівлі-продажу №564 від 14.06.2005 укладений з ТОВ "Бінайс", договір поставки №823 від 26.12.2019 укладений з ПАТ "Сав 92", договір поставки №932 від 29.12.2020 укладений з ТОВ "Б`юті Лайф Україна", договір поставки №588 від 01.09.2017 укладений з ТОВ "Афіна-Груп", договір поставки №567 від 26.07.2017 укладений з ТОВ "Ергопак", договір на виготовлення та поставку продукції №120 від 20.05.2022 укладений з ТОВ "Скай", а також вантажно-митні декларації №22 UA209230011034U6 від 18.11.2022, №23UA100060412740U1 від 08.06.2023, №23UА408020052997U4 від 30.08.2023, №23UA408020044604U0 від 21.07.2023 та №22UA209230008223U0 від 11.11.2022.

При цьому, наразі, позивач позбавлений можливості належним чином здійснювати свої права щодо спірного майна відповідно до положень статті 319 Цивільного кодексу України, оскільки зазначене в акті опису майно запаковано, опечатано, вилучено та передано на відповідальне зберігання згідно постанови Солом`янського відділу державної виконавчої служби України.

Суд зазначає, що позов про визнання права власності та зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

При цьому відповідачами у такій справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Подібні висновки в частині застосування статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" щодо належних відповідачів у відповідній категорії справ є сталими та неодноразово висловлювалися Верховним Судом у постановах від 01.04.2019 у справі № 461/5308/16, від 03.07.2019 у справі № 461/7265/16-ц, від 10.06.2020 у справі № 183/59/17-ц, від 04.08.2020 у справі № 607/3748/18, від 07.12.2022 у справі № 359/3609/19, від 27.01.2023 у справі № 343/565/21, від 29.03.2023 у справі № 462/8376/20, а також постановах від 26.06.2019 у справі № 521/17712/15, від 13.11.2019 у справі № 745/691/18, від 12.08.2021 у справі № 756/14542/19, від 26.01.2022 у справі № 457/726/17, від 02.02.2022 у справі № 607/3269/21, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 905/386/18.

Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, у цій справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Нуміс" пред`явило позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д", який є боржником у зведеному виконавчому провадженні.

Натомість, за матеріалами цієї справи саме Іноземне підприємство "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед", Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянсопт" та ОСОБА_1 як стягувачі у зведеному виконавчому провадженні № 72639099, в інтересах яких був накладений арешт на спірне майно, не визнають та оспорюють право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуміс" на майно, отже вони повинні були брати участь у справі як відповідачі.

Відтак, заявлені позивачем вимоги не можуть бути розглянуті судом і вирішені у спорі позивача з боржником виконавчого првадження, оскільки лише за наявності належних відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість чи необґрунтованість позовних вимог, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.

З урахуванням наведеного висновок про те, що у спорі обов`язковими відповідачами мають бути боржник (Товариство з обмеженою відповідальністю "Стиль Д"), а також особи, в інтересах яких накладено арешт на майно (Іноземне підприємство "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед", Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянсопт" та ОСОБА_1 ), не суперечить наведеному висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 905/386/18 та навпаки узгоджується з таким висновком.

Відповідно до статті 45 Господарського процессуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Згідно із частинами першою-третьою статті 48 Господарського процессуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Частиною четвертою статті 13 Господарського процессуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц зроблено правовий висновок, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Отже, за змістом норм господарського процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності господарського судочинства та принципу змагальності сторін на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Отже, якщо заявлені позивачем вимоги не можуть бути розглянуті судом, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення (постанова Верховного Суду від 21.11.2022 у справі № 754/16978/21).

Водночас, у цій справі питання про залучення до участі співвідповідачів (Іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед", Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянсопт" та ОСОБА_1 ) судом не вирішувалось, оскільки таке клопотання позивач не заявляв.

Разом з тим, незалучення усіх належних відповідачів виключає можливість вирішення судом цього спору по суті заявлених вимог (аналогічні висновки викладено у пункті 5.36 постанови Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 757/8221/19-ц).

З урахування наведеного вище, суд зазначає, що визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача (-ів)) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 761/23904/19, від 20.01.2021 у справі № 203/2/19, від 21.11.2022 у справі № 754/16978/21).

З огляду на наведене вище та враховуючи те, що звертаючись з цим позовом до суду, позивач не визначив Іноземне підприємство "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед", Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянсопт" та ОСОБА_1 (особи, в інтересах яких накладено арешт на спірне майно) як співвідповідачів та в подальшому не заявив клопотання про їх залучення до участі у справі як співвідповідачів, суд вважає, що в задоволенні такого позову необхідно відмовити, оскільки незалучення усіх належних відповідачів виключає можливість вирішення судом цього спору по суті заявлених вимог.

Ураховуючи викладене вище, суд також не приймає до уваги та не аналізує і не надає оцінку усім доводам та мотивам позивача та третьої особи, оскільки вони не мають вирішального значення для вирішення спору саме у цій справі у зв`язку із пред`явленням позову до неналежного складу відповідачів.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька