Постанова
від 21.02.2024 по справі 917/709/22
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 917/709/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Баранець О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту будівництва, містобудування і архітектури житлово-комунального господарства та енергетики Полтавської обласної державної адміністрації (облвійськадміністрації)

на рішення Господарського суду Полтавської області

(суддя - Кльопов І.Г.)

від 13.06.2023

та постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Білоусов Я.О., судді: Пуль О.А., Тарасова І.В.)

від 11.10.2023

у справі № 917/709/22

за позовом Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської обласної ради, Полтавської обласної військової адміністрації

до Департаменту будівництва, містобудування і архітектури Полтавської обласної державної адміністрації (наразі - Департамент будівництва, містобудування і архітектури житлово-комунального господарства та енергетики Полтавської обласної державної адміністрації (облвійськадміністрації); Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "Стройінвест"

про визнання недійсним результатів публічної закупівлі та договору про закупівлю послуг,

за участю представників учасників справи:

прокуратури - Яремчук А.В.,

позивача 1 - не з`явився,

позивача 2 - не з`явився,

відповідача 1 - не з`явився,

відповідача 2 - не з`явився.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до суду в інтересах держави в особі Полтавської обласної ради (далі - Рада, позивач 1) та Полтавської обласної військової адміністрації (далі - Полтавська ОВА, позивач 2) з позовом до Департаменту будівництва, містобудування і архітектури Полтавської обласної державної адміністрації (далі - Департамент, відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "Стройінвест" (далі - ТОВ "СК "Стройінвест", відповідач 2), в якому просив суд:

1) визнати недійсними (незаконними) результати закупівлі, проведеної Департаментом, що оформлені протоколом розгляду тендерних пропозицій, згідно з яким переможцем відкритих торгів по предмету закупівлі робіт по об`єкту: Протитуберкульозний диспансер на 350 ліжок по вул. Київське Шосе, 1-в в с. Супрунівка Полтавського району Полтавської області (III черга будівництва), визнано ТОВ "СК "Стройінвест";

2) визнати недійсним договір про закупівлю послуг від 08.11.2021, укладений між Департаментом та ТОВ "СК "Стройінвест" на суму 644 920 075,03 грн;

3) застосувати наслідки недійсності правочину шляхом двосторонньої реституції.

1.2. В обґрунтування позовних вимог Прокурор посилається на порушення законодавства про публічні закупівлі під час проведення процедури відкритих торгів, невідповідність учасника - переможця кваліфікаційним вимогам замовника та допущення до участі в конкурсі товариства, яке не підлягало допущенню.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 13.06.2023 у справі №917/709/22 позов Прокурора в інтересах держави в особі Ради, Полтавської ОВА задоволено у повному обсязі.

Визнано недійсними (незаконними) результати закупівлі, проведеної Департаментом, що оформлені протоколом розгляду тендерних пропозицій від 28.10.2021 № 390/Ш, згідно з яким переможцем відкритих торгів по предмету закупівлі робіт по об`єкту: Протитуберкульозний диспансер на 350 ліжок по вул. Київське Шосе, 1-в в с. Супрунівка Полтавського району Полтавської області (III черга будівництва), визнано ТОВ "СК "СТРОЙІНВЕСТ".

Визнано недійсним договір про закупівлю послуг від 08.11.2021 № 03/21/168, укладений між Департаментом та ТОВ "СК "СТРОЙІНВЕСТ" на суму 644 920 075,03 грн.

Застосовано наслідки недійсності правочину шляхом двосторонньої реституції.

2.1.2. Рішення суду обґрунтовано тим, що, зважаючи на порушення вимог закону при проведенні публічної закупівлі, є підстави для визнання судом недійсними (незаконними) результатів закупівлі, проведеної Департаментом. Оскільки процедура публічної закупівлі проведена з порушення вимог закону, що завдає шкоди інтересам держави та суспільства, а договір про закупівлю послуг укладений за її результатами, він також підлягає визнанню недійсним.

2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 у справі №917/709/22 рішення Господарського суду Полтавської області від 13.06.2023 залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, Департамент звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 13.06.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 у справі №917/709/22, ухвалити нове рішення суду, яким задовольнити касаційну скаргу у повному обсязі.

На обґрунтування своєї правової позиції скаржник із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) вказує, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права (статтю 53 ГПК України, статтю 23 Закону України «Про прокуратуру») без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 23.10.2018 у справі №926/03/18, від 23.09.2018 у справі №924/1237/17, від 02.08.2023 у справі №905/1014/21, від 26.05.2023 у справі №905/77/21.

Відповідач 1 стверджує, що Прокурором не доведено та не обґрунтовано у чому полягає порушення інтересів держави у спірних правовідносинах, адже з моменту укладення спірного договору про закупівлю та станом на сьогоднішній день сума фінансування об`єкта будівництва з державного та місцевого бюджетів склала - 0, 00 грн. Вказане свідчить про формальність підстави у органу Прокуратури для скасування договору про закупівлю, що, у свою чергу, свідчить про порушення норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень судами попередніх інстанцій.

Скаржник стверджує, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про невиконання або неналежне виконання позивачами, які є самостійними юридичними особами з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави, пов`язаних з раціональним та ефективним використанням державних коштів; факт незвернення позивачів з позовом протягом певного періоду часу без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору не свідчить про неналежне виконання такими органами своїх функцій із захисту інтересів держави.

Крім того, як відзначає Департамент Законом України «Про прокуратуру» не передбачено повноважень із здійснення фінансового контролю за дотриманням законодавства у сфері закупівель та встановлення порушень процедури закупівлі, а також нагляд за додержанням законів. Разом з тим, Прокурор не звертався до Державної аудиторської служби України у порядку частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Департамент вказує і на те, що відсутні правові підстави для визнання недійсними результатів закупівлі та договору, укладеного за результатами її проведення.

3.2. Рада 21.12.2023 через «Електронний суд» подала до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить вказаний відзив прийняти до розгляду та долучити його до матеріалів справи.

3.3. Прокурор 02.01.2024 (згідно з поштовими відмітками на конверті) подав до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та мотиви, з яких виходили суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень

4.1. Рішенням Ради від 29.12.2020 № 60 «Про обласний бюджет Полтавської області на 2021 рік» затверджено видатки на будівництво Протитуберкульозного диспансеру на 350 ліжок по вул. Київське Шосе, 1-в в с. Супрунівка Полтавського району Полтавської області.

Згідно з Єдиним реєстром розпорядників та одержувачів бюджетних коштів Департамент є головним розпорядником коштів.

На виконання рішення Ради Департаментом проведено процедуру відкритих торгів на будівельні роботи та поточний ремонт зазначеного Протитуберкульозного диспансеру.

Процедура закупівлі опублікована 03.09.2021 на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівлі Ргоzогго (UА-2021-09-03-010784- с) з очікуваною вартістю 648 671 869 грн. Джерелом фінансування є кошти обласного бюджету; дата проведення електронного аукціону 28.10.2021.

Замовником 03.09.2021 розміщено повідомлення з вимогою про усунення невідповідностей в інформації та/або документах, що стосуються розбіжностей у тендерній пропозиції учасника, одним із пунктів якого визначено, що згідно з вимогами пункту 3 додатку 2 до тендерної документації для підтвердження наявності в учасника процедури закупівлі обладнання, матеріально-технічної бази та технологій учасник повинен подати довідку на фірмовому бланку підприємства (за наявності), що підписується учасником або його уповноваженою особою і за наявності печатки може містити її відбиток за наведеною нижче формою. Учасник у вищезазначеній довідці повинен зазначити ту техніку (машини та/або механізми та/або обладнання та/або устаткування тощо) (власна та/або орендована, та/або залучена на основі договірних відносинах та/або інших не заборонених чинним законодавством умовах), яка в нього буде зазначена у розділі II та III підсумкової відомості ресурсів (відомості ресурсів), яку він складає та надає у складі своєї тендерної пропозиції на умовах зазначених у додатку № 4. Також визначено, що учасник на усунення невідповідностей повинен надати: довідку з актуальною інформацією про наявність обладнання, матеріально-технічної бази та технологій та власну підсумкову відомість ресурсів (відомість ресурсів), в повному обсязі із зазначенням всіх розділів.

Учасником 21.10.2021 завантажено на веб-порталі Prozorro інформацію про наявність обладнання, матеріально-технічної бази та технологій, лист роз`яснення з додатками (порівняльна характеристика машин та механізмів рекомендованих та підсумкова відомість ресурсів, в якій зазначені машини та механізми, які фактично будуть задіяні для виконання робіт, що є предметом закупівлі).

Відповідно до протоколу від 28.10.2021 №390/ІІІ щодо розгляду тендерної пропозиції учасника, яка за результатами аукціону відкритих торгів (з публікацією оголошення англійською мовою) є найбільш економічно вигідною на закупівлю робіт по об`єкту: «Протитуберкульозний диспансер на 350 ліжок по вул. Київське Шосе, 1-в в с. Супрунівка Полтавського району Полтавської області (III черга будівництва)» (Коригування) (код ДК 021:2015-45000000-7- Будівельні роботи та поточний ремонт), після закінчення строку подання тендерних пропозицій уповноваженою особою виявлено, що подано дві пропозиції учасників, а саме:

1) ТОВ «СК Стройінвест»,

2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Технобуд-Україна».

Визнано переможцем у відкритих торгах учасника - ТОВ «СК Стройінвест».

Зі змісту звіту про результати проведення процедури закупівлі UA-2021-09-03-010784-1 від 08.11.2021 вбачається, що учасники: ТОВ «СК Стройінвест» з ціновою пропозицією - 644 920 075,03 грн, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Технобуд-Україна» з ціновою пропозицією - 637 915 712,76 грн, відповідають кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації. Відсутні підстави для відмови, установлені статтею 17 Закону України «Про публічні закупівлі». Критеріями вибору оцінки є: 70 % - ціна, 30% - нецінові критерії. Також зазначено, що планується залучення субпідрядних організацій для виконання робіт або надання послуг.

Між ТОВ «СК Стройінвест» та Департаментом 08.11.2021 підписано договір підряду № 03-21/168 (далі - Договір) на загальну суму 644 920 075,03 грн. Строк виконання робіт до 31.08.2024; строк дії договору (з урахуванням додаткової угоди від 08.11.2021 №1 до Договору) до 31.12.2024.

4.2. За результатом проведеного моніторингу заступником голови Держаудитслужби 03.12.2021 складено, затверджено та опубліковано в електронній системі закупівель висновок №1105 «Про результати моніторингу закупівлі UA-2021-09-03-010784-c», в якому зазначено, що за результатами аналізу питання щодо оприлюднення інформації про закупівлю установлено порушення вимог пункту 11 частини першої статті 10 Закону; за результатами аналізу питання дотримання законодавства у сфері публічних закупівель щодо розгляду тендерної пропозиції ТОВ "Технобуд-Україна" установлено порушення вимог абзацу другого пункту 1 частини першої статті 31 Закону; за результатами аналізу визначення предмета закупівлі, відображення закупівлі у річному плані, оприлюднення інформації про закупівлю, відповідності вимог тендерної документації вимогам Закону та внесення змін до неї, розгляду тендерної пропозиції ТОВ "СК "Стройінвест", відповідності повідомлення з вимогою про усунення невідповідностей вимогам Закону, своєчасності укладання договору про закупівлю та його оприлюднення, відповідності умов договору умовам тендерної пропозиції переможця - порушень не установлено.

Зі змісту висновку Держаудитслужби №1105 про результати моніторингу закупівлі UA-2021-09-03-010784-c від 03.12.2021 вбачається, що за результатами аналізу були встановлені порушення з питань:

- не оприлюднено протягом трьох робочих днів з дня внесення змін повідомлення про внесення змін до Договору про закупівлю (додаткової угоди № 1 від 08.11.2021 до Договору №03-21/168 від 08.11.2021);

- не підтверджено документально наявність в учасника ТОВ «Технобуд-Україна» працівників з відповідною кваліфікацією для виконання робіт, які зазначені в довідці від 14.10.2021 №33.

4.3. Прокурор 20.01.2022 відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» направив листи до Ради та Полтавської ОВА з пропозицією самостійного вжиття заходів реагування на виявлені порушення, зокрема, шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою.

У відповідь Рада листом від 07.02.2022 повідомила, що головним розпорядником коштів та відповідальним виконавцем будівництва зазначеного об`єкту є Департамент. Замовником процедури закупівлі є Департамент. Рада не є суб`єктом правовідносин процедури закупівлі, зазначеної у листі, та не є головним розпорядником коштів на будівництво вказаного об`єкту.

Полтавська ОВА у відповідь листом від 03.02.2022 повідомила, що висновок Державної аудиторської служби України про результати моніторингу процедури закупівлі від 03.12.2021 оскаржується у судовому порядку, за результатами розгляду справи буде зроблено висновок щодо наявності або відсутності порушення законодавства у сфері публічних закупівель з боку Департаменту, тому нині підстави для звернення до суду з позовною заявою в інтересах держави відсутні.

Листом від 22.02.2022 Полтавська ОВА повідомила прокуратуру про те, що порушення за процедурою закупівлі UA-2021-09-03-010784-с, зазначені в листі, відсутні, адже замовником дотримано вимоги, передбачені Законом України «Про публічні закупівлі». Висновок Державної аудиторської служби України про результати моніторингу процедури закупівлі Департаментом оскаржено до Полтавського окружного адміністративного суду. За наявності спору та відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, щодо наявності або відсутності оскаржуваних порушень, не можна стверджувати про їх допущення.

4.4. У пункті 3 додатку 2 до тендерної документації Перелік документів, які вимагаються подання учасником у складі тендерної документації визначено, що для підтвердження наявності в учасника процедури закупівлі обладнання, матеріально-технічної бази та технологій учасник повинен подати довідку на фірмовому бланку підприємства.

Для підтвердження наявності власної матеріально-технічної бази, зазначеного в довідці, учасник надає витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно або інший документ, який підтверджує право власності.

Якщо учасник не є власником обладнання та матеріально-технічної бази, крім документів, що підтверджують право власності, додатково необхідно надати договір оренди, або договір надання послуг, або лізингу або документ, який підтверджує інше право використання на весь термін виконання робіт.

ТОВ «СК «Стройінвест» у складі своєї тендерної пропозиції надало довідку про наявність матеріально-технічної бази, згідно з якої:

- за договором оренди нежитлового приміщення під офіс від 31.07.2020 № 1368 учасник орендує у TOB «Мехком» приміщення площею 463,5 кв. м.;

- за договором оренди нежитлових приміщень від 01.09.2020 №113 ОР учасник орендує нежитлові приміщення для розміщення складу у ТОВ «Прайм Ріелті-Сервіс» площею 1224,7 кв.м.;

- за договором оренди нежитлових приміщень від 13.10.2020 №123 ОР учасник орендує у ТОВ «Прайм Ріелті-Сервіс» нежитлові приміщення площею 500 кв.м.

Пунктом 1.2 договору оренди нежитлового приміщення під офіс від 31.07.2020 №1368 передбачено, що нежитлове приміщення, яке орендується, знаходиться в користуванні TOB «Мехком» згідно з договором зберігання від 01.07.2020 між орендодавцем та КП «Дніпроуніверсал».

З умов укладених договорів оренди нежитлових приміщень від 01.09.2020 №113 ОР та від 13.10.2020 №123 ОР, укладених між ТОВ «Прайм Ріелті-Сервіс» та ТОВ «СК «Стройінвест», вбачається, що нежитлові приміщення належать орендодавцю на підставі права власності.

Згідно з пунктом 11.1 договору оренди нежитлового приміщення під офіс від 31.07.2020 №1368 договір набирає чинності з 01.08.2020 і діє до 31.12.2023 включно.

Умовами договору оренди нежитлового приміщення від 13.10.2020 №123 ОР передбачено, що договір набирає чинності з 13.10.2020 і діє до 31.12.2024 включно.

Відповідно до пункту 11.1 договору оренди нежитлових приміщень від 01.09.2020 №113 ОР договір набирає чинності з 01.09.2020 і діє до 31.12.2020 включно.

4.5. Пунктом 3 додатку 2 до Тендерної документації Перелік документів, які вимагаються подання учасником у складі тендерної документації передбачено, що учасник у довідці про підтвердження наявності обладнання, матеріально-технічної бази та технологій повинен зазначити ту техніку (машини та/або механізми та/або обладнання та/або устаткування тощо) (власна та/або орендована, та/або залучена на основі договірних відносинах та/або інших не заборонених чинним законодавством умовах), яка в нього буде зазначена у розділі II та ІІІ підсумкової відомості ресурсів (відомості ресурсів), яку він складає та надає у складі своєї тендерної пропозиції на умовах зазначених у додатку №4.

Відповідно до Технічного завдання, додатку 4 до тендерної документації, якщо в тексті тендерної документації є посилання на конкретну торгівельну марку чи фірму, патент, конструкцію або тип предмета закупівлі, джерело його походження або виробника слід вважати, що таке посилання містить вираз "аналог та/або еквівалент" та приймаються у тендерних пропозиціях учасника.

У разі подачі аналогу/еквіваленту товару, матеріалу, обладнання і машин та механізмів, що запропонований замовником в технічних вимогах, учасник подає порівняльну характеристику запропонованого ним товару, матеріалу, обладнання і машин та механізмів, що визначена в технічному завданні, з відомостями щодо відповідності вимогам замовника.

Пунктом 6 розділ III Тендерної документації передбачено, що учасник у складі пропозиції повинен гарантувати, що роботи будуть виконані у відповідності з вимогами про технічні, якісні та кількісні характеристики предмету закупівлі відповідно до додатку №4.

Під час розгляду замовником тендерної пропозиції ТОВ "СК "Стройінвест" виявлено невідповідність в інформації та/або документах, що подані учасником у тендерній пропозиції та відповідно до частини шістнадцятої статті 29 Закону України «Про публічні закупівлі», 03.09.2021 розміщено повідомлення з вимогою про усунення таких невідповідностей в електронній системі закупівель.

ТОВ "СК "Стройінвест" 21.10.2021 завантажило на веб-порталі Prozorro інформацію про наявність обладнання, матеріально-технічної бази та технологій лист роз`яснення від 20.10.2021 №445/4 з додатками (порівняльна характеристика машин та механізмів рекомендованих та підсумкова відомість ресурсів, в якій зазначені машини та механізми, які фактично будуть задіяні для виконання робіт, що є предметом закупівлі).

У Технічному завданні учасник зазначив, що має використовувати матеріали та обладнання, вказані в таблиці (або еквівалент). Вартість експлуатації будівельних машин та механізмів, наведених у підсумковій відомості ресурсів додатку № 4, визначається, виходячи з нормативного часу роботи машин, необхідних для виконання обсягу робіт, наведеного у технічному завданні. Учасником надано до кошторису підсумкову відомість ресурсів (додаток 32 до тендерної пропозиції), у якій для розрахунку наведені машини та механізми, про які вказано в Інформації про наявність обладнання, матеріально-технічної бази та технологій.

4.6. Пунктом 3 розділу V Тендерної документації замовника визначено, що у складі своєї тендерної пропозиції учасник надає копію дозволу або декларації на роботи підвищеної небезпеки (дані документи повинні бути чинними до закінчення виконання робіт), в яких обов`язково надається дозвіл учаснику на виконання: газополум`яних робіт; зведення, монтаж і демонтаж будинків, споруд, зміцнення їх аварійних частин; робіт, що виконуються за допомогою механічних підіймачів та будівельних підйомників; зварювальних робіт; робіт, що виконуються на висоті понад 1,3 метра; зберігання балонів із стисненим та зрідженим газом; роботи в колодязях, траншеях, котлованах; земляні роботи, що виконуються на глибині понад 2 метри або в зоні розташування підземних комунікацій.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Тендерної документації у разі якщо учасник процедури закупівлі має намір залучити спроможності інших суб`єктів господарювання, як субпідрядників в обсязі не менше ніж 20 відсотків від вартості договору про закупівлю робіт, для підтвердження його відповідності кваліфікаційним критеріям відповідно до частини третьої статті 16 Закону України «Про публічні закупівлі», замовник перевіряє таких суб`єктів господарювання на відсутність підстав, визначених у частині першій статті 17.

Пунктом 7 розділу ІІІ Тендерної документації передбачено, що разом з довідкою про залучення субпідрядників учасники надають: скановану копію листа від кожного субпідрядника про згоду на виконання робіт, що будуть йому доручені; копії ліцензій необхідних для виконання робіт та діючих на період виконання робіт; копії діючих на весь період виконання робіт дозволів на виконання всіх робіт з підвищеної небезпеки та експлуатації обладнання підвищеної небезпеки (якщо вищевказане необхідне для виконання заявлених робіт).

У складі тендерної документації учасником ТОВ "СК "Стройінвест" надано довідку від 06.11.2021 №411/43 про залучення субпідрядників, відповідно до якої ПП «Спецбудмонтаж 21» доручено виконання загальнобудівельних робіт, робіт вертикального планування та робіт на проїздах та доріжках.

Листом від 01.10.2021 №1/21 ПП «Спецбудмонтаж 21» підтвердило свою згоду на залучення його до виконання робіт.

Також учасником надано копію дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки №0112.16.12, виданого ПП «Спецбудмонтаж 21» Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області, термін дії якого до 10.03.2026, та копію декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці.

Додатково учасником у складі тендерної документації надано копії дозволів ТОВ "СК "Стройінвест" №0616.18.12 строком до 15.08.2023 на виконання монтажу машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки ліфтів, ескалаторів, пасажирських конвеєрів, підйомників для підіймання працівників; зведення, монтаж і демонтаж будинків, споруд, зміцнення їх аварійних частин; газополум`яні роботи та №0617.18.12 строком до 15.08.2023 на експлуатацію посудини, що працюють під тиском понад 0,05 МПа, крім автомобільних газових балонів, що є ємностями для газового моторного палива.

Учасником ТОВ "СК "Стройінвест" в складі тендерної пропозиції надано гарантійний лист від 06.10.2021 №411/30, згідно з яким учасник погоджується, що відповідає за одержання всіх необхідних дозволів, ліцензій, сертифікатів на роботи, запропоновані на торги, та самостійно несе всі витрати на одержання таких дозволів, ліцензій, сертифікатів.

4.7. Замовник відповідно до пункту 5 розділу III «Інструкція з підготовки тендерної пропозиції» тендерної документації та частини першої додатку 2 до тендерної документації установив вимогу до учасників надати інформацію про наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід, а саме: учасник у складі своєї тендерної пропозиції повинен надати копії дипломів інженера з охорони праці (обов`язкове підтвердження проходження навчання та перевірки знань з питань пожежної безпеки шляхом надання копії посвідчення та копії протоколу про проходження навчання), інженера з проектно-кошторисної документації, виконавця робіт, опоряджувальника будівельного.

Учасник ТОВ «Технобуд-Україна» в тендерній пропозиції надав довідку від 14.10.2021 № 33 з інформацією про наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід. Проте учасник ТОВ «Технобуд-Україна» в складі тендерної пропозиції не надав дипломи інженера з проектно-кошторисної документації, виконавця робіт, опоряджувальника будівельного, які зазначені в довідці від 14.10.2021 № 33.

Наведене підтверджується рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2022 у справі № 440/17864/21, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.04.2023 за позовом Департаменту до Державної аудиторської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: ТОВ "СК "Стройінвест", ТОВ "Технобуд-Україна", про визнання протиправним та скасування висновку Держаудитслужби про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2021-09-03-010784-c, затверджений 03.12.2021.

У справі № 440/17864/21 судом встановлено, що на виконання вимог тендерної документації ТОВ «Технобуд-Україна» на підтвердження відповідності кваліфікаційному критерію надало у складі тендерної пропозиції інформацію про наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід за вих. №33 від 14.10.2021, оформлену відповідно до вимог пункту 1 додатку 2 до тендерної документації із зазначенням відповідних граф, де вказано посаду, освітню кваліфікацію, стаж роботи та правовий статус працівників учасника, а також копії наказів про прийняття на роботу, цивільно-правові договори з працівниками, що зазначені в інформації від 14.10.2021 № 33, та посвідчення про проходження навчання та перевірки знань з питань пожежної безпеки на інженера з охорони праці. Разом з цим, учасником не додано до тендерної документації копій дипломів інженера з охорони праці, інженера з проектно-кошторисної документації, виконавця робіт та опоряджувальника будівельного, що свідчить про невиконання ним вимог, зазначених в пункті 1 додатку 2 до тендерної документації. Твердження позивача про те, що кваліфікація вказаних працівників підтверджується наданими до тендерної пропозиції кваліфікаційними сертифікатами, що в силу положень наказу Міністерства праці та соціальної політики від 29.12.2004 № 336, яким затверджено випуск 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності», наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13.10.1999 № 249, яким затверджено довідник Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, Порядку проведення професійної атестації виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних зі створенням об`єктів архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 554, виключає необхідність надання додатково дипломів про вищу освіту, колегія суддів відхилила, оскільки пункт 1 додатку 2 тендерної документації містить чітку, безальтернативну вимогу про надання саме копій дипломів вказаних працівників. Жодних винятків, які б дозволяли учаснику надавати інші документи на підтвердження наявності відповідної кваліфікації у інженера з охорони праці, інженера з проектно-кошторисної документації, виконавця робіт та опоряджувальника будівельного (обирати їх вид на власний розсуд), в тендерній документації не відображено. Отже, не надавши у складі тендерної пропозиції копій дипломів інженера з охорони праці, інженера з проектно-кошторисної документації, виконавця робіт та опоряджувальника будівельного, ТОВ «Технобуд-Україна» не підтвердило свою відповідність кваліфікаційним критеріям, визначеним в пункті 5 розділу ІІІ «Інструкція з підготовки тендерної пропозиції», що в свою чергу, в силу приписів абзацу 2 пункту 1, частини першої статті 31 Закону № 922-VIII, є підставою для відхилення замовником такої тендерної пропозиції, чого позивачем зроблено не було.

В межах справи № 440/17864/21 також встановлено, що перевіряючи обставини порушення пункту 11 частини першої статті 10 Закону України "Про публічні закупівлі" щодо не оприлюднення протягом трьох робочих днів з дня внесення змін повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 41 цього Закону, суд встановив, що 08.11.2021 замовником в електронній системі закупівель опубліковано Договір підряду від 08.11.2021 №03-21/168 на виконання робіт по об`єкту: "Протитуберкульозний диспансер на 350 ліжок по вул. Київське Шосе, 1-в, в с. Супрунівка Полтавського району Полтавської області (ІІІ черга будівництва)" (Коригування) (код ДК 021:2015:45000000-7 - Будівельні роботи та поточний ремонт) термін дії якого обмежений до 31.12.2023 (надалі - Договір). Додатково, для конкретизації умов Договору, замовником шляхом підписання додаткової угоди від 08.11.2021 №1 до Договору було продовжено строк виконання робіт до 24.12.2024, у зв`язку з чим уповноваженою особою Департаменту 08.11.2021 у електронній системі закупівель було опубліковано зміни разом з Договором. За відомостями електронної системи публічних закупівель "ProZorro" суд встановив, що додаткова угода від 08.11.2021 № 1 до Договору від 08.11.2021 №03-21/168 була опублікована 08.11.2021 о 14:35 год одночасно з основним Договором. До того ж, як видно з роз`яснень, розміщених на веб-сайті системи електронних закупівель "ProZorro" у замовника відсутній обов`язок завантажувати окремим файлом "Повідомлення про внесення змін до договору", оскільки таке повідомлення формується автоматично.

4.8. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з такого:

1) щодо повноважень прокурора:

- прокурором доведено наявність підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в суді; прокурором виконано приписи статті 23 Закону України «Про прокуратуру» шляхом повідомлення про встановлені порушення та надання строку для вжиття заходів до поновлення порушених інтересів держави та направлено повідомлення позивачам про намір звернутися до господарського суду в їх інтересах із зазначеним позовом;

2) щодо порушення в частині невідповідності ТОВ «СК «Стройінвест» кваліфікаційним критеріям згідно зі статтею 16 Закону України «Про публічні закупівлі»:

- TOB «СК «Стройінвест» не виконало вимоги тендерної документації щодо надання Витягів з реєстру речових прав на нерухоме майно або інших документів, які б підтверджували право власності на орендоване майно в установленому законом порядку;

- договір оренди нежитлового приміщення, укладений 13.10.2020 між ТОВ «СК «Стройінвест» та ТОВ «ПРАЙМ РІЕЛТІ-СЕРВІС» щодо майна площею 500 кв.м. по вул. Любарського, 98 у м. Дніпро, а також договір оренди, укладений 31.07.2020 між ТОВ «СК «Стройінвест» та ТОВ «МЕХКОМ» щодо майна площею 463,5 кв.м. по вул. Любарського, 98 у м. Дніпро, укладені на строк більше трьох років до 31.12.2024, нотаріально не посвідчені;

- Витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно або інший документ, який підтверджує право власності орендованих приміщень за КП «Дніпроуніверсал», а також договір зберігання від 01.07.2020, укладений між TOB «Мехком» та КП «Дніпроуніверсал», до тендерної пропозиції не надано;

- договір від 01.09.2020 № 113 ОР на оренду складського приміщення діє до 31.12.2020, що є недотриманням вимог пункту З Додатку 2 ТД в частині не підтвердження використання орендованим майном на весь термін виконання робіт (строк виконання робіт визначено до 5 грудня 2024 року). Надана учасником Додаткова угода від 15.05.2021 № 2 до договору № 113 ОР, якою продовжено термін дії до 31.12.2024 не містить ні підписів, ні печаток жодної із сторін;

- з умов договорів оренди нежитлових приміщень, укладених між ТОВ «Прайм Ріелті-Сервіс» та ТОВ «СК «Стройінвест», вбачається, що нежитлові приміщення належать орендодавцю на підставі права власності. Однак, документів, які підтверджують право власності за ТОВ «Прайм Ріелті-Сервіс» до тендерної пропозиції не надано;

- згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право користування на вищевказане майно за ТОВ «СК «Стройінвест» не зареєстровано;

- за таких обставин, ненадання витягів з реєстру речових прав на нерухоме майно або іншого документу, які підтверджують право власності та користування орендованих приміщень, є невиконанням ТОВ «СК «Стройінвест» кваліфікованих критеріїв, установлених тендерною документацією замовника, згідно зі статтею 16 Закону України Про публічні закупівлі;

- у свою чергу, замовник не виконав вимоги пункту 1 частини першої статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі» та не відхилив тендерну пропозицію ТОВ «СК «Стройінвест»;

3) щодо невідповідності тендерної пропозиції ТОВ «СК «Стройінвест» технічній специфікації замовника:

- звіркою відомості ресурсів у Технічному завдані з Інформацією про наявність обладнання, матеріально-технічної бази та технологій, що надані в пропозиціях ТОВ «СК «Стройінвест», встановлено розбіжності;

- згідно з даними Технічного завдання (відомість ресурсів) планується застосувати одні машини та механізми, а по даних Інформації про наявність обладнання, матеріально-технічної бази та технологій в учасника ТОВ «СК «Стройінвест» наявні зовсім інші машини і механізми. Порівняльної характеристики щодо заміни машин та механізмів не надано;

- відповідно до гарантійного листа від 06.10.2021 № 411/25 «СК «Стройінвест» гарантує, що роботи будуть виконані у відповідності з вимогами про технічні, якісні та кількісні характеристики предмету закупівлі відповідно до Додатку №4, в яких визначені машини і механізми, яких немає в наявності в учасника, згідно з Інформацією про наявність обладнання, матеріально-технічної бази та технологій;

- відтак тендерна пропозиція учасника не відповідала технічній специфікації замовника, а тому відповідно до вимог абзацу 2 пункту 2 частини першої статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі» повинна була бути відхилена;

- при цьому надання порівняльної характеристики не вимагалось в розміщених замовником вимогах про усунення невідповідностей. Її надання передбачено Технічними завданнями визначеними Додатком 4 до Тендерної документації;

- враховуючи, що технічне завдання, відомість ресурсів, в яких встановлені розбіжності та відсутні порівняльні характеристики не відносяться до документів, інформацію в яких дозволено усунути згідно з вимогами Закону, замовник не мав права з вказаних питань розміщувати повідомлення щодо усунення невідповідностей;

- крім того, учасником в своїх тендерних пропозиціях надано Дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки, що діє до 15.08.2023. Водночас згідно з оголошенням про проведення відкритих торгів та тендерної документації строк виконання робіт визначено до 05.12.2024, відтак документ наданий на підтвердження отриманого дозволу не є чинним до закінчення виконання робіт. Отже, учасником не виконано вимоги, визначені тендерної документацією замовника, щодо надання копії дозволу чинного протягом усього терміну виконання робіт;

4) стосовно тендерної документації ТОВ «Технобуд-Україна»:

- учасником ТОВ «Технобуд-Україна» не дотримано вимоги пункту 5 розділу «III. Інструкція з підготовки тендерної пропозиції» тендерної документації та частини першої додатку 2 до тендерної документації;

- у випадку відхилення замовником тендерної пропозиції ТОВ «Технобуд-Україна» на підставі пункту 1 частини першої статті 32 Закону України «Про публічні закупівлі» тендер був би автоматично відмінений електронною системою закупівель, оскільки наявність одного учасника не відповідало би поняттю конкурентної процедури закупівлі та принципу конкуренції серед учасників. Але, всупереч вимогам абзацу 2 пункту 1 частини першої статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі», замовник не відхилив тендерну пропозицію ТОВ «Технобуд-Україна» як таку, що не відповідає кваліфікаційним критеріям, установленим статтею 16 Закону України «Про публічні закупівлі», та допустив зазначене товариство до аукціону.

4) висновки суду:

- зважаючи на порушення вимог Закону при проведенні вказаної публічної закупівлі, є підстави для визнання судом недійсними (незаконними) результати закупівлі, проведеної Департаментом, що оформлені протоколом розгляду тендерних пропозицій від 28.10.2021 № 390/Ш, згідно з якими переможцем відкритих торгів по предмету закупівлі - будівельні роботи та поточний ремонт Протитуберкульозного диспансеру на 350 ліжок по вул. Київське Шосе, 1-в у с.Супрунівка Полтавського району Полтавської області (III черга будівництва), неправомірно визнано TOB «СК «Стройінвест»;

- оскільки процедура публічної закупівлі проведена з порушення вимог Закону, що завдає шкоди інтересам держави та суспільства, договір про закупівлю послуг від 08.11.2021 № 04-21/168, що укладений за результатом її проведення між Департаментом та TOB «СК «Стройінвест», також підлягає визнанню недійсним.

4.9. Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, зокрема відзначив і таке:

- органом державної влади, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, є Полтавська обласна рада, як орган, який визначає основне розподілення коштів та Полтавська обласна державна адміністрація, як орган, що здійснює контроль за одержувачем бюджетних коштів нижчого рівня - Департаментом будівництва, містобудування і архітектури Полтавської обласної державної адміністрації процедури;

- твердження апелянта про те, що захищати інтереси держави у спірних правовідносинах повинен лише спеціально уповноважений орган державного фінансового контролю, який наділено відповідними повноваженнями, є необґрунтованими;

- у листах №15/2-25вих22 та №15/2-24 вих22 від 20.01.2022 прокурором, крім порушень задокументованих у висновку Держаудитслужби, зазначено ряд інших підстав порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі», які не знайшли свого відображення у висновку Держаудитслужби від 03.12.2021;

- наведене спростовує доводи апелянта про відсутність бездіяльності уповноважених органів та вжиття ним заходів з метою захисту інтересів держави шляхом оскарження до адміністративного суду висновку Держаудитслужби та передчасності звернення прокурора до суду;

- колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо невиконання учасником вимоги, визначеної тендерною документацією замовника щодо надання копії дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки чинного протягом усього терміну виконання робіт.

5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

5.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №917/709/22 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2023 відкрито касаційне провадження у справі №917/709/22 за касаційною скаргою Департаменту на рішення Господарського суду Полтавської області від 13.06.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 у справі №917/709/22.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №917/709/22 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Баранець О.М.

5.2. Так, об`єктом касаційного оскарження є рішення Господарського суду Полтавської області від 13.06.2023 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 у справі №917/709/22, якими задоволено позовні вимоги у повному обсязі.

5.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

6.1. Дослідивши наведене у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.

6.2. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Так, Департамент, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не враховано висновки щодо застосування норми права (статті 53 ГПК України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру»), викладених у постановах Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 02.08.2023 у справі №905/1014/21, від 26.05.2023 у справі №905/77/21.

Таким чином, касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

6.3. Так, у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №924/1237/17 (на яку вказує скаржник) відзначено, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

6.4. У постанові Верховного Суду від 02.08.2023 у справі №905/1014/21 (на яку вказує скаржник) відзначено таке:

« 6.19. Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначає Закон України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

6.20. З аналізу правової природи відкритих торгів як способу забезпечення потреб замовника шляхом закупівлі товарів, робіт, послуг (з урахуванням особливостей, передбачених законодавством щодо проведення відкритих торгів) вбачається, що оформлення за їх результатом договору про закупівлю є правочином, який може бути визнаний недійсним у судовому порядку з підстав недодержання при його вчиненні вимог, передбачених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. При цьому підставою визнання такого договору недійсним є порушення передбачених законодавством правил проведення торгів, визначених, зокрема, Законом України "Про публічні закупівлі", та наслідком проведення яких фактично є дії сторін щодо укладання договору.

До таких висновків дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21.

…6.32. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в пункті 104 постанови від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 дійшла висновку про те, що торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.

6.33. Ураховуючи наведене у сукупності, Суд зазначає, що саме по собі визнання недійсним рішення тендерного комітету про визначення переможця відкритих торгів, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію виконанням, та визнання недійсним укладеного за наслідками торгів договору про закупівлю, який вже частково виконано, без одночасного стягнення коштів на користь держави, зокрема, в особі Держаудитслужби України, не призведе до поновлення майнових прав держави, що свідчить про неефективність обраних Прокурором способів захисту та наявність підстав для відмови в позові з мотивів, викладених в цій постанові, а саме з урахуванням правового висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведеного в постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21».

6.5. Отже, проаналізувавши правові висновки у справах №924/1237/17 та №905/1014/21, на які як на підставу подання касаційної скарги відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України послався скаржник, у контексті застосування статті 20 Господарського кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 53 ГПК України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру», Верховний Суд дійшов висновку, що вказані справи та справа, що переглядається у означеній частині ухвалені за схожого правового регулювання та є релевантними до спірних правовідносин.

6.6. Щодо посилань скаржника на постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17 та постанову Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №927/246/18, колегія суддів відзначає, що правові позиції, наведені у даних постановах є неактуальними, так як постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц вказані висновки були спочатку конкретизовані, а відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 від даних висновків здійснено відступлення.

6.7. Ураховуючи вищенаведене, з огляду на предмет і підстави заявленого позову у справі, що розглядається, а також встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи, у контексті доводів касаційної скарги на вирішення Суду поставлені нтакі питання:

1) чи підтвердженні Прокурором повноваження на подання позову у спірних правовідносинах;

2) чи обрано Прокурором ефективний спосіб захисту.

6.8. Щодо повноважень Прокурора на звернення з позовом в інтересах держави в особі Ради та Полтавської ОВА

6.8.1. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частини третя і п`ята стаття 53 ГПК України встановлюють, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

У положеннях частини четвертої статті 53 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та №922/1830/19).

Тобто під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо Прокурор визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.

Разом з тим, згідно з частиною четвертою статті 23 Закону "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

У постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

6.8.2. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що органом державної влади, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, є Полтавська обласна рада, як орган, який визначає основне розподілення коштів та Полтавська обласна державна адміністрація, як орган, що здійснює контроль за одержувачем бюджетних коштів нижчого рівня - Департаментом. При цьому судами враховано, що джерелом фінансування оскаржуваної закупівлі є кошти обласного бюджету України.

Прокурор 20.01.2022 відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» направляв листи до Ради та Полтавської ОВА з пропозицією самостійного вжиття заходів реагування на виявлені порушення, зокрема, шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою.

У вказаних листах прокурором, окрім порушень задокументованих у висновку Держаудитслужби, зазначено ряд інших підстав порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі», які не знайшли свого відображення у висновку Держаудитслужби від 03.12.2021.

Водночас у відповідь Рада листом від 07.02.2022 повідомила, що не є суб`єктом правовідносин процедури закупівлі, зазначеної у листі, та не є головним розпорядником коштів на будівництво вказаного об`єкту. Полтавська ОВА, у свою чергу, листом від 22.02.2022 повідомила прокуратуру про те, що порушення за процедурою закупівлі відсутні, адже замовником дотримано вимоги, передбачені Законом України «Про публічні закупівлі».

З огляду на викладене, господарські суди дійшли висновку, що прокурором доведено наявність підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в суді та виконано приписи статті 23 Закону України «Про прокуратуру» шляхом повідомлення про встановлені порушення та надання строку для вжиття заходів до поновлення порушених інтересів держави, а саме направлено повідомлення позивачам про намір звернутися до господарського суду в їх інтересах із зазначеним позовом.

При цьому суд апеляційної інстанції відхилив твердження апелянта про те, що захищати інтереси держави у спірних правовідносинах повинен лише спеціально уповноважений орган державного фінансового контролю, який наділено відповідними повноваженнями.

6.8.3. Ураховуючи вищенаведене нормативно-правове регулювання, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи у ці й частині, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про доведеність Прокурором наявності підстав для представництва в суді інтересів держави.

При цьому колегія суддів виходить з того, що підставою реалізації прокуратурою представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка органу, уповноваженого здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах, тобто нездійснення ним захисту інтересів держави.

У контексті наведеного колегія суддів звертається до правової позиції Великої Платати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, щодо застосування статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у контексті визначення належного/неналежного позивача/позивачів у справі за позовом Прокурора в інтересах держави в особі Ради та комунального закладу (Школи) про стягнення коштів, де Велика Палата відзначила, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - територіальної громади. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади. Отже, оскільки засновником комунального закладу та власником її майна є територіальна громада в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання комунальним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у справі.

Суд відзначає, що наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення Прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин. У даній справі місцевий та апеляційний господарські суди дійшли заснованого на законі висновку про те, що Прокурор мав повноваження для подання позовної заяви у даній справі в інтересах держави в особі Ради та Полтавської ОВА, як органів, що здійснюють фінансування, розподілення та контроль за використанням бюджетних коштів громади.

Доводи касаційної скарги вищезазначених висновків не спростовують, а тому відхиляються судом касаційної інстанції.

6.9. Щодо способу захисту

6.9.1. Так, предметом спору у справі, що переглядається, є:

1) визнання недійсними результатів проведення закупівлі, що оформлені протоколом розгляду тендерних пропозицій, згідно з яким переможцем відкритих торгів визнано ТОВ "СК "Стройінвест";

2) визнання недійсним Договору про закупівлю послуг, укладеного між Департаментом та ТОВ "СК "Стройінвест";

3) застосування наслідків недійсності правочину шляхом двосторонньої реституції.

Зі змісту статей 15, 16 ЦК України вбачається, що кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16 (провадження № 12-158гс18, пункт 5.5)). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19, пункт 14) та від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19, пункт 40)).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18, пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18, пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19, пункт 48), від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (провадження № 14-98цс20, пункт 14), від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19 (провадження № 12-8гс22, пункт 9.12).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Установлені законом матеріально-правові способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom), заява № 22414/93, Європейський суд з прав людини виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом. Натомість застосування судом неефективного способу захисту створює лише видимість захисту права особи, в той час як насправді таке право залишається незахищеним, що не відповідає статті 13 Конвенції.

У постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Крім того, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).

У свою чергу, обрання неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 (пункт 148).

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України «Про публічні закупівлі», метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до пункту 25 частини першої статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» публічна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Послуги - будь-який предмет закупівлі, крім товарів і робіт, зокрема транспортні послуги, освоєння технологій, наукові дослідження, науково-дослідні або дослідно-конструкторські розробки, медичне та побутове обслуговування, найм (оренда), лізинг, а також фінансові та консультаційні послуги, поточний ремонт, поточний ремонт з розробленням проектної документації (пункти 22, 21 частини першої статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі»).

За змістом статей 20, 21 Закону України «Про публічні закупівлі» відкриті торги є основною процедурою закупівлі. Під час проведення процедури відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі зацікавлені особи. Для проведення процедури закупівлі має бути подано не менше двох пропозицій. Оголошення про проведення процедури відкритих торгів безоплатно оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу відповідно до статті 10 цього Закону.

За змістом частини 1 статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі» тендерна документація безоплатно оприлюднюється замовником разом з оголошенням про проведення конкурентних процедур закупівель в електронній системі закупівель для загального доступу.

Відповідно до статті 5 цього Закону закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Сутність публічної закупівлі полягає у забезпеченні виникнення прав та обов`язків у замовників (зобов`язання зі сплати коштів за придбані товари, виконані роботи чи надані послуги) та учасників процедур закупівель (продажу таких товарів, виконанні робіт чи наданні послуг учасником за результатами проведення процедури закупівлі) у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі».

Колегія суддів відзначає, що за своєю правовою природою рішення про визнання переможцем закупівлі є внутрішнім рішенням замовника про намір укласти договір з особою, яку замовник вважає переможцем, і це рішення може бути виконано шляхом укладення договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.08.2023 у справі №924/1288/21, де предметом спору було визнання недійсною закупівлі та про визнання недійсним договору про закупівлю послуг, Велика Палата виснувала, що якщо публічна закупівля завершується оформленням відповідного господарського договору, то оскаржити можна такий договір, а вимога про визнання недійсною закупівлі не є ефективним способом захисту.

При цьому Великою Палатою Верховного Суду відзначено, що, оскільки процедура закупівлі завершується укладенням договору, рішення уповноваженої особи замовника, оформлене відповідним протоколом, є таким, що вичерпало дію фактом його виконання (укладенням договору). Водночас у випадку порушення вимог законодавства при укладенні договору про закупівлю, за винятком тих, що передбачені статтею 43 «Нікчемність договору про закупівлю» Закону України «Про публічні закупівлі», такий договір може бути визнаний недійсним в судовому порядку на підставі статей 203, 215 ЦК України, тобто є оспорюваним.

Так, відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 236 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, з огляду на правову природу відкритих торгів як способу забезпечення потреб замовника шляхом закупівлі товарів, робіт, послуг з урахуванням особливостей, передбачених законодавством щодо проведення відкритих торгів, оформлення за їх результатом договору про закупівлю є правочином, який може бути визнаний недійсним у судовому порядку у зв`язку з недодержання при його вчиненні вимог, передбачених частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України. При цьому підставою визнання такого договору недійсним є порушення передбачених законодавством правил проведення торгів, визначених, зокрема Законом України «Про публічні закупівлі».

6.9.2. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що всупереч вимогам статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник не відхилив тендерні пропозиції учасників закупівлі, як такі, що не відповідали кваліфікаційним критеріям, установленим статтею 16 Закону України «Про публічні закупівлі», чим допустив порушення вимог Закону при проведенні вказаної публічної закупівлі, а відтак є підстави для визнання недійсними (незаконними) результати закупівлі, проведеної Департаментом, що оформлені протоколом розгляду тендерних пропозицій, згідно з яким переможцем відкритих торгів визнано TOB «СК «Стройінвест».

У свою чергу, оскільки процедура публічної закупівлі проведена з порушення вимог Закону, що завдає шкоди інтересам держави та суспільства, договір про закупівлю послуг, що укладений за результатом її проведення між Департаментом та TOB «СК «Стройінвест», також підлягає визнанню недійсним.

6.9.3. Ураховуючи нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи (зокрема, те, що за результатом проведення спірної закупівлі був укладений договір) колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій у частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними (незаконними) результати закупівлі, проведеної Департаментом, що оформлені протоколом розгляду тендерних пропозицій, згідно з яким переможцем відкритих торгів визнано TOB «СК «Стройінвест», є передчасними та такими, що зроблені без урахування наведеного у пункті 6.9.1 даної Постанови.

При цьому господарські суди дійшли заснованого на законі висновку, що Договір про закупівлю послуг, який укладений за результатом проведення спірної закупівлі, є оспорюваним, а, отже, у разі встановлення порушень правил проведення торгів, передбачених законодавством, зокрема Законом України «Про публічні закупівлі», може бути визнаний судом недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України.

Тобто, позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом.

У свою чергу, прокур, подаючи позов про визнання спірного Договору недійсним, заявив і вимогу про застосування наслідків недійсності правочину (двосторонню реституцію).

Разом з тим, колегія суддів відзначає, що позовна вимога про застосування наслідків недійсності правочину (стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача тощо) може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним.

Тобто вимога про застосування наслідків недійсності правочину є ефективним способом захисту, що призводить до поновлення майнових прав позивача, якщо вона заявлена до Договору, що є виконаним/частково виконаним.

Водночас у справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій не встановили чи спірний Договір виконаний/частково виконаний/невиконаний.

При цьому, застосовуючи наслідки недійсності правочину шляхом двосторонньої реституції (дослівно цитуючи з резолютивної частини рішення) не вказали, яким чином має бути застосована така двостороння реституція (зокрема, але не виключно, стягнення коштів, витребування майна/матеріалів тощо), та які обов`язки у зв`язку з цим покладаються на сторін.

Суд відзначає, що двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15).

Таким чином, у випадку звернення Прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю із заявленням вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, суд, з урахуванням конкретних обставин справи має визначитися із ефективністю обраного позивачем способу захисту - визначити наслідки визнання договору недійсним для держави, в інтересах якої Прокурором подано позов, з`ясувати, яким чином будуть відновлені права держави як позивача, зокрема можливість проведення двосторонньої реституції, можливість проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, необхідність відшкодувати іншій стороні правочину вартість товару (робіт, послуг) чи збитки тощо.

Водночас оскаржувані судові рішення таких висновків не містять.

6.10. Отже, з огляду на те, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм права, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними у цій справі у вирішенні даного спору, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 300 ГПК України, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правових наслідків є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам не відповідають.

Таким чином, доводи касаційної скарги знайшли своє часткове підтвердження.

Доводи, викладені у відзивах на касаційну скаргу, не приймаються Судом з огляду на зазначене у розділі 6 даної Постанови.

Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

6.11. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що Суд надав вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Доводи скаржника за результатами касаційного розгляду щодо порушення судами попередніх інстанцій норм права знайшли своє часткове підтвердження з мотивів, викладених у розділі 6 цієї Постанови.

7.2. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

7.3. З огляду на те, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі, ураховуючи мотиви цієї Постанови та доводи сторін, оскільки судами попередніх інстанцій допущено порушення норм права щодо розгляду справи на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій, ухвалені за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 6 цієї Постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити зазначені в цій Постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і на підставі повного та всебічного дослідження доказів та аргументів сторін за правилами статті 86 ГПК України, ураховуючи принципи господарського судочинства в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

8. Судові витрати.

8.1. З огляду на те, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа передається на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, розподіл судових витрат у справі, у тому числі й сплаченого за подання апеляційної / касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Департаменту будівництва, містобудування і архітектури житлово-комунального господарства та енергетики Полтавської обласної державної адміністрації (облвійськадміністрації) задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 13.06.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 у справі №917/709/22 скасувати, а справу № 917/709/22 передати на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Баранець

Дата ухвалення рішення21.02.2024
Оприлюднено23.02.2024
Номер документу117176554
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —917/709/22

Ухвала від 23.04.2024

Господарське

Господарський суд Полтавської області

Сірош Д.М.

Постанова від 21.02.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Студенець В.І.

Ухвала від 29.01.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Студенець В.І.

Ухвала від 19.12.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Студенець В.І.

Ухвала від 20.11.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Студенець В.І.

Судовий наказ від 08.11.2023

Господарське

Господарський суд Полтавської області

Кльопов І.Г.

Судовий наказ від 08.11.2023

Господарське

Господарський суд Полтавської області

Кльопов І.Г.

Постанова від 11.10.2023

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Білоусова Ярослава Олексіївна

Ухвала від 30.08.2023

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Білоусова Ярослава Олексіївна

Ухвала від 15.08.2023

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Білоусова Ярослава Олексіївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні