Рішення

від 12.02.2024 по справі 910/15115/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.02.2024Справа № 910/15115/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біріт імені Шевченка"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Тео-Трейдинг", Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ Агротехніки"

про розірвання договору та стягнення збитків в розмірі 4 647 360,00 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Лозовський В.М., ордер серія СА № 1068093;

від відповідача: Васильєва А.О., довіреність б/н від 01.01.2024;

від третьої особи 1: не з`явився;

від третьої особи 2: не з`явився;

від третьої особи 3: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біріт імені Шевченка» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Лізинг Україна» про розірвання договору та стягнення збитків в розмірі 4 647 360,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані передачею відповідачем позивачу за Договором фінансового лізингу № 604-КВ-МСБ-Ф-094 від 23.04.2021 сівалки Kverneland Optima TF Maxi, заводський номер - НОМЕР_1 , рік випуску - 2021, яка не належить ТОВ «Альфа-Лізинг Україна», оскільки є власністю ТОВ «Компанія «Альбіон».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Тео-Трейдинг», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Альбіон» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Агротехніки», підготовче засідання призначено на 30.10.2023.

13.10.2023 представником третьої особи 2 подано письмові пояснення.

18.10.2023 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

20.10.2023 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

23.10.2023 представником позивача подано відповідь на відзив.

У судове засідання 30.10.2023 представники сторін з`явились, представники третіх осіб не з`явились.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 27.11.2023, яку занесено до протоколу судового засідання.

22.11.2023 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.

22.11.2023 представником позивача подано відповідь на письмові пояснення третьої особи 2.

У судове засідання 27.11.2023 представники сторін з`явились, представники третіх осіб не з`явились.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання до 18.12.2023, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 18.12.2023 представники сторін з`явились, представники третіх осіб не з`явились.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.01.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 29.01.2024 представники сторін з`явились, представники третіх осіб не з`явились.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання до 12.02.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 12.02.2024 представники сторін з`явились, представники третіх осіб не з`явились.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на викладене, враховуючи заявлене третьою особою 2 у поданих письмових поясненнях клопотання про розгляд справи за відсутності представника третьої особи 2, оскільки неявка представників третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 12.02.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-лізинг Україна» (далі - лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біріт імені Шевченка» (далі - лізингоодержувач, відповідач) укладено Договір фінансового лізингу №604-КВ-МСБ-Ф-094 (далі - Договір), за умовами якого лізингодавець на підставі замовлення на ТЗ зобов`язується купити та передати лізингоодержувачу в строкове платне користування ТЗ на умовах фінансового лізингу (далі - лізинг), а лізингоодержувач зобов`язується вчасно та у повному обсязі відповідно до Графіку платежів сплачувати на користь лізингодавця лізингові та інші платежі, а також виконувати інші зобов`язання, визначені цим Договором.

Передача лізингодавцем лізингоодержувачу ТЗ оформлюється Актом прийому-передачі об`єкту лізингу. Лізингоодержувач користується ТЗ протягом всього строку лізингу (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 2.3 Договору строк (термін) лізингу визначається сторонами в Графіку платежів. Строк лізингу починає обчислюватися з дати надання ТЗ і закінчується в дату повернення ТЗ відповідно до Графіку платежів, або в день дострокового розірвання або припинення Договору. Строк лізингу може бути змінений за згодою сторін про що вносяться відповідні зміни до Графіку платежів.

Пунктом 3.1 Договору узгоджено, що лізингодавець набуває у власність ТЗ відповідно до вимог, викладених в замовленні на ТЗ і надає ТЗ в лізинг лізингоодержувачу на умовах, передбачених цим Договором.

У відповідності до п. 3.2 Договору вибір постачальника (продавця) ТЗ здійснюється лізингоодержувачем.

Строк надання ТЗ лізингоодержувачу визначається в замовленні на ТЗ (п. 3.3 Договору).

Згідно з п. 3.4 Договору лізингодавець реєструє (перереєструє) ТЗ у відповідних органах згідно з чинним законодавством України та надає лізингоодержувачу разом з ТЗ свідоцтво про реєстрацію ТЗ. У разі, якщо ТЗ підлягає реєстрації, і був переданий лізингоодержувачу до факту реєстрації ТЗ у відповідних інстанціях, лізингоодержувач зобов`язаний надати ТЗ для реєстрації в належний час і місце. В іншому випадку на нього покладається вся відповідальність за втрату права користування ТЗ, а також лізингоодержувач відшкодовує всі сплачені лізингодавцем адміністративні платежі, суми штрафів та інші витрати, які виникли в останнього в зв`язку з ненаданням ТЗ для реєстрації. Заборона експлуатації ТЗ внаслідок ненадання лізингоодержувачем ТЗ для реєстрації, не звільняє лізингоодежувача від його зобов`язань за Договором.

Відповідно до п. 3.5 та п. 3.6 Договору в дату надання ТЗ сторони підписують Акт приймання-передачі ТЗ. При цьому, другий екземпляр ключів запалювання ТЗ залишається у володінні лізингодавця.

При передачі ТЗ лізингоодежувач зобов`язаний оглянути ТЗ і негайно заявити лізингодавцю про усі виявлені недоліки, за їх наявності, що відображається сторонами в Акті приймання-передачі ТЗ.

Після підписання Акту приймання-передачі ТЗ претензії щодо якості та комплектації ТЗ не приймаються. Претензії щодо прихованих дефектів, які неможливо було виявити під час передачі ТЗ, усуваються виробником ТЗ або постачальником за гарантією. Лізингодавець передає свої права лізингоодержувачу щодо пред`явлення претензій щодо прихованих дефектів до виробника або постачальника даного ТЗ протягом усього строку лізингу. В свою чергу, лізингодавець, якщо це можливо, надає всі необхідні документи для зазначених вище дій (п. 3.7 Договору).

Згідно з пунктами 4.1 та 4.2 Договору за переданий у лізинг ТЗ з дати надання ТЗ до завершення строку лізингу лізингоодержувач зобов`язаний сплачувати лізингодавцю лізингові платежі.

Розмір та строки сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюється у відповідному графіку платежів, що є додатком до цього Договору. Будь-які рахунки зі сплати строкових (щомісячних) лізингових платежів можуть надаватися лізингоодержувачу виключно для зручності оплати лізингових платежів, і не надання або несвоєчасне надання таких рахунків лізингоодержувачем не може бути підставою для порушення ним строку сплати строкових (щомісячних) лізингових платежів визначених у відповідному Графіку платежів.

У відповідності до п. 4.3 Договору щомісячні лізингові платежі, що розраховуються за курсом продажу на дату платежу визначену Графіком платежів, та сплачуються після передачі об`єкта лізингу у користування лізингоодержувачу, включають в себе:

- відшкодування вартості об`єкту лізингу, що розраховується за курсом Договору, встановленим у відповідному Графіку платежів до цього Договору та зміні (перерахунку) не підлягає;

- комісію лізингодавця, яка є такою, що змінюється в разі зростання курсу продажу, та розраховується як різниця між розміром строкового (щомісячного) лізингового платежу у валютному еквіваленті визначеному у відповідному Графіку платежів, що перерахований у гривню за курсом продажу, та розміром відшкодування вартості об`єкту лізингу в гривні, розрахованого відповідно до п. 4.3 цього Договору.

Загальна сума лізингового платежу та комісія лізингодавця розраховується наступним чином: загальна сума лізингового платежу в грн = загальна сума лізингового платежу в валютному еквіваленті визначеному в Графіку платежів (стовпець 5) * курс продажу на дату оплати даного платежу згідно графіку платежів.

Комісія лізингодавця розраховується наступним чином: комісія лізингодавця в грн = загальна сума лізингового платежу в грн - сума відшкодування вартості ОЛ у т.ч ПДВ, грн, розрахованому за курсом Договору і вказана в Графіку платежів (стовпець 7).

Розмір лізингових платежів виражається в еквіваленті іноземної валюти (долар США або Євро), та підлягає сплаті в українських гривнях (п. 4.5 Договору).

Пунктами 5.4-5.6 Договору узгоджено наступні права лізингоодержувача:

- лізингоодержувач має пріоритетне право після закінчення строку дії цього договору та/або відповідного Графіку платежів набути у власність об`єкт лізингу (ТЗ), сплативши лізингодавцю залишкову вартість ТЗ, вказану у відповідному Графіку платежів, та виконавши всі інші грошові зобов`язання за Договором, на підставі підписаної сторонами Угоди про перехід права власності на об`єкт лізингу (ТЗ);

- лізингоодержувач має право на достроковий викуп об`єкту лізингу (ТЗ), але не раніше 12 календарних місяців з дати його передачі. В такому випадку, лізингоодержувач зобов`язаний сплатити викупну вартість ТЗ, розмір та строки сплати якої визначаються у відповідній Додатковій угоді про достроковий викуп об`єкту лізингу (ТЗ), та включають в себе штраф (неустойку) у розмірі 3 середньомісячних комісій лізингодавця, всі платежі по комісії лізингодавця, що підлягають сплаті, за весь термін дії відповідного Графіку платежів до дати дострокового викупу об`єкту лізингу (ТЗ) вказаної у Додатковій годі про достроковий викуп, а також платежі за послуги, надані лізингодавцем, штрафні санкції (у разі їх наявності) згідно цього Договору, витрати на страхування та реєстрацію ТЗ, а також інші платежі, які пов`язані з використанням ТЗ і не входять до суми щомісячних лізингових платежів (у разі їх наявності);

- лізингоодержувач має право після закінчення строку дії цього Договору та/або відповідного Графіку платежів і на виконання його умов набути у власність предмет лізингу, сплативши лізингодавцю залишкову вартість ТЗ, вказану у відповідному Графіку платежів та виконавши всі інші грошові зобов`язання за Договором. Вимоги цього пункту Договору не застосовуються в разі, якщо у лізингоодержувача є непогашена заборгованість по будь-якому укладеному з лізингодавцем Договору та/або Графіку платежів.

В свою чергу, пунктами 8.1, 8.2, 8.4, 8.7 Договору узгоджено наступні обов`язки лізингодавця:

- за дорученням лізингоодержувача у відповідності до його вибору та визначеної ним у замовленні на ТЗ специфікації, укласти Договір купівлі-продажу ТЗ з відповідним постачальником і передати ТЗ в користування лізингоодержувачу не пізніше строку вказаного в п. 3.3 цього Договору, але в будь-якому випадку після оплати лізингоодержувачем першого лізингового платежу, в такому стані і з таким обладнанням як це вказується в замовленні на ТЗ;

- лізингодавець реєструє (перереєструє) ТЗ в відповідних органах у відповідності до законодавства України;

- по закінченню строку лізингу та виконання за цим Договором всіх зобов`язань лізингоодержувачем, передати ТЗ у власність лізингоодержувачу у відповідності до положень, які зазначені в п. 5.6 цього Договору;

- лізингодавець зобов`язується укласти з лізингоодержувачем відповідну угоду про викуп транспортного засобу за умови повного та належного виконання лізингоодержуввачем взятих на себе зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до п. 10.1 Договору з дати передачі ТЗ лізингоодержувачу він несе повну відповідальність за ризики, яким може бути підданий ТЗ.

У пункті 11.8 Договору сторонами узгоджено, що Договір повністю або відповідний Графік платежів може бути достроково розірвано (припинено його дію):

- за взаємною згодою сторін, про що укладається Додаткова угода до цього Договору або відповідного Графіку платежів;

- з ініціативи лізингодавця, якщо лізингоодержувач не виконує будь-якого або декількох зі свої зобов`язань, передбачених п.п. 6.1, 6.2, 6.3, 6.7, 6.8, 6.13, 6.18, 6.19, 6.20, 6.21, 11.1 цього Договору або Графіком платежів. В такому випадку лізингодавець письмово повідомляє лізингоодержувача про розірвання (припинення дії) цього Договору або відповідного Графіку платежів, які вважаються розірваними (дія яких вважається припиненою) на 3 день з дати направлення письмового повідомлення. При цьому лізингоодержувач зобов`язаний протягом 10 календарних днів перерахувати лізингодавцю в повному обсязі суму лізингових платежів та інші суми, встановлені цим Договором та додатками до нього, що залишились не сплаченими на дату розірвання Договору з урахуванням положень п. 13.11 цього Договору;

- з ініціативи лізингоодержувача, але не раніше 12 календарних місяців з дати передачі ТЗ у лізинг. При цьому лізингоодержувач зобов`язаний повідомити лізингодавця про намір розірвати (припинити дію) цей Договір письмово не менш ніж за 30 календарних днів до дати його розірвання, а також, за вимогою лізингодавця, сплатити лізингодавцю протягом 10 робочих днів з дати отримання повідомлення лізингодавцяю, але в будь-якому випадку до дати розірвання (припинення дії) Договору та/або відповідного Графіку платежів, в повному обсязі суму лізингових платежів, строк оплати яких настав на дату припинення Договору, та інші суми, що встановлені цим Договором та Додатками до нього, що несплачені на дату розірвання цього Договору, з ураухванням положень п. 13.11 цього Договору.

Згідно з п. 11.1 та п. 11.2 Договору у випадку дострокового розірвання (припинення дії) цього Договору, з підстав передбачених цим Договором, суми грошових коштів, сплачених лізингоодержувачем в якості авансового платежу, лізингових платежів та/або інших платежів, сплата яких передбачена умовами цього Договору, поверненню лізингоодержувачу не підлягають та залишаються в розпорядження лізингодавця.

У разі повернення ТЗ або його вилучення на підставі виконавчого напису або рішення суду, лізингоодержувач зобов`язаний надати лізнигодавцю податкову накладну зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому законодавством порядку на суму невідшкодованої вартості ТЗ, яка визначається на рівні лізингових платежів у частині невідшкодованої вартості ТЗ, що є несплаченими за ТЗ на дату такого повернення або вилучення ТЗ. У разі відмови лізингоодержувача надати лізингодавцю таку податкову накладну, лізингоодержувач зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 20% від суми лізингових платежів у частині невідшкодованої вартості ТЗ, що є несплаченими за ТЗ на дату такого повернення та/або вилучення ТЗ на підставі виконавчого напису або рішення суду.

У відповідності до п. 13.5 Договору всі ризики щодо ТЗ переходять до лізингоодеружвача з дати підписання Акту приймання-передачі ТЗ, і лізингоодержувач з цього моменту несе встановлену чинним законодавством відповідальність перед третіми особами за завдання їм будь-якої шкоди при використанні ТЗ.

Згідно з п. 13.6 Договору лізингодавець не несе відповідальність за втрату часу, грошей або інших збитків, які зазнав лізингоодержувач,, або за зобов`язаннями перед третіми особами за Договором, якщо лізингоодержувач відмовився від своїх прав або якщо ТЗ більше не знаходиться в його розпорядженні.

Лізингодавець не несе відповідальність за власність, яка знаходиться в ТЗ, або за втрату, пошкодження, відсутність або псування власності, яку перевозили в ТЗ.

Лізингодавець не несе відповідальність за невиконання умов, які наведені у п. 8.1 Договору, якщо це стало неможливим внаслідок подій, які знаходяться поза межами з боку контролю лізингодавця. Прикладом таких подій є затримка доставки ТЗ внаслідок затримки виконання митної процедури, затримка транспортування ТЗ з заводу або затримка випуску ТЗ з заводу.

Цей Договір, у відповідності до п. 15.1, набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та скріплення печатками.

Даний Договір, згідно з п. 15.2, є безстроковим та діє до повного належного виконання сторонами свої зобов`язань за ним або до дати укладення додаткової угоди про його розірвання (припинення його дії)

Додатком № 1 до Договору сторонами узгоджено Замовлення на тримання ТЗ, відповідно до якого, лізингоодержувач просить лізингодавця придбати, з подальшою передачею лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу наступне майно: сівалка Kverneland Optima TF Maxi 16-рядна у кількості 1 шт. загальною вартістю 3 863 011,00 грн.

Постачальником, згідно означеного замовлення, лізингоодержувачем обрано Товариство з обмеженою відповідальністю «Тео-Трейдинг» (далі - постачальник, третя особа 1).

Додатком № 2 до Договору сторонами узгоджено Графік платежів.

23 квітня 2021 року за Актом прийому-передачі об`єкту лізингу, ТОВ «Альфа-Лізинг Україна» передало, а ТОВ «Біріт імені Шевченка» прийнято у лізинг наступне майно: сівалка Kverneland Optima TF Maxi 16-рядна у кількості 1 шт., загальною вартістю 3 863 011,00 грн., заводський номер - НОМЕР_1, рік випуску - 2021.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_2 від 08.06.2021 власником сівалки Kverneland Optima TF Maxi, заводський номер - НОМЕР_1 , рік випуску - 2021, є ТОВ «Альфа-Лізинг Україна».

На виконання умов Договору та Графіку платежів, позивачем сплачено лізингодавцю 3 872 311,20 грн.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що у зв`язку з введенням з 24.02.2022 воєнного стану на території України та початком воєнних дій, Угода про викуп транспортного засобу, у відповідності до п. 8.7 Договору укладена між сторонами не була, натомість 29.04.2023, на підставі ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29.03.2023 у справі № 175/1416/23 у кримінальному провадженні № 1202304144000010, зареєстрованого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, було проведено обшук по місцю розташування ТОВ «Біріт імені Шевченка» та вилучено сівалку Kverneland Optima TF Maxi, заводський номер - НОМЕР_3.

Позивач зазначає, що обшук проводився за участю представника ТОВ «Компанія «Альбіон» (далі - третя особа 2), як власника зазначеної сівалки, яка була передана останній у лізинг ТОВ «Світ Агротехніки» (далі - третя особа 3), директором та засновником якої є ОСОБА_1 , про що складено протокол обшуку.

Як зазначає позивач, під час обшуку було встановлено та пред`явлено ТОВ «Біріт імені Шевченка» реальний заводський номер сівалки Kverneland Optima TF Maxi, заводський номер - НОМЕР_3 , в той же час, заводський номер - НОМЕР_1, зазначений в Акті приймання-передачі та у Свідоцтві про реєстрацію машини серії НОМЕР_2 , виданому 08.05.2021, не відповідає дійсності, що підтверджується фото номеру на рамі та на наклейці, про місце розташування яких стало відомо під час обшуку від представника власника останньої - ТОВ «Компанія «Альбіон».

Згідно отриманих позивачем відповідей від ТОВ «Компанія «Альбіон» № 0506/23-1 від 05.06.2023 та офіційного виробника сівалки Kverneland Group International GmbH від 05.06.2023 сівалка Kverneland Optima TF Maxi із заводським номером НОМЕР_1 ніколи не вироблялась, натомість, ТОВ «Компанія «Альбіон» передала у лізинг 22.04.2021 за Договором фінансового лізингу № 4АН-21 від 16.04.2021 ТОВ «Світ Агротехніки» сівалку Kverneland Optima TF Maxi, заводський номер - НОМЕР_3, а 23.04.2021 та 20.05.2021 проводила роботи по обслуговуванню останньої по місцезнаходженню ТОВ «Біріт імені Шевченка» в с. Радулин Звягельського району Житомирської області: 23.04.2021 - введення в експлуатацію у місці, де за інформацією ТОВ «Світ Агротехніки» сівалка мала працювати; 20.05.2021 - гарантійний ремонт сівалки.

Таким чином, позивач зазначає, що наведене свідчить про те, що ТОВ «Альфа-Лізинг Україна» за Договором фактично передало ТОВ «Біріт імені Шевченка» сівалку Kverneland Optima TF Maxi, заводський номер - НОМЕР_3, яка не належить лізингодавцю, оскільки є власністю ТОВ «Компанія «Альбіон», а отже Договір не є належно виконаним лізингодавцем, оскільки фактично об`єкт лізингу згідно Замовлення на отримання ТЗ № 604-КВ-МСБ-Ф-094/1 від 23.04.2021, лізингоодержувачу у власність не передано, в зв`язку з чим, 14.06.2023 позивач звернувся до відповідача із Претензією вих. № 14/06-2023 від 14.06.2023, у якій позивач просив на виконання умов Договору передати сівалку Kverneland Optima TF Maxi, а разі неможливості виконати умови Договору, повернути сплачені лізингові платежі загальною сумою 3 872 311,20 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення, в зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить розірвати Договір з підстав істотного його порушення лізингодавцем, який не проявив контроль (діяв необережно) при придбанні предмету лізингу у продавця, не встановив перебування предмету лізингу у власності та у лізингу третіх осіб, не перевіривши дійсний заводський номер сівалки, що призвело до вилучення предмету лізингу і неможливість оформлення права власності за лізингоодержувачем, на що безумовно розраховував останній, сплачуючи лізингові платежі у розмірі вартості предмета лізингу та стягнути з відповідач збитки, у розмірі вартості такої сівалки станом на день пред`явлення позову, з урахуванням зносу, що становить за результатами оцінки, проведеної 05.09.2023, 4 647 360,00 грн.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову зазначає, що відповідачем було належним чином виконано свої зобов`язання за Договором та передано об`єкт лізингу у власність лізнигоодержувачу, в зв`язку з виконанням останнім взятих на себе зобов`язань за Договором, шляхом укладення відповідної угоди про перехід права власності на об`єкт лізингу, яка була направлена разом із Актом звіряння взаєморозрахунків на електронну адресу позивача, зазначену в Договорі 18.05.2022 та повторно 19.10.2022, із проханням повернути підписані документи разом із свідоцтвом про реєстрацію та номерними знаками, для можливості здійснення процедури зняття з обліку об`єкта лізингу та подальшою передачею позивач свідоцтва та документів для можливості постановки на облік за місцем реєстрації ТОВ «Біріт імені Шевченка», однак позивачем не було здійснено відповідних дій щодо підписання необхідних документів для зняття відповідачем з реєстрації об`єкта лізингу та подальшою самостійною реєстрацією права власності на об`єкт лізингу.

Третя особа 1, у письмових поясненнях зазначила, що керівником ТОВ «Світ Агротехніки», з яким укладалась угода, був Волошин Сергій, за повідомленням якого, сівалка буде використовуватися за місцезнаходженням ТОВ «Біріт імені Шевченка», представник ТОВ «Компанія «Альбіон» прибув 23.04.2021 до вказаного товариства в с. Радулин Новоград-Волинського району Житомирської області та провів її перше налаштування до роботи, про що було складено відповідний Акт № 37550 та через місяць від ТОВ «Біріт імені Шевченка» надійшло повідомлення про несправність, яка була усунута представником ТОВ «Компанія «Альбіон» з виїздом на місце, що підтверджено гарантійною рекламацією від 20.05.2021.

При цьому, третя особа 1 зазначає, що представником ТОВ «Компанія «Альбіон» було зафіксовано, що сівалка Kverneland Optima TF Maxi має заводський номер - НОМЕР_3. За поясненнями ОСОБА_2 у ТОВ «Світ Агротехніки» немає землі для обробітку (посіву), тому він використовував лізингову сівалку по місцю розташування ТОВ «Біріт імені Шевченка», надаючи її в оренду, однак згодом, ТОВ «Світ Агротехніки» перестало здійснювати лізингові платежі, що викликало певні занепокоєння і ТОВ «Компанія «Альбіон» звернулось до правоохоронних органів із заявою про реєстрацію кримінального правопорушення.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

За змістом частин 1 та 2 статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно ч.3 ст.45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Слід вказати, що наявність спору через порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими, а тому обов`язком позивача відповідно до статей 73, 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України є доведення в установленому законом порядку наявності факту порушення його прав та інтересів відповідачем в справі.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Позов може бути задоволений лише у випадку встановлення факту порушення, не визнання або оспорення відповідачем (відповідачами) прав, свобод чи інтересів позивача. Якщо такого факту не встановлено, позов не підлягає задоволенню.

Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов`язковим для сторін.

Згідно зі статтею 292 ГК України, лізинг це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне володіння та користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» продавець (постачальник) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, в якої лізингодавець набуває у власність майно (об`єкт фінансового лізингу) для подальшої передачі лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу; фінансовий лізинг (далі - лізинг) - фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, та які передбачають наявність хоча б однієї з ознак фінансового лізингу, встановлених цим Законом.

Частинами 1 та 2 ст. 3 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що відносини між лізингодавцем та лізингоодержувачем, що виникають на підставі договору фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених законами України з питань регулювання діяльності з надання фінансових послуг, цим Законом та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами.

Відносини, що виникають між лізингодавцем та продавцем (постачальником) у зв`язку з набуттям лізингодавцем у власність об`єкта фінансового лізингу для подальшої передачі цього об`єкта лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, згідно із наведеними положеннями, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених законом, та загальні положення про купівлю-продаж і договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

В свою чергу, об`єктом фінансового лізингу може бути майно, визначене індивідуальними ознаками, що відповідає критеріям основних засобів відповідно до законодавства, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо передачі якого в лізинг законом не встановлено обмежень (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Частина 2 ст. 807 ЦК України визначає, що предметом договору лізингу може бути майно, визначене індивідуальними ознаками, яке відповідає критеріям основних засобів відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 3 ст. 292 ГК України об`єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні засоби, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» порядок та умови набуття лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу у власність визначаються договором фінансового лізингу або зазначеним у такому договорі окремим договором купівлі-продажу (викупу) об`єкта фінансового лізингу, або іншим договором, визначеним договором фінансового лізингу.

Лізингоодержувач має право набути у власність об`єкт фінансового лізингу за умови належного, повного та безумовного виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу, у тому числі із сплати лізингових та інших платежів, а також неустойки (штрафу, пені), якщо інше не передбачено таким договором.

Якщо сторони договору фінансового лізингу уклали договір купівлі-продажу (викупу) об`єкта фінансового лізингу, право власності на об`єкт фінансового лізингу переходить до лізингоодержувача у разі та з моменту сплати ним визначеної таким договором ціни, якщо інше не передбачено таким договором.

Як вбачається з матеріалів справи, після сплати в повному обсязі вартості об`єкту лізингу та лізингових платежів, що не заперечується відповідачем, як лізингодавцем, 29.04.2023, на підставі ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29.03.2023 у справі № 175/1416/23 по кримінальному провадженню № 1202304144000010, зареєстрованого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, було проведено обшук по місцю розташування ТОВ «Біріт імені Шевченка» та вилучено сівалку Kverneland Optima TF Maxi, заводський номер - НОМЕР_3.

Позивач зазначає, що під час обшуку було встановлено та пред`явлено ТОВ «Біріт імені Шевченка» реальний заводський номер сівалки Kverneland Optima TF Maxi, заводський номер - НОМЕР_3, в той же час, заводський номер - НОМЕР_1, зазначений в Акті приймання-передачі та у Свідоцтві про реєстрацію машини серії НОМЕР_2 , виданому 08.05.2021, не відповідає дійсності, що підтверджується фото номеру на рамі та на наклейці, про місце розташування яких стало відомо під час обшуку від представника власника останньої - ТОВ «Компанія «Альбіон».

З матеріалів справи вбачається, що вилучена по місцю розташування ТОВ «Біріт імені Шевченка» сівалка Kverneland Optima TF Maxi, заводський номер - НОМЕР_3 належить на праві власності ТОВ «Компанія «Альбіон» та була передана за Договором фінансового лізингу №4АН-21 від 16.04.2021 - ТОВ «Світ Агротехніки».

Звертаючись до суду з позовом, в обґрунтування підстав позову, ТОВ «Біріт імені Шевченка» зазначає, що ТОВ «Альфа-Лізинг Україна» за Договором фактично передало ТОВ «Біріт імені Шевченка» сівалку Kverneland Optima TF Maxi, заводський номер - НОМЕР_3, яка не належить лізингодавцю, оскільки є власністю ТОВ «Компанія «Альбіон», а отже Договір не є належно виконаним лізингодавцем, оскільки фактично об`єкт лізингу згідно Замовлення на отримання ТЗ № 604-КВ-МСБ-Ф-094/1 від 23.04.2021, лізингоодержувачу у власність не передано.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Частиною 2 ст. 678 ЦК України визначено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Відповідно до ст. 684 ЦК України у разі передання некомплектного товару покупець має право вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) доукомплектування товару в розумний строк. Якщо продавець у розумний строк не доукомплектував товар, покупець має право за своїм вибором: 1) вимагати заміни некомплектного товару на комплектний; 2) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої грошової суми. Наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються також у разі порушення продавцем обов`язку передати покупцеві комплект товару (стаття 683 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

У відповідності до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

14.06.2023 позивач звернувся до відповідача із Претензією вих. № 14/06-2023 від 14.06.2023, у якій позивач просив на виконання умов Договору передати сівалку Kverneland Optima TF Maxi, а разі неможливості виконати умови Договору, повернути сплачені лізингові платежі загальною сумою 3 872 311,20 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

В свою чергу, предметом позову, з яким позивач звернувся до суду є розірвання договору фінансового лізингу №604-КВ-МСБ-Ф-094 від 23.04.2021 та стягнення з відповідача збитків у розмірі вартості такої сівалки станом на день пред`явлення позову, з урахуванням зносу, що становить 4 647 360,00 грн. за результатами оцінки, проведеної 05.09.2023.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

У відповідності до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо) понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати в разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Підставою для застосування господарсько-правової відповідальності в вигляді відшкодування збитків є склад господарського порушення, складовими елементами якого є протиправна поведінка (порушення стороною зобов`язань), спричинення збитків, причинно-наслідковий зв`язок між порушенням зобов`язання та завданими збитками, вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто, мають бути прямими.

Однак, відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про фінансовий лізинг», яка кореспондується із положеннями ч. 1 ст. 808 ЦК України якщо відповідно до договору фінансового лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору фінансового лізингу здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов`язань щодо строку, якості, комплектності, справності предмета договору фінансового лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо.

Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору фінансового лізингу здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов`язаннями щодо продажу (поставки) предмета договору фінансового лізингу.

Як вбачається з матеріалів справи, Додатком № 1 до Договору сторонами узгоджено Замовлення на тримання ТЗ, відповідно до якого, лізингоодержувач просить лізингодавця придбати, з подальшою передачею лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу наступне майно: сівалка Kverneland Optima TF Maxi 16-рядна у кількості 1 шт. загальною вартістю 3 863 011,00 грн.

Постачальником, згідно означеного замовлення, лізингоодержувачем обрано Товариство з обмеженою відповідальністю «Тео-Трейдинг».

Також, означений Додаток містить застереження, що транспортний засіб, додаткове обладнання і постачальник обрані на вимогу ТОВ «Біріт імені Шевченка».

Отже, з вищенаведеного вбачається, що саме ТОВ «Біріт імені Шевченка», обрано постачальником сівалки Kverneland Optima TF Maxi 16-рядна - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тео-Трейдинг».

З матеріалів справи вбачається, що 23 квітня 2021 року за Актом прийому-передачі об`єкту лізингу, ТОВ «Альфа-Лізинг Україна» передало, а ТОВ «Біріт імені Шевченка» прийнято у лізинг наступне майно: сівалка Kverneland Optima TF Maxi 16-рядна у кількості 1 шт., загальною вартістю 3 863 011,00 грн., заводський номер - НОМЕР_1, рік випуску - 2021.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, 23 квітня 2021 року ТОВ «Компанія «Альбіон» та ТОВ «Біріт імені Шевченка» складено Акт про введення техніки в експлуатацію № 37550 від 23.04.2021, в якому зазначено наступний серійний номер сівалки Kverneland Optima TF Maxi 16-рядна - НОМЕР_3, а також 20 травня 2021 року Гарантійну рекламацію, у якій також вказано означений серійний номер сівалки.

З наведеного вбачається, що будучи обачним, позивач з моменту введення сівалки в експлуатацію та підписання відповідного Акту про введення техніки в експлуатацію № 37550 від 23.04.2021 був обізнаний про відмінність серійних номерів сівалки, зазначених у Акті прийому-передачі об`єкту лізингу від 23.04.2021, із зазначеним у Акті про введення техніки в експлуатацію, складеним в цей же день.

Наведене свідчить, що у позивача було право провести огляд предмета лізингу і в разі виявлення неусувних дефектів, а саме відмінності серійних номерів, повідомити лізингодавця про відмову у прийнятті предмета лізингу, а також відмовитись від прийняття предмета лізингу.

Суд також враховує посилання позивача на постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03.07.2023 у справі № 369/6092/20, в зв`язку з чим, зазначає наступне.

Так, у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав (частина перша статті 661 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм закону свідчить про те, що положення статті 661 ЦК України є частиною системи правил про наслідки евікції товару (тобто відсудження у покупця придбаного ним майна, товару на підставі того, що продаж був незаконним).

Продавець зобов`язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо) (стаття 659 ЦК України).

Це зумовлено тим, що продавець повинен мати право продажу товару (стаття 658 ЦК України) і, відтак, гарантувати покупцю чистоту правового титулу, що його покупець набуває за відповідним договором купівлі-продажу. Якщо продавець цього обов`язку не виконує або виконує його неналежно, то для покупця створюється загроза евікції - вилучення речі у титульного володільця третьою особою, що має на цю річ те чи інше право, яке не погашається встановленням нового правового титулу на річ. Таке право може бути як речовим, так і зобов`язальним, але у будь-якому разі повинно передбачати можливість позбавити покупця володіння річчю на користь носія такого права. Віндикація є одним з характерних і найпоширеніших (але далеко не єдино можливим) варіантів евікції речі.

Унаслідок евікції покупець позбавляється можливості панування над річчю в обсязі, що набувався ним на підставі відповідного договору купівлі-продажу, або обмежується в такому пануванні. А тому не має значення, чи річ витребувана у набувача (покупця) у цілому, чи він лише позбавився статусу одноосібного власника і натомість став співвласником, речі у певній частці (чи навіть в режимі спільної часткової власності). Відтак, у будь-якому з наведених варіантів є підстави для стягнення збитків із продавця за правилами статті 661 ЦК України.

У статті 661 ЦК України законодавець закріпив право покупця вимагати від продавця відшкодування збитків, завданих продавцю евікцією товару. При цьому спеціальних правил щодо визначення складу та розміру таких збитків стаття 661 ЦК України не містить, фактично відсилаючи до загальних положень статей 22 і 623 ЦК України.

Положення частини третьої статті 623 ЦК України конкретизують загальний принцип повного відшкодування (частина третя статті 22 ЦК України), а тому є справедливими й для будь-яких інших правовідносин, крім зобов`язальних. Оскільки у будь-якому випадку йдеться про те, що кредитор має отримати рішення про присудження відшкодування, реальна грошова цінність якого є адекватною економічній ситуації в суспільстві та цінності відповідних матеріальних благ на момент ухвалення судом відповідного рішення. При ухваленні рішення про стягнення збитків, суд має найбільш повно відновити порушене право кредитора.

Отже, суд має підстави визначити розмір збитків саме за правилами другого речення частини третьої статті 623 ЦК України, якщо на момент ухвалення рішення відповідні ціни істотно зросли порівняно із датою подачі позову. Але застосування цього правила здійснюється не за ініціативою суду (що було б порушенням: принципу диспозитивності процесу), а лише за позовом кредитора (позивача).

Розмір збитків у разі вилучення товару за рішенням суду визначається судом за правилами частини третьої статті 623 ЦК України: якщо вимога кредитора не була задоволена боржником добровільно, то збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували у місці, де зобов`язання має бути виконане, на день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення, керуючись при цьому загальними принципами повного відшкодування збитків, справедливості, добросовісності та розумності.

У зв`язку з викладеним, суд зазначає, що зі змісту термінів, наведених у ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» та ч. 3 ст. 8 Закону України «Про фінансовий лізинг», яка кореспондується із положеннями ч. 1 ст. 808 ЦК України, саме продавець, яким у даному випадку є ТОВ «Тео-Трейдинг», обраний самим лізингоодрежувачем, несе відповідальність перед лізингоодержувачем за неналежний предмет лізингу, оскільки роль ТОВ «Альфа-лізинг Україна» фактично полягала у викупі в обраного позивачем постачальника об`єкту лізингу та надання його в лізинг тому ж позивачу.

В той же час, позивачем заявлено позов про відшкодування збитків до лізингодавця, який не є продавцем об`єкту лізингу в розумінні як Закону України «Про фінансовий лізинг», так і фактичних обставин справи, і при цьому, ні підставою позову, ні предметом не є вимога про повернення сплачених за Договором лізингових платежів.

Таким чином, враховуючи приписи ч. 3 ст. 8 Закону України «Про фінансовий лізинг», ч. 1 ст. 808 ЦК України та відповідно правову кваліфікацію відносин сторін за Договором лізингу та встановлені обставини справи, оскільки позивачем в предмет та підстави заявленого позову покладено саме збитки та не доведено наявності складу правопорушення, а саме протиправної поведінки та вини ТОВ «Альфа-лізинг Україна», з огляду на відсутність доказів обізнаності ТОВ «Альфа-лізинг Україна» про відмінність серійних номерів сівалки, в той час як постачальника обрано самими позивачем, так і відповідно причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, який придбав у обраного позивачем продавця об`єкт лізингу, передав його позивачу та яким позивач протягом трьох років користувався, що виключає можливість покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Щодо вимог про розірвання Договору з підстав істотного його порушення лізингодавцем, який за доводами позивача не проявив контроль (діяв необережно) при придбанні предмету лізингу у продавця, не встановив перебування предмету лізингу у власності та у лізингу третіх осіб, не перевіривши дійсний заводський номер сівалки, що призвело до вилучення предмету лізингу і неможливість оформлення права власності за лізингоодержувачем, на що безумовно розраховував останній, сплачуючи лізингові платежі у розмірі вартості предмета лізингу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг» у разі прострочення передачі лізингоодержувачу об`єкта фінансового лізингу більш як на 30 календарних днів та за умови, що договором фінансового лізингу не передбачено інший строк, лізингоодержувач до моменту передачі йому об`єкта фінансового лізингу має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця. Для обрахунку строку прострочення не включаються дні, коли лізингоодержувач порушував свої обов`язки за договором фінансового лізингу, що призвело до такого прострочення, а також строк повідомлення лізингодавця лізингоодержувачем про односторонню відмову.

У разі якщо лізингоодержувач скористався своїм правом односторонньої відмови від договору фінансового лізингу з підстав, визначених абзацом першим цієї частини, такий договір вважається розірваним з дати, зазначеної лізингоодержувачем у повідомленні про таку відмову, але не раніше дня отримання повідомлення лізингодавцем.

У такому разі сторони звільняються від будь-яких зобов`язань за таким договором, у тому числі зобов`язань щодо сплати будь-яких платежів у зв`язку з відмовою від договору фінансового лізингу, а всі кошти (зокрема авансовий платіж), сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу, підлягають поверненню лізингодавцем не пізніше трьох робочих днів, починаючи з робочого дня, наступного за днем отримання ним повідомлення лізингоодержувача про відмову від договору фінансового лізингу.

У разі якщо об`єкт фінансового лізингу не передано лізингодавцю продавцем (постачальником), а лізингодавець використав кошти (зокрема авансовий платіж), отримані від лізингоодержувача, для сплати продавцю (постачальнику) за цей об`єкт фінансового лізингу до того, як лізингоодержувач скористався своїм правом односторонньої відмови від договору фінансового лізингу, лізингодавець повинен письмово повідомити продавця (постачальника) про таку відмову протягом трьох робочих днів з дня отримання повідомлення лізингоодержувача про односторонню відмову від договору фінансового лізингу і повернути лізингоодержувачу кошти (зокрема авансовий платіж) не пізніше трьох робочих днів з дня повернення коштів лізингодавцю продавцем (постачальником), який зобов`язаний повернути лізингодавцю кошти, отримані від такого лізингодавця, протягом трьох робочих днів з дня отримання повідомлення лізингодавця.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У вказаній статті йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Отже для застосування такої міри відповідальності як розірвання договору за рішенням суду в зв`язку з істотним порушенням умов договору необхідними є наявність неправомірної поведінки відповідача, яка призвела до істотного порушення умов договору, вина та причинно-наслідковий зв`язок та шкода.

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Однак, як вже зазначалось судом, з наявних в матеріалах справи доказів не можливо встановити вчинення дій відповідачем, як лізингодавцем, які б порушували умови договору фінансового лізингу.

Втім, як було встановлено вище, відповідач на виконання своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу придбав у визначеного позивачем продавця предмет лізингу та передав предмет лізингу позивачу, який в подальшому в ході обшуку було вилучено, а позивач в свою чергу без жодних зауважень прийняв такий предмет лізингу, який придбаний відповідачем саме за вимогою позивача у ТОВ «Тео-Трейдинг».

Враховуючи вище викладене, суд зазначає, що відсутні всі елементи, які є необхідними для застосування ст. 651 ЦК України та розірвання договору фінансового лізингу в судовому порядку, а тому вимога про розірвання договору фінансового лізингу задоволенню не підлягає.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволення позовних вимог з покладенням судового збору в цій частині на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 22.02.2024

Суддя О.А. Грєхова