Ухвала

від 22.02.2024 по справі 161/3357/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/3357/24

Провадження № 1-кс/161/1119/24

У Х В А Л А

П Р О А Р Е Ш Т М А Й Н А

м. Луцьк 22 лютого 2024 року

Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , за участі слідчого ОСОБА_3 , розглянувши клопотання слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно, -

В С Т А Н О В И В :

Слідчий СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 за погодженням із прокурором у кримінальному провадженні прокурором Луцької окружної прокуратури ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на частину складських та виробничих приміщень, загальною площею 561,8 м2, що знаходиться за адресою: Волинська область, Ківерцівський район, місто Ківерці, вулиця Грушевського, будинок 26 (реєстраційний номер майна №22883946); на будинок, загальною площею 145,7 м2, що знаходиться за адресою: Волинська область, Шацький район, село Світязь, вулиця Линівська, будинок 4 (реєстраційний номер майна №297628), які належать ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), з позбавленням права на відчуження та розпорядження вищевказаним майном.

Клопотання вмотивованотим,що ОСОБА_5 , являючись акціонером ВАТ «Волиньрибгосп» (код з ЄДРПОУ 21746732), в невстановлений досудовим розслідуванням день та час 2005 року запросив ОСОБА_6 для роботи у ВАТ «Волиньрибгосп» на посаду головного рибовода. Для цього, 19.07.2005 ОСОБА_5 підписав разом з іншими акціонерами ВАТ «Волиньрибгосп» ОСОБА_7 та ОСОБА_8 контракт з ОСОБА_6 .

Відповідно до умов пункту 1.1. контракту ОСОБА_6 зобов`язувався виконувати роботу визначену цим контрактом та посадовою інструкцією, безпосередньо здійснювати оперативне управління ВАТ «Волиньрибгосп» в частині, що стосується рибовирощування та риборозведення, забезпечувати високоприбуткову діяльність товариства, ефективне використання і збереження майна товариства.

Згідно пункту 3.1. контракту за виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, ОСОБА_6 акціонерами як другою стороною виплачується: щомісяця - посадовий оклад у розмірі визначеному штатним розписом та затвердженим генеральним директором; сума в розмірі 10% від вартості реалізованого рибопосадкового матеріалу (малька та личинки), яка вирощена безпосередньо за участю ОСОБА_6 .

Крім того, за умовами пунктів 3.3., 3.4. контракту акціонери протягом 6 місяців з моменту укладення контракту сплачують орендну плату за житло, яке наймається для проживання ОСОБА_6 , а також зобов`язуються сплачувати суму кредиту та відсотки за кредит відповідно до кредитного договору, укладеного ОСОБА_6 для придбання житла.

Відповідно до наказу ВАТ «Волиньрибгосп» №43-к від 03.08.2005 ОСОБА_6 прийнятий на посаду головного рибовода вказаного підприємства з 03.08.2005 з випробувальним терміном 2 місяці, з оплатою праці згідно штатного розпису.

У подальшому, в липні 2006 року ОСОБА_5 , зловживаючи довірою ОСОБА_6 , який на той час працював на підприємстві, використовуючи для цього наявність укладеного контракту з умовами щодо забезпечення ОСОБА_6 житлом за рахунок акціонерів та підприємства, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 , домовився з ОСОБА_9 про купівлю у неї для ОСОБА_6 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку належала їй та ОСОБА_10 . В якості оплати за вказану квартиру вони узгодили як умову внесення ОСОБА_5 неоплаченої суми пайового внеску ОСОБА_11 (рідної дочки ОСОБА_9 ) за квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , який остання зобов`язана сплатити на підставі договору №92-4А про пайову участь в будівництві житла від 12.09.2005, укладеного між ОСОБА_11 та ТОВ «Завод будівельних конструкцій».

На виконання вказаної усної домовленості, ОСОБА_9 передала ключі від квартири ОСОБА_5 , в яку він, під приводом виконання умов контракту акціонерами щодо купівлі ними житла, в липні 2006 року заселив ОСОБА_6 разом із дружиною ОСОБА_12 та сином ОСОБА_13 , запевнивши при цьому, що вказана квартира куплена акціонерами для ОСОБА_6 .

В подальшому, 28.04.2007 ОСОБА_5 оплатив від імені ОСОБА_11 на рахунок ТОВ «Завод будівельних конструкцій» згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №305 неоплачену суму пайового внеску в сумі 216 450 гривень.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу на заволодіння грошовими коштами, ОСОБА_5 залучив працівника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_14 як пособника, який передав ОСОБА_5 пусті бланки банківських документів, які необхідні для укладення кредитного договору з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та погодився отримати їх назад після підписання ОСОБА_6 , і використати їх як підтвердження звернення ОСОБА_6 до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» для отримання кредиту.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу на заволодіння грошовими коштами, ОСОБА_5 залучив приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_15 як пособника, яка погодилась на проведення нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу квартири та іпотеки за відсутності для цього підстав, так як не було згоди на укладення вказаних договорів від ОСОБА_12 , що була дружиною ОСОБА_6 на момент їх укладення. Проведення вказаних нотаріальних дій посвідчували наявність відносин між банком та ОСОБА_6 на підставі укладеного ними кредитного договору, та зобов`язувало банк до перерахунку ОСОБА_6 грошових коштів у зв`язку з цим.

Так, 17.07.2007 ОСОБА_16 за вказівкою ОСОБА_5 привіз ОСОБА_6 до приміщення, за адресою: АДРЕСА_3 , в якому здійснює свою діяльність ОСОБА_15 . Після прибуття ОСОБА_5 , зловживаючи довірою ОСОБА_6 , запевнив його про необхідність документального оформлення та нотаріального посвідчення купівлі-продажу квартири, яку акціонери нібито придбали для нього в той же день.

Того ж дня приблизно о 20 годині ОСОБА_6 , перебуваючи у приміщенні нотаріальної контори ОСОБА_15 , підписав з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 договір купівлі-продажу квартири, згідно умов якого ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зобов`язувались передати у власність ОСОБА_6 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Всупереч вимог, передбачених частиною 3 статті 65 Сімейного кодексу України, абзацом 1 статті 42 Закону України «Про нотаріат», абзацом 2 пункту 44 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України за №20/5 від 03.03.2004, ОСОБА_15 посвідчено вищевказаний договір та зареєстровано в реєстрі за №2655, незважаючи на відсутність документу, що посвідчує згоду ОСОБА_12 на посвідчення правочину як другого з подружжя ОСОБА_6 .

Крім того, у ході підписання вищевказаного договору ОСОБА_5 , продовжуючи злочинні дії, зловживаючи довірою ОСОБА_6 внаслідок створення видимості дійсності підписання документів, що стосуються купівлі акціонерами квартири для ОСОБА_6 , передав ОСОБА_6 для підпису пусті бланки банківських документів, що стали в подальшому підставою для укладення кредитного договору №014/1101/74/36902 з додатками, договір іпотеки та інші документи, які ОСОБА_6 підписав за вказівкою ОСОБА_5 , не вдаючись у їх зміст, та повернув йому назад.

Договір іпотеки, який підписав ОСОБА_6 , забезпечував вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», які витікали з кредитного договору №014/1101/74/36902 від 17.07.2007, щодо повернення кредиту в розмірі 53 800 доларів США, сплати процентів за його користування, комісійної винагороди, неустойки (пені, штрафу), а також виконання інших умов кредитного договору, за рахунок квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Надалі всупереч вимог, передбачених частиною 3 статті 65 Сімейного кодексу України, абзацом 2 статті 6 Закону України «Про іпотеку», абзацом 1 статті 42 Закону України «Про нотаріат», абзацом 2 пункту 44, пункту 99 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України за №20/5 від 03.03.2004, ОСОБА_15 посвідчено вищевказаний договір іпотеки та зареєстровано в реєстрі за №2661, незважаючи на відсутність документу, що посвідчує згоду ОСОБА_12 на посвідчення правочину як другого з подружжя ОСОБА_6 .

Після цього, ОСОБА_5 за попередньою змовою із ОСОБА_16 , 17.07.2007 у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи в приміщенні Базового відділення Волинської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», що знаходиться за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Лесі Українки, будинок 52, використовуючи попередню домовленість, передали ОСОБА_14 пусті бланки підписаних ОСОБА_6 банківських документів з додатками, договір іпотеки та інші документи, що стали в подальшому підставою для укладення кредитного договору №014/1101/74/36902. ОСОБА_14 вніс до вказаних документів відомості, які необхідні відповідно до нормативних актів банку для звернення про отримання кредиту, та передав вказані документи до кредитного комітету по споживчому кредитуванню Волинської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» для відповідного розгляду та погодження.

Після цього, ОСОБА_5 за попередньою змовою із ОСОБА_16 , 17.07.2007 у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи в приміщенні Базового відділення Волинської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», що знаходиться за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Лесі Українки, будинок 52, діючи умисно, з корисливих мотивів, реалізовуючи свій злочинний намір, зловживаючи довірою ОСОБА_6 , що полягало в підписанні ним документів, які підтверджують звернення ОСОБА_6 до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» для отримання кредиту, надання ним необхідних для цього відомостей, отримання ОСОБА_6 грошових коштів та передачі в іпотеку придбаної квартири в рамках забезпечення кредитного договору, які нотаріально посвідчені нотаріусом ОСОБА_15 , за відсутності волевиявлення ОСОБА_6 та його бажання, заволоділи грошовими коштами ОСОБА_6 в розмірі 53 800 доларів США, що по співвідношенню до української гривні за офіційним курсом Національного банку України станом на 17.07.2007 становить 271 690 гривень, чим заподіяли потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_12 збитків в особливо великих розмірах на вищевказану суму.

У зв`язку з цим, 15.09.2017 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайстві), вчиненому за попередньою змовою групою осіб та в особливо великих розмірах.

У ході досудового розслідування встановлено, що на даний час за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на об`єкти нерухомості. Так, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №365862035 від 14.02.2024, ОСОБА_5 належать на праві власності наступні об`єкти нерухомості, а саме:

1) частина складських та виробничих приміщень, загальною площею 561,8 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер майна №22883946);

2) будинок, загальною площею 145,7 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер майна №297628).

На даний час з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання виникла необхідність тимчасово, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавити права на відчуження та розпорядження вищевказаним майном, слідчий просить клопотання задовольнити та накласти запитуваний арешт.

В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав з підстав наведених в ньому та просив задовольнити.

Заслухавши думку слідчого, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши додані докази, приходжу до висновку, що клопотання про арешт майна не підлягає до задоволення.

Статтею 131 КПК України передбачено вичерпний перелік видів заходів забезпечення кримінального провадження, серед яких є арешт майна.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

В клопотанні слідчий наводить підставу застосування арешту забезпечення в подальшому можливого цивільного позову, а також мету забезпечення можливої конфіскації майна та відшкодування завданої шкоди.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку,передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільнонебезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3,4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку,передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ч.5 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Проте з наданих матеріалів клопотання та матеріалів досудового розслідування не убачається, що арешт може бути застосований з метою можливої конфіскації майна, оскільки конфіскація як вид покарання, визначений ст.59 КК України та передбачений санкцією ч.4 ст. 190 КК України, може бути застосований лише стосовно майна конкретної особи, а саме підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проте в даному провадженні станом на момент розгляду клопотання жодну особу не повідомлено про підозру, так як 15.09.2017 року було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України гр. ОСОБА_5 відносно якого в подальшому кримінальне провадження було закрите за п.5 ч.1 ст.284 КПК України, оскільки останній помер згідно наданого в судовому засіданні свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 02.12.2010 та на даний час вказане кримінальне провадження відновлене по факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

Крім того, в матеріалах клопотання відсутні відомості щодо правонаступника майна, на яке слідчий просить накласти арешт, а також цивільний позов потерпілої ОСОБА_12 в забезпечення якого, як ствердив слідчий, слід накласти запитуваний арешт.

За таких обставин твердження слідчого необґрунтоване в клопотанні, що накладення арешту необхідне з метою забезпечення можливої конфіскації майна та відшкодування шкоди (цивільний позов).

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про недоведеність наявності підстав для накладення арешту на майно. Такий вид забезпечення не відповідає критерію співрозмірності завданням кримінального провадження.

Керуючись ст. 170-174 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ :

Відмовити в задоволенні клопотання слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1