Постанова

від 22.02.2024 по справі 155/1480/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 155/1480/23 Головуючий у 1 інстанції: Сметана В. М. Провадження № 22-ц/802/30/24 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів - Данилюк В. А., Федонюк С. Ю.,

з участю секретаря судового засідання Савчук О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє матір ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Горохівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_3 , про встановлення факту батьківства за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_1 , в інтересах якої діє матір ОСОБА_2 , на ухвалу Горохівського районного суду Волинської області від 28 вересня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє матір ОСОБА_2 , звернулася до суду із зазначеною заявою та у своїх вимогах просила суд встановити юридичний факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Горохівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 26 червня 2023 року складено відповідний актовий запис № 196, є її батьком та внести до актового запису № 18 від 20 травня 2010 року про її народження у частині відомостей про батька, вказавши ОСОБА_4 у відповідному розділі батьком.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 28 вересня 2023 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє матір ОСОБА_2 , відмовлено.

Роз`яснено заявнику, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Повернуто ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 536 грн 80 коп.

Не погоджуючись із ухвалою суду, заявник ОСОБА_1 , в інтересах якої діє матір ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, у якій покликаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзивів на апеляційну скаргу учасники справи не подавали.

Сторони по справі, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились. Горохівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 16 лютого 2024 року подав до апеляційного суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Крім того, представник заявника ОСОБА_1 ОСОБА_5 20 лютого 2024 року також подав до апеляційного суду заяву про розгляд справи за його, заявника та її законного представника відсутності.

Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності учасників справи відповідно до вимог ст. 372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання у відповідності до вимог ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою прийняття постанови у цій справі є 22 лютого 2024 року - дата складення повного судового рішення.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувану ухвалу суду - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з таких мотивів.

Як вбачається з поданої заяви, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє матір ОСОБА_2 , у своїх вимогах просила суд встановити юридичний факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Горохівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 26 червня 2023 року складено відповідний актовий запис № 196, є її батьком та внести до актового запису № 18 від 20 травня 2010 року про її народження у частині відомостей про батька, вказавши ОСОБА_4 у відповідному розділі батьком.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги заявника про встановлення факту батьківства з метою встановлення статусу члена сім`ї військовослужбовця не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Суд вважав, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі є адміністративно-правовими і така справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Однак з такими висновками суду не можна погодитись.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року апеляційне провадження у цій справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи №560/17953/21 за позовом ОСОБА_6 до Міністерства оборони України про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

18 січня 2024 року Великою Палатою Верховного Суду у справі №560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) ухвалено постанову, у якій викладений наступний правовий висновок.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ст. 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Згідно із ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною 1 ст. 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.

Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом.

Аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постановах від 08 листопада 2019 у справі № 161/853/19, від 18 грудня 2019 у справі № 370/2598/16-ц.

Слід зауважити, що в разі оскарження до суду відмови відповідного органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню у позасудовому порядку, такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і суди насамперед перевіряють, чи відповідає оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а відповідач в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України повинен довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності.

За приписами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб`єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним ст. 2 КАС України.

Частиною 2 ст. 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє.

Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України.

У той же час перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ст. 315 ЦПК України, не є вичерпним. Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.

Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Водночас у ч. 6 ст. 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту, без розгляду якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз`яснює заінтересованими особами особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Отже, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту батьківства, є суд цивільної юрисдикції на підставі ст. 19 ЦПК України та ч. 1 ст. 130 СК України.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18 січня 2024 року відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц (провадження №14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц (провадження №61-13369св22) щодо неналежності спорів про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою звернення до відповідних органів за призначенням одноразової грошової допомоги до цивільної юрисдикції, та на яку покликався суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, та вказала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

У розглядуваному випадку в позасудовому порядку рішення стосовно факту, який просить встановити заявник в судовому порядку, не приймалося.

Отже, юридичний факт, а саме факт батьківства, який просить ОСОБА_1 встановити у поданій заяві, належить встановлювати в судовому порядку та вирішується судом цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Встановлення вказаного юридичного факту заявнику необхідно для призначення та отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для її скасування із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 , в інтересах якої діє матір ОСОБА_2 , задовольнити.

Ухвалу Горохівського районного суду Волинської області від 28 вересня 2023 року у цій справі скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий-суддя

Судді: