Рішення

від 22.02.2024 по справі 927/1709/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

22 лютого 2024 року м. Чернігівсправа № 927/1709/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»,

код ЄДРПОУ 30262667, пр-т Соборності, 15, м. Київ, 02160

Відповідач: Фермерське господарство «Родинний лад»,

код ЄДРПОУ 43593951, вул. Соборності, 14, смт Козелець, Чернігівська область, 17000

Предмет спору: стягнення 260 926,15грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» звернулось до суду з позовом до Фермерського господарства «Родинний лад», у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 260 926,15 грн, з яких 196 157,56 грн заборгованості за поставлений товар, 10 502,07 грн пені, 12 565,76 грн - 40% річних та 41 700,76 грн штрафу.

Процесуальні дії у справі.

У позовній заяві позивач просив розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, заяви із обґрунтуванням своїх заперечень щодо такого розгляду.

Також ухвалою від 27.12.2023 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачу - п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;

- позивачу - п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;

- відповідачу - п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 27.12.2023, направлена на адресу місцезнаходження відповідача (вул. Соборності, 14, смт Козелець, Чернігівська область, 17000), зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) та у позовній заяві, повернулась неврученою на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою». Датою проставлення у поштовій довідці такої відмітки є 06.01.2024.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі та встановлення йому строків для подання заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов, а днем вручення ухвали від 27.12.2023 є 06.01.2024.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження є 11.01.2024, а відзиву на позов - 22.01.2024.

Крім того, ухвала суду від 27.12.2023 була направлена на електронну адресу відповідача - Lad-agro-d@ukr.net, яка зазначена у витягу з ЄДР як засіб для здійснення зв`язку з цією юридичною особою.

Таким чином, судом вжито додаткових заходів щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі.

За приписами ст. 6 Господарського процесуального кодексу України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система, яка відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Частиною 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Таким чином, судові рішення автоматично направляються в електронному виді до електронного кабінету (за наявності) учасників справи, а днем його вручення відповідно до ч. 5, 6 ст. 242 ГПК України є день такої доставки.

Відповідач - ФГ «Родинний лад» відноситься до категорії осіб, зазначених у ч. 6 ст. 6 ГПК України та п. 10 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, які в обов`язковому порядку мають зареєструвати електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС.

Проте, як встановив суд, відповідач не має офіційно зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд», тобто до теперішнього часу не виконав свого обов`язку щодо такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, усі негативні наслідки, пов`язані з нереєстрацію Електронного кабінету, іта як наслідок неотриманням судових рішень через Електронний суд, несе відповідач.

Заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № АП-19-0389 від 27.04.2023 в частині сплати коштів за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 196 157,56 грн, на яку позивач нарахував пеню, штраф та 40% річних.

Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

27.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (далі - Постачальник) та Фермерським господарством «Родинний лад» (далі - Покупець) укладено договір поставки №АП-19-0389 (далі - Договір).

За умовами п. 1.1, 1.2 Договору Постачальник зобов`язується у порядку та на умовах, визначених цим Договором, та у відповідності з узгодженими Специфікаціями, поставити засоби захисту рослин, мікродобрива, біологічні препарати та/або посівний матеріал (надалі -Товари), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти Товари і оплатити їх вартість за цінами, зазначеними в Специфікації.

За цим Договором найменування товару, його асортимент, кількість, умови, строки поставки та ціна визначається Специфікаціями (Додаток № 1 до цього Договору), які є невід`ємними частинами цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору після підписання цього Договору, сторонами оформляються і підписуються Специфікації на поставку Товару, в яких відображається асортимент, кількість, ціна Товару, умови і терміни поставки Товару. Постачання Товару Покупцю здійснюється партіями на умовах, погоджених Сторонами відповідно до укладених Сторонами Специфікацій.

Сторони домовилися про те, що «партією Товару» буде вважатись поставлена Постачальником і прийнята Покупцем кількість товару згідно однієї накладної (видаткової та/або товарно-транспортної), якщо інше не погоджено сторонами в Специфікації до цього Договору (п. 2.2 Договору).

Згідно з п. 8.5 Договору Покупець відповідає за несвоєчасну оплату Товару й оплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє у період нарахування пені.

У випадку прострочення виконання зобов`язань, передбачених розділом 3 даного Договору та відповідними Специфікаціями до Договору, більше, ніж 10 днів, винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним Договором штраф у розмірі п`ятнадцяти відсотків від ціни відповідної Специфікації, по якій відбулось порушення строків сплати.

У п. 8.7 Договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості Товару протягом 90 (дев`яносто) календарних днів з дати, коли Товар повинен бути сплачений Покупцем, та дев`яносто шість відсотків річних від несплаченої ціни Товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів. З дня закінчення строків сплати, передбачених у відповідній Специфікації, вважається, що Постачальником пред`явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий та майбутній) та відсотків річних. При затримці платежу Постачальник має право виставити рахунок по сплаті відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних нарахувань з моменту прострочення до фактичної оплати, а Покупець зобов`язаний оплатити його в строк не більше 3 (трьох) банківських днів.

27.04.2023 сторони підписали Специфікацію №АП-19-0389Сп1 до Договору (далі - Специфікація від 27.04.2023) щодо поставки Товару на загальну суму 244 439,64 грн з ПДВ.

Згідно з п. 4 Специфікації від 27.04.2023 оплата Товару здійснюється в наступному порядку:

- не пізніше 28 квітня 2023 року - 24 443,96 грн;

- не пізніше 28 травня 2023 року - 24 443,97 грн;

- не пізніше 20 жовтня 2023 року - 195 551,71 грн.

01.05.2023 позивач поставив відповідачу Товар, погоджений у Специфікації від 27.04.2023, на загальну суму 244 439,64 грн, на підтвердження чого позивач надав видаткові накладні від 01.05.2023 №АП-19-03107, №АП-19-03108, №АП-19-03109, №АП-19-03110.

25.09.2023 сторони підписали Специфікацію №АП-19-0389Сп2 до Договору (далі - Специфікація від 25.09.2023) щодо поставки Товару на загальну суму 33 605,52 грн з ПДВ.

Згідно з п. 4 Специфікації від 25.09.2023 оплата Товару здійснюється в наступному порядку: не пізніше 25 вересня 2023 року - 33 605,52 грн.

Відповідно до видаткової накладної від 25.09.2023 №АП-19-0921825.09.2023 позивач поставив відповідачу Товар, погоджений у Специфікації від 25.09.2023, на загальну суму 33605,52 грн.

Усього позивач поставив відповідачу Товар на загальну суму 278 045,16 грн.

Відповідач частково оплатив вартість поставленого йому Товару (за Специфікацією від 27.04.2023) у загальному розмірі 81 887,60 грн, на підтвердження чого позивач надав інформаційні повідомлення про зарахування коштів: №227 від 02.05.2023 на суму 24 443,96 грн, №273 від 25.09.2023 на суму 24 443,64 грн, №278 від 26.09.2023 на суму 33 000,00 грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений Товар становить 196 157,56 грн, доказів сплати якої відповідач суду не надав.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявленої до стягнення основної заборгованості.

Як встановив суд, позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу Товар на загальну суму 278 045,16 грн, який останній оплатив частково у розмірі 81 887,60 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 196 157,56 грн.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не сплатив позивачу у повному обсязі кошти за отриманий товар у терміни, визначені у Специфікаціях до Договору, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 196 157,56 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення пені та штрафу.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості поставленого товару, позивач заявив до стягнення 10 502,07 грн пені, нарахованої за період з 21.10.2023 по 13.12.2023 на суму 162 552,04 грн та за період з 25.09.2023 по 13.12.2023 на суму 33 605,52 грн, та 41 700,76 грн штрафу.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17 від 02.04.2019 у справі № 917/194/18 та Велика палата Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19.

Сторони у Договорі передбачили господарсько-правову відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Суд, здійснивши перевірку заявленої до стягнення пені, дійшов висновку про неправильне її нарахування, оскільки позивач неправильно визначив початок періоду нарахування пені за Специфікацією від 25.09.2023.

Так, відповідно до п. 4 Специфікації від 25.09.2023 відповідач повинен був оплатити вартість Товару у термін до 25.09.2023, а тому нарахування пені за цією специфікацією повинно здійснюватися з 26.09.2023, а не з 25.09.2023.

За перерахунком суду розмір пені становить 10 465,24 грн, а отже є меншим ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги у частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 10 465,24 грн.

Розмір штрафу за перерахунком судом становить 41 706,78 грн, тобто є більшим ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем.

За приписами ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Оскільки суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог та не може самостійно змінювати предмет позову, позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, тобто у розмірі 41 700,76 грн.

Щодо заявлених до стягнення 40% річних.

Позивач також просить стягнути з відповідача 12 565,76 грн - 40% річних, нарахованих за період з 21.10.2023 по 13.12.2023 на суму 162 552,04 грн та за період з 25.09.2023 по 13.12.2023 на суму 33 605,52 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

У п. 8.7 Договору сторони встановили інший розмір процентів, ніж передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме: 40% річних від несплаченої вартості Товару протягом 90 календарних днів, коли Товар повинен був сплачений Покупцем.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, 40% річних нараховані позивачем за ті ж самі періоди, за які була нарахована пеня.

Отже, позивач невірно здійснив нарахування 40% річних через неправильне визначення початку періоду нарахування відсотків річних за Специфікацією від 25.09.2023, про що суд зазначав вище.

За перерахунком суду розмір 40% річних становить 12 528,93 грн, а отже є меншим ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги у частині стягнення 40% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 12 528,93 грн.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позову, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача, становить 3912,79 грн.

Керуючись ст. 14, 73-80, 86, 126, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Родинний лад» (код ЄДРПОУ 43593951, вул. Соборності, 14, смт Козелець, Чернігівська область, 17000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (код ЄДРПОУ 30262667, пр-т Соборності, 15, м. Київ, 02160) 196 157,56 грн заборгованості за поставлений товар, 10 465,24 грн пені, 41700,76 грн штрафу, 12 528,93 грн - 40% річних та 3912,79 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун