Постанова

від 14.02.2024 по справі 903/451/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 903/451/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Савицької О. В.,

Берестечківської міської ради - не з`явився,

Фізичної особи-підприємця

Круковського Юрія Васильовича - Багірова Р. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Круковського Юрія Васильовича

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 (у складі колегії суддів: Філіпова Т. Л. (головуючий), Бучинська Г. Б., Василишин А. Р.)

у справі № 903/451/23

за позовом Заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Берестечківської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Круковського Юрія Васильовича

про відновлення становища, що існувало до порушення,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року Заступник керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Берестечківської міської ради звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Круковського Юрія Васильовича (далі - ФОП Круковський Ю. В.), в якому просив суд:

- відновити становище, що існувало до порушення шляхом зобов`язання ФОП Круковського Ю. В. звільнити водний об`єкт ставок разом із зайнятою цим ставком земельною ділянкою з кадастровим номером 0720885400:00:001:1088 площею 66, 0999 га та повернути її територіальній громаді в особі Берестечківської міської ради;

- відновити становище, що існувало до порушення шляхом зобов`язання ФОП Круковського Ю. В. звільнити водний об`єкт ставок разом із зайнятою цим ставком земельною ділянкою з кадастровим номером 0720885400:01:001:3772 площею 13, 2477 га та повернути її територіальній громаді в особі Берестечківської міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач користується спірними земельними ділянками без достатніх правових підстав, чим порушує права власника цих земельних ділянок, а тому зазначені земельні ділянки підлягають поверненню власнику - територіальній громаді в особі Берестечківської міської ради.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 07.08.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 рішення Господарського суду Волинської області від 07.08.2023 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Зобов`язано ФОП Круковського Ю. В. повернути територіальній громаді в особі Берестечківської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 0720885400:00:001:1088 площею 66,0999 га та земельну ділянку з кадастровим номером 0720885400:01:001:3772 площею 13,2477 га. Стягнуто з ФОП Круковського Ю. В. на користь Волинської обласної прокуратури 5 368,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 8 052,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, у грудні 2023 року ФОП Круковський Ю. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 скасувати, а рішення Господарського суду Волинської області від 07.08.2023 залишити в силі

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.01.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 903/451/23 за касаційною скаргою ФОП Круковський Ю. В. на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України; зупинено виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 у справі № 903/451/23 до закінчення перегляду цієї постанови в касаційному порядку; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.02.2024.

Прокурор у відзиві на касаційну скаргу, поданому через підсистему Електронний суд, зазначає про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, та безпідставність доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Берестечківська міська рада у відзиві на касаційну скаргу, поданому через підсистему Електронний суд, посилається на те, що оскаржуване судове рішення прийнято судом апеляційної інстанції за результатами всебічного, повного, об`єктивного дослідження доказів та встановлення обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Берестечківська міська рада в судове засідання свого представника не направила.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення Берестечківській міській раді ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, а також те, що Берестечківська міська рада не зверталась до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасників справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника Берестечківської міської ради.

Заслухавши суддю-доповідача, представників Офісу Генерального прокурора, ФОП Круковського Ю. В., дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 17.01.2002 між Перемильською сільською радою (орендодавець) та підприємцем Круковським Ю. В. (орендар) укладено договір оренди водно-болотного фонду (далі - договір оренди від 17.01.2002), відповідно до умов якого орендарю на умовах оренди для риборозведення, організації промислового та аматорського рибальства передано водний об`єкт площею 57,42 га, що знаходиться на території Перемильської сільської ради, строком на 20 років з правом продовження терміну використання (пункт 1.1).

Відповідно до пункту 1.2 договору водний об`єкт надається строком з 17.01.2002 по 17.01.2022.

31.01.2023 (через рік після закінчення строку дії зазначеного договору оренди) ФОП Круковський Ю. В. звернувся до Берестечківської міської ради з заявою про продовження дії договору оренди. До заяви було долучено копію договору оренди землі від 14.06.2005, укладеного між Горохівською районною державною адміністрацією (далі - Горохівська РДА) та Круковським Ю. В. на підставі розпорядження РДА від 22.10.2003 № 328.

Відповідно до умов договору оренди землі (долученої до заяви копії договору оренди землі від 14.06.2005) в оренду Круковському Ю. В. передано земельну ділянку несільськогосподарського призначення, розташовану на території Перемильської сільської ради площею 79,34 га, у тому числі 57,42 га став, 21,92 га прибережна смуга. Договір укладено на 20 років до 01.12.2023 (пункти 1, 2, 8 договору).

Берестечківською міською радою листом від 09.03.2023 № 219 повідомлено відповідача про відмову у продовженні договору оренду від 17.01.2022, оскільки останній звернувся із відповідною заявою після закінчення строку дії договору, а також зазначила про наявність сумніву щодо законності договору оренди землі від 14.06.2005.

Судом апеляційної інстанції установлено, що відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 23.03.2023 № 10-3-0.2-1047/2-23 запис про реєстрацію договору оренди землі від 14.06.2005, укладеного між Горохівською РДА та Круковським Ю. В., відсутній.

За інформацією з архівного відділу Луцької районної державної адміністрації (лист від 24.03.2023 № П-21/06-06/2-23) розпорядженням голови Горохівської РДА від 22.10.2003 № 328 «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства» затверджено проект відведення земельної ділянки та надано у тимчасове користування на умовах оренди Свириді В. В. земельну ділянку площею 50 га, строком на 5 років, з земель резервного фонду Звиняченської сільської ради. В цьому розпорядженні Горохівської РДА від 22.10.2003 № 328 не містилось відомостей про договір оренди з Круковським Ю. В.

При цьому судом апеляційної інстанції також установлено, що стороною надано копію іншого розпорядження Горохівської РДА від 22.10.2003 № 328 «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки водного фонду для ведення рибного господарства», яким затверджено проект відведення земельної ділянки водного фонду ведення рибного господарства Круковському Ю. В.; надано у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди земельну ділянку водного фонду загальною площею 79,3476 га, у тому числі, став (під водою) 57,42 га з орендною платою 100,00 грн за 1 га, прибережна захисна смуга (пасовище) 21,9276 га, з орендною платою 30,00 грн за 1 га, терміном на 20 років до 01.12.2023, з земель Перемильської сільської ради; зобов`язано у місячний термін укласти договір оренди на земельну ділянку водного фонду в установленому порядку. Така копія не відповідає розпорядженню Горохівської РДА від 22.10.2003 № 328 «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства», яке наявне в архіві Луцької районної державної адміністрації.

Також судом апеляційної інстанції установлено, що рішенням Берестечківської міської ради від 18.08.2021 № 12-28/2021 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки з інснуючим договором оренди» було надано ФОП Круковському Ю.В. дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для рибогосподарських потреб загальною площею 79,34 га, тобто в межах площі спірних земельних ділянок, але з посиланням на договір оренди від 17.01.2002.

На підставі виготовленої технічної документації на земельні ділянки загальною площею 79,3476 га, а саме, земельну ділянку площею 66,0999 га за межами населеного пункту та земельну ділянку площею 13,2477 га в межах населеного пункту с. Перемиль до Державного земельного кадастру 29.06.2022 внесено відомості про земельні ділянки комунальної форми власності з кадастровими номерами 0720885400:00:001:1088 (площа 66,0999 га) та 0720885400:01:001:3772 (площа 13,2477 га), з цільовим призначенням - для рибогосподарських потреб, категорія земель - землі водного фонду.

Згідно з інформацією Берестечківської міської ради, після закінчення дії договору оренди від 17.01.2002, відповідач користується земельними ділянки з кадастровими номерами 0720885400:00:001:1088 та 0720885400:01:001:3772, що підтверджується відповідними актами обстеження (водні об`єкти зариблені).

Крім того, за інформацією Управління державного агентства меліорації та рибного господарства у Волинській області (лист від 20.04.2023 №1-4-9/382-23) ФОП Круковським Ю. В. впродовж останніх трьох років подає звітність форми 1А-риба «Виробництво продукції аквакультури».

Прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави в особі Берестечківської міської ради з позовними вимогами до ФОП Круковського Ю. В. про відновлення становища, що існувало до порушення шляхом зобов`язання ФОП Круковського Ю. В. звільнити водний об`єкт ставок разом із зайнятою цим ставком земельною ділянкою з кадастровим номером 0720885400:00:001:1088 площею 66, 0999 га та повернути її територіальній громаді в особі Берестечківської міської ради; про відновлення становища, що існувало до порушення шляхом зобов`язання ФОП Круковського Ю. В. звільнити водний об`єкт ставок разом із зайнятою цим ставком земельною ділянкою з кадастровим номером 0720885400:01:001:3772 площею 13,2477 га та повернути її територіальній громаді в особі Берестечківської міської ради, обґрунтовуючи їх тим, що відповідач користується спірними земельними ділянками без достатніх правових підстав, чим порушує права територіальної громади в особі Берестечківської міської ради як власника цих земельних ділянок, а отже спірні земельні ділянки підлягаю поверненню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, дослідивши надані сторонами докази з урахуванням положень статті 91 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для користування відповідачем спірними земельними ділянками водного фонду, оскільки строк дії договору оренди частини цих земельних ділянок від 17.01.2002 закінчився, а правові підстави для користування ФОП Круковським Ю. В. іншою частиною цих земельних ділянок відсутні. За таких обставин, враховуючи положення земельного та цивільного законодавства, суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги про повернення Берестечківській міській раді земельної ділянки з кадастровим номером 0720885400:00:001:1088 площею 66,0999 га та про повернення Берестечківській міській раді земельної ділянки з кадастровим номером 0720885400:01:001:3772 площею 13,2477 га. При цьому, встановивши відсутність доказів погіршення стану спірних земельних ділянок, їх спотворення, або інших змін їх стану порівняно з тим, у якому ці земельні ділянки перебували до передачі їх в оренду відповідачу, а також доказів того, що такі земельні ділянки потребують звільнення від будь-яких об`єктів орендаря, які на них розташовані, та могли б в подальшому перешкоджати власнику цих ділянок користуватися і розпоряджатися ними, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про відновлення становища, що існувало до порушення шляхом зобов`язання відповідача звільнити водні об`єкти ставки, разом із зайнятою цими ставками земельною ділянкою з кадастровим номером 0720885400:00:001:1088 площею 66,0999 га та земельною ділянкою 0720885400:01:001:3772 площею 13,2477 га у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, предметом касаційного оскарження у справі № 903/451/23, є постанова суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про повернення Берестечківській міській раді земельної ділянки з кадастровим номером 0720885400:00:001:1088 площею 66,0999 га та про повернення Берестечківській міській раді земельної ділянки з кадастровим номером 0720885400:01:001:3772 площею 13,2477 га.

ФОП Круковський Ю. В., обґрунтовуючи у поданій касаційній скарзі підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послався на неправильне застосування судом апеляційної інстанції при вирішенні спору положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру», статей 16, 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 05.06,2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3337/16-ц, у постановах Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 10.03.2020 у справі № 910/20475/16, від 02.07.2020 у справі № 910/4932/19 та у постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 6-1528цс15.

За доводами касаційної скарги, суд апеляційної інстанції при вирішенні спору не звернув увагу на те, що прокурором не підтверджено підстав та повноважень для представництва інтересів держави у суді; позивачем не доведено обставин нікчемності правочину; правочин, який не вчинено, не може бути визнаний недійсним; наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не було вчинено; позивачем обрано неналежний спосіб захисту.

Також, скаржник у касаційній скарзі зазначає про те, що суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позов, не здійсним перерозподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, ФОП Круковський Ю. В. підставою касаційного оскарження судових рішень у справі, що розглядається, також зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України з огляду на наявність підстави, передбаченої пунктом 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу, а саме, суд не дослідив та не надав належної оцінки зібраним у справі доказам.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 Закону України «Про прокуратуру»).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

У справі, що розглядається, прокурор, звертаючись до суду з відповідними позовними вимогами в інтересах держави в особі Берестечківської міської ради, уповноваженої на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, обґрунтовуючи порушення таких інтересів, послався на незаконне та безоплатне використання земель водного фонду, що впливає на забезпечення місцевого бюджету, порушує права та інтереси територіальної громади.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, прокурором було повідомлено Берестечківську міську раду (лист від 27.03.2023 № 53-2628ВИХ-23) про встановлені факти порушення чинного законодавства та щодо необхідності захисту порушених інтересів держави.

У відповіді Берестечківська міська рада (лист від 29.03.2023 № 283) зазначила, що заходи на захист порушених інтересів держави міською радою не вживалися.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що звертаючись до суду з відповідним позовом у справі, що розглядається, прокурор дотримався вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», а саме: обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Зазначені обставини, спростовують доводи скаржника щодо відсутності у прокурора підстав для представництва у суді інтересів держави в особі уповноваженого органу.

Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 зазначеного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За приписами частини 1 статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором (частина 1 статті 34 Закону України «Про оренду землі»).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 17.01.2002 між Перемильською сільською радою та підприємцем Круковським Ю. В. було укладено договір оренди водного об`єкту для риборозведення, організації промислового та аматорського рибальства, площею 57,42 га, що знаходиться на території Перемильської сільської ради, строком на 20 років з 17.01.2002 по 17.01.2022.

31.01.2023 ФОП Круковський Ю. В. звернувся до Берестечківської міської ради з заявою про продовження дії договору оренди.

При цьому, відповідачем до заяви було додано копію договору оренди землі від 14.06.2005, укладеного між Горохівською РДА та Круковським Ю. В., на підставі розпорядження РДА від 22.10.2003 № 328, відповідно до умов якого відповідачу передано земельну ділянку несільськогосподарського призначення, розташовану на території Перемильської сільської ради площею 79,34 га, у тому числі, 57,42 га - став, 21,92 га - прибережна смуга; договір укладено на 20 років до 01.12.2023.

За результатами розгляду зазначеної заяви, Берестечківською міською радою відмовлено відповідачу у продовженні договору оренди від 17.01.2002 у зв`язку з пропуском строку для звернення із такою заявою та неукладенням сторонами договору від 14.06.2005.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції встановлено, що договір оренди від 17.01.2002 припинився у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, а договір оренди землі від 14.06.2005 сторонами не укладався.

Відповідно до статті 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (частина 2).

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (частина 4).

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (частина 5).

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 6).

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції встановив відсутність оригіналу договору оренди землі від 14.06.2005; оригіналу розпорядження голови Горохівської РДА, яким затверджено проект відведення земельної ділянки водного фонду для ведення рибного господарства Круковському Ю. В. та надано у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди земельну ділянку водного фонду загальною площею 79,3476 га; відомостей про реєстрацію договору оренди землі від 14.06.2005.

Таким чином, встановивши відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження обставин укладення договору оренди землі від 14.06.2005, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про неможливість встановлення таких обставин та надання їм правової оцінки.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції також установлено, що в межах земельних ділянок 57,42 га та 21,9276 га сформовано нові земельні ділянки з кадастровим номером 0720885400:00:001:1088 площею 66,0999 га та з кадастровим номером 0720885400:01:001:3772 площею 13,2477 га, якими фактично користується відповідач, що не заперечується сторонами справи.

При цьому правові підстави для такого користування відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За приписами частини 1 статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За таких обставин, ураховуючи відсутність правових підстав для користування відповідачем спірними земельними ділянками водного фонду, оскільки договір оренди частини спірних земельних ділянок від 17.01.2002 припинився, а правові підстави для користування іншою частиною спірних земельних ділянок були відсутні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог про повернення власнику Берестечківській міській раді земельної ділянки з кадастровим номером 0720885400:00:001:1088 (площею 66,0999 га) та земельної ділянки з кадастровим номером 0720885400:01:001:3772 (площею 13,2477 га).

Ураховуючи зазначене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення Берестечківській міській раді земельної ділянки з кадастровим номером 0720885400:00:001:1088 (площею 66,0999 га) та земельної ділянки з кадастровим номером 0720885400:01:001:3772 (площею 13,2477 га), оскільки такий висновок ґрунтується на зазначених вище вимогах законодавства.

Отже, відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

щодо наявності підстав для здійснення прокурором самостійного представництва інтересів держави у даній справі

ФОП Круковський Ю. В. у касаційній скарзі підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, обґрунтував тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору не враховано висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 05.06,2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3337/16-ц, у постановах Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 910/20475/16, від 02.07.2020 у справі № 910/4932/19 у постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 6-1528цс15, щодо застосування положень статті 228 Цивільного кодексу України; щодо нікчемних правочинів; щодо неукладених правочинів; щодо застосування реституції; щодо ефективності способу захисту.

Разом з тим, у справі № 903/451/23, що розглядається, суд апеляційної інстанції при вирішенні спору не робив висновків щодо застосування положень статті 228 Цивільного кодексу України, нікчемності або неукладеності правочину, застосування реституції або ефективності способу захисту, а оцінивши подані сторонами докази у їх сукупності, дійшов висновку про наявність підстав для повернення спірних земельних ділянок їх власнику, оскільки відсутні правові підстави для користування відповідачем цими земельними ділянками.

Отже, посилання скаржника на зазначені вище постанови Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду та Верховного Суду України не беруться судом касаційної інстанції до уваги, оскільки правовідносини у зазначених справах та у справі, що розглядається, не є подібними, враховуючи відмінний зміст та правове регулювання спірних правовідносин.

Також, судом касаційної інстанції не приймається до уваги посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру», викладених у постанові Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, оскільки правова позиція у зазначеній постанові є неактуальною відповідно до постанов Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Також підставою касаційного оскарження судових рішень у справі, що розглядається, ФОП Круковський Ю. В. зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України з огляду на наявність підстави, передбаченої пунктом 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу, а саме - суд не дослідив зібрані у справі докази.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 ГПК України.

Зокрема, згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього кодексу.

За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами зібраних у справі доказів за умови не підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Крім того, доводи касаційної скарги, які стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі не можуть бути враховані судом касаційної інстанції з огляду на положення частини 2 статті 300 ГПК України.

Зважаючи на викладене, наведена ФОП Круковським Ю. В. підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позов, не здійснив перерозподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог, не приймаються судом до уваги, оскільки за результатами розгляду справи № 903/451/23 судом апеляційної інстанції задоволено позовні вимоги прокурора про повернення Берестечківській міській раді земельної ділянки з кадастровим номером 0720885400:00:001:1088 площею 66,0999 га та про повернення Берестечківській міській раді земельної ділянки з кадастровим номером 0720885400:01:001:3772 площею 13,2477 га, які є немайновими вимогами, а тому правоміно стягнув з відповідача судовий збір у розмірі, який підлягає сплаті при поданні позову за 2 вимоги немайнового характеру.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Круковського Юрія Васильовича залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 у справі № 903/451/23 залишити без змін.

3. Поновити виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 у справі № 903/451/23.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

І. С. Міщенко