Рішення

від 22.02.2024 по справі 755/402/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2024 р.

м. Київ

справа № 755/402/24

провадження № 2/755/1131/24

суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Русанівський» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

УСТАНОВИВ:

Позивач позовом Житлово-будівельний кооператив «Русанівський» (далі - ЖБК «Русанівський») звернувся із позовом до суду про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за житлово-комунальні послуги спадкодавця ОСОБА_3 у розмірі 12 800,56 грн. та солідарне стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01.10.2020 року по 30.11.2023 року у розмірі 67 972,49 грн., а саме: 18 170,78 грн. - по платі за утримання будинку та прибудинкової території, 19 734,42 грн. - централізоване опалення, 8 687,69 грн. - централізоване постачання гарячої води, 9 487,07 грн. - централізоване постачання холодної води та водовідведення, 9 432,35 грн. - втрати від інфляції, 2 460,18 грн. - 3% річних, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачам на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , яка знаходиться на комунальному обслуговуванні балансоутримувача позивача ЖБК «Русанівський». Відповідачі зареєстровані та спільно проживають за вказаною адресою. Розміри внесків на утримання будинку та прибудинкової території затверджено рішенням загальних зборів членів ЖБК. Позивач утримує зазначений будинок та прибудинкову територію, здійснює поточні та капітальні ремонти, надає інші послуги з утримання будинку. Однак, у зв`язку із невиконанням своїх зобов`язань у відповідачів повторно виникла заборгованість перед позивачем за надані житлово-комунальні послуги за період з 01.10.2020 року по 30.11.2023 року, що є підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

11 січня 2024 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Русанівський» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

26 січня 2024 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва позовну заяву Житлово-будівельного кооперативу «Русанівський» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - залишено без розгляду в частині позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача 12 800,56 грн. заборгованості, успадкованої після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

29.01.2024 року до суду надійшла заява представника позивача про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь 12 800,00 грн. заборгованості, успадкованої за ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також позивачем збільшено суму витрат на правничу допомогу. (а.с. 122-124)

Відповідачі не скористались процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений ухвалою суду від 11 січня 2024 року строк, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, матеріали спадкової справи № 02-14 (а.с. 93-110), оцінивши наявні у справі докази, приймаючи до уваги письмові заяви сторін щодо предмета спору, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Як убачається з матеріалів справи, за даними Статуту, затвердженого рішенням загальних зборів членів кооперативу від 05.11.2016 року (Протокол № 3/2016), Житлово-будівельний кооператив «Русанівський» створено з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва одного дев`ятиповерхового будинку на 162 квартири, а також з метою наступної експлуатації та управління цим будинком.

На підставі Договору дарування частини квартири від 15 квітня 2003 року, ОСОБА_3 належить на праві власності 56/100 частини квартири АДРЕСА_2 . (а.с. 105)

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.12.2023 року, ОСОБА_1 належить на праві власності 22/100 частини квартири АДРЕСА_2 . (а.с. 55)

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.12.2023 року, ОСОБА_2 належить на праві власності 22/100 частини квартири АДРЕСА_2 . (а.с. 55)

За даними Довідок «ГІОЦ» у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_1 - з 08.09.1987 року по теперішній час та ОСОБА_2 - з 23.12.2010 року по теперішній час.

02.02.2017 року у справі № 755/736/17 Дніпровським районним судом м. Києва видано судовий наказ, за яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ЖБК «Русанівський» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2014 року по 31.10.2016 року у розмірі 20 656,55 грн.

11.02.2021 року Дніпровським районним судом м. Києва на виконання рішення суду від 21.12.2020 року у справі № 755/17710/20 видано виконавчий лист про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ЖБК «Русанівський» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з 01.11.2016 року по 30.09.2020 року у розмірі 57 571,42 грн.

За даними свідоцтва про смерть, виданого Київським міським відділом державної реєстрації смерті ЦМУЮ від 06.04.2021 року, актовий запис № 8353, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 95)

11.08.2021 року ЖБК «Русанівський» на ім`я Десятої Київської державної нотаріальної контори складено нотаріально посвідчену претензію кредитора до спадкоємців ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, стягнуті за судовими рішеннями. (а.с. 94)

Згідно зі статтею 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав i обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статті 1261-1265 Цивільного кодексу України встановлюють черги спадкоємців за законом, згідно з якими до спадкоємців першої черги за законом віднесені діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

ІНФОРМАЦІЯ_3 син померлого боржника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , звернувся до Десятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 . (а.с. 96-98)

ІНФОРМАЦІЯ_3 донька померлого боржника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , звернулась до Десятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 . (а.с. 98зв.-100)

Згідно з частиною третьою статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шести місяців з дня відкриття спадщини), він не заявив про відмову від неї.

За даними Акту про фактичне проживання осіб, складеного комісією ЖБК «Русанівський» від 26.01.2024 року, в квартирі АДРЕСА_2 в період з 07 лютого 1996 року по 26 січня 2024 року фактично проживав: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , - дружина ОСОБА_3 (а.с. 127, 100 зв.)

Спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Проте відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №609/1231/19.

Відповідно до положення статті 322 Цивільного кодексу України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1218 Цивільного України, до складу спадщини входять усі права i обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав i обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України.

Перелік зобов`язань, які не входять до складу спадщини, визначений статтею 1219 ЦК України.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 Цивільного України ).

Особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника регламентуються приписами статей 1281 і 1282 Цивільного України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 1281 Цивільного України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Застосування статті 1281 Цивільного України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) неодноразово перебувало предметом перегляду Верховного Суду.

Відповідно до статей 1216, 1218 Цивільного України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом зміна боржника в зобов`язані.

Відповідно до положень частини першої статті 1282 Цивільного України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 , яка на момент смерті боржника/спадкодавця ОСОБА_3 зареєстрована, проживала та продовжує проживати за адресою спадкового майна ( АДРЕСА_3 , є такою, що прийняла спадщину, оскільки протягом шести місяців з дня відкриття спадщини не заявили про відмову від неї, тому зобов`язана утримувати майно спадкодавця/боржника, зокрема, щодо погашення заборгованості, що виникла за життя спадкодавця та оплати послуг за житлово-комунальні послуги на суму 12 800,56 грн.

При цьому, позивачем/кредитором спадкодавця у встановлений законом строк, тобто протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явлено свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину. (а.с. 94)

Згідно Розпорядження Київської міської державної адміністрації Виконавчого органу Київської міської ради від 11.10.2016 року № 982, унесено зміни до тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами незалежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, встановлених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 30 вересня 2014 року № 1078.

Згідно Розпорядження Київської міської державної адміністрації Виконавчого органу Київської міської ради від 01.06.2018 року № 936, унесено зміни до тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами незалежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, встановлених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 30 вересня 2014 року № 1078.

Згідно Розпорядження Київської міської державної адміністрації Виконавчого органу Київської міської ради від 07.06.2018 року № 962, унесено зміни до тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами незалежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, встановлених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 30 вересня 2014 року № 1078.

Господарська діяльність, спрямована на задоволення потреб фізичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них території є діяльністю з утримання будинків і прибудинкових територій відповідно до положень ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

У залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено розподіл житлово-комунальних послуг за порядком затвердження цін і тарифів на них.

Відповідно до частини 7 статті 18 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцева державна адміністрація регулює ціни та тарифи за виконання робіт та надання житлово-комунальних послуг підприємствами, а також визначає і встановлює норми їх споживання, здійснює контроль за їх додержанням.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. (Постанова Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 638/11034/15-ц)

В розрізі даного спору зобов`язання відповідачів оплатити комунальні послуги не урегульовано окремим договором між сторонами спірних правовідносин, тому зобов`язання щодо сплати житлово-комунальних послуг урегульовано публічним договором надання таких послуг, відповідно до якого відповідачі зобов`язані сплати вартість фактично отриманих ними комунальних послуг.

Відповідно до положення статті 322 Цивільного кодексу України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що за період з лютого 2018 року по вересень 2019 року (включно) відповідачі заборгували установі позивача по сплаті за послуги з утримання будинку та прибудинкової території та інші житлово-комунальні послуги на загальну суму 56 595,78 грн., заборгованість нарахована щодо квартири АДРЕСА_4 , де зареєстровані та проживають відповідачі, що не спростовано останніми, та нарахована заборгованість підтверджується наданими підприємством позивача розрахунками. (а.с. 29)

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, обов`язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, у якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Таким чином, відповідачами порушено виконання зобов`язань по сплаті коштів за оплату житлово-комунальних послуг за період з 01.10.2020 року по 30.11.2023 року у розмірі 18 170,78 грн. - по платі за утримання будинку та прибудинкової території, 19 734,42 грн. - централізоване опалення, 8 687,69 грн. - централізоване постачання гарячої води, 9 487,07 грн. - централізоване постачання холодної води та водовідведення, тобто в сумі 56 079,96 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (№530-ІХ від 17.03.2020 року), на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року зі змінами «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19», з 12.03.2020 року на всій території України запроваджено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 року зі змінами, з 19 грудня 2020 р. до 31 березня 2022 р. установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

При цьому, в постанові від 21.07.2021 у справі № 752/24896/20 Київський апеляційний суд зазначив, що нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу, який виник у період карантину, порушує норми матеріального права, оскільки під час карантину штрафні санкції не нараховуються в силу імперативної вказівки Закону № 530-IX.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 27.06.2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Разом з тим, з 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» нарахування та стягнення штрафів або пені, інфляційних нарахувань, відсотків річних у разі несвоєчасної або неповної оплати за житлово-комунальні послуги населенням - заборонено.

Зважаючи на те, що на території України з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року було запроваджено карантин, на період дії якого заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, а також ураховуючи, що з 24 лютого 2022 року в період воєнного стану нарахування та стягнення судом пені, 3% річних та інфляційних втрат - заборонено, тому нарахування позивачем за спірний період з 01 жовтня 2020 року по 31 жовтня 2023 року 3% річних та інфляційних втрат є безпідставним та таким, що порушує норми матеріального права, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Разом з тим, суд визнає необґрунтованою та передчасною вимогу позивача про стягнення з відповідача на його користь заборгованості по нарахуванню 3% річних та інфляційних втрат до моменту фактичного виконання рішення суду, з огляду відсутність виникнення такого зобов`язання станом на день ухвалення даного рішення суду.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов Житлово-будівельного кооперативу «Русанівський» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1. 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до частин 4-6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду позивач ЖБК «Русанівський» уклав з адвокатським бюро «Тарас Кулачко та партнери» Договір про надання правничої допомоги № 14/12/2023-1 від 14.12.2023 року, відповідно до умов яких Бюро бере за себе зобов`язання надати правничу допомогу з усіх питань, пов`язаних із правами позивача у цивільній справі за позовом до мешканців квартири АДРЕСА_2 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги. (а.с. 52)

За даними акту приймання-передачі наданих послуг від 14.12.2023 року, Бюро надано, а клієнтом ЖБК «Русанівський» прийнято наступні юридичні послуги: складення, підготовка до подачі та подача до Дніпровського районного суду м. Києва позовної заяви Клієнта до мешканців квартири АДРЕСА_2 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги.; кількість витрачених годин - 2,06 год.; вартість однієї години - 2 500,00 грн., загальна вартість послуг - 5 357,36 грн. (а.с. 53)

За даними акту приймання-передачі наданих послуг від 26.01.2024 року, Бюро надано, а клієнтом ЖБК «Русанівський» прийнято наступні юридичні послуги: складення заяви про зміну предмету до власників квартири АДРЕСА_2 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги.; кількість витрачених годин - 48 хв.; вартість однієї години - 2 500,00 грн., загальна вартість послуг - 2 000,00 грн. (а.с. 128)

Згідно платіжної інструкції від 15.12.2023 року ЖБК «Русанівський» сплачено за послуги правничої допомоги, надані адвокатським бюро «Тарас Кулачко та партнери» за Договором № 14/12/2023-1 від 14.12.2023 року, у розмірі 5 357,36 грн. (а.с. 53 зв.)

Проаналізувавши вищедосліджені докази, суд визнає доведеним понесення позивачем витрат на правничу допомогу згідно Договору про надання правничої допомоги № 14/12/2023-1 від 14.12.2023 року на суму 5 000,00 грн. та 2 000,00 грн., яка є оплаченою позивачем сумою наданих послуг адвокатом, та є співмірною сумою щодо обсягу наданих адвокатом послуг та складності розглянутої справи.

Разом з тим, ураховуючи часткове задоволення позову, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу, пропорційно задоволеній сумі позовних вимог, в розмірі 4 263,83 грн., тобто по 2 131,92 грн. з кожного відповідача, а також за вимогою позивача про стягнення боргу зі спадкоємця ОСОБА_1 , з останньої на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Разом з тим, суд не убачає підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача витрат, пов`язаних з оплатою адміністративного збору та з отриманням інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки долучені до матеріалів справи докази не містить відомостей про отримання інформації саме щодо квартири АДРЕСА_2 .

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. (ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України)

В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, ураховуючи часткове задоволення позову, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі пропорційному задоволеній сумі позовних вимог, тобто з відповідача ОСОБА_1 - 1 085,67 грн., з відповідача ОСОБА_2 - 745,39 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 322, 526, 549, 551, 625, 1216-1220, 1268, 1281, 1282 Цивільного кодексу України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Житлово-будівельного кооперативу «Русанівський» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Русанівський» (ІК 22870894, м. Київ, вул. Ентузіастів, 35) заборгованість, успадковану після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 12 800 (дванадцять тисяч вісімсот) гривень 56 копійок.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Русанівський» (ІК 22870894, м. Київ, вул. Ентузіастів, 35) заборгованість за період з 01.10.2020 року по 30.11.2023 року включно у розмірі 56 079 (п`ятдесят шість тисяч сімдесят дев`ять) гривень 96 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Русанівський» (ІК 22870894, м. Київ, вул. Ентузіастів, 35) витрати на правничу допомогу у розмірі 4 131,92 грн., судовий збір у розмірі 1 085,67 грн., а всього на загальну суму 5 217,59 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Русанівський» (ІК 22870894, м. Київ, вул. Ентузіастів, 35) витрати на правничу допомогу у розмірі 2 131,92 грн., судовий збір у розмірі 745,39 грн., а всього на загальну суму 2 877,31 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення (ст. 284 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22 лютого 2024 року.

Суддя: В.І. Галаган