Рішення

від 22.02.2024 по справі 927/1697/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

22 лютого 2024 року м. Чернігівсправа № 927/1697/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія»,

код ЄДРПОУ 14229456 вул. Печерський узвіз, 3, м. Київ, 01601;

адреса для листування: вул. Шевченка, 5, м. Чернігів, 14000

Відповідач: Корюківська районна державна лікарня ветеринарної медицини,

код ЄДРПОУ 00721053, вул. Шевченка, 247, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 ,

РНКОПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

Предмет спору: про стягнення 60 160,97 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія» звернулось до суду з позовом до Корюківської районної державної лікарні ветеринарної медицини, у якому просить суд стягнути з відповідача 60 160,97 грн виплаченого страхового відшкодування.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 25.12.2023 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 ; зобов`язано позивача у дводенний строк з дня отримання ухвали надіслати копію позовної заяви та додані до неї документи третій особі; зобов`язано відповідача у триденний строк з дня отримання цієї ухвали надати суду та позивачу наявні додаткові відомості щодо зареєстрованого та фактичного місця проживання ОСОБА_1 та їх перебування у трудових відносинах на теперішній час.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Також ухвалою від 25.12.2023 встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи відзиву на позов з доданими до нього документами;

- позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та іншим учасникам справи відповіді на відзив з доданими до неї документами;

- відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та іншим учасникам справи заперечень з доданими до них документами;

- третій особі ОСОБА_1 : п`ятиденний строк з дня отримання позовної заяви для подання до суду та іншим учасникам справи письмових пояснень щодо позову з доданими до них документами; десятиденний строк з дня отримання відзиву на позов для подання до суду та іншим учасникам справи письмових пояснень щодо відзиву з доданими до них документами.

27.12.2023 на виконання вимог ухвали суду від 25.12.2023 позивач подав до суду докази направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу третьої особи, які суд долучив до матеріалів справи.

28.12.2023 на офіційному веб-порталі судової влади України сайті Господарського суду Чернігівської області опубліковано оголошення, у якому повідомлено ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання письмових пояснень щодо позову та відзиву.

04.01.2024 на виконання вимог ухвали суду від 25.12.2023 від відповідача до суду надійшло письмове повідомлення, у якому зазначено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . До письмового повідомлення додані накази від 04.07.2023 про прийом на роботу водієм ОСОБА_1 та від 05.07.2023 про його звільнення.

Суд долучив повідомлення відповідача з доданими до нього документами до матеріалів справи.

Ухвала суду від 25.12.2023 була доставлена відповідачу в його Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 27.12.2023 о 15:36, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Отже, останнім днем для подання відповідачем відзиву на позов є 11.01.2024.

Відповідно до поштового повідомлення про вручення ухвалу суду від 25.12.2023 третя особа отримала 13.01.2024.

05.01.2024 третя особа направила до суду відзив на позовну заяву, який отримано судом 08.01.2024.

11.01.2024 відповідач направив на адресу суду відзив на позовну заяву, який отримано судом 15.01.2024.

Суд долучив до матеріалів справи подані учасниками справи заяви по суті (відзив відповідача на позов та відзив третьої особи на позов, який суд розцінив як письмові пояснення щодо позову), як такі, що подані у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а спір вирішується ї їх урахуванням.

Частиною 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 04.07.2023 за участю належного відповідачу автомобіля САЗ 3507 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , ПрАТ «СТ «Гарантія» на підставі договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів №АР/6802638 здійснило виплату потерпілій особі страхового відшкодування у розмірі 60 160,97 грн.

Враховуючи те, що дорожньо-транспортна пригода сталася безпосередньо внаслідок невідповідності технічного стану автомобіля САЗ 3507 д.н.з. НОМЕР_2 , позивач вважає, що у нього відповідно до ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 1191 Цивільного кодексу України виникло право на подання регресного позову до відповідача як страхувальника забезпеченого транспортного засобу, що спричинив ДТП.

Відповідач заперечує проти позовних вимог та у своєму відзиві просить відмовити у їх задоволенні з таких підстав:

- винуватість водія ОСОБА_1 в тому, що при експлуатації транспортного засобу під час дорожнього руху останній не перевіряв технічний стан гальм вантажного автомобіля, встановлена зі слів останнього та є його вигадкою, оскільки при виїзді із установи на дорогу гальма вантажного автомобіля були в технічно справному стані. Більш того, після ДТП вантажний автомобіль приїхав із місця пригоди в місті Корюківка до міста Мена власним ходом, нічого в ньому не було виявлено несправним, перевіз вантаж, продовжував здійснювати і здійснює тепер свою функцію у виді експлуатації його на дорогах, маршрутах та шляхах України;

- відповідно до постанови Корюківського районного суду Чернігівської області від 24 липня 2023 року вини посадових осіб Корюківської районної державної лікарні ветеринарної медицини щодо порушень у сфері правил безпеки дорожнього руху при експлуатації вантажного автомобіля, як джерела підвищеної небезпеки, в даному випадку немає;

- позивач протиправно просить суд стягнути майнову шкоду не з належного відповідача - винного водія ОСОБА_2 , а з неналежного відповідача - Корюківської районної державної лікарні ветеринарної медицини, без будь-якої вини його посадових осіб. Такі дії представника позивача підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15, ч. 2 ст.192 Кримінального кодексу України, тобто замах на заподіяння значної майнової шкоди державі шляхом обману в протиправній «досудовій вимогі» та у позовній заяві позивача за відсутності ознак шахрайства на державні грошові кошти у великих розмірах на суму 60 160,97 грн;

- при визначенні розміру страхового відшкодування та оцінки матеріальної шкоди від ДТП позивач не запрошував представників відповідача для участі в розслідуванні страхового випадку, тобто сам позивач на час визначення розміру страхового відшкодування не визнавав жодної винуватості Корюківської районної державної лікарні ветеринарної медицини та її посадових осіб при настанні страхового випадку внаслідок ДТП.

Третя особа просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що він не завдав жодної шкоди позивачу.

Інших заяв по суті у встановлений строк до суду не надходило.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Постановою Корюківського районного суду Чернігівської області від 24.07.2023 у справі №736/1513/23, яка набрала законної сили 04.08.2023, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн.

Вказаною постановою Корюківського районного суду Чернігівської області встановлено, що « ОСОБА_1 04 липня 2023 року о 09-й год. 10 хв. в м. Корюківка по вул. Вокзальній керував автомобілем САЗ 3507, державний номерний знак НОМЕР_2 , та перед виїздом не перевірив технічний стан транспортного засобу, внаслідок чого відмовили гальма та сталося зіткнення з автомобілем DAEWOO MATIZ. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.3 А ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. В судовому засіданні ОСОБА_1 вину визнав. Вина ОСОБА_1 підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №329326 від 04.07.2023 року, даними реєстрації адміністративного правопорушення, даними схеми місця ДТП, даними довідки, даними Акту, даними алкотесту, даними письмових пояснень».

Скоєння 04.07.2023 зазначеної ДТП підтверджується відповіддю від НПУ, відповідно до якої учасниками ДТП є: 1. Самоскид САЗ, д.н.з. НОМЕР_2 , який належить Менській лікарні ветеринарної медицини та яким керував водій ОСОБА_1 . 2. Автомобіль DAEWOO MATIZ, д.н.з. НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_3 та яка керувала ним. У відповіді від НПУ зазначено, що винуватцем ДТП є ОСОБА_1 , який порушив Правила дорожнього руху (ПДР), а саме: п. 2.3.а ПДР порушення забезпечення технічної справності, стану і комплектності ТЗ та вантажу; п. 31.4.1 ПДР керування водієм ТЗ, що має несправності системи гальмівного керування, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється.

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу САЗ 3507, д.н.з. НОМЕР_2 , відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/6802638 від 12.04.2023 була застрахована Корюківською районною державною лікарнею ветеринарної медицини у ПрАТ «Страхове товариство «Гарантія».

Відповідно до полісу №АР/6802638 від 12.04.2023 страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась за участю забезпеченого засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом); страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000,00 грн, розмір франшизи - 0.

Згідно з наказом Корюківської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 04.07.2023 №68-к прийнято ОСОБА_1 з 04.07.2023 водієм автотранспортних засобів та закріплено за ним автомобіль САЗ 3507, держ. номер НОМЕР_2 .

04.07.2023 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулись до ПрАТ «СТ «Гарантія» із заявами про страховий випадок - ДТП, яка сталася 04.07.2023 за участю автомобілів САЗ та ОСОБА_4 .

Наказом Корюківської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 05.07.2023 №69-к звільнено ОСОБА_1 з 05.07.2023з посади водія за власним бажанням.

13.07.2023 власник пошкодженого автомобіля ОСОБА_3 звернулась до ПрАТ «СТ «Гарантія» із заявою про страхову виплату у зв`язку із настанням події спірної ДТП.

03.08.2023 за замовленням позивача оцінювач ОСОБА_5 провів автотоварознавче дослідження транспортного засобу - DAEWOO MATIZ, д.н.з. НОМЕР_3 , про що складено звіт про оцінку №5471.

Згідно з наданим звітом матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля DAEWOO MATIZ, д.н.з. НОМЕР_3 , складає 110 590,02 грн.

Позивач здійснив розрахунок страхового відшкодування за полісом страхування №АР/6802638 від 12.04.2023, відповідного до якого розмір такого відшкодування ОСОБА_3 становить 60 160,97 грн.

Платіжною інструкцією №1051 від 22.08.2023 ПрАТ «СТ «Гарантія» перерахувало ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 60 160,97 грн.

Позивач направив на адресу відповідача досудову вимогу №1089/23 від 05.12.2023, у якій просив здійснити відшкодування заподіяної шкоди працівником відповідача у розмірі 60 160,97 грн.

У відзиві на досудову вимогу від 18.12.2023 відповідач зазначив про протиправність такої вимоги, оскільки він не заподіяв жодної шкоди позивачу.

У зв`язку з виплатою страхового відшкодування потерпілому у ДТП, позивач вважає, що у нього відповідно до ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 1191 Цивільного кодексу України виникло право на подання регресного позову до відповідача як страхувальника забезпеченого транспортного засобу, що спричинив ДТП.

Оцінка суду.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За приписами ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з:

1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);

3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно з п. 9 ч. 1 статті 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

Відносини у цій сфері регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (ст. 9 Закону України «Про страхування»).

Визначення вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу (КТЗ) здійснюється із застосуванням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі Методика).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи постанови Корюківського районного суду Чернігівської області від 24.07.2023 у справі №736/1513/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Зокрема, у постанові вказано, що водій ОСОБА_1 перед виїздом не перевірив технічний стан транспортного засобу - САЗ 3507, державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого відмовили гальма та сталося зіткнення з автомобілем DAEWOO MATIZ, чим порушив п. 2.3 А ПДР України. При цьому, як зазначено у вказаній постанові, ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненому правопорушенні. Постанова набрала законної сили 04.08.2023.

Також у відповіді від НПУ стосовно ДТП , яка сталася 04.07.2023, зазначено, що винуватцем ДТП є ОСОБА_1 , який порушив Правила дорожнього руху (ПДР), а саме: п. 2.3.а ПДР порушення забезпечення технічної справності, стану і комплектності ТЗ та вантажу; п. 31.4.1 ПДР керування водієм ТЗ, що має несправності системи гальмівного керування, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється

Підпунктами «а», «б» п. 2.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності вимогам щодо гальмівної системи (п. 31.4.1 ПДР).

Відповідно до ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, встановлені постановою Корюківського районного суду Чернігівської області від 24.07.2023 у справі №736/1513/23 обставини щодо вчинення водієм автомобіля САЗ 3507, державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 адміністративного правопорушення - порушення вимог Правил дорожнього руху України в частині незабезпечення перед виїздом технічно справного стану автомобіля, внаслідок чого відмовили гальма, які призвели до ДТП, є обов`язковими для господарського суду при розгляді даного спору.

ОСОБА_1 цю постанову не оскаржував, а навпаки визнав свою вину, а отже з висновками суду та обставинами, які встановлені судом, погодився.

Відповідач зазначає, що станом на момент скоєння ДТП автомобіль САЗ та гальма були в справному стані, проте жодних доказів на підтвердження цього суду не надав.

Відповідно до ч. 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність.

Згідно зі статтею 13 вказаного Кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту: за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Передбачивши право учасникам спору на подання своїх доводів та підтверджуючих певні обставини доказів, законодавець встановлює й процесуальні обов`язки таких учасників шляхом визначення певного процесуального порядку реалізації відповідних прав, у разі недотримання яких без поважних причин настають відповідні негативні наслідки для такого учасника у вигляді неприйняття судом його аргументів, оскільки неподання відповідних доказів найчастіше пояснюється неналежною підготовкою сторони до розгляду справи.

За змістом статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідач не довів жодними доказами технічно справного стану автомобіля САЗ станом на 04.07.2023, а тому такі доводи відхиляються судом як необґрунтовані.

Як встановив суд, позивач здійснив виплату страхового відшкодування потерпілому у ДТП у розмірі 60 160,97 грн, що не перевищує ліміт страхової відповідальності щодо заподіяння шкоди майну потерпілого, який передбачений у страховому полісі №АР/6802638 від 12.04.2023.

Розмір страхового відшкодування був визначений на підставі звіту про оцінку №5471 від 03.08.2023 та акта про оцінку №5484.

На момент вчинення ДТП ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Корюківською районною державною лікарнею ветеринарної медицини та керував службовим автомобілем.

Таким чином, відповідач є не тільки страхувальником, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а й власником транспортного засобу, яким під час ДТП керував його працівник ОСОБА_1

Корюківська районна державна лікарня ветеринарної медицини вважає, що вона не є належним відповідачем у справі, оскільки саме водій ОСОБА_1 був визнаний винним у ДТП.

Відповідно до частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Тобто нормами частини другої статті 1187 ЦК України визначено особливого суб`єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець.

Відповідно до п.п. «г» п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Таким чином, норми спеціального Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» надають страховику, який виплатив страхове відшкодування, альтернативне право на звернення з позовом у порядку регресу до водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, у визначених Законом випадках.

Однак згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Таким чином, альтернатива, визначена підпунктом 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», до спірних правовідносин не застосовується.

Виняток із загального правила, визначеного частиною другою статті 1187 ЦК України, викладено у частинах третій та четвертій цієї статті, відповідно до яких особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах; якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Зі свого боку, фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК України).

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц.

Отже, Корюківська районна державна лікарня ветеринарної медицини є відповідальною особою за збитки, завдані внаслідок ДТП, та є належним відповідачем у цій справі.

З аналізу статті 1191 Цивільного кодексу України та статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що страховик має право зворотної вимоги (регресу) до страхувальника лише у розмірі виплаченого страхового відшкодування потерпілій особі.

При цьому таке право регресу не залежить від того, що розмір страхового відшкодування не перевищує ліміт страхової відповідальності щодо заподіяння шкоди майну потерпілого, який передбачений у страховому полісі №АР/6802638 від 12.04.2023.

За наведених обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про те, що подання позивачем цього позову підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15, ч. 2 ст.192 Кримінального кодексу України, оскільки позивач звернувся до суду за захистом свого майнового права та інтересу, а суд дійшов про підставність заявлених позовних вимог, відтак не вбачає наявності у діях позивача ознак кримінального правопорушення.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Корюківської районної державної лікарні ветеринарної медицини (код ЄДРПОУ 00721053, вул. Шевченка, 247, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» (код ЄДРПОУ 14229456 вул. Печерський узвіз, 3, м. Київ, 01601; адреса для листування: вул. Шевченка, 5, м. Чернігів, 14000) 60 160,97 грн шкоди у розмірі виплаченого страхового відшкодування та 2684,00 грн витрат зі сплати судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун