Ухвала

від 22.02.2024 по справі 910/1884/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

м. Київ

22.02.2024Справа № 910/1884/24

За заявою Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України в Івано-Франківській області (76006, м. Івано-Франківськ, вул. Б. Хмельницького, 92А)

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Трак" (02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, 8) ПДВ у розмірі 1 666, 67 грн

Суддя Бондаренко - Легких Г. П.

Без виклику представників.

ВСТАНОВИВ:

Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення ГУ ДСНС України в Івано-Франківській області звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ТОВ «Укр Трак» розміру сплаченого ПДВ, що становить 1 666, 67 грн.

Заява обґрунтована тим, що згідно умов Договору купівлі-продажу від 25.05.2022, заявником було придбано товар, а саме стрічка до навантажувача для екскаватора «Антей» для потреб аварійно-рятувального загону на загальну суму 10 000, 00 грн з ПДВ 1 666, 67 грн.

Згідно Акту №04-21/01 від 03.01.2024 планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності АРЗ СП ГУ ДСНС України в Івано-Франківській області за період з 01.01.2021 по 30.09.2023, що складений за результатами ревізії, державним аудитором встановлено порушення вимог постанови КМУ №178 від 02.03.2022 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» в частині придбання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту з застосуванням нульової ставки ПДВ. Отже, заявник стверджує, що включення до вартості товару, що є предметом договору купівлі-продажу від 25.05.2022 ПДВ у розмірі 1 666, 67 грн спричинило збитки державі у вигляді надміру сплаченої суми коштів.

Крім того, заявник просить стягнути з боржника витрати на поштову кореспонденцію у розмірі 107, 00 грн.

Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов до висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 1 ст. 148 ГПК України).

Поряд з цим, суд звертає увагу заявника на положення ч. 2 ст. 12 ГПК України, відповідно до яких наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви.

Наведене зумовлено тим, що під час розгляду заяви про видачу судового наказу суд не розглядає справу по суті, не встановлює обставин справи та не здійснює оцінку доказів щодо їх змагальності та достовірності, адже наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

В даному випадку, заявник просить стягнути з боржника сплачену згідно платіжного доручення №41 від 26.05.2022 на виконання умов Договору купівлі-продажу від 25.05.2022 суму ПДВ у розмірі 1 666, 67 грн, оскільки, вказане суперечить постанові КМУ №178 від 02.03.2022, що застосовується з 24.02.2022.

Заявник при цьому в своїй заяві не наводить правову кваліфікацію спірних правовідносин, проте, суд керуючись принципом «суд знає закони» звертає увагу на наступне.

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 10.02.2022 у справі №916/707/21 викладав висновок у правовідносинах, що подібні до правовідносин сторін, що розглядається.

Зокрема, Верховний Суд виснував щодо наявності чи відсутності правових підстав для застосування положень статті 1212 ЦК України до вимог про стягнення сплаченої суми ПДВ, що повинно було обліковуватись за нульовою ставкою.

Зокрема, Верховний Суд зазначив, що набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 ЦК України.

Таким чином, на переконання суду, заявник просить стягнути з боржника не виниклу заборгованість боржника за договором, а у порядку статті 1212 ЦК України безпідставно набуті грошові кошти поза межами договірних платежів, що має наслідком збагачення боржника за рахунок заявника поза підставою передбаченою законом.

Щодо тверджень заявника про можливість розгляду в межах наказного провадження заявлених ним вимог до боржника з посиланням на постанову Верховного Суду від 24.07.2018 у справі №903/125/18, суд констатує, що у вказаній постанові Верховний Суд аналізував зміст статей 549, 625 Цивільного кодексу України, та прийшов до висновку, що в розумінні таких статтей інфляційні та відсотки річних є частиною суми боргу, тобто є грошовим зобов`язанням, яке вираховується у відсотках від суми так само як і пеня. У зв`язку з чим, Верховний Суд зазначив, що законодавець не обмежував поняття «грошової заборгованості», визначеної статтею 148 Господарського процесуального кодексу України, певним її видом, а лише обмежив сумою такої заборгованості - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд зазначає, що дійсно, вимога про стягнення суми ПДВ має грошове вираження, втім такі вимоги не вважаються «заборгованістю за договором», як те передбачає стаття 148 ГПК України.

Оскільки, в даному випадку, заявлені заявником вимоги не стосуються стягнення грошової заборгованості за договором з врахуванням статті 549 та статті 625 ЦК України, а стосуються стягнення в порядку статті 1212 ЦК України безпідставно набутих грошових коштів боржником поза межами договору, то суд не вважає релевантними до спірних правовідносин правові висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 24.07.2018 у справі №903/125/18 на яку посилається заявник.

Суд констатує, що для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Всі вище перелічені умови можуть бути встановлені судом лише у випадку розгляду справи по суті, що виключає можливість розгляду вимог в порядку статті 1212 ЦК України у межах наказного провадження, де розгляд справи по суті не відбувається.

З цих же причин, суд не може вважати безспірною вимогою, яка заявляється в порядку статті 1212 ЦК України, з огляду на необхідність доведення заявником (позивачем) факту безпідставного набуття боржником (відповідачем) коштів у порядку позовного провадження.

Так само, стягнення у наказному провадженні з боржника витрат заявника на поштову кореспонденцію у розмірі 107, 00 грн, що є судовими витратами, не передбачено нормами ГПК України. Вказане пояснюється тим, що у заявника в наказному провадженні відсутній обов`язок направлення боржникові заяви про видачу судового наказу з додатками.

Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України існують підстави для відмови заявнику у видачі судового наказу.

За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу (ч. 2 ст. 154 ГПК України).

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку (ч. 2 ст. 153 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 150, 152, 153, 234 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Аварійно-рятувальному загону спеціального призначення ГУ ДСНС України в Івано-Франківській області у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Трак" 1 666, 67 грн зайво сплачених сум ПДВ та витрат на поштову кореспонденцію у розмірі 107, 00 грн.

2. Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому законодавством України порядку.

Суддя Г. П. Бондаренко - Легких