Рішення

від 22.02.2024 по справі 922/5323/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2024 р.м. ХарківСправа № 922/5323/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БМ Дистрибушн 2.0" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІА-КОМ" простягнення коштів

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "БМ ДИСТРИБУШН 2.0" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "ДІА-КОМ", в якій, з урахуванням виправлення, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму грошових коштів у загальному розмірі 100.302,16 грн, що складається з: основного боргу в розмірі 57.929,08 грн, пені в розмірі 20.604,81 грн, 3% річних у сумі 3.387,09 грн та інфляційних нарахувань у розмірі 18.381,18 грн, а також судові витрати.

Фактичними підставами позову є бездіяльність відповідача щодо виконання свого зобов`язання за Договором поставки від 29.04.2021 №2582/04/21 в частині оплати вартості поставленого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.12.2023 з урахуванням малозначності справи №922/5323/23 в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.02.2023 у справі №922/5323/23 позовну заяву ТОВ "БМ ДИСТРИБУШН 2.0" залишити без руху на підставі частини одинадцятої статті 176 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.02.2023 продовжено розгляд справи №922/5323/23.

Частиною п`ятою статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала про відкриття провадження у даній справі була надіслана за місцезнаходженням відповідача, проте повернулася на адресу суду з відміткою поштового відділення "відсутність адресата за вказаною адресою".

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17).

При цьому, виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/2654/22).

Враховуючи факт направлення судом ухвали про відкриття провадження у справі на дійсну адресу відповідача та повернення такої ухвали з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою", суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.

Положеннями частини другої статті 14 ГПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя статті 13 ГПК України).

Відповідно до частини дев`ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 ГПК України відзиву на позов не подав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розгляну за наявними матеріалами справи.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.

Між ТОВ "БМ ДИСТРИБУШН 2.0" (постачальник) та ТОВ "ДІА-КОМ" (покупець) був укладений Договір поставки від 29.04.2021 №2582/04/21 (далі - Договір). Згідно з його умовами постачальник зобов`язався поставити товар в асортименті, кількості і за ціною, вказаною в рахунках на оплату, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити поставлений товар.

Ціна Договору складається з загальної вартості поставленого товару за цим Договором, відповідно до видаткових накладних. Вартість товару узгоджується сторонами у рахунках на оплату до цього Договору. Оплата за Договором проводиться в безготівковому порядку платіжними дорученнями на поточний рахунок постачальника, у порядку узгодженому в рахунках-фактурах. У випадку, якщо в рахунку на оплату не вказано порядок оплати, сторони погодили, що плата за такий товар здійснюється шляхом 100% оплати протягом 14 календарних днів з дати поставки (пункти 2.1., 2.2. Договору).

Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2022 (включно), а в частині зобов`язань до повного їх виконання сторонами (пункт 10.1. Договору в редакції Додаткової угоди від 28.12.2021 №1).

На підставі виставлених рахунків на оплату від 21.07.2021 №7063, від 29.12.2021 №13666, від 24.01.2022 №696, від 09.02.2022 №1333 позивачем був поставлений відповідачу товар на загальну суму 67.450,12 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні від 13.01.2022 №143, від 24.01.2022 №307, від 01.02.2022 №456, від 11.02.2022 №614.

Відповідач частково сплатив вартість поставленого за Договором товару на суму 9.521,04 грн, про що свідчать платіжні інструкції від 24.06.2022 №1695 та від 30.08.2022 №1749. Залишок заборгованості становить 57.929,08 грн.

Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З наявних у матеріалах справи доказів, судом встановлено настання строків виконання грошових зобов`язань відповідача. Так пунктом 2.2. Договору сторони погодили, що у випадку, якщо в рахунку на оплату не вказано порядок оплати, сторони погодили, що плата за такий товар здійснюється шляхом 100% оплати протягом 14 календарних днів з дати поставки.

Факт поставки позивачем товару за Договором на загальну суму 67.450,12 грн підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, які підписані повноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств. Станом на дату звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача за Договором станови 57.929,08 грн.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідачем доказів, які б спростовували факт наявності заборгованості за Договором в розмірі 57.929,08 грн до суду не подано.

Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи приписи статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України, якими передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини, доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов Договору та діючого законодавства, та оскільки відповідачем не спростовано наявності заборгованості - суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 57.929,08 грн.

У відповідності до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 20.604,81 грн, 3% річних у сумі 3.387,09 грн та інфляційні нарахування в розмірі 18.381,18 грн.

Суд вважає, що зазначені суми нараховані позивачем відповідачеві частково обґрунтовано. Підставами такого висновку є наступне.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (частини перша статті 216 ГК України).

Частинами другою, третьою статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Договором передбачено нарахування пені за порушення строків оплати товару. Так, згідно з пунктом 6.4. Договору за порушення строків оплати, передбачених в Договорі або рахунку на оплату, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,05% від розміру несплаченої суми, за кожен день та за весь строк прострочення.

Також, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені вище норми права та встановлені судом обставини, а саме факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, факт наявності в Договорі умов про відповідальність за це порушення, свідчить про правомірність нарахування позивачем відповідачеві пені, відсотків річних та інфляційних втрат.

Перевіркою наведених у позовній заяві розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем допущені помилки, в т.ч. арифметичні, під час їх нарахування, а саме:

1) при нарахуванні пені за видатковими накладними №№143, 456, 307, 614 позивачем не враховані положення частини шостої статті 232 ГК України (нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано).

Суд зазначає, що умови пункту 6.4. Договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною шостою статті 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням "до дати фактичного виконання", тощо.

Відтак, умову "за весь строк прострочення", передбачену у пункті 6.4. Договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України. Наведений висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.08.2021 у справі №910/13575/20.

2) за видатковою накладною від 01.02.2022 №456 початком прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання є 16.02.2022, а не 15.02.2022 як помилково зазначено позивачем;

3) за видатковою накладною від 11.02.2022 №614 початком прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання є 26.02.2022, а не 22.02.2022 як помилково зазначено позивачем.

З огляду на вимоги статей 79, 86, частини п`ятої статті 236, статті 237 ГПК України, господарський суд у вирішенні спору має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, здійснивши перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає, що їх арифметично правильний розмір становить:

- за видатковою накладною від 13.01.2022 №143: пеня (за період 28.01.2022 до 28.07.2022) - 3.637,85 грн. В іншій частині 3% річних у сумі 2.244,15 грн та інфляційні нарахування в розмірі 11.785,04грн розраховані арифметично правильно;

- за видатковою накладною від 01.02.2022 №456: пеня (за період з 16.02.2022 до 16.08.2022 з урахуванням проведеної 24.06.2022 часткової оплати) - 620,51 грн, 3% річних - 356,58 грн, інфляційні нарахування - 1.739,79грн;

- за видатковою накладною від 24.01.2022 №307: пеня (за період з 08.02.2022 до 08.08.2022 з урахуванням проведеної 30.08.2022 часткової оплати) - 1.723,86 грн, інфляційні нарахування - 4.235,07 грн. Розрахунок 3% річних у сумі 702,37 грн здійснений арифметично правильно;

- за видатковою накладною від 11.02.2022 №614: пеня (за період з 26.02.2022 до 26.08.2022) - 140,14 грн, 3% річних - 82,91 грн, інфляційні нарахування - 436,83грн.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача шляхом стягнення з відповідача: основного боргу в розмірі 57.929,08 грн, пені в сумі 6.122,36 грн, 3% річних у сумі 3.386,01 грн та інфляційних нарахувань у розмірі 18.196,73 грн. В частині стягнення пені в сумі 14.482,45 грн, 3% річних у сумі 1,08 грн та інфляційних нарахувань у розмірі 184,45 грн суд відмовляє, у зв`язку з безпідставністю позовних вимог у цій частині.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2.291,50 грн покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, в іншій частині (392,50 грн) залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІА-КОМ" (61054, місто Харків, вул. Василя Стуса, буд. 4А, код ЄДРПОУ 43335640) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ ДИСТРИБУШН 2.0" (03039, м. Київ, пр. Валерія Лобановського, буд. 119, прим. 7, кабінет 56, код ЄДРПОУ 42346980)

- основний борг у розмірі 57.929,08 грн;

- пеню в сумі 6.122,36 грн;

- 3% річних у сумі 3.386,01 грн;

- інфляційні нарахування в розмірі 18.196,73 грн;

- витрати зі сплати судового збору в розмірі 2.291,50 грн.

3. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "22" лютого 2024 р.

СуддяН.С. Добреля