Постанова

від 13.02.2024 по справі 333/2229/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 13.02.2024 Справа № 333/2229/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 333/2229/22 Головуючий у І інстанції: Кулик В.Б.

Провадження № 22-ц/807/157/24 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Кухаря С.В.,

Крилової О.В.,

секретар: Смокотіна В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Земля Плюс 2006» на ухвалу Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 06 квітня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Харламова Дмитра Ігоровича на дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової Заіри Арсенівни у виконавчому провадженні № 66446552, стягувач Акціонерне товариство «МетаБанк», боржник ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Земля Плюс 2006»,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2022 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Харламова Д.І. звернулась до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А. у виконавчому провадженні № 66446552, стягувач АТ «МетаБанк», боржник ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ТОВ «Земля Плюс 2006».

В обґрунтуванняскарги зазначено,що постановою приватного виконавця Шавлукової З.А. відкрито виконавче провадження № 66446552 на підставі виконавчого листа у справі № 333/4069/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «МетаБанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 49947,07 доларів США та пені за несвоєчасне погашення відсотків у розмірі 18790,86 грн.

Постановою приватного виконавця Шавлукової З.А. від 24.09.2021 у ВП № 66446552 призначено суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Земля Плюс 2006» для визначення ринкової вартості квартири АДРЕСА_1 .

24.09.2021 ТОВ «Земля Плюс 2006» склало Звіт про незалежну оцінку вартості описаного і арештованого майна, що належить ОСОБА_1 , а саме: двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , відповідно до якого ринкова вартість квартири з порівняльним підходом станом на 24.09.2021 складає (без ПДВ) 857753,49 грн.

Із посиланням на п. 28 Національного стандарту № 1, оцінювач застосував коефіцієнт, що понижує ринкову вартість квартири, в розмірі 0,6750.

Таким чином, оцінювач визначив кінцеву ринкову вартість квартири з урахуванням умов примусової реалізації станом на 24.09.2021 в розмірі 578984 грн.

Посилаючись на 28 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», скаржниця зазначає, що знижувальний коефіцієнт застосовується для визначення ліквідаційної вартості об`єкта оцінки, тоді як метою оцінки було визначення ринкової вартості квартири. А застосування понижуючого коефіцієнту призвело до заниження вартості оцінюваної квартири на 32,5 відсотки.

Крім того, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Харламова Д.І. зазначала, що а порушення ст. 11 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», вищезазначений Звіт складено без огляду приміщення. Крім того, він не містить пояснень, обґрунтувань застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, яка проведена без огляду самого приміщення.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Харламова Д.І. просила суд визнати протиправною та недійсною оцінку нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 , проведену суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Земля Плюс 2006» станом на 24.09.2021 в межах процедури виконавчого провадження.

Ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 06 квітня 2023 року в задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу,в якій,посилаючись напорушення судомпершої інстанціїнорм процесуальногоправа,неправильне застосуваннянорм матеріальногоправа,невідповідність висновківсуду обставинамсправи,просить ухвалуКомунарського районногосуду м.Запоріжжявід 06квітня 2023рокускасуватита прийняти нову постанову про задоволення її скарги.

Узагальненими доводами апеляційної скарги, ОСОБА_1 , повторюючи доводи скарги, поданої до суду першої інстанції, виражає свою незгоду зі Звітом про незалежну оцінку вартості описаного і арештованого майна: двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись із ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 06 квітня 2023 року, ТОВ «Земля Плюс 2006» подалоапеляційну скаргу,в якій,посилаючись напорушення судомпершої інстанціїнорм процесуальногоправа,неправильне застосуваннянорм матеріальногоправа,невідповідність висновківсуду обставинамсправи,просить ухвалуКомунарського районногосуду м.Запоріжжявід 06квітня 2023рокускасуватита закрити провадження у справі.

Основним доводом апеляційної скарги товариства є незгода з висновком суду першої інстанції про поновлення ОСОБА_1 строку для звернення до суду зі скаргою на дії приватного виконавця та відкриття провадження у справі, оскільки вона пропустила десятиденний строк, передбачений ст. 449 ЦПК України, отримавши повідомлення приватного виконавця про результати оцінки майна 11 листопада 2021 року, тоді як у клопотанні про поновлення строку для звернення до суду зі скаргою представник ОСОБА_1 посилався на те, що ознайомився з матеріалами виконавчого провадження тільки 17 лютого 2022 року.

Крім того, апеляційна скарга містить заперечення на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2022 року про поновлення строку для звернення до суду зі скаргою та відкриття провадження з тих же самих підстав.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 АТ «МетаБанк» заперечує проти її доводів, просить залишити скаргу без задоволення, ухвалу Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 06 квітня 2023 року без змін.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 ОСОБА_3 в особі представника адвоката Шкабуро О.В. просить залиши скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 приватний виконавець Шавлукова З.А. заперечує проти її доводів, просить відмовити в задоволенні скарги, ухвалу Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 06 квітня 2023 року залишити без змін.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Земля Плюс 2006» приватний виконавець Шавлукова З.А. підтримує її доводи, підтверджуючи надіслання ОСОБА_1 звіту про оцінку майна та отримання нею вказаного звіту 21 листопада 2021 року, у зв`язку з чим, вважає апеляційну скаргу обґрунтованою та просить її задовольнити, ухвалу Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 06 квітня 2023 року та від 16 червня 2022 року про відкриття провадження скасувати, провадження у справі закрити.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Земля Плюс 2006» АТ «МетаБанк» підтримує доводи товариства, просить задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.

Крім того, представник АТ «МетаБанк» надав до апеляційного суду копію постанови Запорізького апеляційного суду від 16 серпня 2023 у справі № 333/2538/22 у справі за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Харламова Д.І. до ОСОБА_3 , ДП «СЕТАМ», приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:АТ «МетаБанк», приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Якіб`юк Ю.А., про визнання недійсними електронних торгів, скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. Просив дослідити її в судовому засіданні, оскільки в ній встановлені та досліджені обставини, що мають значення для поточної справи.

У судовому засіданні представник АТ «МетаБанк» Полуляхова Ю.С. підтримала апеляційну скаргу ТОВ «Земля Плюс 2006», просила її задовольнити; заперечувала проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , наголошувала на тому, що в судовому засіданні під час розгляду цивільної справи № 333/2538/22 представник скаржниці адвокат Харламов Д.І. висловив позицію про згоду ОСОБА_1 зі звітом про оцінку майна, зокрема, з визначеною у ньому ринковою вартістю майна.

Представник ТОВ «Земля Плюс 2006» - адвокат Москаленко Д.Ф. наполягав на задоволенні апеляційної скарги товариства, скасуванні оскаржуваної ухвали та закритті провадження у справі, заперечував проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , просив залишити її без задоволення.

Приватний виконавець Шавлукова З.А. підтримала апеляційну скаргу ТОВ «Земля Плюс 2006», просила її задовольнити; заперечувала проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Представник ОСОБА_3 адвокат Шкабуро О.В. висловив позицію про законність ухвали суду першої інстанції, просив залишити її без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства (т. 2, а.с. 80, 83, 84, 85, 86). Клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.

Згідно з ч. 2ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності осіб, які не з`явились.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Судове рішення, згідно зі ст. 263 ЦПК України, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду відповідає.

Так, суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А. знаходиться зведене виконавче провадження № 66459073 щодо стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 на користь АТ «МетаБанк», до складу якого входять: виконавче провадження № 66446552 з виконання виконавчого листа, виданого 24.09.2020 Комунарським районним судом м. Запоріжжя по справі № 333/4069/18, щодо стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 49 947,07 доларів США та 18 790 грн. 86 коп.; виконавче провадження № 66446970 з виконання виконавчого листа, виданого 24.09.2020 Комунарським районним судом м. Запоріжжя по справі № 333/4069/18, щодо стягнення судового збору в сумі 10 115 грн. 44 коп.; виконавче провадження № 66447769 з виконання виконавчого листа, виданого 11.06.2018 Комунарським районним судом м. Запоріжжя по справі № 333/1048/15-ц, щодо стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 9 591,64 доларів США та пені в сумі 125 884 грн. 51 коп.; виконавче провадження № 66448261 з виконання виконавчого листа, виданого 11.06.2018 Комунарським районним судом м. Запоріжжя по справі № 333/1048/15-ц, щодо стягнення судових витрат в сумі 4 770 грн. 94 коп.

10.09.2021 в рамках зведеного виконавчого провадження № 66459073 арештоване і описане майно боржника квартира за адресою: АДРЕСА_2 , що є предметом іпотеки.

24.09.2021 приватним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Земля Плюс 2006» для визначення ринкової вартості арештованої квартири.

Відповідно до звіту про оцінку майна боржника, виконаного суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Земля плюс 2006», ринкова вартість двокімнатної квартири з урахуванням умов примусової реалізації, станом на 24.09.2021 складає 578 984,00 грн.

08.10.2021 рекомендованим листом на адресу ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_2 , приватним виконавцем було направлено повідомлення про результати оцінки майна боржника (лист від 07.10.2021 № 18429), що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень від 07.10.2021 року.

16.11.2021 на адресу приватного виконавця надійшла заява боржника ОСОБА_1 від 12.11.2021, в якому вона посилаючись на отримання 11.11.2021 від приватного виконавця листа від 07.10.2021 № 18429, просила надати можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження № 66459073, а також надати копії документів виконавчого провадження, в тому числі звіту про оцінку квартири.

Таким чином, ОСОБА_1 підтверджено факт отримання повідомлення про результати оцінки майна саме 11.11.2021 року, а не як зазначено у скарзі 17.02.2022.

23.11.2021 на звернення ОСОБА_1 приватним виконавцем рекомендованим листом на її адресу було направлено відповідь на заяву, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень. До відповіді було приєднано засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження, в тому числі повідомлення про результати оцінки майна та копію звіту ТОВ «Земля Плюс 2006» про оцінку майна.

Відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадженняздійснюється здотриманням засадсправедливості,неупередженості таоб`єктивності (пункт5частини першоїстатті 2Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Правила, за якими має здійснюватися визначення вартості майна боржника та його оцінка, встановлені статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Частини перша та друга статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачають, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

Згідно з частиною третьою статті 57 Закону, у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна (частина четверта статті 57 Закону).

Згідно з пунктом 18 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, у разі якщо сторони виконавчого провадження або їх представники, а також заставодержатель у десятиденний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна, про що складає відповідний акт.

Самостійне визначення вартості майна боржника виконавцем проводиться за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна, з урахуванням фактичного стану майна, у строк не пізніше десяти робочих днів з моменту проведення опису й арешту майна. Для визначення вартості майна виконавець використовує власні знання, дані засобів масової інформації, повідомлення сторін виконавчого провадження та інших осіб, яких виконавець у разі необхідності може залучити до проведення визначення вартості майна. А у випадках, передбачених абзацом другим частини третьої статті 57 зазначеного Закону, виконавець для оцінки майна залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Результат аналізу статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» дозволяє дійти висновку, що для завдань виконавчого провадження вартість майна боржника може бути визначена двома шляхами: 1) за згодою сторін (та заставодержателя), про досягнення якої вони мають повідомити виконавця у встановленому порядку; 2) у разі недосягнення такої згоди виконавець самостійно визначає вартість майна за ринковими цінами, які діють на день визначення; 3) залучення для оцінки майна суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання.

Разом із цим залежно від виду майна, вартість якого має бути визначена, Закон України «Про виконавче провадження» розмежовує випадки, за яких залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна є або правом, або обов`язком виконавця.

Так, абзац другий частини третьої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Зазначена норма за своїм змістом є імперативною, у зв`язку із чим зобов`язує виконавця у визначених нею випадках залучити до оцінки майна суб`єкта оціночної діяльності.

На відміну від цього частина четверта статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає право виконавця залучати суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна у разі, якщо визначити вартість майна (окремих предметів) йому складно.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом (частина п`ята статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

Зі змісту Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що виконавець не наділений повноваженням ставити під сумнів об`єктивність проведеної оцінки, або проводити оцінку нерухомого майна на власний розсуд, а зобов`язаний лише залучити експерта до участі у виконавчому провадженні та повідомити сторонам результати визначення вартості майна.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин в питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені в Законі України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Згідно з частинами першою, четвертою статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі оцінка майна) це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Оцінка майна проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна (частина перша статті 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Частиною першою статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

За змістом статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

У справі, яка переглядається боржник оскаржив оцінку майна в порядку оскарження рішень та дій виконавця.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження під час проведення виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень.

За змістом вищенаведеної статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» вартість майна боржника визначають за взаємною згодою сторони виконавчого провадження. Якщо сторони не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника за ринковими цінами, що діють на день визначення його вартості.

З огляду на те, що в цій справі йдеться мова про нерухоме майно, то в цій ситуації виконавець мав залучити суб`єкта оціночної діяльності, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Частиною п`ятою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначено право сторін у виконавчому провадженні на оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна.

Відповідно, приписи вищенаведеної норми надають учаснику виконавчого провадження право на оскарження оцінки майна, як процесуальної дії державного виконавця.

Законом передбачено, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає у їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Отже, рецензування звіту з оцінки є єдиним законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки.

Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 826/6706/18 (провадження № К/9901/59534/18).

В статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачені вимоги щодо рецензування звіту про оцінку майна, згідно з якою рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону. Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов`язковим. Якщо письмовим запитом про необхідність проведення рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) встановлюється вимога щодо надання висновку про вартість майна, така вимога задовольняється шляхом проведення оцінки майна. У цьому випадку рецензент здійснює або забезпечує здійснення оцінки майна в порядку, встановленому нормативно-правовими актами з оцінки майна. Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов`язковим.

Рецензування звіту з оцінки є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, який в межах виконавчого провадження дозволяв швидко та ефективно захистити права боржника.

Закон України «Про виконавче провадження» не містить обов`язку державного чи приватного виконавця, здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, здійснену суб`єктом оціночної діяльності.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність в Україні» замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Пунктом 51 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 (далі - Національний стандарт № 1), передбачено ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки.

Пунктом 56 Національного стандарту № 1 передбачено, що звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити, зокрема, відомості про особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки).

Згідно з статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів зауважує, що, окрім непогодження, ні на час проведення оцінки майна, ні на час звернення до суду зі скаргою, ОСОБА_1 не здійснила жодних дій, направлених на рецензування звіту про оцінку майна.

Таким чином, встановивши відсутність у діях приватного виконавця порушення норм законодавства України, оскільки вчинені ним заходи щодо винесення постанови є законними, своєчасними і такими, що відповідають меті виконавчого провадження, враховуючи те, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами того, що вартість квартири, визначена в оспорюваному звіті, є заниженою порівняно з ринковою, а сам звіт виконаний з дотриманням вимогНаціонального стандарту № 1 суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні скарги.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra faktum proprium (заборона суперечливої поведінки) базується на римській максимі «non concedit venire contra faktum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra faktum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У судовому засіданні колегія суддів, досліджуючи копію постанови Запорізького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року у справі № 333/2538/22 у справі за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Харламова Д.І. до ОСОБА_3 , ДП «СЕТАМ», приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:АТ «МетаБанк», приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Якіб`юк Ю.А., про визнання недійсними електронних торгів, скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, зауважила таке.

У судовому засіданні під час розгляду цивільної справи № 333/2538/22 представник скаржниці адвокат Харламов Д.І. висловив позицію про згоду ОСОБА_1 зі звітом про оцінку майна, зокрема, з визначеною у ньому ринковою вартістю майна (а.с. 94, зворот, третій абзац).

Таким чином, поведінка представника ОСОБА_1 адвоката Харламова Д.І. є суперечливою, адже у справі з тими ж сторонами щодо тих самих фактів та документів його позиція відрізняється, в залежності від потрібного наслідку розгляду справи.

Приведені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 доводи є такими, що повторюють доводи скарги, поданої до суду першої інстанції, вони не спростовують висновків суду та не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду в їх оцінці.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до переоцінки доказів.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Частина 2 ст. 449 цього Кодексу передбачає, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Згідно з правовим висновком застосування статті 449 ЦПК України, викладеним у постанові КЦС ВС від 18.11.2020 у справі № 439/1493/15-ц, «такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно із скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. При вирішенні питання про те, які підстави можна вважати поважними для поновлення строку звернення до суду з відповідною скаргою, суд має керуватися тим, що вичерпного переліку таких підстав процесуальний закон не містить, вони у кожному конкретному випадку залежать від певних ситуацій. При цьому судом також має враховуватися прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, а виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду цивільної справи».

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Відповідно до статті 8 Конвенціїкожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя та до свого житла. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Також колегія суддів зазначає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зістаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно доРішення Конституційного Суду України № 6-зп від 25 листопада 1997 рокуГоловним обов`язком держави, згідно зістаттею 3 Конституції України, є утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції Українигарантується (стаття 8 Конституції України).

Крім того, відповідно до абзацу другого підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019, утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті8, частини першої статті55 Основного Закону Україниполягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні ефективного механізму такого захисту.

У свою чергу, в абзаці п`ятому підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012зазначено, що гарантованаКонституцією Українирівність усіх людей у їхніх правах і свободах означає потребу забезпечення їм рівних юридичних можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод; у правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 2-р(II)/2022 від 6 квітня 2022 року гарантованаКонституцією Українирівність усіх людей у їхніх правах і свободах означає конечність забезпечення їм рівних юридичних можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У державі, керованій правовладдям, звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а додержання загальних принципів рівності громадян передзакономта заборони дискримінації, що їх визначено приписами частин першої, другоїстатті 24 Конституції України, є неодмінним складником реалізації права на судовий захист.

Крім того, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.06.2006 у справі «Каменівська проти України» (заява №18941/04), у якій наголошено, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21.02.1975, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. Guйrin v. France, рішення від 29.07.1998, п. 37). Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (див. Pйrez de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998-VIII, с. 3255, п. 45).

Зважаючи на зміст викладених норм процесуального права, якими врегульовано питання строків звернення зі скаргою та їх поновлення, вимоги до процедурних судових рішень, ухвалених з цього питання, а також беручи до уваги продемонстровані ЄСПЛ підходи до поновлення процесуальних строків, правову позицію Верховного Суду з цього приводу, колегія суддів вважає, що процесуальний строк, зокрема строк для звернення до суду зі скаргою може бути поновлено з поважних причин з належними доказами такого поновлення.

Звертаючись до суду зі скаргою, представник ОСОБА_1 адвокат Харламов Д.І. обґрунтував поважність пропуску строку звернення з скаргою тим, що представник ознайомився з матеріалами виконавчого провадження 17.02.2022, а 24.02.2022 у зв`язку зі збройною агресією РФ, Указом Президента України № 64/2022/2022-02-24 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України було введено воєнний стан, що зумовило поважність пропуску строку звернення до суду зі скаргою. До скарги адвокат надав копії матеріалів виконавчого провадження з підтвердженням дати його ознайомлення зі звітом.

Колегія суддів зауважує, що зважаючи на обмеженість поданих стороною боржника доказів, на час вирішення питання про поновлення строку для звернення зі скаргою та відкриття провадження, суд першої інстанції не мав повної інформації про ознайомлення скаржниці з оскаржуваним звітом оцінки майна. З метою недопустимості порушення доступу до правосуддя, враховуючи запровадження воєнного стану та кількість наявних виконавчих проваджень, де боржницею є ОСОБА_1 суд першої інстанції вважав необхідним надати правову оцінку її доводам з приводу оцінки нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 , проведену суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Земля Плюс 2006».

На підставі вищевикладеного, з огляду на те, що суд першої інстанції правильно встановив дійсні обставини справи під час розгляду скарги по суті, правильно визначившись із нормами матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні скарги, що жодним чином не порушує прав чи інтересів заінтересованих осіб у цій справі, доводи апеляційної скарги ТОВ «ЗемляПлюс 2006»про те,що судпершої інстанціїне врахувавознайомлення скаржницізі звітомоцінки майна11.11.2021,а не17.02.2022,як тезазначав їїпредставник уклопотанні пропоновленні строкудля зверненнядо судузі скаргою,не знайшлисвого підтвердження.

Аналізуючи питанняобсягу дослідженнядоводів скаржниківта їхвідображення воскаржуваному судовомурішенні,питання обґрунтованостівисновків судупершої інстанції,колегія суддіввиходить зтого,що усправі,яка переглядається,було надановичерпну відповідьна всіістотні питання,що виникаютьпри кваліфікаціїспірних відносин,як уматеріально-правовому,так іу процесуальномусенсах.Доводи,викладені вапеляційних скаргах,не спростовуютьвисновків судупершої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістомстатті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ«Земля Плюс2006»належить залишитибез задоволення,а ухвалуКомунарського районногосуду м.Запоріжжявід 06квітня 2023рокузалишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ЗемляПлюс 2006» залишити без задоволення.

Ухвалу Комунарськогорайонного судум.Запоріжжявід 06квітня 2023рокув цій справі залишити без змін.

Постанова набираєзаконної силиз дняїї прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 22 лютого 2024 року.

Головуючий:

Судді: