Рішення

від 08.02.2024 по справі 916/3940/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3940/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Альфакоста Юкрейн (65014, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, буд. 4, кв. 5, код ЄДРПОУ 38722091)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіспорт Груп (65042, Одеська обл., м. Одеса, вул. 8-го Березня, буд. 77 Б, код ЄДРПОУ 41942352)

про стягнення, -

за участю учасників справи:

від позивача: Пеньковський В.Б., адвокат, діє на підставі ордеру

від відповідача: не з`явився

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Альфакоста Юкрейн звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіспорт Груп про стягнення 510975,75 грн. збитків.

Позовні вимоги ТОВ Альфакоста Юкрейн обґрунтовані завданням позивачу збитків внаслідок порушення відповідачем обов`язку щодо складання та реєстрації податкових накладних.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 29.09.2023 об 11:20.

Разом з позовною заявою до суду надійшло клопотання про витребування доказів, яке судом у підготовчому засіданні 29.09.2023 у протокольній формі було задоволено та витребувано у Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 44069166) у строк до 20.10.2023 наступні документи: 1) витяг з реєстру виписаних та зареєстрованих податкових накладних ТОВ Сервіспорт Груп на покупця ТОВ Альфакоста Юкрейн у період з 01.04.2022 по 06.09.2023; 2) витяг з реєстру прийнятих податкових накладних ТОВ Альфакоста Юкрейн за продавцем (постачальником) ТОВ Сервіспорт Груп у період з 01.04.2022 по 06.09.2023.

У підготовчому засіданні 29.09.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 177 ГПК України про продовження строків підготовчого провадження на 30 днів та в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 20.10.2023 о 12:30.

19.10.2023 за вх.№37326/23 до суду від Головного управління ДПС в Одеській області надійшло повідомлення щодо надсилання витребуваних судом документів.

У підготовчому засіданні 20.10.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 08.11.2023 о 10:45.

26.10.2023 за вх.№38384/23 до суду від Головного управління ДПС в Одеській області надійшли витребувані судом документи в електронному вигляді на оптичному носії, які залучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 08.11.2023 відкладено розгляд справи на 29.11.2023 о 13:45.

28.11.2023 за вх.№43450/23 до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, а саме: усунуто розбіжності в сумі збитків цифрами і словами, яка судом у протокольній формі задоволена та прийнята до розгляду.

Ухвалою суду від 29.11.2023 відкладено розгляд справи на 17.01.2024 о 13:45.

17.01.2024 за вх.№2036/24 до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданій заяві позивач зазначив про те, що станом на 17.01.2024 відповідач зареєстрував частину податкових накладних, стягнення збитків за якими є предметом спору; таким чином, станом на 17.01.2024 розмір збитків, завданих позивачу відповідачем внаслідок не реєстрації у встановлений законодавством строк податкових накладних, становить 510975,75 грн. - 107072,93 грн. = 403902,82 грн.; окрім того, у поданій заяві позивач просить суд повернути 1284,88 грн. судового збору за зменшеними позовними вимогами.

У підготовчому засіданні судом у протокольній формі прийнято до розгляду заяву позивача в частині зменшення розміру позовних вимог; таким чином, на розгляді суду залишаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 403902,82 грн.

У підготовчому засіданні 17.01.2024 у протокольній формі у порядку ст. 185 ГПК України оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 08.02.2024 о 10:15.

У судовому засіданні 08.02.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги, просить суд їх задовольнити.

У підготовчі та судові засідання відповідач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений. Про наявність даної справи повідомлявся шляхом направлення ухвал суду на юридичну адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчать відповідні поштові повідомлення, а також на адресу електронної пошти, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчать відповідні довідки про доставку відповідачу на вказану електронну адресу ухвал суду. Суд виходить з того, що учасники справи в господарському процесі мають вчиняти належні дії щодо ефективного використання належних їм процесуальних прав та виконання належних обов`язків, а господарський суд, повідомляючи відповідача шляхом надсилання поштових повідомлень та надсилання ухвал суду на електронну пошту, зі свого боку забезпечує йому належні процесуальні гарантії на участь у розгляді справи.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Справа №916/3940/23 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 08.02.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:

25.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Альфакоста Юкрейн (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сервіспорт Груп (експедитор, перевізник, відповідач) укладений договір №250618 на транспортно-експедиційне обслуговування при перевезеннях вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору цей договір регулює відносини, що виникають між замовником і експедитором (перевізником) при плануванні, організації і виконанні контейнерних перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні; експедитор (перевізник) зобов`язується за винагороду організувати і виконати перевезення вантажів замовника вантажним автомобільним транспортом на умовах, погоджених сторонами, у відповідності з вимогами законодавства України, міжнародних правил перевезень, а також правами та обов`язками сторін, передбаченими цим Договором.

Згідно з п.п. 6.11, 6.12 договору у випадку невиконання перевізником своїх зобов`язань за договором, а також у разі, коли з вини перевізника податковими органами буде поставлено питання про анулювання податкового кредиту з ПДВ, сформованого замовником на підставі податкових накладних, отриманих від перевізника, замовник має право прийняти оперативно-господарські санкції у вигляді утримання оплати за надані послуги на весь термін затримки виконання своїх обов`язків перевізника або до моменту вирішення перевізником питання про правомірність віднесення замовником суми ПДВ у податковий кредит, та застосувати штрафні санкції; у разі якщо з вини перевізника податковими органами з яких-небудь причин, передбачених податковим законодавством України, будуть анульовані суми податкового кредиту з ПДВ, сформованого замовником на підставі податкових накладних, отриманих від перевізника, перевізник зобов`язаний компенсувати замовникові всі понесені останнім втрати; у разі нездійснення перевізником обов`язковою, згідно з чинним законодавством України реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, який передбачає збільшення/зменшення суми компенсації їх вартості в ЄРПН у встановлені терміни, відповідно до абз 10 ст. 201.10 ПКУ, замовник має право на відшкодування збитків у розмірі 122% від суми податкового кредиту, стосовно якого повинна була бути складена і зареєстрована податкова накладна/розрахунок коригування, в залежності від обов`язків реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування перевізника згідно з чинним законодавством.

За п.8.1 договору оплата послуг по перевезенню вантажів та інших пов`язаних з перевезенням послуг, наданих експедитором (перевізником) здійснюється замовником протягом 5 банківських днів на підставі, при перевезеннях на території України: рахунки-фактури, актів виконаних робіт (із зазначенням маршруту, номери автомобіля), податкової накладної, накладної (CMR) (з печатками і датою відправника, одержувача й перевізника), копії ліцензії, копії свідоцтва про держ. реєстрацію, свідоцтва платника податку (ПДВ або єдиного), платіжка про сплату за місяць, у якому здійснюється оплата, виписку з статистики, довідку з податкової про вид оподаткування та договору між собою і третьою особою, яка виконує безпосередньо перевезення. При міжнародному перевезенні: CMR з печаткою експедитора (перевізника), актів виконаних робіт (із зазначенням маршруту, номери автомобіля, виписаний датою митного оформлення), рахунки-фактури, податкової накладної, копії свідоцтва про держ. реєстрацію, свідоцтва платника податку (ПДВ або єдиного), платіжка про сплату за місяць, у якому здійснюється оплата, виписку з статистики, довідку з податкової про вид оподаткування, копії ліцензії та договір між собою і третьою особою, яка виконує безпосередньо перевезення.

У відповідності до п.9.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і продовжує діяти протягом одного року від дати його підписання; якщо за один місяць до вказаної дати жодна із сторін письмово не заявила про припинення договору, то договір продовжується ще на рік; кількість пролонгацій не обмежена.

В матеріалах справи наявні підписані з обох сторін акти наданих послуг на підставі договору №250618 від 25.06.2018, а саме: акт №37 від 28.04.2022 на суму 73137,25 грн. (в т.ч. ПДВ 12189,54 грн.); акт №38 від 29.04.2022 на суму 73137,25 грн. (в т.ч. ПДВ 12189,54 грн.); акт №40 від 05.05.2022 на суму 73137,25 грн. (в т.ч. ПДВ 12189,54 грн.); акт №48 від 07.06.2022 на суму 87764,70 грн. (в т.ч. ПДВ 14627,45 грн.); акт №49 від 07.06.2022 на суму 131647,05 грн. (в т.ч. ПДВ 21941,18 грн.); акт №50 від 09.06.2022 на суму 87764,70 грн. (в т.ч. ПДВ 14627,45 грн.); акт №53 від 23.06.2022 на суму 58509,80 грн. (в т.ч. ПДВ 9751,63 грн.); акт №54 від 23.06.2022 на суму 58509,80 грн. (в т.ч. ПДВ 9751,63 грн.); акт №55 від 23.06.2022 на суму 58509,80 грн. (в т.ч. ПДВ 9751,63 грн.); акт №56 від 24.06.2022 на суму 58509,80 грн. (в т.ч. ПДВ 9751,63 грн.); акт №57 від 24.06.2022 на суму 58509,80 грн. (в т.ч. ПДВ 9751,63 грн.); акт №58 від 29.06.2022 на суму 58509,80 грн. (в т.ч. ПДВ 9751,63 грн.); акт №59 від 29.06.2022 на суму 58509,80 грн. (в т.ч. ПДВ 9751,63 грн.); акт №60 від 29.06.2022 на суму 58509,80 грн. (в т.ч. ПДВ 9751,63 грн.); акт №61 від 29.06.2022 на суму 58509,80 грн. (в т.ч. ПДВ 9751,63 грн.); акт №62 від 29.06.2022 на суму 58509,80 грн. (в т.ч. ПДВ 9751,63 грн.); акт №63 від 07.07.2022 на суму 146274,50 грн. (в т.ч. ПДВ 24379,08 грн.); акт №64 від 07.07.2022 на суму 58509,80 грн. (в т.ч. ПДВ 9751,63 грн.); акт №69 від 17.08.2022 на суму 87764,64 грн. (в т.ч. ПДВ 14627,44 грн.); акт №70 від 17.08.2022 на суму 73137,20 грн. (в т.ч. ПДВ 12189,53 грн.).

Також в матеріалах справи наявні рахунки на оплату за договором №250618 від 25.06.2018, а саме: №33 від 08.04.2022 на суму 71137,25 грн. (в т.ч. ПДВ 12189,25 грн.); №34 від 08.04.2022 на суму 71137,25 грн. (в т.ч. ПДВ 12189,25 грн.); №35 від 19.04.2022 на суму 71137,25 грн. (в т.ч. ПДВ 12189,25 грн.); №36 від 19.04.2022 на суму 73137,25 грн. (в т.ч. ПДВ 12189,54 грн.); №39 від 22.04.2022 на суму 71137,25 грн. (в т.ч. ПДВ 12189,25 грн.); №46 від 26.05.2022 на суму 87764,70 грн. (в т.ч. ПДВ 14627,45 грн.); №49 від 03.06.2022 на суму 87764,70 грн. (в т.ч. ПДВ 14627,45 грн.); №50 від 03.06.2022 на суму 131647,05 грн. (в т.ч. ПДВ 21941,18 грн.); №51 від 12.06.2022 на суму 58509,80 грн. (в т.ч. ПДВ 9751,63 грн.); №52 від 12.06.2022 на суму 58509,80 грн. (в т.ч. ПДВ 9751,63 грн.); №53 від 12.06.2022 на суму 58509,80 грн. (в т.ч. ПДВ 9751,63 грн.); №54 від 12.06.2022 на суму 58509,80 грн. (в т.ч. ПДВ 9751,63 грн.); №55 від 12.06.2022 на суму 58509,80 грн. (в т.ч. ПДВ 9751,63 грн.); №56 від 19.06.2022 на суму 58509,80 грн. (в т.ч. ПДВ 9751,63 грн.); №57 від 19.06.2022 на суму 58509,80 грн. (в т.ч. ПДВ 9751,63 грн.); №58 від 19.06.2022 на суму 58509,80 грн. (в т.ч. ПДВ 9751,63 грн.); №59 від 19.06.2022 на суму 58509,80 грн. (в т.ч. ПДВ 9751,63 грн.); №60 від 19.06.2022 на суму 58509,80 грн. (в т.ч. ПДВ 9751,63 грн.); №62 від 25.06.2022 на суму 146274,50 грн. (в т.ч. ПДВ 24379,08 грн.); №63 від 09.07.2022 на суму 175529,40 грн. (в т.ч. ПДВ 29254,90 грн.); №64 від 07.07.2022 на суму 292549 грн. (в т.ч. ПДВ 48758,17 грн.); №65 від 15.07.2022 на суму 234039,20 грн. (в т.ч. ПДВ 39006,53 грн.); №67 від 04.08.2022 на суму 87764,64 грн. (в т.ч. ПДВ 14627,44 грн.); №68 від 10.08.2022 на суму 71137,25 грн. (в т.ч. ПДВ 12189,54 грн.). Окрім того, в матеріалах справи наявні платіжні інструкції про сплату позивачем вищевказаних рахунків.

В матеріалах справи наявне свідоцтво про реєстрацію ТОВ Альфакоста Юкрейн як платника податку на додану вартість.

Також в матеріалах справи наявна інформація з Єдиного реєстру податкових накладних. У вказаній інформації відображено порядкові номери податкових накладних/розрахунків коригування (ПН/РК); дата складання та реєстрації ПН/РК; податковий номер продавця (41942352); найменування продавця (ТОВ Сервіспорт Груп); статус ПН/РК (серед яких статус зареєстровано у ПН/РК №№ 55, 64 на суму ПДВ у розмірі 9751,63 грн. та 9751,63 грн.; інші ПН/РК в статусі реєстрацію зупинено).

В матеріалах справи наявний наданий в електронному форматі на оптичному носії Головним управлінням ДПС в Одеській області витяг з реєстру податкових накладних.

В матеріалах справи наявний розрахунок суми збитків, в якому, зокрема, вказано, що станом на 15.09.2022 відповідач мав зареєструвати податкові накладні за господарськими операціями з позивачем, здійсненими у квітні-серпні 2022 року на загальну суму 438335,84 грн., а зареєстрував станом на 06.09.2023 податкові накладні за цей період лише на суму 19503,26 грн.; з розрахунку позивача, збитки, завдані відповідачем позивачу, становлять: (438335,84 - 19503,26) х 122/100 = 510975,75 грн.

Не здійснення реєстрації відповідачем податкових накладних стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення збитків.

Під час розгляду справи судом у протокольній формі прийнято заяву про зменшення розміру позовних вимог на суму 107072,93 грн. (87764,70 грн.*122%) у зв`язку з реєстрацією податкових накладних №№ 67, 69 на загальну суму ПДВ у розмірі 87764,70 грн., які також наявні в матеріалах справи; таким чином на розгляді суду залишаються позовні вимоги про стягнення 403902,82 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України Про судоустрій і статус суддів є принцип верховенства права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з п.п. 5,6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

За ст. 934 ЦК України за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Згідно з п.14.1.181 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

У відповідності до п.198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних. Платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, суми податку, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не включені до податкового кредиту протягом періоду 365 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних у зв`язку з відсутністю фактів списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг (видачі з каси) або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, мають право на включення таких сум до податкового кредиту у звітному податковому періоді, в якому відбулося списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг (видачі з каси) або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, але не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати такого списання, надання інших видів компенсацій. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України Про електронні документи та електронний документообіг та Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги. З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді. Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем). У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну та/або розрахунок коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року, в яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу. Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов`язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого рахунку у банку/небанківському надавачу платіжних послуг на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг. У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією. Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У відповідності до ч.1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (пункт 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (пункт 14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17).

Згідно з ч.2 ст. 1166 ЦК особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. У ч.1 ст.614 ЦК зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов?язання. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц, від 21.02.2021 у справі №904/982/19, від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 21.09.2021 у справі №910/1895/20, від 18.10.2022 у справі №922/3174/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 ПК не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: баланс імовірностей (balance of probabilities) або перевага доказів (preponderance of the evidence); наявність чітких та переконливих доказів (clear and convincing evidence); поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд зазначає, що в п.6.12 договору №250618 від 25.06.2018 сторонами узгоджено, що у разі нездійснення перевізником обов`язковою згідно з чинним законодавством України реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, який передбачає збільшення/зменшення суми компенсації їх вартості в ЄРПН у встановлені терміни, відповідно до абз. 10 ст. 201.10 ПКУ, замовник має право на відшкодування збитків у розмірі 122% від суми податкового кредиту, стосовно якого повинна була бути складена і зареєстрована податкова накладна/розрахунок коригування, в залежності від обов`язків реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування перевізника згідно з чинним законодавством.

Окрім того, господарський суд враховує, що п.201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем послуг, тому господарський суд доходить до висновку, що з огляду на положення ст. 201 ПК України саме на ТОВ Сервіспорт Груп (як експедитора (перевізника) за договором) покладено обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні. Вказаним зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту (подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №925/17/18).

Виходячи з наявних матеріалів справи, зокрема, з інформації з ЄРПН, наданої позивачем та Головним управлінням ДПС в Одеській області щодо виписаних та зареєстрованих податкових накладних ТОВ Сервіспорт Груп на покупця ТОВ Альфакоста Юкрейн, вбачається, що відповідач в повному обсязі не виконав встановлений договором та законом обов`язок з реєстрації всіх податкових накладних за спірними правовідносинами, докази реєстрації всіх податкових накладних в матеріалах справи відсутні, що має наслідком неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, встановлені судом обставини, господарський суд дійшов висновку про наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, доведеність причинного зв`язку між протиправними діями відповідача (порушення обов`язку з реєстрації податкових накладних) та наявністю збитків у позивача внаслідок вказаних порушень, у зв`язку з чим, перевіривши розрахунок позивача, з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення позовних вимог у зв`язку з частковим виконанням відповідачем обов`язку з реєстрації податкових накладних, господарський суд дійшов висновку про його обґрунтованість, відповідність вимогам законодавства та умовам договору, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Альфакоста Юкрейн про стягнення з відповідача 403902,82 грн. збитків є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Іншого відповідачем не доведено.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на відповідача.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи вищевикладене та те, що судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, господарський суд дійшов висновку про повернення позивачу 1284,88 грн. судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією №66978 від 05.09.2023 на загальну суму 3033,73 грн., яка міститься в матеріалах справи №916/3940/23.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Альфакоста Юкрейн задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіспорт Груп (65042, Одеська обл., м. Одеса, вул. 8-го Березня, буд. 77 Б, код ЄДРПОУ 41942352) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Альфакоста Юкрейн (65014, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, буд. 4, кв. 5, код ЄДРПОУ 38722091) 403902 /чотириста три тисячі дев`ятсот дві/ грн. 82 коп. збитків та 4846 /чотири тисячі вісімсот сорок шість/ грн. 83 коп. судового збору.

3.Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Альфакоста Юкрейн (65014, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, буд. 4, кв. 5, код ЄДРПОУ 38722091) 1284 /одну тисячу двісті вісімдесят чотири/ грн. 88 коп. судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією №66978 від 05.09.2023 на загальну суму 3033 /три тисячі тридцять три/ грн. 73 коп., яка міститься в матеріалах справи №916/3940/23.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 20 лютого 2024 р.

Суддя Ю.С. Бездоля