Рішення

від 07.12.2023 по справі 911/2372/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2372/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Міністерств внутрішніх справ України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діона Актив»

прo визнання недійсними пунктів договору та стягнення 439 110,00 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засіданні Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: Горова С.В.

відповідача: не з`явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Міністерств внутрішніх справ України» (надалі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діона Актив» (надалі відповідач) прo визнання недійсними пунктів договору та стягнення 439 110,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.08.2023 року відкрито провадження у справі № 911/2372/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 07.09.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.09.2023 року підготовче засідання відкладено на 28.09.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.09.2023 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 19.10.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.10.2023 року підготовче засідання у справі № 911/2372/23 перенесено на 09.11.2023 року.

У підготовчому засіданні 09.11.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача у судове засідання не з`явився.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання 09.11.2023 року вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд за результатами підготовчого засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 07.12.2023 року.

В судовому засіданні 07.12.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, представник відповідача в судове засідання не з`явився, відзиву на позов не подав.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 07.12.2023 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач у позові, між Державною установою «Центр обслуговування підрозділів Міністерства внутрішніх справ України» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діона Актив» (відповідач) укладено Договори поставки № 390 від 13.10.2022 року (далі - Договір 1) та № 474 від 28.11.2022 року (далі - Договір 2). Предметом Договорів є поставка Товариством з обмеженою відповідальністю «Діона Актив» на користь Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Міністерств внутрішніх справ України» нафтопродуктів (Бензину).

Пункт 2.1 Розділу 2 «Ціна договору» Договору 1 містить положення про те, що сума договору складає 3 940 810,00 грн. у тому числі 257 810,00 грн. ПДВ, п. 2.1 Розділу 2 «Ціна договору» Договору 2 містить положення про те, що сума договору складає 2 711 300,00 грн. у тому числі 181 300,00 грн. ПДВ.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договорів в повному обсязі здійснив оплату на рахунок постачальника (відповідача).

Визначені зобов`язання за Договором 1 та за Договором 2 сторонами було виконано і позивачем в повному обсязі сплачено за товар, що не заперечується, не оспорюється відповідачем та підтверджується платіжними дорученнями та видатковими накладними, які долучені до позову.

Відповідачем, в свою чергу, виконано зобов`язання зі сплати податку на додану вартість, який був включений до вартості товару за Договором 1 та Договором 2 у розмірі 439 110,00 грн., що становить 7% від суми Договорів.

Як визначено п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, ПДВ непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. За змістом п.п. «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Податкового кодексу України.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 року № 389-VШ «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан. Указ Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».

Пунктом 2 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» визначено завдання Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управлінню державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України від 12.05.2015 року № 389-VШ «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Беручи до уваги п.п. «г» п.п. 195.1.2 п.195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 року № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» (далі Постанова № 178) з метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Таким чином, наведені у позові Договори укладались та передбачали поставку товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Міністерства внутрішніх справ України», що входить до структури Міністерства внутрішніх справ України і утримуєься за рахунок коштів державного бюджету.

Однак, всупереч наведеним нормам законодавства, прийнятим на період воєнного стану в Україні, до ціни Договорів, укладених у листопаді 2022 року під час діє воєнного стану, безпідставно було включено умову щодо необхідності сплати ПДВ у розмірі 7% від суми Договорів, що склало всього 439 110,00 грн., що суперечить нормам чинного законодавства та призвело до безпідставної сплати позивачем у складі ціни позову сум ПДВ в розмірі 7% за операціями які обкладаються ПДВ за 0% ставкою.

Наведене є підставою для визнання недійсними п. 2.1 Розділу 2 «Ціна договору» Договору 1 та Договору 2 в частині визначення сум ПДВ та повернення покупцю безпідставно набутих відповідачем коштів у розмірі сплаченого ПДВ на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Зокрема, Договори суперечать положенням п.п. «г» п.п. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 розділу V Податкового кодексу України та нормам Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 року № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» в частині застосування 7% ставки податку (ПДВ), в той час як операції з постачання позивачу товарів для забезпечення транспорту у період військового стану мали обкладатися податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Наведене призвело до безпідставної сплати позивачем та отримання відповідачем коштів у вигляді сум податку на додану вартість у розмірі 439 110,00 грн.

Листом від 11.05.2023 року № 30/1638 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення безпідставно сплачених бюджетних коштів у вигляді сплаченого ПДВ, однак відповідач заперечував вимоги позивача.

У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсними пункт 2.1 Розділу 2 «Ціна договору» Договору 1 та пункт 2.1, 2.4 Розділу 2 «Ціна договору» Договору 2 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 7% ставки податку та зобов`язати відповідача повернути позивачу безпідставно сплачені за Договором № 390 від 13.10.2022 року та Договором № 474 від 28.11.2022 року суми податку на додану вартість у розмірі 439 110,00 грн.

В ході розгляду спору відповідач в судові засідання не з`являвся, відзиву на позов не надав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.

Однак, як вбачається з листа-відповіді відповідача від 24.05.2024 року № 12 на претензію позивача від 11.05.2024 року № 30/1638, відповідач зазначив, що вартість товару погоджена сторонами в Договорах, зобов?язання за якими виконані сторонами належно та у повному обсязі. Відповідні податкові зобов`язання відображені в податковому обліку відповідача та виконані.

Дослідивши матеріали справи та наявні у справі докази та пояснення, судом встановлено, умови пункту 2.1 Розділу 2 «Ціна договору» Договору 1 та пунктів 2.1, 2.4 Розділу 2 «Ціна договору» Договору 2 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 7% ставки ПДВ суперечать п.п. «г» п.п. 195.1.2 п.195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 року № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану», оскільки

Зокрема, Беручи до уваги п.п. «г» п.п. 195.1.2 п.195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 року № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» (далі Постанова № 178) з метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Наведені у позові Договори укладались та передбачали поставку товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Міністерства внутрішніх справ України», що входить до структури Міністерства внутрішніх справ України і утримуєься за рахунок коштів державного бюджету, тому відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 року № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» операції з постачання відповідачем позивачу бензину для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту позивача обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Отже, відповідач мав декларувати свої зобов`язання зі сплати ПДВ за операціями з поставки за Договорами на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 року № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» за нульовою ставкою, однак безпідставно прийняв та виконав зобов`язання зі слати ПДВ за ставкою 7%, фактично за рахунок позивача.

Як слушно зауважує позивач, за наявності факту оподаткування податком на додану вартість за 0% ставкою операцій з постачання на митній території України товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави (бензину) в період воєнного стану, виконання відповідачем зобов`язань зі сплати ПДВ за ставкою 7% також є безпідставним (помилковим).

З урахуванням вказаних обставин та положень податкового законодавства, відповідач, як платник податку, який здійснював постачання товару, за операціями, які оподатковувались 0% ставкою ПДВ, повинен був забезпечити відповідно до вимог ст. 192 ПК України проведення коригування податкових зобов`язань з ПДВ по взаємовідносинам з позивачем, які були здійснені за операціями з постачання за Договорами.

Навіть, якщо відповідачем не проведено коригування, за ним зберігається така можливість, і відповідач в будь-який момент може нею скористатись шляхом повернення відповідних сум чи їх зарахування в рахунок інших зобов?язань.

При цьому, відповідні обставини стосуються податкових відносин саме відповідача, і він знав (зобов`язаний був знати) про звільнення від оподаткування ПДВ за операціями з поставки за Договорами.

Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ПДВ - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V нього Кодексу.

Згідно з підпунктами «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем/замовником послуг. Тобто сторони договору погодили, що у ціну розрахункової одиниці вартості товару включено оплату ПДВ. Втім, слід зазначити, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.

Наведеного правового висновку дійшов Верховий Суд у постанові від 01.06.2021 року у справі № 916/2478/20.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

При цьому, правова підстава для отримання від позивача сум ПДВ для відповідача не існувала і мала місце помилка відповідача щодо своїх податкових зобов`язань. Для позивача правова підстава вважається такою, що відпала з моменту встановлення факту безпідставності сплати суми ПДВ (відповідачем) та встановлення недійсності відповідних умов Договорів.

Якщо б на момент укладення Договорів позивачу було б відомо, що операції відповідача звільнені від ПДВ і відповідач, в свою чергу, проявив би достатню обізнаність, Договір було б укладено на інших умовах і в ціну не включались би спірні суми ПДВ.

Натомість, сплата позивачем у складі ціни товару сум ПДВ, від обов`язку сплати яких до бюджету відповідач звільнений, свідчить про отримання відповідачем безпідставно і надлишково коштів від позивача.

Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач безпідставно набув від позивача грошові кошти в сумі 257 810,00 грн. ПДВ за Договором 1 та 181 300,00 грн. ПДВ за Договором 2, всього 439 110,00 грн. як заявлено у позові.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст. 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приписи частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частин 1, 3 статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина 5 статті 180 ГК України).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

02.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану».

Так, відповідно до пунктів 1, 2 зазначеної постанови КМУ до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За змістом підпунктів а), б) пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

Згідно із підпунктом г) підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Норми підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України та приписи постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 поширюються на органи, установи, організації та заклади, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету. Зазначені норми застосовуються як до операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючи рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами).

Водночас, судом прийнято до уваги правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03.12.2021 року у справі № 910/12764/20 про те, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними пункту 2.1 Розділу 2 «Ціна договору» Договору 1 та пунктів 2.1, 2.4 Розділу 2 «Ціна договору» Договору 2 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 7% у сумі 257 810,00 грн. ПДВ за Договором 1 та 181 300,00 грн. ПДВ за Договором 2, всього 439 110,00 грн.

За положеннями статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

З огляду на те, що відповідачем сума податку на додану вартість у розмірі всього 439 110,00 грн. отримана за товар, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, дана сума коштів є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 року у справі № 916/707/21.

Ураховуючи наведене, суд дійшов про наявність зобов`язання відповідача повернути позивачу 439 110,00 грн. сум ПДВ, безпідставно сплачених за Договором № 390 від 13.10.2022 року та Договором № 474 від 28.11.2022 року. Тому, відповідна позовні вимога правомірна,обґрунтована і підлягає задоволенню.

В той же час, визначаючи спосіб і порядок виконання рішення суду у відповідній частині, суд зазначає, що наведена позовна вимога майнового характеру підлягає задоволенню шляхом стягнення 439 110,00 грн. з відповідача на користь позивача.

Разом із тим, суд звертає увагу відповідача, що статтею 43 Податкового кодексу України встановлені умови повернення платнику помилково та/або надміру сплачених сум грошового зобов`язання, оскільки приймаючи до уваги встановлені судом вище обставини, суд також дійшов висновку, що відповідач помилково задекларував податкові зобов`язання з ПДВ зі спірних господарських операцій за ставкою 7%.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Міністерств внутрішніх справ України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діона Актив» прo визнання недійсними пунктів договору та стягнення 439 110,00 грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати недійсними пункт 2.1 Розділу 2 «Ціна договору» Договору № 390 від 13.10.2022 року та пункти 2.1, 2.4 Розділу 2 «Ціна договору» Договору № 474 від 28.11.2022 року в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 7% ставки податку.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діона Актив» (08302, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Головатого, 15, код ЄДРПОУ 43204976) на користь Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Міністерства внутрішніх справ України» (04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 8, код ЄДРПОУ 14317108) 439 110,00 грн. безпідставно отриманих сум податку на додану вартість та 2 684,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 22.02.2024 року