Ухвала

від 22.02.2024 по справі 911/466/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"22" лютого 2024 р. Справа № 911/466/24

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., перевіривши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Старокінний ринок»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ролді ЛТД»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент контрол»

про визнання недійсним договору суборенди

встановив:

Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Старокінний ринок» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ролді ЛТД» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент контрол» про визнання недійсним договору суборенди нежитлових будівель та споруд торгівельного центру від 15.02.2024, укладеного між ТОВ «Рент контрол» як орендарем та ТОВ «Ролді ЛТД» як суборендарем.

Вказані вище вимоги мотивовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Рент контрол», не набувши прав та обов`язків орендаря нежитлових будівель та споруд торгівельного центру, що розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Старокінний, 6, передало такі приміщення Товариству з обмеженою відповідальністю «Ролді ЛТД» у суборенду та, відповідно, надіслало позивачу повідомлення про необхідність звільнити вказані, займані ним приміщення до 01.03.2024.

Отже, за доводами позивача, укладений між відповідачами договір суборенди нежитлових будівель та споруд торгівельного центру від 15.02.2024 порушує майнові права та законні інтереси позивача, набуті ним за договором оренди, щодо законного користування та володіння нежитловими приміщеннями торгівельного центру.

Водночас позивач зауважив, що він звернувся з відповідним позовом до Господарського суду Київської області згідно ст. 27 ГПК України за місцезнаходженням двох відповідачів м. Київ.

Приписами ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно ж до частини третьої статті 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Так, інститут підсудності розмежовує підвідомчі господарським судам справи між відмінними елементами господарської судової системи, залежно від того, який критерій покладено в основу такого розподілу: рівень господарського суду в системі або місце розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 зазначено таке:

- аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору;

- за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном;

- словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Подібні правові висновки щодо застосування правила виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено: у постанові Верховного Суду від 17.05.2023 у справі 925/1298/21; у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №910/6644/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №910/10647/18.

Зі змісту поданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Старокінний ринок» позову слідує, що вимога про визнання недійсним договору суборенди заявлено у зв`язку з порушенням таким правочином майнових прав та законних інтересів позивача щодо користування та володіння нежитловими приміщеннями торгівельного центру у місті Одеса.

З огляду на зазначені вище обставини суд дійшов висновку, що спір за відповідно поданим позовом стосується прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном у місті Одеса, а тому підлягає розгляду за виключною підсудністю згідно приписів ч. 3 ст. 30 ГПК України Господарським судом Одеської області, тобто за місцезнаходженням майна, з приводу користування яким виник спір.

В розрізі зробленого висновку судом враховано, що:

- правила загальної підсудності поширюють свою дію на всі справи позовного провадження, за винятком тих, для яких Господарського процесуального кодексу України встановлює інший вид підсудності, зокрема за деякими категоріями справ в силу специфіки предмету спору процесуальний закон встановлює виключну підсудність, за якою тільки один конкретний суд серед інших може розглядати таку категорію справ;

- правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.

Отже, виключна підсудність - це встановлена підсудність певної категорії справ точно визначеному господарському суду, що виключає можливість розгляду їх у будь-якому іншому суді, відтак зазначене свідчить, що певні категорії справ не можуть розглядатися не «судом, встановленим законом» за загальними правилами підсудності або ж за правилами альтернативної підсудності.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо, зокрема, справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

За таких обставин суд дійшов висновку про передачу позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Старокінний ринок» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ролді ЛТД» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент контрол» про визнання недійсним договору суборенди з доданими до неї документами за виключною підсудністю до Господарського суду Одеської області.

Керуючись ст. ст. 30, 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Старокінний ринок» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ролді ЛТД» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент контрол» про визнання недійсним договору суборенди з доданими до неї документами передати за виключною підсудністю до Господарського суду Одеської області (65119, м. Одеса, проспект Шевченко, 29).

Ухвала складена та підписана 22.02.2024, набирає законної сили з моменту її підписання суддею у відповідності до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строки та порядку ст. ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.А. Ярема