Постанова

від 14.11.2007 по справі п-2/128

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П-2/128

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

14.11.07                                                                                           Справа  № П-2/128

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого –судді Городечної М.І., суддів Юркевича М.В. та Кузя В.Л., розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Княгинин плюс” від 17.08.2007 року № 13-06-05/а (вх. № 669 від 03.09.2007 року) на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.08.2007 року у справі № П-2/128

за позовом заступника прокурора міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі Фонду державного майна України в особі 1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області та 2: Івано-Франківського  державного об‘єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, м.Івано-Франківськ.

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Княгинин плюс”, м. Івано-Франківськ

про стягнення на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області 63186,48 грн. та на користь Івано-Франківського державного об‘єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості 176622,15 грн. неустойки.

за участю від прокуратури –Ярчак І.С., від позивача 1 –Гайдей В.В., Лаб‘як Л.Д., від позивача 2 та відповідача - не з‘явились.

Присутнім представникам позивача-1 та прокурору роз‘яснено права і обов‘язки передбачені ст. 22, 29 ГПК України.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 14.08.2007 року у справі № П-2/128 задоволено частково позов заступника прокурора міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі Фонду державного майна України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області та Івано-Франківського  державного об‘єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості: стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю “Княгинин плюс” на користь Фонду державного майна України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області 60010,27 грн. неустойки та на користь Івано-Франківського  державного об‘єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості 176922,15 грн. Крім цього, стягнено з Відповідача 2366,43 грн. держмита в дохід державного бюджету та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі від 17.08.2007 року № 13-06-05/а (вх. № 669 від 03.09.2007 року), скаржник вважає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.08.2007 року у справі № П-2/128 підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування даних підстав для скасування оскаржуваного рішення посилається на те, що судом першої інстанції порушено ч. 1 ст. 2 ГПК України, рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99, та не взято до уваги той факт, що позовну заяву подано неуповноваженою особою, оскільки прокурор наділений повноваженнями подавати позов та представляти інтереси держави  в особі органів державної влади або органів місцевого самоврядування, а в даному випадку Івано-Франківське  державне об‘єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості не є таким органом. Також, продовжує скаржник судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням ч. 4 ст. 267, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, оскільки ним не враховано, що по спірній вимозі пропущено строк позовної давності, про застосування якої відповідачем заявлено відповідне клопотання.

За наведеного, апелянт просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.08.2007 року у справі № П-2/128 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

    Представники Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області (позивач-1 у справі, надалі –Фонд) вимоги апеляційної скарги заперечили з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу № 09/2793 від 23.10.2007 року.  Просять рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.08.2007 року у справі № П-2/128 залишити без змін.

Івано-Франківське  державне об‘єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (позивач-2 у справі, надалі Об‘єднання) в поясненні № 04юр/3-2 від 04.10.2007 року апеляційну скаргу заперечило, посилаючись на те, що договір оренди від 27.01.2003 року є припиненим, однак відповідач орендованого майна не повернув, а тому йому правомірно, відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України нараховано неустойку за весь час прострочення повернення.

Представник Прокуратури Львівської області, що представляв заступника прокурора міста Івано-Франківська, Ярчак І.С., заперечив проти задоволення апеляційної скарги ТОВ “Княгинин плюс” та просив рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.08.2007 року у справі № П-2/128 залишити без змін.

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.

27.01.2003 року між Івано-Франківським  державним об‘єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Княгинин плюс” як орендарем, укладено договір оренди державного майна, згідно п.п. 1.1, якого Об‘єднання зобов‘язувалось передати Товариству в строкове платне користування індивідуально визначене нерухоме майно, загальною площею 1994,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Івано-Франківськ, вул. Польова, 2, та приміщення магазину “Овочі”, яке знаходиться за адресою: м.Надвірна, вул. Шевченка.

Строк дії даного Договору згідно п. 10.1 – 10 років: з 25.01.2003 року по 25.01.2013 року.

Факт передання позивачем відповідачу орендованого майна в користування та його прийняття останнім, підтверджується актом приймання-здачі від 28.01.2003 року.

Вищенаведений факт реального користування відповідачем орендованим майном та факт дострокового розірвання Договору від 27.01.2003 року встановлено рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2006 року у справі № 12/99.

Відповідно до ч. 5 ст. 188 ГК України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку не встановлено за рішенням суду.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 03.10.2006 року у справі № 17/202, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2007 року, встановлено факт невиконання відповідачем зобов‘язання по Договору від 27.01.2003 року щодо повернення об‘єкту оренди в зв‘язку з достроковим розірванням даного Договору.

Таким чином, в силу ст.ст. 35, 85, 105 ГПК України вищезазначені рішення господарського суду набрали законної сили, є обов‘язковими для виконання, а факти встановлені даними рішеннями, мають преюдиційне значення при розгляді даної справи, і не підлягають повторному доведенню.

Як вбачається з матеріалів справи, на час подання даного позову (10.05.2007 року, вх. № господарського суду Івано-Франківської області 2831), відповідач не звільнив орендованого по Договору майна та не повернув його орендодавцю (позивачу-2 у справі) в порядку, передбаченому п. 2.4 Договору.

За таких обставин, апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність нарахування відповідачу неустойки відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, з врахуванням п. 3.3 Договору щодо призначення орендних платежів, та стягнення з відповідача на користь держави в особі Фонду державного майна України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області 60010,27 грн. неустойки та на користь Івано-Франківського державного об‘єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості 176922,15 грн. за весь час користування об‘єктом оренди після припинення Договору в зв‘язку з його розірванням за рішенням суду згідно розрахунку позивача (а.с. 47-48).

Щодо заперечень відповідача про те, що судом першої інстанції не було враховано, що заявником пропущено строк позовної давності та не враховано поданого ним клопотання про його застосування, то колегія суддів зазначає слідуюче.

Як вбачається з позовної заяви та доданого до неї розрахунку, заступник прокурора міста Івано-Франківська просить стягнути з відповідача неустойку за період з 22.04.2004 року по 30.04.2007 року.

Апеляційний суд, враховуючи положення ч. 1 ст. 223, § 5 глави 30 ГК України, п. 1 ч. 1 ст. 258, ч. 2 ст. 785 ЦК України дійшов висновку про те, що строк позовної давності по вимогах про стягнення неустойки за неповернення орендованого майна, про що й заявлено позов в даній справі, встановлено законодавцем в 1 рік.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В даному випадку, як встановлено вище, договір оренди державного майна від 27.01.2003 року є розірваним згідно рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2006 року у справі № 12/99, яке не оскаржувалось, і відповідно до ч. 5 ст. 188 ГК України даний договір вважається розірваним з моменту набрання даним рішенням законної сили, тобто, відповідно до ст. 85 ГПК України –з 28.04.2006 року. Рішення по справі № 12/99 отримано орендодавцем по Договору, згідно штампу на копії даного рішення, 20.04.2006 року. Таким чином, орендодавець повинен був знати, що з моменту набрання даним рішенням законної сили, у ТОВ “Княгинин плюс” виникло зобов‘язання по поверненню орендованого майна та по сплаті неустойки за кожен день прострочення його повернення. Факт подання позовної заяви заступником прокурора міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі орендодавця державного майна по договору від 27.01.2003 року - Івано-Франківського державного об‘єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості жодним чином не впливає на перебіг строку позовної давності, оскільки право на позов про стягнення неустойки за неповернення ТОВ “Княгинин плюс” орендованого майна виникло саме в орендодавця майна по даному Договору –зазначеного Об‘єднання та уповноваженого Державою органу по отриманню коштів за оренду державного майна – Фонду державного майна в особі його Івано-Франківського регіонального відділення.   

Як вбачається зі штампу канцелярії господарського суду Івано-Франківської області на позовній заяві, її було подано в даний місцевий господарський суд 10.05.2007 року.

Таким чином, колегія суддів, враховуючи вищенавдені обставини, факт заявлення відповідачем в доповненні до відзиву (а.с. 32-33) про застосування позовної давності, положення ч. 4 ст. 267 ЦК України, вважає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області в частині стягнення пені за період до 10.05.2006 року в сумі 8371,75 грн. слід скасувати, та прийняти нове рішення, яким в позові в цій частині позовних вимог відмовити.

Також суд апеляційної інстанції вважає безпідставним посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права –ст. 2 ГПК України та рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99, не врахувавши, що заступником прокурора подано позов в інтересах Івано-Франківського  державного об‘єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, яке не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування. Зокрема, колегією суддів апеляційного суду було враховано, що п. 2 ст. 121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом.

Зазначене конституційне положення дістало своє відображення і в статті 3 Закону України "Про прокуратуру", де вказується, що прокуратура виконує функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Як зазначено в частині першій статті 2 ГПК, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

При цьому прокурор, який звертається згідно з вимогами частини третьої статті 2 ГПК України до господарського суду в інтересах держави, як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99 у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної під представництвом прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді слід розуміти правовідносини, в яких прокурор або його заступник самостійно визначає і обгрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді. Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Як вбачається з позовної заяви заступника прокурора міста Івано-Франківська від 08.05.2007 року, ним зазначено в чому полягає порушення інтересів держави, зокрема, що орендоване відповідачем по договору від 27.01.2003 року майно є державною власністю, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області уповноважене здійснювати управління даними об‘єктами державної власності, отримувати кошти, сплачувані орендарем до державного бюджету, що орендар - Івано-Франківське державне об‘єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості є балансоутримувачем державного майна –об‘єктів оренди по зазначеному вище Договору, і внаслідок неотримання коштів за користування даним нерухомим державним майном не сплачує в державний бюджет України частину прибутку, який він мав би отримати за користування цим майном.  

За наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що позов заступника прокурора міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі Фонду державного майна України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області та Івано-Франківського  державного об‘єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості до Товариства з обмеженою відповідальністю “Княгинин плюс” в частині стягнення з даного Товариства на користь Фонду державного майна України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області 56981,7 грн. неустойки ( 60147,19 грн. –3165,49 грн., що сплачені відповідачем до звернення до суду згідно довідки відповідача 1, а.с. справи 43) та на користь Івано-Франківського державного об‘єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості 168413,48 грн. неустойки є підставним та обгрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Таким чином, апеляційний          суд вважає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.08.2007 року у справі № П-2/128 слід скасувати в частині стягнення з відповідача 8371,75 грн. неустойки, а в решті рішення даного суду слід залишити без змін.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 49, 99 ГПК України покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Княгинин плюс” частково задоволити.

2.          Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.08.2007 року у справі № П-2/128 скасувати в частині стягнення з відповідача 8371,75 грн. неустойки, а в решті рішення даного суду слід залишити без змін (стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Княгинин плюс” на користь Фонду державного майна України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області 56981,7 грн. неустойки та на користь Івано-Франківського державного об‘єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості 168413,48 грн. неустойки).

3.           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Княгинин плюс” в користь Державного бюджету України 2253 грн. 18 коп. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції та 112 грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Стягнути з Фонду державного майна України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області та Івано-Франківського державного об‘єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Княгинин плюс” 41 грн. 88 коп. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги порівну по 20 грн. 94 коп. з кожного.

5.          Доручити господарському суду Івано-Франківської області відповідно до ст. 116 ГПК України видати накази на виконання даної постанови та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.08.2007 року у справі № П-2/128.

6.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

7.          Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

8.          Справу повернути в господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий- суддя                           М.І.Городечна

Судді                                       М.В.Юркевич

                                      В.Л.Кузь