Рішення

від 12.02.2024 по справі 916/1469/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1469/23

Господарський суд Одеської області у складі: судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши справу за позовом Комунального підприємства "Одесміськелектротранс" (вул.Водопровідна,буд.1, Одеса, Одеська область, 65023)

до відповідача: Приватне підприємство "ІРИНА" (вул.Ніжинська,24,кв.8, Одеса, 65023)

про стягненн 354234,6 грн.

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Одесміськелектротранс" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "ІРИНА", в якому просить господарський суд: про усунення перешкод в користуванні майном шляхом звільнення та стягнення 1354234,6грн. неустойки.

Ухвалою суду від 17.04.2023 позовну заяву залишено без руху.

20.04.2023 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.04.2023 року було відкрито провадження у справі № 916/1469/23 за правилами загального позовного провадження.

Відповідачам ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана судом відповідачам рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою з відміткою "адресат відсутній"

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Отже, оскільки ухвали суду у справі направлені судом за належною адресою відповідача і повернуті поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про розгляд справи.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачі мали доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою суду від 09.10.2023р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду.

Ухвалою суду від 12.02.2024 позов в частині усунунення перешкод в користуванні нерухомим майном шляхом звільнення нежилого приміщення зупинки бельгійської будови комунального підприємства „Одесміськелектротранс загальною площею 33,4кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога 9-та станція закрито відповідно до п.3 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

У судовому засіданні 12.02.2024р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

14.06.2006р. між комунальним підприємством „Одесміськелектротранс (Орендодавець) та приватним підприємством „Ірина (Орендар) був укладений договір оренди нежилого приміщення №У-А/181, за умовами якого орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення зупинки бельгійської будови комунального підприємства „Одесміськелектротранс загальною площею 33,4 кв.м., розташованого за адресою м. Одеса, Фонтанська дорога 9-та станція В.Фонатна, вартість якого визначена відповідно до експертної оцінки і становить 54 409грн. з урахуванням індексації (п.1.1 договору).

Орендоване майно орендується Орендарем з метою організації магазину по продажу продовольчих товарів (з використанням підакцизної групи) (п.1.2 договору).

Відповідно п.2.1 договору, вступ орендаря у володіння та користування Орендованим майном настає з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі, який сторонами підписується на протязі 5-ти календарних днів з моменту підписання цього договору.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що в разі припинення дії договору оренди з будь-яких обставин орендоване майно повертається орендарем в належному сторін не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахування фактичного зносу. Орендоване майно вважається поверненнями Орендодавцеві з моменту підписання уповноваженими представниками сторін Акту здачі-приймання.

В разі припинення договору оренди повернути Орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду (п.5.6 договору).

Строк оренди встановлюється з моменту підписання Акту приймання-передачі Орендованого майна та діє до 01.05.2007р. (п.10.1 договору). Після закінчення строку дії договору Орендар має переважене право на його продовження (п.10.4 договору).

14.06.2006р. між комунальним підприємством „Одесміськелектротранс та приватним підприємством „Ірина був підписаний Акт приймання-передачі орендованого приміщення.

Як встановлено судом, між сторонами по справі укладались додаткові угоди до договору оренди нежилого приміщення №У-А/181 від 14.06,2006р.. Так відповідно додаткової угоди №5, сторони дійшли згоди викласти п.1.1 договору в наступній редакції: „Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення зупинки бельгійської будови комунального підприємства „Одесміськелектротранс загальною площею 33,4 кв.м., розташоване за адресою м. Одеса, Фонтанська дорога 9-та станція В.Фонатна, вартість якого визначена відповідно до незалежної експертної оцінки від 10.08.2011р. і становить 107 420грн. з урахуванням ПДВ.

Викласти п.3.1 в наступній редакції: „Орендна плата за перший місяць визначається на підставі Постанови Кабінету Міністрів України „Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна від 04.11.1995р. №786 і складає 3 000грн. без урахування ПДВ. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, що публікується Мінстатом України. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Розрахунок Орендної плати визначається у Додатку №1 та погоджений Протоколом погодження договірної ціни (Додаток №2), що є її невід`ємною частиною до цієї Угоди.

Викласти п.10.1 договору в наступній редакції: „Строк оренди встановлюється з моменту підписання цієї додаткової угоди та діє 31.08.2013р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе обов`язків.

02.09.2016р. між сторонами було підписано додаткову угоду №6 до договору оренди нежилого приміщення №У-А/181 від 14.06.2006р., яким було визначено, що строк дії договору встановлюється з моменту підписання цієї додаткової угоди та діє до 31.07.2016р.

В 2017 році Комунальне підприємство „Одесміськелектротранс» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до ПП «Ірина» про стягнення заборгованості з орендної плати включно до 1 квітня 2017 року та зобов`язати приватне підприємство „Ірина звільнити нежиле приміщення зупинки бельгійської будови комунального підприємства „Одесміськелектротранс загальною площею 33,4кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога 9-та станція повернути позивачу орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду.

Приймаючи до уваги те, що договір оренди нежитлового приміщення №У-А/181 від 14.06.2006р., з урахуванням додаткової угоди №6 від 02.09.2016р., припинив свою дію 31.07.2016р., а також враховуючи те, що сторонами не було погоджено наміру продовжувати строк його дії, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог комунального підприємства „Одесміськелектротранс про зобов`язання відповідача звільнити нежиле приміщення зупинки бельгійської будови комунального підприємства „Одесміськелектротранс загальною площею 33,4кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога 9-та станція шляхом повернення Орендованого майна в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду. (Рішення Господарського суду Одеської області від "06" липня 2017 р. справа № 916/1124/17).

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Приватне підприємство «Ірина» повинно було звільнити орендоване приміщення, оскільки Договір оренди нежитлового приміщення №У-А/181 від 14.06.2006р., з урахуванням додаткової угоди №6 від 02.09.2016р., припинив свою дію 31.07.2016р. та рішення Господарського суду Одеської області від 06 липня 2017 р. по справі № 916/1124/17 набрало чинності і не оспорювалось відповідачем.

24.10.2017 року старшим державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Офіцеровою Л.Л., було відкрито виконавче провадження з виконання рішення Господарського суду Одеської області № 916/1124/17.

Позивач зазначає, що 27.03.2018 року вказане виконавче провадження було закрито з підстав невиконання рішення суду, а саме: у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Станом на дату звернення із позовною заявою до суду ПП «Ірина» продовжує користуватись орендованим майном, акт повернення майна не підписало.

Оскільки Відповідачем не було повернуто орендоване приміщення за Договором нежитлового приміщення №У-А/181 від 14.06.2006р., не підписаний акт здачі приймання та з урахуванням фактичного користування цим приміщенням після закінчення строку дії договору, позивачем відповідачу нараховано неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення з 01.04.2017 року по 31.03.2023 рік в розмірі 1 354 234,6 грн.

У зв`язку із зазначеним Комунальне підприємство "Одесміськелектротранс" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "ІРИНА", в якому просить господарський суд про стягнення 1354234,6грн. неустойки.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом, 14.06.2006р. між комунальним підприємством „Одесміськелектротранс та приватним підприємством „Ірина був укладений договір оренди нежилого приміщення №У-А/181, за умовами якого орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення зупинки бельгійської будови комунального підприємства „Одесміськелектротранс загальною площею 33,4 кв.м., розташованого за адресою м. Одеса, Фонтанська дорога 9-та станція В. Фонатна, вартість якого визначена відповідно до експертної оцінки і становить 54 409грн. з урахуванням індексації (п.1.1 договору).

Також, між сторонами по справі укладались додаткові угоди до договору оренди нежилого приміщення №У-А/181 від 14.06,2006р.. Так відповідно додаткової угоди №5, сторони дійшли згоди викласти п.1.1 договору в наступній редакції: „Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення зупинки бельгійської будови комунального підприємства „Одесміськелектротранс загальною площею 33,4 кв.м., розташоване за адресою м. Одеса, Фонтанська дорога 9-та станція В.Фонатна, вартість якого визначена відповідно до незалежної експертної оцінки від 10.08.2011р. і становить 107 420грн. з урахуванням ПДВ.

Викласти п.3.1 в наступній редакції: „Орендна плата за перший місяць визначається на підставі Постанови Кабінету Міністрів України „Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна від 04.11.1995р. №786 і складає 3 000грн. без урахування ПДВ. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, що публікується Мінстатом України. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Розрахунок Орендної плати визначається у Додатку №1 та погоджений Протоколом погодження договірної ціни (Додаток №2), що є її невід`ємною частиною до цієї Угоди.

Викласти п.10.1 договору в наступній редакції: „Строк оренди встановлюється з моменту підписання цієї додаткової угоди та діє 31.08.2013р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе обов`язків.

Положеннями статті 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 Господарського кодексу України).

02.09.2016р. між сторонами було підписано додаткову угоду №6 до договору оренди нежилого приміщення №У-А/181 від 14.06.2006р., яким було визначено, що строк дії договору встановлюється з моменту підписання цієї додаткової угоди та діє до 31.07.2016р.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковім для виконання сторонами.

Станом на дату звернення із позовною заявою до суду ПП «Ірина» продовжує користуватись орендованим майном, акт повернення майна не підписало.

Оскільки Відповідачем не було повернуто орендоване приміщення за Договором нежитлового приміщення №У-А/181 від 14.06.2006р., не підписаний акт здачі приймання та з урахуванням фактичного користування цим приміщенням після закінчення строку дії договору, позивачем відповідачу нараховано неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення з 01.04.2017 року по 31.03.2023 рік в розмірі 1 354 234,6 грн.

Частиною 2 статті 785 ЦК України передбачено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача стати неустойки у розмірі подвійної тати за користування річчю за час прострочення.

В пункті 5.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» від 29.05.2013 р. № 12 зазначено, що застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України. Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним.

Таким чином, враховуючи, що термін дії договору припинив свою дію 31.07.2016 р. з Відповідача підлягає стягненню неустойка за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, що за період з 01.04.2017 р. по 31.03.2023 р, яка складає 1354234,60 грн.

Станом на день розгляду справи, відповідач приміщення не повернув, борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ІРИНА" (вул. Ніжинська, 24, кв. 8, Одеса, 65023, код 2451999) на користь Комунального підприємства "Одесміськелектротранс" (вул. Водопровідна, буд. 1, Одеса, Одеська область, 65023, код ЄДРПОУ 03328497) , неустойку в розмірі 1 354 234,6 грн. та витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви у сумі 20313,52 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22 лютого 2024 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов